Аналіз та прогнозування японської господарської системи - Економічні теми - Скачать бесплатно

системи з метою пристосування цієї закритої країни до економічного розвитку в умовах глобалізації залишається відкритим й сьогодні. Далі розглянемо можливий шлях розвитку Японії та зосередимось на характерних рисах японської економіки, які на нашу думку могли б сприяти її ефектиному розвиткові.

Прогнозування економічного розвитку Японії.

3.1. Рушійні сили змін.

Японія рухається до змін поступово, реформи здійснюються нерівномірно, ривками. Лише страх та необхідність вимушують уряд здійснювати суттєві зміни. Японії все ще не вистачає цілісного розуміння її справжніх проблем та власне, оптимальних шляхів їх розв'язань.

В цьому розділі розглянемо, що сприяє справжнім перетворенням в Японії , в чому вони полягяють та до яких наслідків можуть призвести.

Ми з'ясували декілька рушійних сил в економічній системі Японії, що на нашу думку зможуть реально призвести до якісно нового економічного розвитку.

По-перше, традиція «перехресного володіня акціями», яка дуже вигідно відрізняла Японію під час індустріального розвитку, але перетворилася на перешкоду для подальшого розвитку країни, поступово залишіється в минулому. Ця традиція перешкоджала перепродажу акцій. Але сьогодні іноземні інвестори починають відігравати все більш важливу роль в акціонерному капіталі японських компаній. На нащу думку, найважливішим внеском іноземних інвесторів має стати стимулювання японських акціонерів до прийняття більш активної участі в керівництві та відмова від виробництва неприбуткової та застарілої продукції.

По-друге, все більше іноземних компаній виходять на ринок Японії шляхом злиття та поглинання японьких компаній. Низькі ціни на акції та гостра потреба нових джерел фінансування вимусили японські компанії відкритися для світового бізнесу (8, стр. ).

Ці тенденції виглядають для нас оптимістичними, тому що в разі появи в різних галузях нових акціонерів, компанії намагатимуться втілювати нові підходи до конкуренції, що є визначальним фактором покращення економічного стану країни.

Третім важливим джерелом ми вважаємо відмирання системи «кейрецу». Про цю систему було згадано в підрозділі 1.2. цієї роботи. Нагадаємо, що зміст цієї сисеми полягав в тому, що кожному банку історично «належить» певна группа фірм, яку він кредитує та обслуговує, та в свою чергу є володарем пакета акцій кожної з них. В вересні 1999 року, банк Summoto, банк Sakura, International Bank of Japan, банк Fuji та банк Daiichi Kangyo проінформували про консолідацію. Сподіваємось, що цей факт створить нові можливості, в тому числі нові засоби фінансування та розробку більш чітких стратегій розвитку як японських фірм, так і японських банків.

Четверта рушійна сила це організаційна реформа, що проводиться урядом Японії. Згідно Закону про реформу міністерств центрального уряду, кількість урядовців помітно зменшиться, крім цього Законом передбачено створення економічної ради, до складу якої увійдуть, крім урядовців, також незалежні експерти (8, стр. ).

Дана організаційна реформа ще не гарантує зміни економічнї стратегії країни, але ж процеси реструктуризації уряду повинні дати поштовх новим ідеям. Наприклад, нова економічна рада зможе виділити нові пріоритети та перерозподілити бюджет.

П’яте джерело ми вбачаємо в тому факті, що в багатьох японських компаніях приходить до керівництва нове покоління топ-менеджерів. Це покоління менш зтримане стародавніми традиціями, ніж його попередніки. Майже всі вони мають досвід роботи за кордоном та не бояться нововведень {10}.

Наступним джерелом є те, що підприємницькі компанії Японії набувають все більших розмірів. Деякі з них навіть поповнюють ряди корпорацій {8, стр. }. Перевага цих компаній полягяє в тому, що вони володіють чіткими конкурентними стратегіями та користуються організаційнимі моделями які ні в якому разі не можна назвати японськими. Це означає, що такі суто японські характеристики компаній як працевлаштування на все життя та підвищення заробітної плати залежно від віку мають менш шансів перетворитися на стримуючи фактори.

Але ж головним джерелом інновацій та змін в економіці все ж таки має стати японський народ. Безперечно, що погляди сучасної молоді радикально відрізняються від поглядів минулого. Наявним прикладом цього, з економічної точки зору є те, що все більше японців зберігають кошти у вигляді акцій, а не у вигляді почтових збережень, як це відбувалося раніше. Перетворення з вкладників на інвесторів, на нашу думку, обов’язково вплине на точку зору японців з приводу функціонування компаній.

Всі ці передумови на наш погляд сприятимуть формуванню нової японської економічної моделі, яка поєднуватиметь в собі державне регулювання та елементи справжніх ринкових відносин, які прийматимуть унікальну, суто японську форму.

3.2. Нова японська економічна модель.

Для того, аби знайти комплексне рішення, Японія повинна як і в минулому, використовувати елементи західного підходу.

Таким чином, використовуючи світовий досвід та акцентуючи увагу на специфічності японського менталітету та на особливостях суто японського способу виробництва, Японія набуде можливості зформувати власну модель розвитку, та не копіювати американську капіталістичну модель, як це намагалися зробити лідери багатьох, потерпівших економічні невдачі, країн.

Західний індивідуалізм може стати як сильною, так і слабкою рисою японської економіки {8}. В разі, якщо відома здатність японців до колективної праці буде підкріплено спеціалізовним навчанням та новим конкурентним мисленням, це обов’язково призведе до вдосконалення та підвищення ефективності виробництва.

Існування кластерів в багатьох галузях японської економіки теж може сприяти економічному піднесенню {8}. Якщо спеціалізація регіонів буде зростати, а місцевим органам самоврядування буде надано більше прав та покладено на них більше відповідальності, в Японії може початися нова ера розвитку кластерів та бізнеса. Обгрунтуванням цього прогнозу можна вважати той факт, що в економічній історії Японії саме кластери фірм ефективно співпрацювали навіть в умовах жорсткої конкуренції та постійно ефективно розвивались.

Щодо такого важливого питання, як попит, то можна сказати, що особливості життя Японії, її культура та демографічні характеристики надають країні переваг, які в майбутньому відіграватимуть все більш важливу роль. Японські споживачі завжди відрізнялися високими вимогами щодо якості споживчих товарів {10}. Велика увага японськими споживчами приділяється також зовнішньому виду товару та дизайну. Сукупність цих жорстких вимог завжди стимулюватиме японських виробнтків та відповідно, надаваиме їм переваг на світовому ринку.

Не можна забувати також про енергозбереження, в якому Японія безперечний лідер. Переваги японського споживчого попиту подвояться, якщо компанії приділятимуть більше уваги питанням екології- екологічно чисте виробництво це єдиний можливий шлях розвитку сучасного світу.

Державне регулювання нової економічної моделі має бути вибірковим. Наприклад, реформа державного регулювання зможе підвищити вплив вимогливих споживачів в таких сферах, як комунікації, сервіс та медичне обслуговування, які в сучасній Японії жорстко контролюються {10}.

Західні компанії та західні фінансові ринки орієнтуються на більш кроткострочну перспективу, ніж японські. Тому довгострокове бачення, що притаманне японським компаніям являє собою сильну сторону {8}. Замість того, щоб імітувати практику західного ринку капіталу, Японія може запропонувати довгостроковим власникам акцій митні пільги та гарантувати, що в разі злиття або за інших непередбачуваних подій, корпоративне законодавство надаватиме пріоритети довгострокоим інтересам акціонерів.

Підсумовуючи, можна сказати, що для Японії прийшов час прийняти нову економічну стратегію, засновану на більш глибокому аналізі ії сильних та слабих сторін попереднього ставлення до конкуренції в поєднанні з більш тонким розумінням ролі уряду та бізнеса в глобальній економіці. Якою саме стане ця стратегія, чітко окреслити майже не можливо. Ми намагалися лише спробувати описати єдиний з багатьох можливих шляхів економічного розвитку другої за економічною могутністю держави світу.

3.3 Україно-японські відносини майбутнього.

В попередньому підрозділі ми намагалися з’ясувати основні риси майбутньої японської економіки, але ж ця робота не матиме сенсу, якщо ми не проаналізуємо яким чином вплине подальший розвиток Японії на нашу країну.

Перш за все, нагадаємо, що Україна переживає складний період адаптації до нових політичних реалій. Зрозуміло, що за умов міжнародної підтримки, а головне, цілеспрямованого використання отриманої фінансової допомоги Україна отримає можливсть швидше та ефективніше пройти цей нелегкий шлях. Саме в цьому аспекті Японія представляє для України виключний інтерес.

Всесвітньо відомим є факт, що японські кредити, особливо кредити країнам, що розвиваються, є одними з найдешевших в світі, а точніше другими, після американських. Зрозуміло також, що друга за економічною могутністю країна в світі не може не переслідувати власних інтересів, надаючи величезні кредити країні з такою нестабільною політичною та економічною ситуацією, як Україна. На нашу думку головним стимулом японського уряду для кредитування України є той факт, що наша країна являє собою надзвичайно привабливий ринок збуту. Для того, аби обгрунтувати цю думку, наведемо декілька прикладів з переліку подій останніх двох років.

Головною подією в україно-японських відносинах 2004 р. можна вважати надання Японією кредиту в розмірі 178 млн доларів США, строком на 30 років на будівництво сучасного терміналу аеропорту «Бориспіль». Якщо повернутись іще трохи назад в історію україно-японських відносин, можна звернути увагу й на кредит в 200 млн доларів, який Україна отримала іще за часів правлінння Л.Д. Кучми {11}.

Останнєй подією щодо процесу кредитування є підписання меморандуму між Японським банком міжнародного співробітництва та Українським державним експортно-імпортним банком, згідно якого українській стороні надається кредит в розмірі 50 млн доларів строком до п’яти років {11}. Ці гроші мають бути використаними для закупівлі японської техніки, обладнання, програмного забезпечення, що зприятиме підвищенню якості виробництва на Україні, але не для закупівлі готових японських товарів, як наприклад, автомобілі. В меморандумі також зазначено, що в разі цільового використання цих грошей український банк матиме можливість отримати наступний кредит. Нам здається, що ці події досить однозначно визначають інтереси Японії в Україні.

Але ж відносини між двома країнами не можна розглядяти однобічно.

Відносини між країнами це перш за все відносини між політичними лідерами цих країн. В економічному контексті відносин лідерів України та Японії звернемо увагу на декілька моментів. Перший полягяє в тому, що пре’єр-міністр Японії, Дайічіро Кодзуумі, останнім часом дуже активно відстоює ідею приватзації ключової ланки державного сектора економіки країни- почтової системи Японії. Нагадаємо, що на сьогодні японська почта є найкрупнішою держструктурою в крані, в якій працює більш ніж 380 тис. громадян. В світі останніх подій в Україні, прем’єр-міністр має вагомі причини вважати, що український голова держави-

В. А. Ющенко має змогу поділитися власним досвідом приватизації важливих державних підприємств.

Крім цього, українська сторона дуже вчасно пішла на серйозний крок- заявила про можливість виплати компенсацій чотирьом компаніям, в тому числі й Yazaki Ukraine, які чесно працювали та яким було нанесено збутків рішенням про закриття вільних економічних зон.

Говорячи про японські компанії в Україні не можна не згадати японську автомобільну компанію Isuzu Motors Co., яка разом із українською корпорацією утворила компанію, яка займатиметься виробництвом вантажівок {12}. Взагалі президент України зустрівся іще з кількома главами великиї японських корпорацій, що працюватимуть в Україні, такими як Sumimoto, Itogu, Mitsubishi. Взагалі, на сьогодні існує близько 60 японо-українських проектів, заснованих саме на насиченні українського ринку японськими товарами, які вироблятимуться в Україні. Цей факт ще раз засвідчує зацікавленість Японії в українських ринка збуту та, мабуть, дешевій робочій силі.

Базуючись на цих данних, та приймаючи до уваги те, що вже сьогодні проводяться переговори щодо надання Японією кредиту Україні з метою будівництва моста через Південний Буг, можна зробити висновок, що надання кредитів є виказанням певної довіри нашій країні, та наврядчи Україна може собі дозволити нехтувати таким переспективним економічним партнером, як Японія. Тому сподіватимемся на те, що японці й далі будуть вірити в стабільне економічне зростаня нашої країни, та що це, поки що нерівноцінне, партнерство згодом переросте у сталі, взаємовигідні відносини між двома розвинутими країнами.

Висновки

Дослідивши економічний розвиток Японії, можемо виділити основні причини, що призвели виникнення до кризи та економічного занепаду:

надмірне втручання держави в діяльність японських компаній-

під час аналізу найбільш конкурентоспроможних японських компаній було виявлено, що держава майже не втручалася в галузі їхнього функціонування. Але ж необхідно додати, що держава все ж таки виконувала стимулюючу функцію, здебільшого шляхом стимулювання раннього попиту на ті чи інші товари.

надмірна захищеність внутрішніх ринків від конкурентів-

насправді, цю причину теж можна віднести до надмірного державного регулювання, але ми вирішили відокремити цей пункт, тому що він здійснив вагомий вплив на якість японської продукції та на спосіб функціонування японських компаній;

японський менеджмент-

цей специфічний тип організації, має дуже багато корисних рис. Більш того, саме за рахунок такого типу організації роботи здійснилося економічне диво Японії. Але ж цей тип управління виявився неефективним та почав виконувати роль стримуючого фактору під час постіндустріального розвитку світової економіки;

надзвичайно висока пропозиція грошей, що була викликана

експортною орієнтацією економіки та надмірним продажем золотовалютних резервів-

наслідки порушенння рівноваги на грошовому ринку дуже швидко перетворили виробництво на теренах Японії на майже збиткове. Звичайно, що виробництво є головним джерелом економічного розвитку- порушення в цій сфері є початком рецеісії та, як наслідок, економічної кризи.

Ці фактори, на нашу думку, є визначальними щодо виникнення кризових явищ в японській економіці. Підкреслимо, що існує також ціла низка впливових чинників, які не описано в цій роботі.

Після того, як ми чітко визначили коло головних проблем Японії, наведемо можливий варіант їхнього вирішення.

Зняття обмежень на імпорт та іноземні інвестиції-

японською практикою доведено, що подібна економічна політика нанесла шкоди тим галузям, які мала захистити, тому зняття торгівельних обмежень, безперечно, позитивно вплине на японські компанії.

Модернізація неефективного внутрішнього сектору економіки-

за умови майже повної відсутності конкуренції в країні протягом тривалого часу, цей сектор обов’язково має бути оновлений. Ми впевнені, що це призведе до пожвавлення економічноо розвитку та до поступової часткової переорієнтації економіки забезпечення потреб внутршнього ринку.

Зтворення жорсткої системи корпоративної підзвітності-

як ми побачили, система взаємного володіння акціями ( кейрецу) сприяє підвищенню стабільності, але не стимулює розвиток. Саме тому, сучсній Японії необхідно забезпечити більш прозоре корпоративне управління, яке на нашу думку має призвести до більш ефективного використання капіталу.

Зтворення нової моделі інновацій та підприємництва-

уряд Японії має не виділяти переспективні технології, як це відбувалося навіть декілька років тому, а покращувати загальні умови для інновацій.

Стимулювати децентралізований розвиток кластерів-

надмірна екномічна активність Токіо та Осаки вплинули на неадекватний розвиток периферії, децентралізація виробництва сприятиме більш природньому розташуванню економічних сил та відкритиме нові можливості.

Японський уряд успішно відбудував економіку країни після завершення Другої світової війни. В період піднесення в світі говоирили навіть ро «нову модель японського капіталізму», яка є найвищою формою розвитку.

Але ж в умовах глобалізації світу, не можна продовжувати курс «відокремлення» та «захисту» економіки. Вільна конкуренція є джерелом прогресу сучасного світу. Лише прийнявши новий напрямок розвитку, що включатиме комплекс реформ, які проводитимуться одночасно та підкріплюватимуть одна одну, Японія матиме змогу повернутися до шляху ефективного економічного розвитку.

Список використаних джерел

Друковані джерела:

1. И.Целищев Японская модель роста// МЭ и МО. 2001 р. № 6.

2. Е.Леонтьева Япония // МЭ и МО. 2001 р. № 8.

3. Япония// МЭ и МО. 2002 р. № 8.

4. М.Баскакова// МЭ и МО. 2004 р. № 1.

5. Мировая экономика. Экономика стран и регионов.: Учебник/ Под ред. д-ра экономических наук профессора М.Н. Осьмовой.- Москва.: Флинта: Московский психологическо-социальный институт, 2000- 480 с.

6. А.И.Динкевич Особенности экономического развития Японии 90-х //Деньги и кредит.2000 р. № 6.

7.С.Юрков Японская экономика 90-х годов: уроки антикризисных мер // МЭ и МО. 2000 р. № 4.

8. Японская экономическая модель. Может ли Япония конкурировать?: Майкл Портер, Хіротака Такеути, Маріко Сакакібара.- Москва.: Альпина бизнес букс, 2005, 261 с.

9. Економіка зарубіжних країн.: За ред. професора, доктора економічних наук А.С. Філіпенка.- Київ.: Либідь, 1996, 408 с.

10. И.Целищев Японская фирма// МЭ и МО. 2003 р. № 5.

Інтернет ресурси:

http://www. expo2005. com. ua/ukr/pres_centr/smi-43

http://www. economika. com. ua