Спонтанне монологічне мовлення у методиці викладання англійської мови - Журналістика - Скачать бесплатно

ПЛАН

Вступ

Розділ І

Сутність спонтанного монологічного мовлення.

Розділ ІІ

Навчання спонтанного монологічного мовлення

Етапи навчання спонтанного монологічного мовлення

Система вправ для навчання монологічного мовлення

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

У програмі з англійської мови зазначено, що основною метою вивчення іноземних мов є оволодіння мовленням [12,3]. Перед вчителем англійської мови стоять відповідальні завдання, оскільки в умовах розширення міжнародних зв’язків підвищуються вимоги до рівня практичного володіння англійською мовою, навичками спонтанного монологічного мовлення зокрема, що проявляється у здатності учнів правильно і послідовно викладати свої думки. Це складає актуальність представленої роботи, присвяченої теорії і практиці навчання монологічного мовлення англійською мовою.

Відповідно, метою даного дослідження є виявлення та аналіз раціональних прийомів та форм роботи для розвитку умінь спонтанного монологічного мовлення у школярів.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

виявити сутність спонтанного монологічного мовлення;

проаналізувати етапи навчання монологічного мовлення;

запропонувати систему вправ для цього навчання;

Матеріалом дослідження послужили методичні розробки та підручники, наукові праці методистів, досвід роботи вчителів у школі.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що вона робить певний внесок у методику викладання англійської мови у середній школі.

Практичне значення роботи визначається можливістю використання її основних положень та результатів у процесі навчання спонтанного монологічного мовлення.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

Розділ І

СУТНІСТЬ МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ.

Монолог – це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторії організований вид усного мовлення, який передбачає висловлювання однієї особи [16,88].

Спонтанне монологічне мовлення виконує такі комунікативні функції:

інформативну – повідомлення інформації про предмети чи події навколишнього середовища, опис явищ, дій, стану;

впливову – спонукання до дії чи попередження небажаної дії, переконання щодо справедливості тих чи інших поглядів, думок, дій, переконань;

експресивну – використання мовленнєвого спілкування для опису стану, в якому знаходиться той, хто говорить, для зняття емоційної напруженості;

розважальну – виступ людини на сцені чи серед друзів для розваги слухачів;

ритуально-культову – висловлювання під час будь-якого ритуального обряду [15,25].

Кожна з цих функцій має свої особливості мовні засоби вираження думки, відповідні психологічні стимули та мету висловлювання.

З погляду психології монологічному мовленню властиві такі риси:

Однонаправленість. Воно не розраховане на відповідну реакцію у вигляді мовлення у голос.

Зв’язність, яка відрізняє монологічне мовлення від випадкового набору речень.

Тематичність як співвіднесеність висловлювання з будь-якою досить загальною темою.

Контектуальність. Яку, однак, не слід протиставляти ситуативності, як рисі, властивій діалогічному мовленню. Монолог теж може бути ситуативним (наприклад, спонтанне висловлювання – розгорнута репліка (мікро-монолог у діалозі)).

Відносно безперервний спосіб мовлення. Монологічне висловлювання не обмежується однією фразою і триває протягом певного часу.

Послідовність і логічність. Ці якості реалізовуються в ідеї основної фрази шляхом уточнення думки, доповнення до неї [13,31].

Залежно від комунікативної функції та характеру логіко-синтаксичних зв’язків між реченнями розрізняють такі основні типи монологічних висловлювань: опис, розповідь і роздум.

Монолог – опис є констатуючим типом монологічного висловлювання, в якому стверджується наявність будь-яких ознак в об’єкті, описується людина, природа, погода тощо.

Монолог – розповідь є динамічним типом монологічного висловлювання, в якому розповідається про розвиток подій, пригод, дій. Дійсність сприймається у процесі її розвитку та зміни в хронологічній послідовності.

Монолог – міркування спирається на умовиводи як процес мислення, в ході якого на основі вихідної тези робиться висновок.

Основними якісними показниками сформованості загального вміння укласти зв’язне монологічне висловлювання є такі спеціальні вміння:

уміння з’єднувати декілька мовленнєвих зразків, наприклад: Хто це і який він? Що робить? Тощо;

уміння досить повно висловлюватись відповідно до запропонованої комунікативної ситуації;

уміння відносно правильно оформити своє висловлювання мовними засобами англійської мови;

уміння оптимально використовувати мовний матеріал певної теми;

уміння залучати для викладу певної теми матеріал сумісних тем [13,31].

Мовленнєві завдання для реалізації монолого-повідомлення передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:

повідомити фактичну інформацію (Хто? Що робить? Який? Навіщо?), поєднуючи речення в логічній послідовності;

для монологу розповіді:

розповісти про себе (свого друга, школу…);

висловити при цьому свою думку;

для монологу-опису:

описувати природу, місто, зовнішність…, використовуючи слова і словосполучення, що означають якості (добрий/злий тощо);

для монологу-міркування:

переконати співрозмовника в чомусь;

навести докази за чи проти певної дії…;

спонукати співрозмовника до певних дій.

Монологічне висловлювання можна класифікувати залежно від комунікативних умов, протяжності, ступеню оригінальності, характеру змісту, мотивації та ін.

Одним із завдань курсу англійської мови в школі є навчання не підготовленого (спонтанного) мовлення. Використання попередньо відібраних учнями повідомлень слід розглядати як ефективний засіб розвитку вмінь спонтанного монологічного висловлювання.

З мовної точки зору монологічне мовлення характеризується структурною завершеністю речень, відносною повнотою висловлювання, розгорнутістю та різноструктурністю фраз. Крім того, йому властиві також досить складний синтаксис, а також зв’язність, що передбачає володіння мовними засобами.

Такими засобами виступають лексичні та займенникові повтори, сполучники та сполучникові прислівники, прислівники або сполучення іменника з прикметником у ролі обставини місця та часу, артиклі тощо.

Наприклад, адвербіалії часу та послідовності: later that; адвербіалії причин та наслідку: why, that’s why, so, at first, so that …

Як сполучні засоби в монолозі вписуються також усно-мовленнєві формули, які допомагають почати, продовжити чи закінчити висловлювання: to begin with, well, let’s leave it at that; а також показують ставлення того, хто говорить; to my mind, there is no doubt, people say, because of that, in short.

Мінімальною структурною одиницею монологу є переважно повне речення.

Дослідження усного спонтанного монологічного мовлення дозволяють говорити і про окремі його лексичні особливості. Перш за все мова йде про набір окремих усно-мовних формул, за допомогою яких розповідачі починають, продовжувати чи закінчують свою розповідь (to begin with; well; to continue; let’s leave it at that; I would like to tell you this); «вплітають» свою монологічну репліку в діалог (that reminols me; by the way); вводять в свій монолог елементи особистого ставлення до того, про що розповідають (fortunately; strange enough but; it seems to me).

Ціла група слів і словосполучень дозволяє розповідачеві систематизувати роздуми, що містяться в його розповіді (therefore; that’s why; because of that; in short).

Для навчання англійської мови в умовах середньої школи актуальним є лише два стильові регістри усної мови: нейтрально-розмовний та інформативний. Інвентар лексико-граматичних засобів, які відбираються для шкільного курсу і складають повний зміст комплексу шкільних підручників, практично задіяний саме в цих стильових реєстрах усної мови.

Розділ ІІ.

1. Етапи навчання спонтанного монологічного мовлення.

В методиці навчання іноземних мов виділяють три етапи формування монологічних умінь. В основу кожного з них покладена якість висловлювання учнів, причому ця якість обов’язково веде до збільшення обсягу зразків мовлення, що використовуються учнем [10, 13].

Завдання першого етапу полягає в тому, щоб навчити учнів об’єднувати зразки мовлення рівня фрази в одну понад фразову єдність. Наприклад, за темою «Погода» учні можуть з’єднувати такі зразки мовлення:

It’s cold today.

It isn’t snowing now.

The sky is blue.

The sun is shining.

Кожен учень вимовляє одну фразу. Будь-які фрази вважаються правильними, якщо вони відповідають темі і грамотно оформленні у мовному відношенні. Вже на цьому етапі враховується самостійність висловлювання: вчитель лише називає тему, визначає загальний напрям думки, а вибір конкретного змісту залишається вільним.

На другому етапі учні вчаться самостійно будувати висловлювання понад фразового рівня. Навчання спонтанного монологічного мовлення на цьому етапі здійснюється за допомогою різних опор: зображальних, вербальних, комбінованих.

Важливим видом є підстановча таблиця, яка здатна забезпечити логічний зв’язок речень, їх граматичну правильність, належний вибір усіх необхідних мовних засобів для побудови власного висловлювання.

Наприклад, опишіть одного з членів своєї сім’ї, користуючись таблицями:

У навчанні спонтанного монологічного мовлення широко використовується така ефективна вербальна опора, як логіко-структурна схема, яка забезпечує послідовність висловлювання. Наприклад, Учитель: Розкажіть про себе, користуючись схемою.

My name is …

My surname is …

I am … years old

I am a pupil of the … form.

З метою навчання доцільніше використовувати звуковий зразок, в якому після кожної фрази передбачена пауза для висловлювання учнів за аналогією [17, 102]. Проте слід пам’ятати, що поступово опори обов’язково усуваються.

Головне завдання третього етапу – навчити учнів створювати монологічні висловлювання текстового рівня різних функціонально-смислових типів мовлення в такому обсязі, який передбачено програмою для даного класу. Цей етап характеризується розвитком умінь виражати своє особисте ставлення до фактів чи подій, про які висловлюється учень; формулювати критичну оцінку і доводити правильність будь-якого факту; включати до свого мовлення елементи розмірковування, аргументації. Одночасно повинно відбуватися збільшення обсягу висловлювання. Учні повинні заздалегідь засвоїти ряд словосполучень і штампів, характерних для монологічного мовлення.

Завдання на цьому етапі формулюється таким чином, щоб учень не міг обмежитись двома-трьома реченнями. Наприклад, учитель говорить: Якщо ви згідні з таким твердженням, наведіть свої докази (Київ – дуже красиве місто).

Виконуючи такі завдання, учні вчаться розвивати думку, передавати її засобами англійської мови, доводити правильність своїх тверджень.

Розділ ІІІ.

2. Система вправ для навчання спонтанного монологічного мовлення.

Згідно з трьома етапами формування вмінь монологічного мовлення виділяють три групи вправ:

І група – вправи на об’єднання зразків мовлення рівня фрази у понад - фразову єдність;

ІІ група – вправи на створення власного монологічного висловлювання понадфразового рівня;

ІІІ група – вправи на створення власного монологічного висловлювання текстового рівня.

Вправи І групи.

При виконанні цих вправ учні мають оволодіти засобами міжфразового зв’язку. Їх можна віднести до умовно-комунікативних продуктивних вправ. Це вправи на приєднання; вони виконуються в режимах «учитель - учень», «фонограма - учень», «учень - клас».

Наприклад, тема «Школа» (підтема «Класна кімната»).

Завдання: діти, давайте опишемо з вами кабінет іноземної мови. Я почну, а ви допомагайте мені.

T: Our English study – room is large and light.

Pl: There are tree windows in the study – room.

P5: There are books, pens and pencil on the pupils’ desks

P6: The teacher’s table is brown. Etc.

До вправ І групи належать також деякі мовні вправи на усвідомлення учнями засобів між фразового зв’язку, характерних для певного типу монологу. Це вправи на знаходження потрібних засобів зв’язку , їх виписування , з’єднання за їх допомогою 2-4 речень . На початковому ступені навчання ці вправи бажано виконувати тоді, коли учні переходять до читання тематичних текстів . Так, після читання тексту до теми “Му Day” необхідно звернути увагу учнів на обставини часу в розповіді Пінокіо про свій учорашній день : (yesterday, at seven o’clock , then , after school, in the evening). Це їхні опори при створенні самостійних спонтанних висловлювань на рівні понад фразової єдності.

Вправи ІІ групи.

Мета – навчити учнів будувати висловлювання понад фразового рівня , так звані мікро монологи . У цих вправах мовлення учнів не детермінується, а лише спрямовується та мотивується комунікативним завданням.

Наприклад, тема “Погода”.

Завдання :Our English pen-friend is going to visit us next year. Now you’re talking to your pen-friend on the telephone. Invite her/him to Ukraine. Describe Ukrainian weather in one of the seasons. Wake use of the substations table giver below.

in it’s … .

the sun … every day.

the sky is … .

sometimes it rains (snows).

a … wind blows.

У багатьох випадках, зокрема при оволодінні монологом-описом, доцільно використовувати змішані вертикально-зображальні опори. Це може бути, наприклад, план квартири з назвами кімнат, план школи з позначенням кабінетів тощо.

Вправи Ш групи належать до продуктивних комунікативних вправ другого рівня . Вони складаються з комунікативного завдання вчителя та висловлювання учня.

Наприклад:

Вправа 1. Тема “Одяг”.

Завдання: A new school uniform is being worked out in Ukraine. School children’s opinion is wanted. Describe a school uniform you would like to wear/

Очікуване висловлювання – монолог – опис.

Вправа 2 . Тема “Школа”

Завдання : Describe an episode from your school life when you were punished or rewarded.

Очікуване висловлювання – монолог - розповідь.

При виконанні вправ ІІІ групи опори, як правило не використовуються.

Усі вправи повинні залучати різні види пам’яті , сприймання і мислення; бути цілеспрямованим і вмотивованим ; активізувати пізнавальну і розумову діяльність учнів; містити найтиповіші життєві приклади.

Спонтанне монологічне мовлення учнів в основному на вивченому раніше матеріалі. Варіюючи та комбінуючи мовний матеріал, учні можуть вирішувати складніші комунікативні виступи. На цьому етапі спостерігається велика активізація лексики, в результаті чого проходить перерозподіл між рецептивною ; продуктивною лексикою на користь останньої, що полегшує побудову висловлювань.

Для спонтанного мовлення можуть бути обраними такі теми:

Мої плани на майбутнє;

Здоров’я;

Що я люблю;

Про новини науки і техніки (обговорення)

Попереднє продумування висловлювання може бути недовгим, обмеженим всього декількома хвилинами. Отже, навчання спонтанного монологічного мовлення є послідовною, клопітною роботою по формуванню в учнів уміння будувати зв’язне висловлювання іноземною мовою.

ВИСНОВКИ.

Навчання спонтанного монологічного мовлення – це послідовна робота по формуванні в учнів вмінь будувати зв’язне висловлювання іноземною мовою із застосуванням таких прийомів, які сприяють розвитку розумової діяльності учня. Монолог – це підвищене навантаження на пам’ять, мислення і мовленнєві навички людини.

Одна з важливих характеристик спонтанного монологічного мовлення – це його підвищена умотивованість, причини якої криються у глибинах психічної активованості людини та пов’язані з досвідом конкретної особистості , її моральними цінностями, особливостями її реакції на ситуацію спілкування тощо. Найважливішим в методичному плані висновком є положення про диференційований підхід, в якому максимально враховуються мовна форма та мовні монологічні вміння учнів, які необхідно розвивати. Система навчання монологічного мовлення сприяє формуванню в учнів навиків та вмінь виражати свої думки за допомогою невеликих і чітких за структурою речень, розвиває в них навички консервації та актуалізації інформації.

Пропонуючи систему вправ для навчання монологічного мовлення, ми звичайно не охоплюємо всього переліку тих вправ . які розроблено в методиці, а лише намагаємося вказати загальний напрямок роботи, використавши для цього конкретний ілюстративний матеріал.

Для досягнення високих результатів, робота у процесі навчання спонтанного монологічного мовлення повинна проводитись послідовно і методично правильно.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

Артемов В.А. Психология обучения иностранным языкам : Учеб. пособие. – М.: Просвещение, 1969 – 279 с.

Бех П.О. , Биркум Л.В. Концепція викладання іноземних мов в Україні // Іноземні мови. – 1996 - №2 – К2 – с. 3-8

Берман И.М. Методика обучения английскому языку . – м.: Наука , 1970 – 230 с.

Вишневський О.І. Довідник вчителя іноземної мови . – К. : радянська школа, 1982 – 152 с.

Державна національна програма “Освіта” . Україна ХХІ століття – К.: Райдуга, 1994 – 61 с.

Зимняя И.А. Психологические аспекты обучения говорению на иностранном языке . – М.: Просвещение, 1985 – 160 с.

Кулиш Л.Ю. Психолингвистические аспекты восприятия устной иноязычной речи – К.: Вища школа , 1982 – 208 с.

Лазаркевич Л.И. Обучение монологическому высказыванию на старшем этапе в средней школе : Автореферат дис. Канд. пед . наук. М.1971 – 24 с.

Львов М.Р. Вопросы теории речевой деятельности // Иност. Язики в школе . – 1985 - №6 – с.18-26

Очерки методики обучения устной речи на иностранных язиках / Под ред. проф.. В.А. Бухбиндера – К., 1980 – 72 с.

Плахотнік В.М. Навчання іноземної мови в середній школі // Іноземні мови. – 1995 - №1 – С. 9-12

Програма для середніх загальноосвітніх шкіл. Іноземні мови . – К. Перун, 1996. 32 с.

Рахманов И.В. Обучение устной речи на иностранном языке. – М.1980 – 120 с.

Скалкін в.І. Вправи з розвитку усного комунікативного мовлення – К., 1978 – 127 с.

Скалкин В.И. Основы обучения устной иноязычной речи. – М., 1981 – 123 с.

Скалки В.И. Обучение монологическому высказыванию . К., 1983 – 117 с.

Уайзер Г.М. Развитие устной речи на английском языке. – М., 1972 – 179 с.

Цільова комплексна програма 2Вчитель” / Інформаційний збірник Міністерства Освіти України, 1997, №24, - к,: Педагогічна преса. – С.11-25.