* У квітні 1997 року Пенсійний фонд вилучено із складу бюджету, але для зіставлення ми надалі враховуємо його.

Джерело: Державне казначейство України, розрахунки UEPLAC.

Якщо проаналізувати структуру зведеного бюджету України, то постає картина небувалої мінливості джерел податкових надходжень.

Наприклад,

частка ПДВ в 1992 р. становила 9,4 % до ВВП, а в 1995 р. збільшилась до 12,0 %, а вже у 2000 р. зменшилась до 5,9 % до ВВП.

частка акцизного збору в 1992 р. - 1,2 % до ВВП, , в 1995-1996 рр. - 0,8 %, а в 2000 р. збільшилась до 1,5 % до ВВП.

частка податку на прибуток підприємств в структурі зведеного бюджету в 1992 р. становила 5,4 %, а в 1994 р. різко збільшилась до 13,2 % до ВВП, а в 2000р. становила 5,2 % до ВВП.

Не зважаючи на мінливість податкових надходжень, динаміка номінальних доходів зведеного бюджету України відображає стійку тенденцію зростання. Хоча реальні доходи продовжують скорочуватися, якщо порівняти показники 1992 та 2000 років, то можна твердити, що доходи реального бюджету зменшились вдвічі.

Структура надходжень до зведеного бюджету по областях дещо відрізняється від структури у цілому в Україні[8. С. 78].

Важливою особливістю доходної частини державного бюджету на 2001 рік був значний обсяг надходжень від приватизації державного майна[34, С. 3]. Важливим кроком є прийняття Бюджетного кодексу України, який визначає засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові засади функціонування, основу бюджетного процесу[1, С. 5]. Однак, питання формування доходної частини бюджету нині надзвичайно гостре.

У розвитку ринкових відносин важливого значення для збільшення доходної частини зведеного бюджету набуває вдосконалення податкової політики. Проведення гнучкої податкової політики зумовлює виконання двох завдань, які, на перший погляд, є малосумісними: збільшення видаткової частини бюджету із метою забезпечення економічного зростання і встановлення ставки податку, що забезпечить максимальне надходження доходів у відповідні бюджета[22, С. 73].

Наступним інструментом фіскальної політики виступають видатки держави. Проведемо аналіз видатків зведеного бюджету. (див. Таблиця2).

Таблиця2. Видатки зведеного бюджету.

* У квітні 1997 року Пенсійний фонд вилучено із складу бюджету, але для зіставлення ми надалі враховуємо його.

Джерело: Державне казначейство України, розрахунки UEPLAC.

Ще нестабільнішою є видаткова частина зведеного бюджету України.

Наприклад,

частка видатків на народне господарство у 1992 р. становила 13,8 % до ВВП, а в 1993 р. зменшилася до 11,2 %, у 1994 р. досягла рівня 21,4 % до ВВП, видатки поступово скорочувались і в 2000 р. опустилися до рівня 5,4 %.

частка на соціальний захист населення становила у 1992 - 14,8 % до ВВП , 1993 - 19,0 %, 1995 - безпрецедентне падіння до 14,0 % до ВВП і збільшення у 1997 р. до рівня 17,6 %.

частка видатків на соціально-культурні заходи та науку становила у 1992 р. 9,9 % до ВВП, а у 1994 р. вже 12,9 % до ВВП, у 2000 році вона становила 8,6 % до ВВП.

До недавно відбулося скорочення обсягів бюджетних видатків. Так починаючи з 1997 року, реальні доходи та видатки зведеного бюджету почали спадати. Головною особливістю видаткової частини державного бюджету на 2001 рік є іі соціальна спрямованість, тобто пріоритетним напрямом фінансування є соціальні видатки. Збільшилися видатки на освіту, охорону здоров’я. Значні фінансові ресурси вкладались у 2001 році у вугільну промисловість і сільське господарство[34, С. 6-7].

Для повного аналізу фіскальної політики, слід зауважити, що головною проблемою економіки України до недавно був дефіцит зведеного бюджету.( див. Діаграма1).

Діаграма 1. Дефіцит бюджету в Україні.

Джерело: Державне казначейство України.

Можна зауважити, що з 1997 року намітилась тенденція до скорочення дефіциту. У 2000 р. вперше бюджет був профіцитним і ця тенденція продовжується. Однак досягнення позитивного сальдо дефіциту не є відображенням фундаментального покращання ситуації у податково-бюджетній системі України. Зведення бюджету з профіцитом стало результатом обмеженості джерел рефінансування державного боргу та перевиконання доходної частини бюджету в умовах непрогнозованого прискорення темпів інфляції.

Як відомо, існує два основні види фіскальної політики. Перше - це стимулювальна фіскальна політика, яка спрямована на забезпечення економічного зростання і, друге - стримувальна фіскальна політика, завдання якої полягає у припиненні розбалансованості в сфері цін, тобто зменшенні темпу інфляції.

Аналіз показує, що у 1991 - 1994 рр. фіскальна політика в Україні, в основному, була стимулювальною, про що свідчать великі дефіцити державного бюджету[19, С. 143]. Зокрема, у 1992 р. дефіцит перевищував 12,2 % ВВП, опустившись до 6,5 % у 1993 р. Однак стимулювальна фіскальна політика у 1992 - 1994 рр. не досягнула жодних із поставлених цілей. Уряду не тільки не вдалось зупинити падіння виробництва, навпаки, воно з року в рік поглиблювалось. Досить навести такі дані: в 1992 р. реальний ВВП України скоротився на 9,9 %, а в 1994 р. - вже на 23 %. Водночас різко зросло безробіття (безперечно враховуючи і приховане). Такий стан економіки дає підставу зробити висновок, що фіскальна політика не лише не досягла своїх цілей, а й поглиблювала розбалансованість економіки.

Тому з другої половини 1994 р. відбуваються різкі зміни у фіскальній політиці. Вона стає стримувальною і націлюється, насамперед, на досягнення макроекономічної збалансованості у сфері цін[19, С. 144]. Про стримувальний характер цієї фіскальної політики свідчить, насамперед, динаміка дефіциту державного бюджету, а також зміни у структурі видатків. Розмір дефіциту державного бюджету в 1995 - 1996 рр. істотно зменшився. Якщо у 1992 р. він перевищував 12,2 %, то у 1996 р. опустився до рівня 4,6 % - 4,7%. Стримувальний характер фіскальної політики випливає також із видаткової частини, зокрема фінансування економіки (значною мірою це дотації державним підприємствам) зменшилось з 37,2 % у 1992 р. до 9,6 % у 1995 р. і до 6,0 % у 1996 р.

Отже, можна визначити такі основні ознаки нової стримувальної фіскальної політики 1994-1996рр.:

зменшення бюджетних видатків( до 6,0 % - 1996р.)[46, С. 45];

скорочення дефіциту державного бюджету(до 4,6% до ВВП - 1996р.) [46, С. 45];

проведення децентралізації державних фінансів, внаслідок чого на рівні центру будуть вдаватись лише до тих витрат, які матимуть загальнодержавне значення;

скасування податку на доход та запровадження оподаткування прибутку;

зниження ставки прибуткового податку з фізичних осіб;

зменшення ставки на ПДВ( з 28 % до 20 %) ;

підвищення податку на землю;

введення податку на прибуток підприємств.

Таким чином, в результаті таких змін у фіскальній