Обґрунтування доцільності інвестування - Економічні теми - Скачать бесплатно
План
1. Обґрунтування доцільності інвестування ……………………… 3
2. Задачі ……………………………………………………………… 10
3. Список використаної літератури ……………………………… . 14
1. Обґрунтування доцільності інвестування
Сьогодні у складній та заплутаній системі економічних зв’язків все частіше необхідно приймати зважені рішення щодо накопичення та інвестування. Для збереження і примноження заощаджень потрібно відмовитись від старих засобів накопичення та перейти до засобів, притаманних ринковим відносинам, що об’єднуються під загальною назвою інвестування.
Світовий досвід свідчить, що країни з перехідними економіками не здатні вийти з економічної кризи без залучення і ефективного використання іноземних інвестицій, оскільки інвестиції не тільки сприяють формуванню національних інвестиційних, й інших ринкових чинників, а також ринки товарів і послуг.
Щоб країна не відставала від світової економіки, не зіткнулась із стратегічним дефіцитом, вакуумом пріоритетів, відсутністю взаємозв’язку і взаємозалежності складових частин економічної політики держави (інноваційної, бюджетної та інших) слід підтримувати необхідні нові пріоритети в економічній, промисловій та науково-технічній політиці за рахунок інвестування.
Інвестиції є основою розвитку підприємств, окремих галузей та економіки країни в цілому. Від уміння інвестувати залежить розквіт чи занепад власного виробництва, можливості вирішення соціальних й екологічних проблем, сучасний рівень і потенціальний динамізм фізичного, фінансового та людського капіталів. Без надійних основ інвестиційної діяльності, якими б професійно володіли спеціалісти відповідного профілю, важко сподіватися на сталий розвиток вітчизняного виробництва, науково-технічний і соціальний прогрес, а з ними і на належне місце у світовому господарстві.
Інвестиції – складне і змістовне поняття, що інтегрує в собі різні економічні процеси, які впливають на виробництво, розподіл, обмін та споживання національного продукту, тобто вони є фундаментальною основою суспільного відтворення.
Інвестиційна діяльність - це широкий комплекс цілеспрямованих проектних, організаційних, економічних, фінансових, управлінських робіт, що виконуються в інтересах ефективної реалізації інвестицій. Основною метою сучасної інвестиційної діяльності є переведення економіки на інтенсивний шлях розвитку в умовах ринкових відносин з послідовним скороченням витрат на екстенсивне зростання виробничого потенціалу та збільшення вкладень в інтенсифікацію вже створених виробничих фондів.
Ефективність інвестиційної діяльності залежить від рівня розвитку капітального будівництва, інвестиційного та промислово - будівельного комплексів, що у свою чергу зумовлюється виробничим потенціалом його матеріально-технічної бази, кваліфікацією складу виконавців, науково-технічним рівнем проектних рішень, станом організації та планування інвестиційного процесу, забезпеченістю його фінансовими ресурсами, сукупною діяльністю всіх учасників процесу. Також в інвестування впливає на відродження фінансового, фінансово-кредитного та інвестиційного ринків у економіці нашої країни. Економічне піднесення та активність інвестиційної діяльності можуть бути досягнуті тільки шляхом створення діючого ринку капіталів та інвестицій.
Завдання відродження ринку капіталів та інвестицій є багатоплановим. Воно містить у собі як короткостроковий та середньостроковий аспекти, так і довгостроковий, пов’язаний з вирішенням проблеми розвитку ринку акціонерних капіталів та державних цінних паперів.
В Україні здійснюється економічна реформа, тому сьогодні як ніколи необхідні зусилля для пожвавлення господарчого життя з метою забезпечення стабілізації економіки й економічного зростання. Такого результату можна досягти на основі фінансової стабілізації, заохочення заощаджень та інвестицій, структурної перебудови, приватизації, створення ринку капіталів.
Серед завдань інвестиційної діяльності пріоритетними є максимізація доходу (прибутку) від інвестиційної діяльності і забезпечення високих темпів економічного розвитку компаній (фірм) та підприємств при достатній їхній фінансовій стійкості.
Інвестування розв’язує багато соціальних та екологічних проблема інвестиції в «людський капітал» набуває все більшого значення, так як саме результатом людської діяльності виступає більшість об’єктів інвестування – рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, обладнання, машини) та, найголовніше, основний фактор сучасного економічного розвитку – інтелектуальний продукт (технічні, технологічні, комерційні, культурні, політологічні та інші знання, «ноу-хау»), який вивчає економічне положення країни у світовій ієрархії держав.
Необхідно на основі взаємодії усіх елементів інвестиційної діяльності об’єднати їх у єдиний взаємопов’язаний комплексний механізм, спрямований на структурні зрушення в народному господарстві, технічному прогресі, якісних показниках господарської діяльності на мікро - та макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу – один з найдієвіших механізмів соціально-економічних перетворень.
Інвестиції залучають для відтворення будівництва, на реконструкції, розширення, придбання засобів виробництва, для приросту товарно-матеріальних запасів, а також на підтримання діючих потужностей. Такі інвестиції називаються валовими.
Кошти, які вкладають у виробничі фонди, що заново створюються, виробничий апарат, що відновлюється, є чистими інвестиціями. Вони розраховуються як сума валових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань.
Динаміка показника чистих інвестицій відображає характер економічного розвитку підприємства, потенціал формування його прибутку. Якщо сума чистих інвестицій складає позитивну величину, тобто обсяг валових інвестицій перевищує суму амортизаційних відрахувань, це означає, що забезпечується розширене відтворення необоротних операційних активів підприємства і зростання економічної бази формування його прибутку.
Причини, зумовлені необхідністю в інвестиціях, можуть бути різними, але їх можна розділити на три види: поновлення наявної матеріально-технічної бази, збільшення обсягів виробничої діяльності, освоєння нових видів діяльності. Ступінь відповідальності за прийняття інвестиційного проекту а рамках того чи іншого напрямку різний. Важливим є питання про розмір інвестицій. Обмежувачем максимальної величини інвестицій є диференціація права прийняття рішень того чи іншого керівника.
Сутнісну характеристику інвестування та його подвійність чітко виявив Дж. Кейнс: з однієї сторони він бачить у них величину акумульованого доходу з метою накопичення та обсягом ресурсів. Тобто потенційний інвестиційний попит. З іншої сторони інвестиції виступають у формі вкладень (витрат), які визначають приріст вартості капітального майна, тобто як реалізовані попит та пропозиція. Крім того, Дж. Кейнс трактував інвестиції – як «поточний приріст цінностей капітального майна внаслідок виробничої діяльності даного періоду». Це «…та частина доходу за даний період, яка не була використана для споживача».
Найважливішою умовою рішення практично всіх стратегічних і значної частини поточних задач розвитку і забезпечення ефективної діяльності підприємства є інвестування.
Для будь-якого підприємства є важливою розумна і цілеспрямована інвестиційна діяльність, так як вкладення коштів у реалізацію різних проектів несуть у собі задачу досягнення визначених цілей у залежності від проведеної підприємством політики. Цілі можуть бути всілякими: підвищення рентабельності виробничого процесу, заміна застарілого устаткування, і як наслідок – підвищення ефективності, розширення виробництва, збільшення частки ринку, технологічний прорив та інше.
Інвестиційний проект здійснюється за допомогою комплексу взаємозалежних дій, спрямованих на досягнення визначених фінансових, економічних, соціальних, інфраструктурних і в деяких випадках політичних результатів. Основним інструментом реалізації інвестиційного проекту є бізнес-план, що являє собою техніко-економічне і фінансове обґрунтування ефективності інвестицій.
Інвестиції можна розглядати як найактивнішу форму залучення накопиченого капіталу в економічний процес, а також можливість використання накопиченого капіталу в усіх альтернативних його формах. Капітал у всіх його формах, що використовується в інвестиційному процесі, може бути зад ячний перш за все у виробничій діяльності підприємства. З цих позицій капітал, як реальний інвестиційний ресурс, характеризується в економічній теорії як «чинник виробництва». При цьому в процесі виробництва продукції капітал, що інвестується, не є самодостатнім чинником, а використовується в комплексі з іншими економічними ресурсами. До числа основних чинників виробництва, з якими капітал, що інвестується, комплексно взаємодіє у виробничій діяльності підприємства, відносяться праця (трудові ресурси), земля (природні ресурси) та інші. Навіть для найпримітивнішого виробництва товарів і послуг капітал, що інвестується, спільно з іншими виробничими чинниками використовується не як простий їх конгломерат, а як взаємодіючий комплекс з цілеспрямовано сформованими певними внутрішніми пропорціями. При цьому в системі цього взаємодіючого комплексу для випуску одного і того ж обсягу товарів можуть бути використані різні пропорції об’єднання капіталу, що інвестується, з іншими основними чинниками виробництва.
Інвестиції можна розглядати як форму перетворення частини накопиченого капіталу в альтернативні види активів підприємства. З цієї позиції інвестиції характеризуються як комбінаторний процес, тобто в комбінації з іншими чинниками виробництва капітал, що інвестується, може бути використаний для випуску як продукції споживчого призначення, так і капітальних товарів у формі засобів і предметів праці (формуючи в останньому випадку відкладене споживання у вигляді запасу реального капіталу).
За допомогою інвестицій на підприємстві можна досягти економічного ефекту у формі приросту суми інвестованого капіталу, позитивної риси інвестиційного прибутку, позитивного значення чистого грошового потоку, забезпечення збереження раніше вкладеного капіталу.
Однією з особливістю інвестицій як об’єкту підприємницької діяльності є право власності і розпорядження. Виступати носієм можуть всі форми власності: індивідуальної приватної, колективної приватної, муніципальної, загальнодержавної.
Процес інвестування капіталу безпосередньо пов'язаний з чинником часу. З позицій цього чинника призначений до інвестування капітал може розглядатися як запас раніше накопичених економічних цінностей з метою можливого їх примноження в процесі інвестиційної діяльності, а з інших, - як задіяний економічний ресурс, здатний збільшити обсяг споживання благ інвестора в будь-якому інтервалі майбутнього періоду.
Здійснюючи інвестиційну діяльність підприємець повинен усвідомлювати наявність чинника ризику, пов’язаного з можливим зниженням або неотриманням суми очікуваного інвестиційного доходу, а також часткової або повної втрати інвестованого капіталу. Отже, поняття ризик і прибутковість інвестицій в підприємницькій діяльності інвестора взаємопов’язані і носять прямо пропорційний характер.
Позитивною якістю інвестування є ліквідність, тобто здатність бути реалізованими при необхідності за своєю реальною ринковою вартістю. Ця здатність забезпечується тим, що вивільняється капітал, вкладений в різноманітні об’єкти і інструменти при настанні несприятливих економічних й інших умов його використання в певній сфері підприємницької діяльності, в окремому сегменті ринку або в задіяному регіоні. Процес вивільнення вкладеного капіталу, що забезпечений його ліквідністю називається «дезінветиції». Капітал, що вивільняється в процесі дезінвестицій, може бути реінвестований в інші об’єкти і інструменти. Таким чином, ліквідність інвестицій дозволяє формувати не тільки прямий, але і зворотній потік капіталу, задіяного як інвестиційний ресурс. Чим нижче можливий період конверсії раніше інвестованого капіталу в грошову форму, тим більше високим рівнем ліквідності характеризується той або інший вид інвестицій.
Інвестиційна діяльність підприємства забезпечує зростання формування його операційного прибутку в перспективному періоді за рахунок збільшення обсягу виробничо-збутової діяльності (будівництво нових філіалів при впровадженні на інші регіональні ринки; розширення обсягу реалізації продукції за рахунок інвестування в нові виробництва), а також за рахунок зниження питомих операційних витрат (наприклад, своєчасна заміна фізично зношеного устаткування; оновлення морально застарілих виробничих основних засобів і нематеріальних активів).
Механізм інвестування практично ідентичний на підприємствах будь-якої галузевої спрямованості.
Врахувавши економічну суть інвестицій, можна зробити висновок, що інвестування є вкладенням капіталу у всіх його формах в різні об’єкти з метою отримання прибутку, а також досягнення іншого економічного або не економічного ефекту, здійснення якого базується на ринкових принципах і пов’язане з чинниками часу, ризику і ліквідності.
2. Задачі
Задача 1.
Компанія розглядає можливість інвестування в проекти, який за 7 років принесе доходи відповідно
R1 = 500 , R2 = 800, R3 = 600, R4 = 1200, R5= 1200, R6 = 1100 і R7= 1100.
1. Чи схвалили б цей проект, якщо його дисконтна ставка d = 22, а початкові інвестиції, IC = 3000.
2. Знайти термін окупності інвестицій.
Графік до Задачі 1.
Задача 2.
Інвестор отримав кредит у банку в сумі В = 50 000 грн. терміном на n = 7 років під r = 10 % річних. Визначити суму погашення боргу в кінці строку:
а) з використанням формули простих відсотків;
б) з використанням формули складних відсотків.
а) МВ пр.% = ТВх(1+r х n) = 50 000 х(1+0,1 х 7) = 85 000 грн.
б) МВ скл. % = ТВх(1+r)ⁿ = 50 000 х(1+0,1) =50 000х1,949=97 450 грн.
Задача 3.
Інвестор, бажаючи отримати через n = 4 років суму А = 47 280 грн., вирішив вкласти гроші до банку під r = 24 % річних. Якою повинна бути сума початкового капіталу?
ТВ = A/(1+r)ⁿ = 47 280/(1+0,24) = 47 280/2,364 = 20 000 грн.
Задача 4.
Інвестор хоче покласти в банк суму розміром S = 30 000 грн. терміном на n = 4 років. Який з трьох банків (А, Б, С) він обере, якщо банк А пропонує нарахування а = 15 % щоквартально, банк Б – б = 30 % що півроку, а банк С – с = 95% щорічно?
МВ = ТВх(1+r)ⁿ
МВа = 30 000х(1+0,15) = 30 000х9, 358 = 280 740 грн.
МВб = 30 000х(1+0,3) = 30 000х1,267 = 38 010 грн.
МВс = 30 000х(1+0,95) = 30 000х14,459 = 433 770,2 грн.
Висновок: Інвестор обере банк С.
Задача 5.
Визначити інвестиційну вартість облігації, номінальна вартість якої N = 150 грн., термін погашення 364 дні. Купонні виплати здійснюються через кожен 91 день у розмірі С = 30 грн. Дохідність по безризикових операціях на ринку цінних паперів терміном 91 день становить r = 18 %.
V обл. = ∑ С/(1+r) + N/(1+r)ⁿ
n = 364/91=4
V обл. = 30/(1+0,18) + 30/(1+0,18) + 30/(1+0,18) + 30/(1+0,18) + 150/(1+0,18) =
= 25,4237 + 21,5517+ 18,2593 + 15,4719 + 77,3595 = 158, 07 грн.
Задача 6.
Обчислити поточну вартість привілейованої акції, номіналом А = 140 грн. і величиною дивіденду d = 9% річних, якщо ринкова норма прибутку r = 15%.
Vа = d/r = (140х0,09) / 0,15 = 84 грн.
Список використаної літератури
1) Череп А. В. Інвестознавство: Підручник. – К.: Кондор, 2006. – 398 с.
2) Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. – 376 с.
3) О.Д. Данілов, Г.М. Івашина, О.Г. Чумаренко Інвестування: Навчальний посібник. – К.: «Видавничий дім «Комп’ютерпрес», 2001. – 364 с.
4) Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. – К.: ґенеза, 1997. – 384 с.
|
