Фінансові регулятори ринкової економіки - Економічні теми - Скачать бесплатно

РЕГУЛЯТОР - Скеровуючий певний процес, діяльність, упорядковуючий, той, що налагоджує системність, порядок.

РЕГУЛЯТОРИ ЕКОНОМІЧНІ (ФІНАНСОВІ) - економічні важелі, що впливають через механізм інтересів на учасників економічних процесів, суб'єктів господарювання (ціни, податки, норми, банківські проценти, санкції тощо).

Під регуляторами ринкової економіки треба розуміти способи впливу держави через законодавчі і виконавчі органи на сфе­ру підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їхньої діяльності відповідно до національної економічної політики. Схема класифікації цих методів показана на рис. 1.

Система управління виробничими галузями на початку перехід­ного періоду ґрунтується на адміністративних методах керівництва із поступовим використанням принципів територіально-галузевого і функціонально-галузевого управління, які повністю дають змогу узгодити державні, галузеві і регіональні інтереси з інтересами тру­дових колективів, що потребує використання економічних методів. Вони охоплюють фіскальну та грошово-кредитну політики Центра­льного банку. Самостійним комплексним методом державного регу­лювання економіки є державне економічне програмування, що охоп­лює численні цілі та весь набір інструментів державного регулювання економіки.

Певну теоретичну цінність представляє дещо інша класифіка­ція методів регулювання підприємницької діяльності, в основу якої покладено дев'ять критеріїв: суб'єкти впливу, час дії, характер впли­ву, масштаби втручання, зміст, спосіб прийняття, характер дії, рівень впливу, об'єкти впливу .

Діяльність підприємств з державною формою власності регулю­ють, в основному, адміністративними методами впливу, а діяльність підприємств з недержавною формою власності в перехідний період -головно економічними (через фіскальну політику та грошово-кре­дитну політику Центрального банку). Проте в другому випадку мож­на використовувати й елементи адміністративного управління.

За допомогою економічних методів держава може впливати на співвідношення попиту та пропозиції на фінансових ринках.

До організаційних заходів, які відіграють важливу роль у системі державного управління і регулювання економіки, належать і пропо­новані Кабінетом Міністрів України способи виведення економіки з «тіньового сектора», зокрема, такі:

1. Змінити вимоги щодо ліцензування підприємництва, визначити види діяльності, ліцензування яких треба скасувати.

2. Змінити процедуру реєстрації підприємств шляхом запрова­дження єдиної служби реєстрації та єдиного реєстраційного докумен­та, обов'язкового для всіх адміністративних органів та установ. Пе­редбачити запровадження п'ятиденного терміну розгляду заяв на ре­єстрацію.

Визначити персональну відповідальність посадових осіб, які по­рушують усталену процедуру реєстрації.

3. Уточнити і спростити процедуру митного оформлення і опера­цій зовнішньої торгівлі, митного контролю з одночасним забезпечен­ням їхньої прозорості. Удосконалити процедуру оскарження дій по­садових осіб та механізм їхньої персональної відповідальності за зво­лікання та порушення митних правил.

4. Вирішити у визначеному порядку питання щодо лібералізації та зняття необгрунтованих обмежень фінансових операцій, зокрема:

скасування картотеки (режиму безспірного стягнення та безакцепт­ного списання коштів з банківських рахунків);

розширення сфери застосування фіксованих податків;

переведення оподаткування підприємців та фермерів на єдиний фіксований податок.

5. Переглянути і реформувати майнові обмеження, зокрема, щодо придбання й оренди виробничих приміщень, землі та житла, викорис­тання їх у комерційних цілях. Забезпечити створення в Україні єди­ного реєстру рухомого і нерухомого майна.

6. Переглянути і реформувати порядок ведення державними орга­нами перевірок та інспекцій підприємницької діяльності.

7. Реалізувати заходи щодо лібералізації внутрішніх ринків газу, електроенергії, зерна і реструктуризації монопольних утворень у га­лузі залізничного транспорту та зв'язку.

Держрегулювання економіки не означає послаблення державного ре­гулювання економіки на макрорівні. Навпаки, це дасть змогу приско­рити проекти приватизації, легалізувати «тіньову» економіку і таким чином посилити регулювання державне.

Використана література:

Кравчук О. Я. Планування та регулювання розвитку підприємницької діяльнос­ті. Автор дис. на -здоб. наук. ступеня к. е. н. Львів. 2000.

Регіональна економіка. 1998. № 4.

Мінін Л., Білоус Г. Про держрегулювання економіки // Економіка України. 1999. № 3.-C. 4-9.