ПДВ в системі непрямого оподаткування - Бухгалтерський облік, оподаткування - Скачать бесплатно

та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації відноситься до податкового кредиту і підлягає бюджетному відшкодуванню.

Так за 1999 рік втрачається 8973,2 тис. грн. або 113,3 % від річних надходжень ПДВ до бюджету, теж саме за І квартал 2000 року – 1470,5 тис грн. або 75,5 %

Таблиця № 6

Про суми отримання пільг з оподаткування в розрізі окремих видів податків.

Таблиця № 7

Про суми отриманих пільг з оподаткування в розрізі видів пільг по ПДВ

Аналізуючи дані таблиці, видно, що за 1999 рік суми отриманих пільг з оподаткування ПДВ перевищує суму сплаченого податку до бюджету. Цифри самі за себе говорять, скільки втрачає державний бюджет через наявність великої кількості пільг передбачених ЗУ "Про податок на додану вартість". Найбільш питому вагу займають пільги по ПДВ:

нарахування ПДВ за нульовою ставкою при здійсненні експорту товарів – 33,7 % до загальної суми пільг;

не нараховується ПДВ на операції з продажу лікарських засобів, виробів медичного призначення, в т. ч. аптечні заклади – 22,6 % до загальної суми пільг;

нарахування ПДВ за нульовою ставкою з продажу робіт (послуг) для використання за межами митної території України – 11,7%.

Найбільшу шкоду бюджету приносить перша пільга. Так за чотири місяці 2000 року підприємством СП "ALUKPOL", яке займається продажем алюмінію за кордон (посередницькі послуги) сплачено до бюджету всіх платежів 195,0 тис грн., а відшкодовано з бюджету ПДВ на розрахунковий рахунок за цей же період часу 209,0 тис. грн. і належить ще до відшкодування – 435,0 тис. грн.

А в 1999 році спільним підприємством "Alukpol" сплачено до бюджету всіх рівнів податків та обов'язкових платежів в сумі 82,0 тис. грн, а відшкодовано з бюджету на розрахунковий рахунок платника 728,0 тис. грн. Крім цього є ще ряд платників у яких ситуація по сплаті до бюджету ідентична. Виникає питання: чи вигідно це державі?

З метою зменшення повернення коштів з бюджету Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 2215 від 07.12.1999 р. "Про деякі питання відшкодування сум податку на додану вартість і впорядкування розрахунків з бюджетом", якою затверджено Порядок проведення відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку шляхом заліку за участі трьох і більше учасників розрахунків, які складають відповідний протокол.

Таке відшкодування проводиться:

у разі якщо відшкодування здійснюється в рахунок погашення заборгованості кредитора (кредиторів) платника податку з платежів до Державного бюджету;

у разі здійснення відшкодування в рахунок погашення платнику податку наданих йому або його кредитору (кредиторам), кредитів, залучених під гарантії держави, та бюджетних позичок, не сплачених на дату проведення відшкодування;

у разі відшкодування сум податку на додану вартість за рахунок майна іншого платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Протокол складається окремо по кожному напрямку відшкодування ПДВ.

У прийнятому законі зовсім по іншому трактується "податковий кредит". Згідно з п.п.7.4.1 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Тобто повна вартість покупки за рахунок коштів платника податків. Отже, при такому тлумаченні кредитором виступає сам платник податків. Таке вільне тлумачення загальноприйнятих термінів не сприятиме виробленню єдиної методології і методик оподаткування. Подібні недоліки і передбачають необхідність створення Податкового кодексу.

Закон України "Про податок на додану вартість" потребує удосконалення.

Наприклад, звільнення від податку на додану вартість платників на умовах договору фінансової оренди (п.п. 3.2.2) дає можливість для ухилення від сплати податку шляхом попереднього укладення такого договору з переданого майна на певний строк і наступного його розірвання за згодою сторін, без взаємних претензій, один до одного. Отже у п.п. 3.22.слід врахувати, що у разі розірвання договору фінансової оренди до повної сплати договірної суми вся сплачена за договором сума оподатковується податком на додану вартість на загальних підставах.

Необхідно також змінити дату виникнення податкового зобов'язання, а відповідно і податкового кредиту. На сьогоднішній день датою виникнення податкових зобов'язань є дата будь-якої події, яка відбулася раніше. Така ситуація непосильним тягарем лягає на плечі товаровиробника оскільки повністю впливає на їхні обігові кошти. Адже жодне відвантаження не гарантує, що не буде повернено при рекламації, як і жодна передоплата не гарантує, що клієнт не вимагатиме повернення грошей. До того існує небезпека відвантажити товар, а грошей за нього не отримати. Отже, майже неминучим є виникнення переплати по ПДВ платником податку за певний період, що означає втрату частини власних обігових коштів і ставить під сумнів можливість подальшого виробництва продукції. В той же час роздрібна торгівля в такий ситуації виграє, оскільки купуючи товар, ще не здійснивши оплати вже мають право на податковий кредит. Тобто їхні обігові кошти поновлюються за рахунок отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до ст. 12 Указу Президента України від 07.08.98 р. № 857/98 "Про деякі зміни в оподаткуванні" звільнення від оподаткування або оподаткування за "0" ставкою, передбачене ЗУ "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР не поширюється на бартерні (товарообмінні) операції, що здійснюються на території України. При цьому не визначається, поширюється стаття вищеназваного Указу на операції з використанням вексельної форми розрахунків. Особливо вимагає вирішення питання щодо бюджетних векселів. Вважаю, що і відшкодування ПДВ тут не можливе.

Треба зазначити, що негативно впливає на надходження до бюджету ПДВ діюча система пільг.

Ситуація, що склалася примушує шукати інші шляхи виконання справляння непрямих податків, які мали б відповідати наступним принципам:

відносно низька ставка оподаткування стосовно валових доходів;

простий механізм справляння;

обмежена кількість пільг.

Чинна система стягнення податку на додану вартість у розвинутих країнах має гнучкий характер. Так, у Німеччині основна ставка становить 14%, діє також пільгова 7%, зокрема для продуктів харчування (крім спиртних напоїв та обігових коштів кафе, ресторанів), громадського транспорту, засобів інформації (книги, газети, журнали) та творів мистецтва.

У Франції основна ставка ПДВ – 18% знижена 5,5%. В Італії їх п'ять: пільгова – 4% і "0", основна 9% та дві підвищенні 19% і 38%. За пільговою 4% ставкою оподатковуються предмети першої життєвої необхідності (хліб, молоко та інші предмети харчування, а також газети і журнали). Основна ставка 9% використовується для широкого кола промислових товарів (виробів). Продукти та спиртні напої, які реалізуються через ресторан, а також бензин і нафтопродукти оподатковуються за ставкою 19%. Найвища ставка застосовується до предметів розкоші (хутро, ювелірні вироби, спортивні автомашини).

Згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" від 3.04.97 року в Україні затверджено 20% - основну ставку та "0", тобто пільгову ставку.

Порівняльний аналіз свідчить, що в Україні застосовується досить висока основна 20% ставка податку на додану вартість майже з усіх операцій. І це за умов, коли до витрат виробництва включаються нарахування (податки) із заробітної платні до органів соціального страхування та пенсійного забезпечення, Фонду зайнятості населення та комунальний податок, що призводить до подвійного оподаткування заробітної платні та значного збільшення суми податку на додану вартість.

Декілька слів щодо бази оподаткування. Проблема дестимулюючого впливу регулюючої функції податку на додану вартість на виробництво полягає не так у розмірі самої ставки, як у визначенні податкової бази. Щодо податку на додану вартість об'єктом оподаткування має бути додана вартість. В Україні база цього податку містить елементи, які не стосуються доданої вартості – акцизний збір, ввізне мито, інші податки та збори (обов'язкові платежі).

Як відомо, надходження до бюджету не адекватні збільшенню податкового впливу на платника податку. Якщо рівень податків перевищує певну величину 30-35%, то їх надходження до бюджету починає зменшуватись. У США в умовах високого дефіциту державного бюджету була застосована спеціальна модель економічної політики під назвою "рейганекономіка". Суть її полягає в тому, що Р. Рейган з метою забезпечення зростання бюджетних надходжень знизив рівень оподаткування. Нова модель податкової політики потім застосовувалась урядом більшості країн Заходу.

Друга половина 1999 року була насичена змінами в податковому законодавстві України, що зачепили порядок обчислення і сплати податку на додану вартість. Найзначніші зміни було внесено Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання інвестиційної політики" від 15.07.99 р. № 977-XIV (Далі закон № 977).

Зміни і доповнення, внесені Законом № 977 до Закону про ПДВ, стосуються:

передачі основних фондів до статутного фонду підприємства; було внесено відповідні уточнення до п.п. 3.2.8 ст. 3 Закону про ПДВ. Згідно з новою редакцією не є об'єктом оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезення за межі митної території України.

ліквідації основних фондів; зміна полягає в тому, що не нараховується податкове зобов'язання у випадку ліквідації основних фондів, здійсненої без згоди платника, в тому числі у випадку розкрадання основних фондів, або якщо платник податку подає до податкового органу документ, що підтверджує факт знищення, розібрання або перетворення основних фондів в інший спосіб, у результаті чого такі основні фонди не можуть використовуватись в майбутньому за первісним призначенням.

здійснення посередницьких договорів п. 4.7 ст. 4 Закону про ПДВ доповнено таким абзацом: "У випадку якщо платник податку здійснює діяльність з придбанням товарів (робіт, послуг) за дорученням і за рахунок іншої особи, датою збільшення податкового кредиту є дата перерахування коштів на користь продавця таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передачі таких товарів (робіт, послуг) довірнику. При цьому довірник не збільшує податковий кредит на суму коштів, перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту в податковий період одержання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреними за його дорученням. Це стосується виключно договорів комісії на придбання товарів (робіт, послуг).

вексельний обіг; ст. 4 ЗУ Про ПДВ доповнений новим пунктом 4.8, в якому зазначено, що векселі отримані але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють суми податкових зобов'язань чи податкового кредиту такого платника незалежно від видів операцій, за якими такі векселі використовуються.

Дослідивши недоліки функціювання податку на додану вартість вважаємо за можливе запропонувати напрямки вдосконалення механізму справляння ПДВ:

встановити диференційовані ставки податку на додану вартість;

спростити механізм справляння податку на додану вартість, а саме – виключити з бази оподаткування інші податки і збори та обов'язкові платежі; - змінити дату виникнення податкового зобов'язання і відповідно податкового кредиту; - посилити контроль за здійсненням відшкодування ПДВ з бюджету;

обмежити перелік пільг, залишити тільки пільги, що стосуються предметів першої необхідності;

змінити механізм справляння ПДВ щодо підприємств торгівлі та посередницької діяльності. Встановити, що об'єктом оподаткування у вказаних підприємствах виступає валовий дохід, який визначається як різниця між ціною реалізації та ціною придбання. Це дасть можливість не застосовувати до підприємств торгівлі та посередницької діяльності механізм відшкодування податку на додану вартість.

Висновки та пропозиції

Непрямі податки, до них належить ПДВ, відіграють значну роль у формуванні доходів бюджету. Однак це не значить, що вони не виконують регулюючої функції. При вмілому використанні непрямі податки можуть бути дієвим фінансовим інструментом регулювання економіки. Що стосується ПДВ, який стягується в Україні, то він більш ефективний у фіскальному аспекті, завдяки широкій базі оподаткування, кількості платників та кількості операцій, що оподатковуються.

Не слід забувати, про регулюючу функцію податку на додану вартість. Щоб підвищити ступінь ділової активності економіки, податковий прес треба послабити. Якщо зменшити основну ставку податку та ввести одну-дві пільгові (крім нульової, що вже існує), то у суб'єктів господарювання можуть з'явитися додаткові стимули для збільшення обсягів виробництва. Таким чином розшириться база оподаткування, і зросте загальна сума доходів зведеного бюджету. Також через послаблення тиску ПДВ зростуть доходи населення зросте сукупний попит.

Із введенням Закону "Про ПДВ" платник податку отримав право на кредитування ПДВ. Крім того, за несвоєчасне відшкодування з бюджету надмірно сплачених сум податку може нараховувати пеню державі.

Для спрощення процедури сплати ПДВ встановлені два види декларацій по податку на додану вартість (звичайна і скорочена). Ці два види декларацій встановлені тому, що існують різні методи справляння податку, з залежності від обсягів оподатковуваних операцій.

Широке застосування ПДВ зумовлене численними його перевагами, серед яких найголовніше те, що оподаткування підлягає переважно дохід, який спрямовується на споживання; інша його частина значною мірою використовується на нагромадження, яке опосередковано стимулює процес інвестування. Широка база оподаткування ПДВ сприяє вагомому зростанню доходів держави від податків на споживання. Вилучення податку на всіх етапах руху товарів сприяє рівномірному розподілу податкового тягаря між всіма суб'єктами підприємницької діяльності.

Найбільшу активність в Україні ПДВ має з фіскальної точки зору. Його частка в державному бюджеті України за чотири останніх роки збільшувалась, а питома вага складала близько 30 %.

Для ефективного контролю за справлянням ПДВ до бюджету запроваджено реєстрацію платників цього податку.

Реєстрацію суб'єктів платників податку на додану вартість спрощує та робить більш ефективною Реєстр платників податку на додану вартість.

За не подання податковим органам декларацій та інших необхідних документів, платники сплачують до бюджету 10% належних сум податку. Несвоєчасно сплачені суми ПДВ стягуються за весь час заборгованості перед бюджетом з нарахуванням пені в розмірі 120% ставки НБУ із суми недоїмки за кожен день прострочення (включаючи день сплати).

Вершиною піраміди системи справляння ПДВ є контрольна діяльність податкової служби за повнотою та своєчасністю сплати цього податку. Існують два етапи перевірок декларацій по податку на додану вартість і попередня (камеральна) перевірка і документальна перевірка. Камеральна перевірка здійснюється податковим інспектором на підставі аналізу даних податкових декларацій та додатків до неї, без виходу на місце роботи платника. Документальна перевірка – проводиться безпосередньо на місці роботи платника і включає в себе перевірку документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності. При необхідності можуть проводитись зустрічні перевірки, щоб удостовіритись у правдивості показаних у документах операцій.

При виявленні перевіркою порушень може наступити адміністративна відповідальність, а якщо сума недоїмки більш 1700 гривень, то справа передається в податкову міліцію і наступає кримінальна відповідальність.

Дослідивши недоліки функціонування податку на додану вартість вважаємо за можливе запропонувати напрямки вдосконалення механізму справляння ПДВ:

встановити диференційовані ставки податку на додану вартість;

при визначені додано вартості потрібно зменшувати виручку на суму всіх матеріальних витрат, включаючи амортизаційні витрати. Тим більше, якщо з прийняттям Податкового кодексу буде введений податок на майно, то амортизаційні відрахування будуть оподатковуватись двічі;

спростити механізм справляння податку на додану вартість, а саме – виключити з бази оподаткування інші податки і збори та обов'язкові платежі; - змінити дату виникнення податкового зобов'язання і відповідно податкового кредиту; - посилити контроль за здійсненням відшкодування ПДВ з бюджету;

обмежити перелік пільг, залишити тільки пільги, що стосуються предметів першої необхідності;

змінити механізм справляння ПДВ щодо підприємств торгівлі та посередницької діяльності. Встановити, що об'єктом оподаткування у вказаних підприємствах виступає валовий дохід, який визначається як різниця між ціною реалізації та ціною придбання. Це дасть можливість не застосовувати до підприємств торгівлі та посередницької діяльності механізм відшкодування податку на додану вартість.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

Конституція України. – 12.: Преса України. 1997 – ст. 85,95, 96, 97, 98, 116, 119.

Закон України "Про Державний бюджет на 1999 рік" // Вісник податкової служби. – 199 . - № 6.

Закон України "Про Державний бюджет на 2000 рік" // Урядовий кур'єр. –2000ю - № 6.

Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України Про систему оподаткування" // Голос України. – 1997. - № 23.

Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України Про державну податкову службу" // Вісник податкової служби. – 1998. - № 4.

Закон України "Про податок на додану вартість" // Галицькі контракти. – 1998. № 19.

Декрет Кабінету міністрів України "Про податок на добавлену вартість" // Галицькі контракти. 1993. - № 3.

Указ Президента. "Про деякі зміни в оподаткуванні" // Вісник податкової служби. – 1998. - № 6.

Інструкція щодо порядку справляння ПДВ та акцизного збору у разі ввезення товарів на митну територію України. – 1997. - № 143.

Бабич. Л., Понєдєлкова О. Аналіз податкової системи і пропозиції, щодо її вдосконалення. // Економіка України. – 1995. - № 12.

Барулін. С. В. Податки як ціна послуг держави // Фінанси. 1995. - № 2.

Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1997.

Бровкова Е. Г., Продиус И. П. Финансово – кредитная система государства. – К., 1997.

Вишенвський В. П. До питання про реформу податкової системи України // Фінанси України. – 1996. - № 12.

Вишневська М. Удосконалення структурних елементів системи оподаткування // Вісник податкової служби. 1999. - № 12.

Деркач Н. Н. Гордєєва Л. П. Бюджет и бюджетный в Украине. – Днепропетровск, 1995.

Дьякова І. І. Податки та податкова політика України. – К. Наукова думка. 1997.

Златкін Б. І. Податкам – стимулюючу роль // Економіка України. – 1996. - № 2.

Єпіфанова А. О., Сало. І. В., Дьякова І. І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник – К.: Наукова думка, 1997.

Крисоватий А. Державна податкова політика і система податків // Фінанси України. 1998. - № 1.

Коцій В. Податки в майбутньому: базу розширюєм, пільги скорочуєм // Фінансова Україна. – 1997. - № 45.

Курс лекцій з питань оподаткування // Бібліотека Вісника податкової служби України.

Мельник В. До питання про податки // Фінанси України. – 1996. - № 10.

Мещерякова О. Податкові системи розвинутих країн світу // Справочник – М. Фонд "Правова культура" – 1995.

Романенко С Деякі особливості податку на додану вартість (ПДВ) і його застосування в Україні // Економіка. Фінанси. Право. – 1996. - № 4.

Суторіна В. М., Федосов В. М., Андрушенко В. А. Держава, податки, бізнес. – К.: Либідь, 1992.

Терьохін С ПДВ очікують зміни // Вісник податкової служби – 1996 - № 8, 10, 11.

Тимошенко Ю., Турчинов О. Основні напрямки удосконалення системи оподаткування в Україні. – К., 1998.

Федько В. Проблеми мобілізації доходів бюджету. // Вісник податкової служби – 1998. - № 11.