Таблиця 6. Народжуваність, смертність та природний приріст населення

Чисельність народжених групується за віком матері з п’ятирічним інтервалом (від 15 до 49 років), а також за місяцями народження. Окремо групуються мертвонароджені за регіонами та видами поселень. Будується ряд розподілу народжених для контингенту матерів молодших 20 років (до 16 років і далі з однорічним інтервалом).

Новонароджені також поділяються за порядком їх народження (виокремлюють вісім черговостей). Вирізняють також сукупність народжених поза шлюбом за окремими регіонами.

Чисельність одружених поділяється окремо для кожної статі за віком. При цьому враховується шлюбоздатне населення (жінки віком від 17 років та чоловіки віком від 18 років) і виділяються такі вікові групи:

18 – 19 років

20 – 24 роки

далі з п’ятирічним інтервалом до останньої групи 60 років і більше.

Цікавим є комбінаційний розподіл подружніх пар за віком нареченої та нареченого. Він дозволяє дослідити зв’язок між віком наречених, а також визначити лаг віку одружених – середній інтервал між віком наречених τ:

τ = ух - х´і,

де х´і – середина і-вікового інтервалу наречених жінок,

ух – середній вік чоловіків, одружених з жінками і-вікової групи. Лаг, розрахований за окремими віковими групами, дозволяє виявити традиції шлюбності. Так, для України характерною є невелика різниця у віці подружніх пар (2,6 роки за даними 1998 року).

Чисельність розлучених розподіляється в цілому за окремими регіонами, а для кожної статі за віком розлучених з таким самим інтервалом, як і для одружених.

Система показників природного руху відбиває процес відтворення населення. Відтворення всього населення характеризують абсолютні та відносні показники природного приросту ∆e та ke:

ke = n – m,

де n коефіцієнт народжуваності,

m – коефіцієнт смертності.

Рівень коефіцієнта природного приросту ke визначає напрям відтворення населення:

відтворення розширене, якщо ke>0,

відтворення просте, якщо ke=0,

відтворення звужене, якщо ke<0

Механічний рух – переміщення людей через кордони регіону, яке пов’язане із зміною їх місця проживання. У результаті переміщення змінюється чисельність населення на території прибуття або вибуття мігрантів та його структура.

Розрізняють кілька видів міграції залежно від перетину міграційними потоками адміністративно-територіальних кордонів. Внутрішня міграція – міграційні потоки не перетинають кордонів держави, а лише здійснюються в її окремих регіонах або між ними. Ця міграція поділяється на внутрішньо регіональну (у межах області, Автономної Республіки Крим) ті міжрегіональну (переміщення з області в область). Зовнішня міграція (міждержавна) – міграційні потоки перетинають державні кордони.

Таблиця 7. Основні напрямки міграції населення за 2000 р.

Дані державної статистики дозволяють дослідити, з одного боку, міграційні процеси, а з іншого – сукупності мігрантів. Міграційні процеси кількісно характеризуються обсягом міграції, її інтенсивністю, розміром та напрямом міграційних потоків. До загальних абсолютних показників обсягу міграції належать:

Валова міграція (ВМ), що є сумою чисельності прибулих (П) та вибулих (В) і характеризує обсяг міграційних потоків за рік:

ВМ = П + В, а також

Сальдо міграції – характеризує зміну чисельності населення країни за рахунок механічного руху:

∆М = П – В.

Загальні коефіцієнти міграції (прибуття, і вибуття; рухомості та механічного приросту) обчислюють до загальної чисельності населення.

Спеціальні коефіцієнти міграції визначаються для окремих контингентів або груп населення, наприклад, окремо для чоловіків та жінок; для працездатного населення, а також для тих, чий вік перевищує встановлену межу працездатності або ще не досяг її, для сільського та міського населення.

Часткові коефіцієнти міграції розраховуються окремо для кожної вікової групи мігрантів.

Завданням статистики населення є не лише аналіз існуючого демографічного стану чи процесу, а й моделювання таких станів і процесів. Моделюванням визначаються прогнозні значення чисельності та складу населення (перспективні розрахунки), а також реставруються страчені дані далекого чи близького минулого (ретроспективні розрахунки).

Перспективні розрахунки – це обчислення очікуваної чисельності та статево-вікової структури населення певного регіону.

Розрізняють короткострокові (на міжпереписний період і стосуються чисельності й статево-вікового складу населення країни та її регіонів), середньострокові (на перспективу в 20 – 30 років і стосуються загальної чисельності населення країни) та довгострокові (перспектива 50 – 100 років і стосується лише загальної чисельності населення) розрахунки населення.

Короткострокові перспективні розрахунки загальної чисельності населення:

S1 = S0 + ∆e + ∆M.

Перспективна чисельність населення регіону в цілому розраховується за такою формулою:

де К – фактичний середньорічний темп зростання (скорочення) чисельності населення. Як бачимо, формулу виведено за припущення, що з усіх мігрантів лише ½ братиме участь у процесі відтворення населення цього регіону, а інша ½ - у регіоні входу мігрантів.

Список використаної літератури

“Статистичний щорічник України за 2000 рік”

Статистика: Підручник / С.С.Герасименко, А.В.Головач, А.М.Єріна та ін. – К.: КНЕУ, 2000

Економічна статистика: Практикум / А.М.Єріна, О.К.Мазуренко, З.О.Кальян – К.: “Екс об”, 2002