1.7.5. Проектування планової і висотної прив'язків аерознімків.

При стереотопографічному знімання виконують згідно вимог інструкції. До початку польових робіт розробляють робочий план згущення знімальної основи та маркування розпізнавальних знаків. Проект висотної підготовки аерознімків при розрідженій підготовці складається одночасно з проектом маркування планової підготовки.

Точки планово-висотної знімальної основи розміщуються рядами поперек аерознімальних маршрутів і розміщують у середині між маршрутами проектів і по можливості у зонах потрійного перекриття аерознімків у маршруті. Проектування виконується на кальці. На кальку попередньо наносять чорним кольором границі об’єкту знімання, номенклатуру розрафку синім кольором, всі пункти тріангуляції, полігонометрії і репери нівелювання (без сторін мережі і ліній сторін) – чорним кольором.

Напрям осей запроектованих маршрутів знімання зеленим кольором. Перший маршрут суміщають з північною (південною) границею об’єкта або трохи на північ (південь) від цієї границі. Наносять центри всіх аерознімків, центри крайніх знаків у маршруті розміщають за східною і західною границею об’єкта на віддалі 1-2 базиса фотографування від границі, згідно із розрахунковою величиною поперечного перекриття, відбирають смуги поперечного перекриття маршрутів і замальовують жовтим кольором. Для нанесення на карту зон поперечного перекриття необхідно від верхнього маршрути відрізок l¢, від осі нижнього маршруту відкласти l¢ також:

де, m – масштаб аерознімання.

Після цього закладають проект планової прив’язки аерознімків розпізнавальних точок враховуючи, що буде проводитися розріджена підготовка. Визначення планів топознаків проектуються у доповнення до них, які є уже на місцевості „Пункт тріангуляції, полігонометрії, нівелірні репери”. З метою забезпечення необхідною плановою основою, кожної секції планово фотограмметричної.

Планові ознаки, що проектуються по можливості суміщаються з реперами нівелювання. На ділянках знімання, які розтягуються у напрямку маршрутів, не менша ніж 160-200 см в масштабі створюваного плану (для масштабу 1:2000), що відповідає на місцевості 3,2-4,0 км, планові розпізнавальні точки розміщують по середині смуг поперечного перекриття знімків. За схемою, яка приведена на рисунку 1.

Рисунок 1

Віддалі між плановими розпізнавальними точками в зонах поперечного перекриття повинні бути в одному ряду через 80-100 см, а в наступному через 160-200 см, при цьому початок і кінець кожного маршруту повинні бути забезпечені розпізнавальними точками, розміщеними за границею ділянки зйомки. Крім того, границі об’єкта, які співпадають з напрямком маршрутів аерофотозйомки, забезпечуються додатковими плановими розпізнавальними точками в зонах, що не мають перекриття, через 40-50 см, що відповідає при масштабі 1:2000 віддалі на місцевості 800-1000 м, якщо число маршрутів більше трьох.

Проект висотної прив’язки.

Висотна підготовка аерознімків підлягає у визначення висот планових топознаків або чітких контурів висотної позначки може виконуватися у варіантах суцільної або розрідженої підготовки у залежності від масштабу знімання, характеру участку зйомки та технічних характеристик аерофотоапарата. При розрідженні висотній підготовці аерознімків висотні розпізнаванні точки повинні розміщуватися попарно, по обидва боки від осі маршрута, в зонах поперечного перекриття аерознімків суміжних маршрутів. Віддалі між висотними розпізнавальними точками в напрямку маршрутів при зйомках з висотами січення рельєфу 0,5 і 1 м можуть бути 2-2,5 км. Таким чином, для забезпечення необхідної густоти висотних розпізнавальних точки сумістити з висотними і додатково в смугах поперечного перекриття, де віддаль між розпізнавальними точками 3,2-4,0 км, запроектувати по середині одну висотну розпізнавальну точку.

Границі зйомки повинні бути забезпечені більшою кількістю висотних розпізнавальних точок. Так, для граничних маршрутів при висотах січення рельєфу 0,5-1 м виконується суцільна висотна підготовка аерознімків тобто кожна стерео пара повинна бути забезпечена 4 висотними розпізнавальними точками, розміщеними в кутах стерео пази в зонах поперечного перекриття і 5-контральною розпізнавальною точкою (рис.2).

Рис.2

В даній курсовій роботі запроектована розріджена висотна основа робіт або граничних маршрутів суцільна підготовка. Всі запроектовані планові та висотні розпізнавальні точки наносять на карту червоним кольором, планові позначають кружочком діаметром 3 мм, а висотні суцільним кружочком діаметром 3 мм у додатку 2.

Планово-висотну прив’язку розпізнавальних точок визначають різними геодезичними методами у залежності від фізико-геодезичних умов місцевості.

В даному проекті передбачається планову прив’язку передбачається виконати методом теодолітних ходів, методом прямих і обернених засічок, а висотну методом технічного нівелювання.

Результати приведені у таблицях 14 і 15.

Характеристика мережі розпізнавальних точок у табл.14

Таблиця 14

Таблиця 15

Примітка 1: кількість розпізнавальних точок, що підлягають маркуванню і метод маркування вибирають в залежності від фізико-географічних умов місцевості, а також наявних матеріально-технічних засобів.

При проектуванні можна передбачити необхідність маркування приблизно 25% від усієї кількості розпізнавальних точок. Метод маркування рекомендується вибрати з врахуванням ЕВ, ч.1., п.3.312-3.3.15 [3].

Примітка 2: при розрядженій висотній прив’язці аерознімків довжина ходів технічного нівелювання визначається за формулою:

де: С – ширина об’єкта в км (вздовж маршрутів аерофотозйомки);

Д – довжина об’єкта (перпендикулярно до маршрутів);

2,25 – віддаль в км між висотними ходами;

К – коефіцієнт злому висотних ходів (вибирається в залежності від фізико-географічних умов в межах 1,1-1,5).

При суцільній висотній прив’язці аерознімків, довжина ходів технічного нівелювання визначаються за такою формулою:

де N – кількість маршрутів аерозйомки.

Обсяг робіт по плановій прив’язці розпізнавальних точок визначаються безпосередньо з карти в залежності від методу прив’язки.

2. Підрахунок обсягів робіт. Складання кошторису.

2.1. Підрахунок обсягів робіт.

Підрахунок обсягів польових і камеральних робіт виконується з метою подальшого їх планування: визначення необхідної кількості бригад, транспорту, приладів, складних сіткових і календарних графіків робіт. Встановлені обсяги робіт є вихідними даними для складання кошторисів на виконання польових і камеральних робіт виконують у відомості, її складають в натуральних і трудових показниках на основі даних таблиць, згідно з чинними нормативними документами: ЕНВ [3], ЕНВ-и-р-И [2] (польові роботи), а також СОУСН [7] (камеральні роботи).

Таблиця заповняється у такій послідовності: в графі 1 вказується нормативний документ, з якого вибираються роботи. Перелік робіт в технологічній послідовності подається в графі 2. В графі 3 вказується одиниця вимірювання, згідно з нормативними документами. Обсяг роботи встановлюється, згідно з технічними проектами і проставляється в графі 4. Категорія складності (графа 5) для кожного з процесів встановлюється за фізико-географічними умовами району робіт і згідно опису категорій складності в нормативному документі. Для двох варіантів проектування на одному і тому ж об’єкті категорія складності відповідних робіт повинна бути прийняти однаковою.

Норма часу на виконання одиниці роботи визначаються згідно з вказаним нормативним документом і записується в графу 6. Необхідно звернути увагу, що в різних нормативних документах норма часу дається в неоднакових одиницях (наприклад, в ЕВ і ЕНВиР-И) в годинах на одиницю роботи. В графу 6 заносяться норма часу в днях на одиницю роботи. Залежність між нормою часу в днях і нормою часу в годинах встановлена з тривалості робочої зміни в 7 годин [7].

Обсяг робіт в трудових показниках (графа 7) підраховується за формулою:

В графі 8 підраховується необхідна кількість бригадирів, з врахуванням запланованого середнього процента пере використання норм виробітку, який для польових робіт можна прийняти 130%, а для камеральних – 110%. Тоді планова кількість бригадо-місяців, необхідна, для виконання робіт і визначається за формулою:

2.2. Складання кошторису на комплекс топографічних робіт.

Кошторис – це документ, в якому представлені усі необхідні витрати на виконання польових і камеральних робіт, організацію і обслуговування виробництва на даному об’єкті. Як базу для складання кошторисів на виконання топографо-геодезичних робіт використовують збірки цін на вишукувальні роботи для капітального будівництва за 1982 р. Для переходу від цін 1982 р. по даний час застосовується коефіцієнти переходу, які встановлюються відповідними міністерствами на основі чинних постанов Верховної Ради та уряду України.

Назва робіт, їх характеристики і одиниці виміру із „Збірника цін” згідно з технологічною схемою робіт. Категорії складності встановлюються відповідно до фізико-географічних характеристик об’єкту, а також умов, при яких виконуються роботи. Із збірника цін вибирають ціну, вказують номер таблиць і параграфів, згідно з яким встановлені ціни.

До цін можуть застосовуватися понижувальні або підвищувальні коефіцієнти К1, К2.... Кn. Усі коефіцієнти повинні бути обґрунтовані відповідним документом, назва якого записується поруч з коефіцієнтом.

Підвищувальними можуть бути коефіцієнти за виконання робіт в найсприятливіший період року.

Понижувальними може бути коефіцієнт при виконанні неповного обсягу робіт, передбаченого „Збірником цін”.

Обсяги робіт встановлюються згідно з відомістю обсягів польових і камеральних робіт (таблиця 16).

3. Планування та організація робіт.

3.1. Складання календарного графіка.

Календарний графік найпростіша та універсальна форма організаційної моделі виробничого процесу, прив’язана до конкретного календарного відрізку часу. Складені в період проектування календарні графіки можуть бути використані пізніше для оперативного контролю виконання запланованих робіт.

При складанні календарного графіка початок робіт заплановано з 15 квітня 2002 р., завершення польових робіт 27 вересня, тобто у межах польового сезону так, як польовий сезон у Чернівецькій області згідно з (ЕНВ).

Календарний графік на виконання польових та календарних робіт по складання плану на Мамаївському об’єкті приведений у таблиці . З даного календарного плану видно, що загальний комплекс робіт буде завершено 19 жовтня 2002 року.

3.2. Організація робіт.

3.2.1. Загальні питання організації робіт на об’єкті.

Згідно завдання роботи повинні виконуватися на Мамаївському об’єкті. Роботи будуть виконуватися державним підприємством „Карпати геодезія і топографія”. Згідно календарного графіка роботи будуть виконувати дві бригади.

Перша польова бригада розпочинає з 15 квітня до 27 квітня проводила роботи по рокогностуванню і виготовлення пунктів та реперів і побудова пірамід та закладки центрів. З 27 квітня по 5.05 проводила роботи по нівелюванню центрів, виготовлення та закладки. З 6.05 до кінця польових робіт, які закінчуються 20.06 разом з другою бригадою проводили роботу по плановій прив’язці аерофотознімків, висотна підготовка для стереотопографічного знімання та топографічне дишефрування на аерознімках.

Друга польова бригада з 15.04 до 18.04 виконувала роботи по маркуванню планових і висотних розпізнавальних точок. З 18.04 до 27.04 виконувалося горизонтальне і висотне знімання та знімання підземних комунікацій. З 27.04 до 5.05 виконувалися виміри в тріангуляції і прокладки ходів полігонометрії. А з 6.05 до кінця польових робіт, які закінчилися 20.06 разом з першою бригадою проводили роботу по плановій прив’язці аерофотознімків, висотна підготовка для стереотопографічного знімання та топографічного дишефрування на аерознімках. Бригади будуть базуватися у селі Барахоєво, до об’єкта робіт бригади виїжджають автомашини з використанням яких будуть працювати на протязі виконання польових робіт.

Зв’язок між бригадами уде здійснюватися за допомогою зв'язку, а також автомобілем і залізничним транспортом. Бригади будуть проживати у орендованих приміщеннях місцевих жителів по місцю роботи. Харчуватися будуть окремо, продукти купуються в магазині. Найм робочої сили буде проводитися по місцю проживання на основі договору. Пройдуть медичний огляд та інструктаж на основі „Правил безпечних методів робіт”, здають іспити та отримують свідоцтво. Для виконання робіт бригади будуть забезпечені спеціальним одягом та приладами наведені в таблиці 17.

Таблиця 17

3.2.2. Розробка питань організації робіт в польових бригадах.

Опишу детально організацію робіт в польовому процесі зйомки забудованих територій. Маю зйомки забудованих територій, каталоги з координатами і висоти точок для проведення різного роду вишукувальних та проектних робіт. Горизонтальна зйомка фасадів будинків і проїздів всередині кварталів, виконується з пунктів готової зйомочної основи методами: полярним, перпендикулярів і створів. Висотна зйомка забудованої території виконується нівелюванням, горизонтальна і вертикальна зйомки виконуються одночасно. В склад бригад входять: топограф ІІ категорії, технік, замірник на топографо-геодезичних і маркшейдерських робіт ІІІ розряду та ІІ розряду.

Прилади та приладдя для виконання зйомки забудованої території: теодоліт, нівелір, мірна стрічка. Роботи по зйомці забудованої території виконується в такій технологічній послідовності:

отримання завдання;

рекоглостування ділянки;

зарисовка абрису;

обмір будівель, споруд і інших об’єктів всередині кварталу;

горизонтальна і вертикальна зйомки забудованої території;

зйомка рельєфу і ситуації;

здача робіт;

оформлення журналів;

здача робіт;

переходи і переїзди на ділянці робіт.

В результаті проведення робіт по зйомці забудованих територій підлягають до здачі такі матеріали:

- оригінал планшетів на жорсткій основі або на пластику;

- абрис горизонтальної і вертикальної зйомок;

- польові журнали і описи прикладання зйомочної основи;

- каталог координат і висот точок;

- опис розміщення планшетної зйомки;

- викопіювання для проведення зведень по рамках;

- коректурні листи;

- акти польової пробірки робіт;

- короткий технічний звіт (на об’єкт зйомки).

Висновок

В даній курсовій роботі „Організація комплексу топографо-геодезичної роботи для інвентаризації земель” в селі Мамаївці Чернівецької області. Виконав комплекс робіт, зокрема запроектував та обрахував тріангуляційний знак 4 класу та заклав знак. Також запроектував 3 полігонометричні ходи два 4 класу загальною кількістю 13 пунктів та довжиною 12,6 км та 1 хід 1 розряду загальною кількістю 6 пунктів та довжиною 4,475 км, які задовольняють вимоги і обрахував їх.

Запроектував та обгрунтував висотну геодезичну основу у вигляді нівелірних ходів 4 класу в кількості трьох та довжиною 17,325 км, які задовольняють вимоги.

Проводив розрахунок основних даних для аерофотознімання. Підрахував обсяг робіт та склав календарний графік робіт на польові та камеральні роботи, які проводилися з 15 квітня до завершення їх 19 жовтня. Розраховувавши загальну вартість робіт по „Кошторису на виконання топографо-геодезичних робіт”, яка становить 114735,23 гривень.

Список літератури

„Інструкція по топографічному зніманню у масштабах 1:2000, 1:1000, 1:500”, Київ, 1991 р.

«Сборник цен на изыскательные работы для капитального строительства» Москва, 1982 г.

«Инструкция о построении государственной геодезической сети», Недра, 1986 г.

«Инструкция по нивелированию 1, 2, 3 и 4 классов». Недра, 1990 г.