Допустиме значення М залежить від висоти перерізу рельєфу і дорівнює Мдоп=62,5 мм при висоті 0,5 м, для висоти перерізу 1 м мдоп=125 мм.

Пункт нівелірної мережі переносять на кальку. Вихідні показують червоним, а запроектовані чорним. При цьому дотримуються таких позначень: - репер ґрунтовий; - репер стінний;

1.7. Проектування топографічного знімання.

1.7.1. Основні вимоги до топографічного знімання.

Результатом топографічного знімання є топоплани, які створюються в графічному або цифровому вигляді. Вимоги, які представлені при створенні планів наведені в „Інструкції” в масштабах 1:2000, 1:1000, 1:500.

1. Топоплани створюються шляхом топографічного знімання або картоскладання (крім М 1:500), за матеріалом топографічних знімань більшого масштабу.

Топографічні знімання виконуються такими методами:

стереотопографічне знімання;

комбіноване знімання;

мензульне знімання;

тахеометричне.

2. Середні помилки в положенні на плані предметів та контурів місцевості з чіткими обрисами відносно найбільших точок знімальної основи не повинні перевищувати 0,5 мм, а гірських та лісових районах 0,7 мм. На територіях з капітальною і багатоповерховою забудовою СП не повинні перевищувати 0,4 мм. Для переходу від середніх помилок (Д), до середніх квадратних помилок (m) застосовується коефіцієнт 1,25 тобто m=1,25 D.

3. Середні помилки знімання рельєфу відносно найближчих точок геодезичної основи не повинні перевищувати за висотою:

- ¼ прийнятої висоти перерізу при кутах нахилу до 20;

- 1/3 при кутах нахилу від 20 до 60 для планів масштабів в 1:5000, 1:2000 та до 100 для планів масштабів 1:1000, 1:500

- 1/3 при перерізі рельєфу через 0,5 м на планах масштабів 1:5000 та 1:2000.

У лісовій місцевості ці допуски збільшуються в 1,5 раза 1:5000 та 1:2000 та більше 100 для планів масштабів 1:1000 та 1:500 кількість горизонталей повинна відповідати різниці висот, що визначена на перегинах схилів, а середні помилки висот, які визначемо на характерних точках рельєфу, не повинні перевищувати 1/3 принятої висоти перерізу рельєфу.

4. Точність планів оцінюється за розходженням положення контурів та висот точок, що обчислені по горизонталях з даними контрольних вимірів. Граничні розходження не повинні перевищувати подвоєнних знань допустимих СП, що наведені в п.2 і 3 їх кількість не повинна бути понад 10% від загальної кількості контрольних вимірів. Ці результати контрольних вимірів можуть перевищувати подвоєну СП при цьому їх кількість не повинна бути більше 5% від загальної кількості контрольних вимірів і їх слід виправляти.

При проведенні комплексу топографо-геодезичних робіт для створення карт масштабу 1:2000 для землеустрою індивідуальних с/г угідь, СКП визначення координат поворотів меж і межових знаків не повинна перевищувати 0,10 м. Граничні похибки положення межових знаків і точок поворотів меж відносно пунктів геодезичної основи, не повинні перевищувати значень у містах республіканського та обласного підпорядкування 0,1 м, районного підпорядкування 0,2 м та у селах 0,4 м.

Помилка взаємного положення суміжних точок межі не повинна перевищувати 0,1 мм в плані розмежування с/г землеволодінь та землекористування виконується СКП 0,5 мм в масштабі плану.

1.7.2. Розробка технології послідовності виконання робіт.

Для виконання топографічного знімання при складанні технічного знімання вибирають метод, яким буде виконуватися знімання території об’єкту. Вибір методу визначається характером ситуації і рельєфу території, що підлягає зніманню масштабом і формою знімання, існуючим фотометричним обладнанням.

Виходячи із вище наведених вимог мною вибраний стереотопографічний метод знімання. Знімання виконується за наступною технологічною схемою:

Контурна частина плану створюється на основі фото планів, а знімання рельєфу проводять на універсальних стереотопографічних приладах, дишефрування виконують посування польового та календарного дишефрування.

До комплексу польових топографічних робіт при стереотопографічному зніманню входять такі процеси:

маркування контурних точок та геодезичних пунктів або розпізнавання чітких контурів на аерознімках

згущення знімальної планової основи (планова підготовка (планового) аерознімків, згущення знімальної висотної основи), висотна підготовка еарофотознімків;

дишефрування контурів.

Крім того потрібно виконати польові роботи по створенню:

а) планові геодезичної основи

- рекогностування пунктів тріангуляції 4 класу;

- рекогностування пунктів полігонометрії 4 класу і 1 розряду;

- виготовлення центрів та реперів;

- побудова зовнішніх знаків пункту тріангуляції, закладка центрів та реперів, вимірювання напрямків на пунктах тріангуляції. Кутові та лінійні виміри в полігоном.

б) висотної геодезичної основи:

- рекогностування ліній нівелювання;

- виготовлення та закладка реперів;

- нівелювання ліній.

Комплекс камеральних робіт при стереотопографічному зніманню, входять:

підготовчі роботи;

фотограмметричне згущення опорної мережі;

виготовлення фотопланів;

дишефрування та стереотопографічне знімання контурів та рельєфу;

підготовка планів до видання на основі вище наведеного можна записати таку (технічну) технологічну послідовність виконання польових та камеральних процесів комплексу.

Знімальних робіт:

Польові роботи:

Тріангуляція, полігонометрія:

рекогностування пунктів тріангуляції та полігонометрії;

виготовлення центрів для тріангуляції і полігонометрії;

закладка центрів тріангуляції і полігонометрії;

побудова знаків на пунктах тріангуляції;

вимірювання кутів та напрямків тріангуляції;

вимірювання ліній та пунктів в полігонометрії.

Нівелювання:

рекогностування нівелірних ліній;

виготовлення і закладка реперів;

нівелювання ІV класу технічного нівелювання;

маркування планово-висотних розпізнавальних точок;

аерофотознімання;

планово-висотна прив’язка аерознімків;

дишефрування контурів та елементів об’єкту;

знімання забудованих територій і підземних комунікацій.

Камеральні роботи:

обробка матеріалів тріангуляції та полігонометрії;

обробка матеріалів нівелювання;

обчислення планової та висотної прив’язки розпізнавальних точок;

фотограмметричне згущення опорної мережі;

викреслювання і оформлення планів;

складання планів знімання забудованих територій і підземних комунікацій.

1.7.3. Основні вимоги до зйомки забудованої території і підземних комунікацій.

Завданням та технічне проектування передбачається зйомка забудованих територій та підземних комунікацій у населених пунктах, що знаходяться у населених пунктах. Зйомка забудованих територій буде виконуватися у масштабі 1:2000 надземним методом.

Якщо матеріалів фотознімання немає або якщо таке економічне доцільно, знімання забудованих територій дозволяється виконувати надземними методом. Розрізняють горизонтальне знімання забудованих територій і знімання рельєфу. Горизонтальне знімання (знімання контурів і предметів місцевості) включає знімання фасадів, проїздів і внутрішньоквартальне знімання. Його можна виконувати окремо або в поєднанні із зніманням рельєфу (вертикальне знімання) в залежності від характеру забудови і організації робіт.

Горизонтальне знімання забудованих територій в масштабі 1:5000 і територій з рідкою забудовою в масштабах 1:2000, 1:1000 і 1:500 виконують способом мензульного знімання. Горизонтальне знімання забудованих територій в масштабах 1:2000, 1:1000 і 1:500 виконується способом перпендикулярів, створів, засічок, полярним і графоаполітичним, тобто за допомогою мензули і рулетки або електронним тахеометром і обміром будівель.

У плановому відношенні геодезичною основою для знімання забудованих територій є пункти геодезичних мереж і пунктів знімальної основи, а у висотному відношенні – репери і марки державної нівелірної мереж 1, 2, 3 і 4 класів та всі точки, висоти яких визначені з точністю технічного нівелювання. При зніманнях з висотою перерізу, рельєфу 2 і 5 м висотною основою можуть служити пункти, висоти яких визначено тригонометричним нівелюванням.

В окремих випадках до початку знімання забудованих територій розробляють робочий проект побудови знімальної основи з врахуванням характеру і щільності забудови. Кількість пунктів знімальної основи при зніманні забудованих територій на 1 м2 не повинна бути меншою ніж це вказано в таблиці 7.

Таблиця 7

Знімання забудованих територій проводиться з пунктів державних, розрядних та знімальних геодезичних мереж. Вздовж вулиці, в залежності від умов знімання і ширини вулиці, прокладають один або два теодолітних ходи.

Знімальні ходи, що проектуються (прокладаються) по обидві сторони вулиці зв’язують поперечними ходами на перехрестях вулиць або по середині ходу. У населених пунктах з прямолінійними вулицями замість знімальних ходів можуть розбиватися створені лінії між пунктами геодезичної основи, за координованими кутами квадратів або капітальних будівель. Створені точки між пунктами геодезоснови визначають промірами від відповідних пунктів з точністю не менше 1:2000.

При зніманні забудованих територій способами перпендикулярів і засічок віддалі між створеними точками при вимірюванні їх сталевою ре луткою або оптичними віддалемірами не повинні перевищувати значень указаних у таблиці 8.

Таблиця 8

При знімання способами перпендикулярів, довжини перпендикуляри не повинні перевищувати величин, що наведені в таблиці 9.

Таблиця 9

Довжина перпендикулярів вимірюється один раз з точністю до 1 см. Перпендикуляри, що перевищують вказані величини, підкреслюються лінійними засічками, довжина яких не повинна перевищувати довжини мірного приладу (20-50 м).

При полярному способі знімання, кути вимірюються теодолітом при одному положенні круга з точністю 30¢¢, а віддалі – стрічкою, сталевою рулеткою або оптичним віддалеміром.

Знімання забудованих територій графоаналітичним способом виконують у такій послідовності

визначення координат кутів кварталів і окремих капітальних будинків і споруд при прокладанні знімальної основи і нанесення їх на план;

обмір габаритів будинків рулеткою (складання абрису);

знімання будівель та інших контурів за допомогою мензули з пунктів геодезичної і знімальної основи і вимірювання віддалей віддалеміром, рулеткою або стрічкою. Виконувати знімання проїздів з перехідних точок і точок мензульних ходів не дозволяється. При обмірі будівель вимірюють також віддалі між кутами сусідніх будівель, які використовуються як контрольні проміри. Одночасно зі зніманням контурів проводять знімання рельєфу.

При знімання полярним і графоаналітичним способами максимальні віддалі від приладу до контурів не повинні перевищувати величини, що наведені в таблиці 10.

Таблиця 10

При вимірюванні ліній стрічкою створ лінії задають теодолітом.

Спосіб прямих засічок застосовують там, де неможливо провести безпосередньо вимірювання віддалей. Для визначення положення точки вимірюють два прилежних базису кути. Базисом може бути сторона, частина теодолітного ходу або будь-які два пункти планової основи, між якими є видимість. Прилеглі кути вимірюють одним напівприйомом з точністю 1¢. Кут при точці, що визначається, повинен бути в межах 30-1500. Допустимі значення віддалей до точки при способі кутових засічок дано в таблиці 11.

Таблиця 11

Знімання в середині кварталів виконують таким чином, що і знімання проїздів. При неможливості знімання в середині кварталів з точок знімальної основи його виконують з точок висячих теодолітних ходів. Довжина і кількість ліній у висячих ходів не повинні перевищувати значень наведених в таблиці 12.

Таблиця 12

При виконанні горизонтального знімання всі дані заносять в абрис, який ведуть на папері олівцем відповідними умовними знаками. Пересування абрису забороняється.

Висотне знімання забудованих територій в рівнинних районах виконують нівелірами або горизонтальним променем теодоліта чи кіпрегеля з рівнем на трубі, а в горбистій місцевості – похилим променем. Висотне знімання можна виконувати одночасно з горизонтальним зніманням мензульним способом або окремо, при наявності планів горизонтального знімання.

Нівелірні ходи, які прокладають для висотного знімання, повинні опиратися на знаки нівелювання І-ІV класу і технічного нівелювання. Як виняток, допускаються висячі ходи, які прокладають у прямому і зворотньому напрямках. Допустимі нев'язки в ходах або полігонах не повинні перевищувати , а в коротких ходах (до 2 км) , де: - довжина ходу в км; - кількість станцій.

При висотному зніманні вся ділянка знімання повинна бути покрита висотними пікетами, віддалі між якими для відповідного масштабу не можуть перевищувати значень: 1:5000-100 м; 1:2000-40; 1:1000-30; 1:500-20. Крім того, пікети повинні бути визначені в характерних місцях, щоб забезпечити відображення всіх деталей рельєфу.

При нівелюванні по обох сторонах район визначають позначки люків колодязів, цоколів будинків, насипів мостів. У решті випадків позначки висот визначаються по одній стороні рейки. Довжина візирного променя не повинна перевищувати 150 м.

З метою контролю на кожній станції визначають не менше двох контрольних пікетів, що знаходяться у слизі перекриття і можуть бути отримані з іншої станції. Розходження між контрольними висотами, що одержані з різними станцій, не повинні перевищувати 20 мм.

Рисування рельєфу виконують безпосередньо в процесі знімання, а також камерально по складених абрисах. На ділянках з густотою забудов дозволяється не проводити горизонтальні, а обмежуватися тільки підписуванням висот точок.

Після виконання знімання забудованих територій здають:

оригінали планів та на твердій основі або на пластину і формуляри;

абриси горизонтального і висотного знімання;

польові журнали або результати вимірювання в накопичувачах інформації;

схема прокладання ходів знімальної основи;

каталог координат і висот точок;

схему розміщення планшетів знімання;

список назв вулиць, провулків, майданів затверджений місцевою владою;

викопіювання для виконання зведень по рамках;

акт польові перевірки і приймання робіт;

технічний звіт (на об’єкт знімання).

Підземні комунікації і споруди, що мають пряме відношення до них, є одним із основних елементів змісту топопланів. Топоплани на яких відображені підземні комунікації, слід створювати відповідно до вимог „Інструкції”.

Елементи підземних комунікацій слід відображати на топопланах у відповідності з діючими „Умовними знаками для тополанів М1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500 та умовними знаками для планів підземних комунікацій”.

Знімання підземних комунікацій треба виконати на основі існуючої геодезичної мережі або планово-висотної знімальної основи, що створюється.

Вихідною висотною основою при зніманні підземних комунікацій є знаки державної нівелірної мережі І-ІV класів.

Знімання елементів підземних комунікацій на топопланах виконують переважно методом тахеометричного і теодолітного знімання. Можна поєднувати їх з фото топографічними і фототеодолітними методами.

Знімання існуючих підземних комунікацій проводять за наявністю затвердженого технічного завдання (технічного проекту) після рекогностування і обстеженнях.

Рекогностування підземних комунікацій (на територіях населених пунктів і промислових підприємств) складається з підготовчих робіт і відшукування мереж на місцевості.

Напрямки ліній раніше прокладених комунікацій між колодязями, а також без колодязних комунікацій визначень за допомогою електронних приладів пошуку – трасошукачів, а там, де ці прилади використовувати неможливо шурфування. Знімання існуючих підземних комунікацій складається із плановисотного знімання їх виходів на поверхню землі і знімання ліній, що виявлені за допомогою приладів пошуку або розкриття шурфами.

Планове положення всіх виходів підземних комунікацій визначають від пунктів геодезичної мережі і знімальної основи, а також від кутів капітальних будинків, споруд, колодязів.

Знімання виходів раніше прикладених підземних комунікацій виконують лінійними засічками, способом перпендикулярів, створів і полярним способом.

1.7.4. Розрахунок основних даних для аерофотознімання.

Розрахунок основних даних виконується з метою складання технічного завдання на виконання аерофотознімання.

Вихідні дані:

Висота січення рельєфу, h=1м;

фокусна віддаль АФА fx=70;

масштаб фотографування m=6500;

швидкість літака W=200 км/год;

розміри знімків lx, ly=18 x 18 см;

поздовжне Рх=84;

поперечне Ру=34;

Розрахунок основних даних для аерофотознімання.

Таблиця 13