Чего вы ожидаете от 2009 года?
Результат
Архив

Главная / Украинские Рефераты / Діловодство / Українське ділове мовлення. Відповіді до екзамену


Українське ділове мовлення. Відповіді до екзамену - Діловодство - Скачать бесплатно


службової ієрархії).

9. Наприкінці кожного пункту зазначається підстава для його укладання (службова записка, рапорт, заява тощо).

10. Посада першого керівника установи (ліворуч), його підпис, ініціали та прізвище (праворуч).

11. Візи (якщо є) «Проект наказу внесено...», «Проект на­казу погоджено,..».

Проект наказу погоджується:

- із заступником керівника установи (підприємства);

- з куратором питань, які зазначені в документі;

- з керівником структурного підрозділу, якого стосується пункт наказу;

- з юристом організації, який засвідчує узгодження наказу із чинними правовими актами та розпорядженнями ке­рівних установ.

Накази щодо особового складу залежно від їх змісту укладаються за певними вимогами:

1. У наказах про призначення, зарахування на роботу вказу­ють:

- на яку посаду;

- до якого структурного підрозділу (відділу);

- вид прийняття (переведенням, відповідно до контрак­ту, на постійну, тимчасову роботу або за суміс­ництвом);

- особливі умови (із прийняттям матеріальної відпові­дальності', зі скороченим робочим днем та ін.);

- умови платні (відповідно до штатного розк;

2. У наказах про переведення на іншу роботу:

- з якої посади на яку;

- вид, термін (постійно, тимчасово); мотивування (реорганізація, скорочення, ліквідув підрозділу, дільниці, філії та ін.).

У наказах про надання відпустки вказують:

а) вид відпустки:

б) загальна кількість робочих днів;

в) дата (з якого числа, місяця, року до якого числа, року включно);

г) період, за який надається відпустка

4. У наказах про звільнення зазначають:

- дату звільнення;

- мотивування із зазначенням відповідної статті КЗпП чи інших законів.

Начальник чи інспектор відділу кадрів або посадова зобов'язані ознайомити зі змістом наказу осіб, прізвища фігурували в документі, а ті повинні розписатися зазначивши дату ознайомлення.

Наказ набуває чинності з моменту його підписання керівни­ком.

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет їм. В. Каразіна

Наказ ОС 94-ВК

17.10.2002 м. Харків

про зміни у штатному розкладі

1. ЗАРАХУВАТИ:

1.1 Біленко Ларису Глібівпу на посаду викладача історії України з 17.10.2002 з окладом відповідно до штатно­го розкладу.

Підстава — заява Біленко Л. Г.

1.2 Кардаша Григорія Юрійовича на посаду старій, лаборан­та каф. соціології за сумісництвом з 18.10.2002 з окла­дом відповідно до штатного розкладу.

Підстава — заява Кардаша Г. Ю.

2. ПЕРЕВЕСТИ:

Вєтрову Ганну Іллівну, вахтера гурт. № 3, на посаду гардеробниці навч. корпусу з 19.10.2002 до 30.03.2002 у зв'язку з капітальним ремонтом гуртожитку. Підстава: доповідна записка коменданта гурт. № 3 Фе-сенко С. О. й заява Вєтрової Г. І.

3. НАДАТИ:

3.1 Беремесенкові Антону Олександровичі/, водієві ванта-жівки ГАЗ-53, тарифну відпустку з 20.10 до 21.11.2002 (на 24 робочі дні) за період роботи.

Підстава графік відпусток і заява Беремесенка А. О.

3.2 Завалій Валерії Корніївні, доц. каф. української мови, декретну відпустку з 19.10.2002.

Підстава — заява Завалій В. К.

4. ЗВІЛЬНИТИ:

Комар Олександру Михайлівну, проф. каф. історії Ук­раїни, у зв'язку із закінченням терміну дії контракту з 11.10.2002. Підстава контракт від 26.08.99 та заява Комар О. М.

Ректор (підпис) Г. Б. Лобан

12. Оголошення, план.

Оголошення - це документ, у якому міститься необхідна інформація. За змістом оголошення поділяються на два види:

1. Організаційні оголошення про подію чи захід.

2. Рекламні - оголошення про навчання, роботу, послуги, пропозиції тощо.

Організаційні оголошення адресуються як конкретній групі осіб, так і широким верствам населення. Зміст рекламних ого­лошень розраховано на широкий загал.

Як організаційні, так і рекламні оголошення за формою бу­вають: писані, мальовані, комбіновані, відтворені механічним способом та ін.

Текст будь-яких оголошень повинен бути лаконічним, конк­ретним і містити вичерпну інформацію про дату, час, місце та зміст події чи заходу. Рекламні оголошення повинні висвітлю­вати перелік послуг, товарів, їхню ціну тощо.

Розрізняють оголошення:

службові підприємств, навчальних закладів, держав­них установ, організацій тощо; особисті приватної особи чи групи осіб.

Реквізити:

1. Назва документа.

2. Текст, що містить:

- дату; час;

- адресу місця проведення;

- організатора (відповідального);

- порядок денний (зміст) заходу;

- коло осіб, яких запрошено;

- умови входу (вільний чи платний); способи проїзду (для зовнішніх).

3. Назва структурного підрозділу чи колегіального органу, або посада і прізвище особи, яка дає оголошення (якщо треба).

Визначальним чинником дієвості візуальних оголошень (рек­лами) окрім оригінальності змісту є оформлення: відтворення тексту (шрифт) і розміщення його на площині (симетрія, аси­метрія), добір кольорів та їх поєднання. Для трансляції по радіо і телебаченню є суттєвим час повідомлення, музичне чи звукове оформлення, чіткість та зрозумілість вимови, оригінальність тексту, композиції чи відеоряду.

АТ «Промзварприлад» повідомляє про самоліквідацію з 11.05.2002. Претензії приймаються протягом 2 міс. від дня публікації цього повідомлення за адресою: Харків-176, вул. Уж­городська, 8.

Тел. для довідок: 111-827, 111-834.

Правління АТ

План роботи - це документ, що встановлює точний і чіткий перелік намічених заходів (робіт) для їхнього подальшого ви­конання. Він має такі складові: послідовність, обсяг, умови й забезпечення виконання, термін для кожного етапу й для всього обсягу, кошторис, керівників і конкретних виконавців (відпові­дальних за кожний пункт плану).

Окрім рубрикованого тексту плани можуть мати графіки, таблиці, схеми тощо.

Розрізняють такі групи планів: річні (календарний, фінансовий, навчальний); піврічні (семестрові); квартальні (четвертні); місячні; декадні; тижневі; добові.

Наявність тих чи інших реквізитів обумовлюється видом, формою та призначенням плану:

1. Ґриф затвердження.

2. Назва документа.

3. Назва установи чи структурного підрозділу.

4. Термін, на який укладено план.

5. Порядковий номер.

6.Термін виконання конкретного виду роботи (заходу).

7.Зміст роботи.

8. Посада, прізвище та ініціали виконавця.

9. Посада, прізвище та ініціали відповідального.

10. Відмітка про місце, дату, факт та якість виконання (про­ведення) роботи.

Службові плани робіт підписують посадові особи, які від­повідають за їх виконання, а індивідуальні - ті, хто їх укладає, із наступним затвердженням керівником.

ЗАТВЕРДЖУЮ

Директор НДІ Укрпівденспецавтоматика

(підпис) С. Ю. Лур'є

20.09.2002

План роботи _______на І півріччя 2003 р.

№ пор.

Дата проведення

Зміст роботи

Учасники

Відповідальні про викон.

Відмітки

Примітки

1

2

3

Голов. інженер (підпис) Б. І. Комісаренко

Директор (підпис) 3. Я. Коміссаров

13. Посвідчення.

14. Постанова.

Постанова - правовий акт, який приймається вищими і центральними органами на базі основних законів та на їх виконання. Текст постанови складається з двох частин: констатуючої й постановчої, визначаються виконавець і терміни виконання.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок реалізації,

обліку торгових патентів і контролю за їх використанням

ПОСТАНОВА

від 24 лютого 1997 р. № 190

Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

Затвердити зміни і доповнення, що вносяться до Положення про порядок реалізації, обліку торгових патентів і контрою за їх використанням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1996 р. № 563 (додаються).

Прем'єр-міністр України

(підпис)

Резолюція — це документ, який фіксує рішення, постанову. Найчастіше резолюцію приймають на зборах, з'їздах, конференціях; її вміщують в кінці протоколу або пишуть окремо й додають до нього.

Резолюція складається із вступної (констатуючої) і ди­рективної частин. У констатуючій частині спочатку відзна­чають досягнення з питання, що розглядається, а потім ука­зують недоліки. У директивній (резолютивній) частині роб­лять узагальнені висновки, оцінюють роботу, визначають конкретні заходи з кожного питання, спрямовані на вико­нання поставлених завдань, усунення виявлених недоліків, зазначають відповідальних осіб.

15. Пояснювальна записка.

Пояснювальна записка укладається на вимогу керівника, керівної організації або ж із власної ініціативи й має реквізити, аналогічні доповідним запискам.

Пояснювальна записка може бути:

1. Службовою складовою частиною чи додатком, доповнен­ням іншого документа (плану, проекту, пропозиції, звіту, програми й т. ін.).

У ній укладач або організація обґрунтовує мету, акту­альність, новизну й перелік дії основного документа. Ви­кладає структуру, зміст, функціональне призначення і термін його дії з поясненням можливих позитивних чи негативних наслідків.

2. Документом особистого характеру, у якому аргументовано й доказово пояснюються певні дії укладача або його підлег­лих чи причини якихось подій, фактів, провин та ін.

Міністерство харчової промисловості Директорові

України об'єднання “Харківський хлібзавод № 8” Бондар О. Г.

Пояснювальна записка № 16 про порушення технічної дисципліни

Доводжу до Вашого відома, що 17.11.2002 у зв'язку з вимк­ненням електроенергії в загальній мережі заводу з 20.00 до 24.00 було припинено випікання партії хліба, яка складала 150 (сто п'ятдесят) кг.

Мною, нач. цеху М 2 Пасько В. Ю., щодо цього факту було укладено акт, якай додається.

Зроблено відповідний запис до технологічного чергового журналу, напівфабрикати хліба передано до складу № 4, на­кладна додається.

Додатки:

1) акт М 4 - 2 арк. у 2 пр.

2) накладна Л£ 247 - 1 арк. в 1 пр.

18.11.2002 (підпис) В. Ю. Пасько

16. Протокол.

Протокол - це документ, який відбиває процес і результати роботи колегіальних органів, проведення різних нарад, засідань, обговорень тощо. Протоколом оформляється також діяльність адміністративних органів, слідчих та ін. У ньому занотовуються всі виступи з розглянутих питань та прийняті рішення. Протокол – це первинний офіціальний документ.

Протокол звичайних зборів веде секретар або інша спеціально призначена особа. Після зборів у її розпорядження передаю­ться всі письмові матеріали зборів: листи реєстрації присутніх, тези доповідей і співдоповідей, проекти рі­шень, письмові запитання учасників зборів та ін. Практикується ознайомлення промовців з записами секретаря перед тим, як протокол друкуватиметься – для уникнення перекручень і неточностей.

Добирати кандидатуру секретаря на відповідальну нараду треба дуже вимогливо: адже хороший прото­кол може скласти тільки людина грамотна, досвід­чена і компетентна в обговорюваних питаннях. Після зборів протокол має бути повністю оформлений і підписаний головою і секретарем зборів. Протокол загальних зборів різних неперіодичних засідань, нарад підписують голова і секретар, а протокол засідань комісій – усі члени президії. Протоколи мають порядкову нумерацію з початку року, яка водночас означає й кількість проведених засідань. Правильне ведення протоколу має важливе значення, оскільки прийняті рішення набувають юридичної сили тоді, коли вони оформлені протоколом. Протокол дає можливість перевірити правильність прийнятих рішень, контролювати їх виконання.

Питання порядку денного в протоколі формулюють­ся у називному, а не в знахідному відмінку, напри­клад: «Розгляд і затвердження ... » (форма «Про розгляд і затвер­дження...» не рекомендується). Жанр виступу («допо­відь», «повідомлення», «пропозиція» та ін.), посада і прізвище доповідача називається після фор­мулювання питання.

Основний текст протоколу поділяється на розділи, які відповідають пунктам порядку денного. Кожен розділ будується за традиційною схемою: Слухали – Виступили – Ухвалили. Після цих слів ставиться двокрапка.

В наступному рядку після слова “Слухали” вказуються прізвище й ініціали доповідника, тема доповіді або повідомлення.

У розділі “Ухвалили” повністю викладається прийняте рішення, яке може складатися з одного чи декількох пунктів або мати форму резолюції (складається з констатуючої і резолюючої). У констатуючій частині підкреслюють значення обговореного питання, зазначають досягнення і недоліки. У резолюючій – заходи, спрямовані на виконання поставлених завдань.

ПРОТОКОЛ №

12 квітня 1997 р.

Зборів орендного швейного об'єднання «Каштан» Укршвейпрому

Усього членів колективу:

Присутні:

Відсутні:

П о в і с т к а д н я:

1. Затвердження складу комісії з питань контролю дисцип­ліни.

2. Розподіл грошових премій.

С л у х а л и:

Про стан дисципліни в колективі об'єднання «Каштан» та необхідність створення комісії з питань контролю дисципліни. Інформація пана Лисенка В. І.

В и с т у п и л и:

Гриценко Л. Я., Іванова Г. М., Коваль М. Д., Петренко М. І. з пропозицією включити до складу комісії 15 осіб. Усього виступило 20 осіб з конкретними пропозиціями щодо створення комісії з питань контролю дисципліни у швейному об'єднанні «Каштан».

П о с т а н о в и л и:

До 20.04.1997 р. створити комісію з питань контролю дисципліни в об'єднанні в складі 15 осіб. Список додається.

Голова зборів (підпис) С. І. Котлова

Секретар (підпис) Р. М. Мостова

ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ №

засідання товариства відкритого типу «Україна» від 11 січня 1997 року

Слухали заяву експерта Грачова Ю. М. з клопотанням колективу про виділення йому путівки до лікувально-профілак-тичного санаторію «Зелений бір».

П о с т а н о в и л и:

Виділити Грачову Ю. М. путівку до санаторію «Зелений бір» з 1 лютого 1997 р.

Оригінал підписали:

Голова засідання (підпис) Л. Р. Прилуцький

Секретар (підпис) Н. І. Привалова

17. Розписка.

Розписка - це документ, що підтверджує певні дії, які мали місце між двома особами чи особою та установою. Наприклад, передачу й одержання документів, грошей, матеріальних цін­ностей.

Розрізняють приватну розписку, коли одна особа отримує щось від іншої, та службову, коли особа або представник уста­нови отримує матеріальні цінності чи документи від якоїсь організації, закладу.

Розписка може мати довільну форму викладу, але все ж таки треба зазначати такі відомості:

1. Назва документа.

2. Прізвище, ім'я та ім'я по батькові (посада й повна назва установи для службового варіанта), назва документа (із його вихідними даними), що посвідчує особу того, хто дає розписку й підтверджує отримання.

3. Прізвище, ім'я та ім'я по батькові (посада й повна назва установи — для службового варіанта) того, кому дається розписка.

4. Конкретне зазначення, у чому дано розписку:

точне найменування матеріальних цінностей, документів та ін.;

— стан (нові, були в користуванні, у робочому стані}; - кількість, вага, вартість, розмір, сума зазначаються циф­рами, а в дужках - словами.

5. У службовому варіанті слід зазначити, ла підставі якого розпорядження, наказу чи іншого документа передано й отримано цінності.

6. Дата укладання (ліворуч).

7. Підпис укладача (праворуч).

8. У приватному варіанті підпис особи, яка дає розписку, засвідчується керівником установи чи підрозділу (із за­значенням його посади, ініціалів, прізвища) або нотарі­альною конторою.

9. Дата засвідчення (ліворуч).

Іноді в розписці зазначають свідків, тобто осіб, у присут­ності яких її було підписано. У такому разі ці особи засвідчу­ють документ своїми підписами.

Усі вільні місця між текстом і підписом перекреслюють. Укладається розписка лише в одному примірнику.

Розписка

Я, студ. гр. СЦ-51 соціологічного ф-ту ХНУ Колісник Іри­на Іллівна, студентський квиток № 06/96, отримала від завідувача методкабінету Олійник М. В. для тимчасового користуван­ня 4 (чотири) часоп. «Політична думка» № 1-4 за 1994 р. (у № 4 відсутні с. від 17 до 24).

Зобов'язуюся повернути часописи до 30.06.2002.

(підпис)

02.04.2002

Підпис студ. Колісник І. І. засвідчую:

Зав. кафедри соціології (підпис) В. М. Ніколаєнко

03.04.2002

18. Телеграма.

Телеграма - узагальнена назва різних за змістом документів (міжнародних, службових, приватних та ін.), які передаються телеграфом. Телеграми бувають прості, термінові чи «блискавки».

Є різні види телеграм: фототелеграма (передається технічна інформація, схеми, креслення та ін.), телеграма-доручення (підпис у таких телеграмах обов'язково має бути завірений печаткою), та ін.

Обов'язкові реквізити телеграми: назва; категорія і відмітки особливого виду; адреса; текст; підпис; адреса відправника, його прізвище; дата; підписний номер.

Текст телеграми подається без прийменників, сполучників та займенників. Абзаци не виділяються; розділові знаки здебільшого не ставляться.

ТЕЛЕГРАМА

Термінова

Київ видавництво Либідь Бойко

Харківський університет поштою

ПРОСИМО ПРИЙНЯТИ ЗАМОВЛЕННЯ ПІДРУЧНИКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ВИКОНАННЯ СПОВІСТІТЬ РЕКТОРАТ ЗЛЕНКУ

161042 Харків Стуса 2

Ректорат університету Зленку В. О.

Дата (печатка)

19. Характеристика.

Характеристика - документ, у якому надається оцінка ділових і моральних якостей працівника як члена колективу за період, який він відпрацював на даному підприємстві.

Характеристика пред'являється при вступі до навчальних закладів, висуванні на виборні посади, атестації, оформленні на роботу за конкурсом тощо.

Характеристику укладають у двох примірниках, один із яких отримує працівник, а другий (копію) підшивають до його осо­бової справи. Текст характеристики викладається від 3-ї особи на прохання працівника. Згідно з типовим запитом характерис­тика може надсилатися до вищих інстанцій, судових і адмініст­ративно-господарчих органів та інших установ.

Відповідно до призначення характеристики поділяються на виробничі, атестаційні, рекомендаційні та нейтральні.

Характеристика має містити такі відомості:

1. Назва документа.

2. Прізвище, ім'я та ім'я по батькові особи, на яку укладається характеристика (в родовому відмінку).

3. Статус; посада; науковий ступінь і місце роботи, навчання.

4. Рік народження (якщо треба - національність, домашня адреса, освіта).

5. Текст - дані про трудову діяльність (навчання), із яко­го часу працює (учиться), просування по службі; ста­влення до обов'язків; рівень професійної майстерності; найвагоміші досягнення, за­охочення чи покарання. Зазначаються моральні якості риси характеру, ставлення до колег чи інших членів ко­лективу.

6. Висновки - призначення характеристики.

7. Посада (ліворуч), підпис (праворуч), ініціали, прізвище керівника установи, закладу (при потребі інших відпо­відальних осіб).

8. Дата укладання документа (ліворуч).

9. Печатка установи, що видала характеристику

Атестаційна характеристика

Коренева Захара Кузьмича,

бухгалтера планового відділу

Харківського тракторного заводу,

1970р. народж., українця,

освіта незакінчена вища.

Пан Коренев 3. К. працює на посаді бухгалтера з 1992 р. після закінчення Харківського кредитно-фінансового техні­куму.

Службові інструкції та доручення виконує сумлінно. Має високий професійний рівень із питань нарахування коштів, оплати праці й бухгалтерського обліку.

Заочно навчається на V курсі економічного ф-ту Харків­ського інституту народного господарства. Має шану колек­тиву.

Панові Кореневу 3. К. рекомендується більше уваги при­діляти питанням господарсько-фінансової діяльності та опа­нувати роботу на ПК.

Характеристику видано для подання (на запит) до ________

10.09.2002

Заввідділу (підпис) О. Л. Яременко

Голов. бухгалтер (підпис) Ю. І. Зуєнко

(печатка)

20. Поняття про документ і культуру діловодства.

Документ – це засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності і розумову діяльність людини.

Док. – це будь-яке офіційне свідчення, доказ достовірності дії, предмета, поняття.

Док має правове і господарське значення, може бути письмовим доказом, джерелом відомостей довідкового хар-ру. Дорк-ти відтворюють факти діяльності установи, підприємства. Управлінській док містить інфу, що виникла і використов-ся в галузі управл-ня.

Таким чином, док – це носій інформації.

Док пвинен:

- видаватися повноважним органом-особою відповідно компетенції;

- не суперечити законодавству;

- бути відредагований і оформлений;

- складений за встановленою формою;

- бути достовірним, базуватися на фактах.

Діловодство – це діяльність, яка охоплює документування і організацію роботи з док-ми в процесі здійснення управлінських функцій. Діл-во є важливою складаовою частиною роботи кожної організ-ї. У процесі ділов-ва беруть участь всі працівники апарату управління: створюють їх, забезпечують передачу, інші керуються ними

21. Риси ділового стиля.

Це стиль, який задовільняє потреби суспільства у документ-му оформленні ділових стосунків, офіційної сфери спілкування, різних актів державн., сусп-го, політ-го, економ-го життя.

Риси: 1.) Стислість і уніфікованість.

Забезпечується використанням кліше - усталених словесних форм, закріплених за певними ситуаціями.

2.) Розташування поданого матеріалу.

Закріплення певного місця за окремими частинами матеріалу.

3.) Точність формулювань – гранична чіткість висловлюваної думки.

4.) Логічність і обгрунтованість викладу.

22. Писемне ділове мовлення, специфіка.

Це мовлення, зафіксоване на папері. Характер п.м. в першу чергу визначається відсутністю співрозмовника в момент висловлення думки. Одиницею п.м. є текст, який членується на абзаци, речення в яких перебувають в тісних смислових та граматичних зв’язках між собою.

П.м. є вторинним відносно усного мовлення.

П.м. фіксується графічними знаками й сприймається зором. Графічні знаки – різноманітні: знаки алфавітів різних мов, цифри, умовні позначки, малюнки і графіки.

П.м. дає можливість зафіксувати висловлення, забезпечити збереження і відтворення мовлення у просторі і часі.

П.м. – монологічне.

В ділових паперах проявляється такі риси, як традиційність і консерватизм, а також правила побудови ділових паперів, правила вживання стійких словосполучень, …

У п.м. особливо чітко проявл-ся диференціація текстів за сферами спілкування. Деякі тексти існують лише в п.м. – накладні, розписки, квітанції…

Здатність бути відтвореним у живій звуковій формі. (Яке не завжди буває точною копією писемного тексту.)

Писемне ділове мовлення:

Чітке дотримання прийнятих норм ділового спілкування (будова, набір реквізитів, правильне використання слів – рекомендуємо, наказую, доповідаю, гарантуємо, прошу, ухвалити…)

Дотримання норм літературної мовіи, вживання зрозумілих, найбільш переконливих слів, уникнення русизмів.

Відповідність мовних засобів їх стильовому призначенню (утримання розмовних, просторічних, діалектних слів).

Логічність формування думки, чіткість і послідовність викладу, членування тексту відповідно до будови ділового паперу.

Стислість вираження думки, строга відповідність слова його значенню, об’єктивність викладу фактів.

23. Способи викладу матеріалу у документі: розповідь, опис, міркування.

Док-ти за способом викладлу матеріалу поділяються:

1. Док-ти, в яких можна заздалегіть сформувати лише найзагальніші відомості, а сам спосіб викладу залежить кожного разу від конкретного змісту того, що викладається, від ситуації, обставин ділового спілкування.

2. Док-ти, в яких може бути передбачено не лише формуляр док-та, а навіть слова, словосполучення і речення. Це докум-ти з високим ступенем стандартизації.

Види текстів за способом викладу:

Розповідь про події, явища, факти в хроноглогічній послідовності – в автобіорафіях, протоколах, звітах та ін.

Опис – це принцип характеристики явища через перелік ознак, властивостей.Звичайно опис включає загальну хар-ку явища, елементи опису лише обгрунтовують і конкретизують її. Використовується у актах, наказах, постановах.

Міркування – спосіб викладу, при якому логічно послідовний ряд визначень, суджень і висновків розкриває внутрішній зв’язок явищ. Як правило, доводить певні положення через зіставлення, порівняння, розкриття цих зв’язків. Тут знаходить втілення така логічна форма думки, як доказ.

24. Промова.

Це агітаційний виступ на масових зборах. Він присвячується одній великій темі, яка хвилює слухачів (звичайно до неї в цей час прикута загальна увага.)

Особливості промов:

- емоційність;

- підсилений голос – зазвичай є якась відстаноь між промовцем і аудиторією;

- чим більша аудиторія, тим повільніший темп промови;

- паузи у промові: лігічні, психологічні, фізиологічні (більші ніж при доповідях).

Агітаційна промова має основне завдання роз’яснити щось, зорієнтувати в чомусь. Звернена насамперед до емоцій, почуттів, уяви слухачів. Важливий психологічний вплив на слухачів, використовуються яскраві образні засоби. Потрібно правильно і повно враховувати особливості своєї аудиторії, знання аудиторії допоможе обрати найпереконливіші аргументи. Звичайно обмежена в часі, торкається одного питання, має мобілізуючий характер.

Ювілейна промова звичайно присвячена певній даті. Промова відзначається святковістю, урочистістю, може мати елементи підсумків. Невимушеність.

До особи – короткі, дружні, містять схвальні відгуки про ювіляра, добрі побажання.

Мітингова промова має політичний хар-р, присвячується злободенній, суспільнозначимій темі. Оратор повинен говорити вільно, звертатися насамперед до почуттів слухачів (навіть якщо говорить про цифри).

25. Доповідь

Одна з найпоширеніших форм публічних виступів.

Звітна – це доповідь, в якій офіційна особа повідомляє зібранню про здійснену колективом роботу, аналізує і оцінює її результати. Говориться також про завдання на майбутнє, по доповіді обов’язково приймається рішення (програма) майбутніх дій.

За побудовою нагадує письмовий звіт. Доповідач повинен об’єктивно висвітлити факти й переконати слухачів у необхідності певних висновків.Для цього треба чітко сформулювати мету, хар-р і завдання доповіді.Добрати переконливі цифри, факти, приклади. Скласти загальний план, подбати про зв’язки між частинами.

Ділова – док-т, що містить виклад певних питань з висновками і пропозиціями. Містить значний обсяг інфи і розрахована на обізнаних слухачів. Ділова доповідь може бути предметом обговорення і критики.

Політична доповідь виголошується партійним діячем (тому є програмою) на зібраннях, з’їздах, форумах. Вона є одною з форм керівництва.

26. Лекція.

Лекції надзвчайно різноманітні за змістом і можливо за формою викладення, якщо змінюється аудиторія. Спільне те, що вони несуть певну суму знань, є живим процесом спілкування.

Тема, мета і основна проблема лекції мають бути точно визначені.Основне завдання лектора – чіткий виклад питання, його послідовне розкриття. Послідовність у розвитку думки створює умови для розуміння основних ідей лекції. Головна частина не повинна містити забагато вузлових питань. Перенасиченість фактами, цифрами, датами утруднює сприймання. Не повинно бути монотонності.

27. Бесіда, ведення дискусії.

Бесіда звичайно проводиться двома чи невеликою кількістю учасників і охоплює порівняно невелике коло питань.

Ділова бесіда буде мати позитивний результат лише за умов уважного сприйняття співрозмовниками точки зору й доказів свого партнера, висловлених по суті, із відповідною тактовною реакцією щодо отриманої інформації.

Можна виділити такі основні фази ділової бесіди:

- установлення часу й місця зустрічі (на нейтральній, своїй, чужій території);

- спосіб вступу в контакт, початок розмови (на своїй території ініціатива господаря, а нейтральній – ініціатива належить тому, хто прийшов першим: це вітання, початкові жести і фрази для мобілізації уваги);

- формулювання конкретної мети зустрічі (проблема чи завдання);

- обмін предметними пропозиціями і випрацювання рішень (оцінка пропозицій та ухвалення чи не ухвалення рішення за кожним пунктом);

- фіксування остаточної домовленості й вихід із контакту, закінчення розмови (підведення підсумків бесіди, фіксування зобов'язань).

Кожна із цих фаз має основний принцип, відповідно до якого треба діяти співрозмовникові, щоб домогтися позитивного результату.

28. Поняття про діловий стиль.

Діловий стиль – функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, у сфері управління

Призначення – регулювати стосунки у зазначених вище сферахі

Має підстилі: законодавчий, дипломатичний, юридичний, адміністративний.

29. Особливості усного ділового мовлення.

Найпоширеніша форма у.м. – телефонна розмова. Вона має бути економною в одержанні і передачі інформації. Ставляться такі вимоги:

- чіткість, чистота дикції.

- стислість висловлення

- середній за силою голос.

- середній темп мовлення

- спокійний, ввічливий тон мовлення.

Культура ділового мовлення вимагає від мовців загальної культури, інтелігентності, ввічливості, знання і використання норм літературної мови.

30. Мова і ваша майбутня професія.

Мова нації — універсальна система, в якій живе на­ціональна душа кожного народу, його світ, його духовність. «По ставленню кожної людини до своєї мови можна абсолютно точно судити не тільки про її культурний рівень, але й про її громадську цінність» (К. Паустовський). На повістці дня сьогодні — розширення сфер функціонування української мови. Це засіб не лише спілкування, а й формування нових виробничих відносин.

Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике значення для всіх. Оскільки мова не тільки обслуговує сферу духовної культури, а й пов'язана з виробництвом, з його галузями і процесами, із соціальними відносинами, вона — елемент соціальної сфери.

У сучасному житті по-новому розглядаються питання функціонування мови. Старий поділ на професії «інтелігентні» та «неінтелігентні» зникає. Основний критерій — знання свого фаху, рівень володіння професійною термінологією.

Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної й політичної системи в країні насичують нашу мову новими поняттями, термінами. Разом з піднесенням рівня фахових знань представників різних професій підвищуються і вимоги до мови.

У зв'язку з упровадженням української мови на підприємствах та в установах помітно збагачується словник професійної термінології новою науково-технічною, суспільно-політичною лексикою.

Що означає знати мову професії? Це — вільно володіти лексикою свого фаху, послуговуватися нею.

Мовні знання — один з основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя. Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві га в безпосередніх ділових контактах.

((Професія тісно пов’язана з діловою мовою і користуванням діловим стилем мови. Мова і дотримання етикету – перше враження про людину і перше враження про організацію по її представнику. Має бути високий рівень володіння мовою. Відсутність двозначностей, зайвих слів, “русизмів” у писемному і усному мовленні. ))

31. Загальні вимоги до мови документів: об'єктивність, логічна послідовність, повнота інформації.

Вимоги такі: об’єктивність, логічна послідовність, ясність викладу і точність опису, переконливість, лаконічність, етикет ділових паперів, типізація мовних засобів, стандартизація мови ділових паперів, нормативність мовних засобів.

Об’єктивність. Змісту док-ту проявляється у формах вираження в ньому громадських інтересів, які мають строго відповідати нормам адміністративного права. Службові папери оформлюються від імені юридичної особи. Особистий момент в оцінці фактів, подій повинен бути зведений до мінімуму. Більшість документів пишеться від третьої особи. Об’єктивність досягається високим ступенем безособовості, відсутністю суб’єктивно-оцінних моментів у викладі чи доборі лексики.

Логічна послідовність викладу особливо виразна у тих докум-х, де зовсім виключається (уникається) внесення у текст документу суб’єктивних чи емоційних елементів: проявів роздратування, незадоволення, привнесення особистого ставлення до справи.

Ознаки логічної послідовності: тісний логічний зв’язок компонентів док-ту, чіткі причинно-наслідкові зв’язки між фактами як всередині речення, так і в межах всього документу. Логічна послідовність може реалізуватися такими типами зв’язків, як протиставлення, виявлення, логічне підкреслення, черговість (одночасно, спочатку, потім), мета (з цією метою), результативності (отже, таким чином, загалом).

Логічна послідовність документу досягається також за рахунок чіткого членування тексту документу на окремі пункти. Його зовнішніми проявами є нумерація, позначення літерами, абзаци.

Повнота інфи полягає у тому, що всі необхідні для правильного розуміння докум-ту думки мають у тексті своє словесне вираження. Ніщо не повинно бути пропущено, нічого не треба домислювати, не повинно бути недомовок і двозначності. Зміст док-ту повинен вичерпувати всі обставини, пов’язані з висвітлюваним питанням.

32. Прийом відвідувачів (графік, час, місце, організація прийому).

Відвідувач може бути приватною особою чи представником іншої організації.

Графік прийому повинен бути складений і доведений до всіх зацікавлених осіб. Якщо прийом керівником відвідувача зараз неможливий, слід подбати про прийом його іншим компетентним працівником або виділити додатково власний час. Інакше це буде проявом недбалості чи зверхності.

Місце, де чекають прийому, повинне бути обладнане місцями для сидіння і, можливо, столами та письмовим приладдям. Написи повинні мати ввічливу форму: “У нас не палять”, а не “Не палити”. В приміщенні, де проводиться прийом –відповідні меблі, порядок.

Ставлення до відвідувача має бути ввічливим, доброзичливим, уважним, з повагою незалежно від службового положення.

33. Керівник і підлеглий. Як вітатися? Як звертатися? Як розмовлляти? Зовнішній виглад.

34. Ділові наради.

Інформаційні – на них знайомлять учасників з новими даними, положеннями, постановами – справді важливою інфою.

Дискусивні – кожен може вільно висловити думки і пропозиції, дискусія.

Не повинно бути багато позапланових. Про планові не повідомляють, а про непланові – заздалегіть, щоб встигли спланувати час.

Оперативна (селекторна, телефонна, комп'ютерна) нарада передбачає охоплювати збір інформації, її опрацювання та прийняття рішен­ня без скликання всіх учасників у певному місці.

Підготовка – визначення тематики, порядку денного, складу учасників (необхідні учасники, без зайвих), підготовка доповіді. Приміщення – вентильоване, нормальна температура. Час тривалості – не більше півтори години, потім думають не про питання, а коли скінчиться.

35. Подяка.

36. Вітаємося, прощаемося. Прохання - позитивна відповідь. Прохання - відмова.

Загальновживані форми привітання: Добридень, Доброго дня, Здрастуйте, Доброго ранку, Вітаю!, Зі святом!, Доброго здоров’я...

Привітання може супроводжуватися м’яким поклоном.Привітання слід вимовляти приязно, без поспіху, не машинально. Це перше враження при зустрічі, привітання позначається на настрої людини.

Мовний етикет надає перевагу таким формам прощання: Допобачення, До зустрічі, Всього найкращого, На все добре. З добре знайомими людьми можна обмежитися невербаольною формою, тобто жестом. Якщо необхідно завершити зустріч ввічливі форми: На жаль, мені час іти, Сподіваюсь, ми скоро побачимося.

Щоб



Назад
 


Новые поступления

Украинский Зеленый Портал Рефератик создан с целью поуляризации украинской культуры и облегчения поиска учебных материалов для украинских школьников, а также студентов и аспирантов украинских ВУЗов. Все материалы, опубликованные на сайте взяты из открытых источников. Однако, следует помнить, что тексты, опубликованных работ в первую очередь принадлежат их авторам. Используя материалы, размещенные на сайте, пожалуйста, давайте ссылку на название публикации и ее автора.

© il.lusion,2007г.
Карта сайта
  
  
 
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов Союз образовательных сайтов