Міжнародне кооперування виробництва, природа, форми та сучасні особливості - Економічні теми - Скачать бесплатно

1.Поняття кооперування виробництва в системі категоріального апарату.

Створення динамічної соціальної системи відкритої економіки, одним із завдань якої є активізація участі в процесі міжнародного кооперування, стає необхідним атрибутом та цільовою функцією побудови відкритого суспільства, передумовою розв¢язання складних та суперечливих завдань українського розвитку.

Без важелів міжнародного кооперування неможливо розв¢язати ряд завдань розвитку усієї системи міжнародної економічної діяльності, зокрема:

додатково збільшити фізичні обсяги експорту та імпорту багатьох видів продукції;

подолати тенденції відпливу капіталу через несприятливі умови його докладання всередині країни;

оптимізувати структуру торгівлі, зокрема подолати значною мірою сировинний характер вивезення та надто помітну фієнтацію неекономічного імпорту на товари некретичного імпорту, збільшивши частину машинотехнічного обладнання;

знизити вразливість експотру від антиденнінгових санкцій країн-споживачів;

запобігти поширенню безгрошових, часто невигідних для держави, товарообмінних операцій;

збільшити питому вагу складних технологічних виробів та наданих інтелектуальних послуг інформаційного, дослідницького танауково-технічного характеру в структурі експорту.

Терміни кооперація та міжнародна кооперація – використовуються в двох значеннях: у широкому та у вузькому.

В широкому розумінні ці поняття синонімічні поняттям “співробітництво”, “міжнародне співробітництво”. Інакше кажучи, ці категорії визначають суттєві риси економічної, міжнароднох економічної діяльності як такої.

У вузькому плані зазначені терміни трактуються як кооперування виробництва.

Під кооперуванням розуміють безпосередньо спрямовану на виробництво матеріальних цінностей та послуг діяльність економічних суб¢єктів, які поєднують свої зусилля з метою економії витрат, підвищення ефективності та прибутковості виробництва, підвищення продуктивності праці, якості продукції, що виробляється, поліпшення системи управління та умов реалізації продукції.

Змістовним наповненням міжнародної промисловості кооперації в сучасних умовах є спільне виготовлення складної, технологічної, наукомісткої продукції зі спеціалізацією (надетальною, повузловою) окремих суб¢єктів виробництва. Міжнародне кооперування відбувається на базі довгострокових договірних відносин, які передбачають безпосередні постійні виробничі та/або науково-технічні, конструкторсько-впроваджувал зв¢язки між партнерами двома або більшою кількістю різнонаціональних юридично та функціонально незалежних одна від одної господарських структур. Змістом їх спільної діяльності є спеціалізоване виробництво, що дає змогу їм підвищувати продуктивність праці та збільшувати сукупні обсяги виробництва.

Особливого розвитку кооперування набуло у сфері створення великих технічних об¢єктів, складних машин, високотехнологічного обладнання, у науково орієнтованих виробничих процесах.

В одному і тому самому коопераційному ланцюгу, навіть у технологічному процесі, діюча коопераційна модель може поєднувати риси і національної, й інтернаціональної взаємодії, як, скажімо, у випадку міжнародного обміну деталями, вузлами у разі наявності, принаймі в одного кооперанта, національних субпідрядників.

Всі можливі форми міжнародного кооперування схоплені діяльністю таких структур як ТНК.

Міжнародна консорціумна організація комерційної взаємодії типово вважається формою міжнародної кооперації; те саме стосується спільних підприємств, щоправда, традиційне для наших умов міжнародне спільне підприємництво, частіше є акціонерною формою вкладання капіталів, ніж проект спільної реалізації певного конкретного проекту.

У Законі України “Про зовнішньо-економічну діяльність”, спеціалізацію та кооперацію у галузі виробництва, науки і техніки було визначено як одну з форм міжнародного співробітництва, нарівні з торгівлею та іншими формами взаємодії. Цей закон дає і розгорнуте визначення міжнародної кооперації (у найбільш вузькому розумінні): міжнародна кооперація – взаємодія даох або більше суб¢єктів господарської діяльності, серед яких хоча б один є іноземним. У процесі такої взаємодії здійснюється спільне розроблення або спільне виробництво, спільна реалізація кінцевої продукції та інших товарів на основі спеціалізації у виробництві проміжної продукції (деталей, вузлів, матеріалів, а також устаткування, що використовується у комплектних поставках) або спеціалізації на окремих технологічних стадіях (функціях) науково-дослідних робіт, виробництва та реалізації з координацією відповідних програм господарської діяльності.

Згідно з класифікацією ЄЕК (Європейська економічна комісія) ООН формами виробничої кооперації можна вважати:

поставку комплектних підприємств та обладнання з наступною оплатою їх вартості продукцією, що має бути виготовлена на їх основі;

надання ліцензії та (або) виробничого досвіду і знань з наступною оплатою їхньої вартості поставками продукції, отриманої з їх використання;

підряд;

спільне виробництво, включаючи науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР);

організацію спільних підпримєств;

запровадження спільних проектів;

На відміну від цього у класифікації ЮНКТАД виділяються такі виробничо-коопераційні форми:

спільне виробництво;

підряд (це договір, за яким одна сторона зобов¢язується виконувати завдання іншої сторони (замовника));

поставки в рамках ліцензійних угод;

взаємне доповнення виробничих потенціалів;

розподіл виробничих програм у вигляді спеціалізації;

організація спільних підприємств.

2. Практичні завдання міжнародної кооперації в сучасних умовах.

Багатостороння кооперація в умовах сучасного науково-технічного прогресу, особливостей соціально-економічного розвитку стає ключовою передумовою підвищення ефективності окремих національних відтворювальних комплексів, зокрема й нашої держави.

Ефективність участі національної економіки в процесах виробничої кооперації значною мірою залежить від правильності її макроекономічного регулювання.

Функцією державного втручання є, наприклід, створення сприятливого для коопераційної взаємодії законодавства, укладання відповідних угод, забезпечення стабільності внутрішнього ринку та умов діяльності комерційних структур у разі зіткнення зі стихією світової конкуренції, а можливо і з централізовано скерованими експасіоністськими або протекціоністськими діями з боку інших держав. У більш загальному плані держава повинна дбати про оптимізацію якості відтворення.

Технічно міжнародна кооперація у вигляді спільного виробництва виражається передусім у поставках (взаємних чи односторонніх) субпродуктів, вузлів та деталей, із подальшою доробкою, доведенням тазбиранням кінцевої продукції на підприємствах партнерів або одного з партнерів.

Очевидно, що для реалізації цілей такого співробітництва потрібне узгодження не тільки на мікро-, а й на макроекономічному рівні численних підходів до питань метрології та стандартизації, уніфікації технічних правил та нормативів, типізації або включення до числа прийнятих стандартів окремих параметрів готових виробів, агрегатів, вузлів та деталей (експансія – розширення сфери впливу окремих країн, монополій, транснаціональних корпорацій, внаслідок витіснення інших країн, компаній, корпорацій, захоплення ринків збуту).

Відсутність в Україні державних програм у галузі науки, розвитку сучасних технологій, наукомістких галузей і видів послуг об¢єктивно знижує коопераційний потенціал економіки. І навпаки, виявлення пріоритетів промислово-галузевого розвитку, з¢ясування переліку тих реальних міжнародних проектів, в яких можуть взяти участь Україна, її підпримєства, може відіграти велику позитивну роль для розвитку міжнародного кооперування виробництва. Це пов зано з прагненням компенсувати розрив тих прямих зв язків між виробництвами, які існували за часів СРСР.

Одним із базових документів щодо цього є Угода про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (ратифікований Верховною Радою України у вересні 1995 року). Як підстави для створення сприятливих умов виробничої кооперації на території СНД відзначаються наявністю технологічних взаємозв язків, що склалися між технічними та виробничими потенціаламидержав, вирішальна роль прямої виробничої взаємодії суб¢єктів господарювання держав – учасниць Співдружності у створенні загального економічеоно простору на базі ринкових відносин, прагнення забезпечувати сприятливі умови для підтримання і взаємовигідного розвитку виробничої кооперацій і прямих зв¢язків між підприємствами та галузями в межах Співдружності.

Україна заінтересована в розвитку різноманітних кооперативних форм спільного господарювання. Адже дуже часто міжнародне кооперування передбачає технологічне лідерство однієї зі сторін, а стан різних галузей вітчизняної економіки обумовлює як можливість упровадження передових технічних ідей інших країн на власних підприємствах, так і потенціал виходу з власними технологіями на ринки інших країн сумісно з фірмами-резидентами. Прикладом останнього може стати проект випуску літаків моделі АН за участі українських фахівців в Ірані.

Прикладом поєднання виробничих потенціалів є співробітництво українського НВП “Машинопроект” та російського ВАТ “Рибінські мотори” з метою створення двигунів потужністю 60 МВт. Попередній проект, в якому взяли участь миколаївські та російські машинобудівники, мав результатом створення газутурбінного двигуна потужністю 110 МВт на Іванівській ГРЕС. Перспективним є українсько-російський проект щодо створення найкращого в світі літака нового покоління АН – 70. У Сімферополі працює підприємство, яке здійснює складання автомобілів “Газель” і комплектуючих, що надходять до російського АТ “ГАЗ”.

Є перспективи спільного виробництва в авіаційній галузі за участі авіаційного об¢єднання ім. Антонова (м. Київ) та білоруського НВО “Агат”.

Україна має великі коопераційні та кредитно-інвестиційні можливості у сфері космічного співробітництва з Європейською космічною агенцією (ЄКА). Адже в Україні існує потужний космічний потенціал, який далеко не завжди може претендувати на самостатність, як один із конкуретнихавтономних світових центрів промисловості. Серед напрацювань, які могли б становити перспективний напрям комерційної взаємодії з ЄКА, можна навести технології супутникового зв¢язку, дистанційного зондування Землі, систем космічного транспортування, а також виробництва ракет “Зеніт” та “Циклон”, створення систеи орієнтації й управління орбітальними станціями та багато іншого.

Таке співробітництво та аналогічні його форми могли б значно посприяти розвиткові окремих виробництв, а також збільшенню експорту товарі і послуг, надходжень до державного бюджету, поліпшенню макроекономічних параметрів.

Інструментами державного регулювання кооперації може бути пільгове митне регулювання поставок обладнання або виробничих ліній, цілях, виробничих комплексів, сприяння торгівлі ліцензіями. Особливий напрям уваги – сприяння розвитку нових видів технологій, відповідному забезпеченню інформацією, ноу-хау. Товарообмін, який відбувається відповідно до міжнародних договорів підряду, цілком обгрунтовано може претендувати на значно сприятливіший режим регулювання.