Доходи бюджету - Фінанси - Скачать бесплатно

Вступ

Державні фінанси є основою економічного життя держави, зростання матеріального добробуту населення. Переважна час­тина державних фінансових ресурсів зосереджується в бюдже­тах різних рівнів, які створюють бюджетну систему держави.

Бюджет завжди був важливим інструментом впливу на розви­ток економіки і соціальної сфери. За його допомогою держава, здійснюючи розподіл І перерозподіл валового внутрішнього про­дукту, могла змінювати структуру виробництва, впливати на ре­зультати господарювання, здійснювати соціальні перетворення.

В умовах переходу до ринку бюджет не втрачає своєї ролі, він є основним інструментом регулювання соціально-економічних процесів. Надходження до бюджету прямо залежать від стану виробництва. У свою чергу, можливість утримувати соці­альну сферу, забезпечувати соціальні гарантії населенню зале­жить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частини бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного і соціального розвитку держави на відповідний рік.

Саме в бюджеті переплітаються великий спектр різнорівневих інтересів та суперечностей. Бюджет є досить потужною і подеколи небезпечною зброєю в руках державної влади. Він с об'єктом боротьби ідеологій, наукових концепцій, політич­них переконань, уявлень про справедливість.

У країнах з розвиненою ринковою системою нині сформу­валися досить ефективні моделі функціонування бюджетної системи. Воднораз трансформаційні процеси, які сьогодні від­буваються в Україні, мають свої особливості й потребують вив­чення надбань світової фінансової науки та пошуку шляхів ефективного використання цього досвіду. Нині в Україні у сфе­рі бюджету концентруються найгостріші проблеми економічного й соціального життя держави. Це бюджетний дефіцит і держав­ний борг, повнота мобілізації коштів до бюджету та ефективність їх витрачання.

Визначення терміну "бюджет".

Сьогодні під терміном "бюджет" розуміють кілька понять. Крім того, налічується приблизно п'ятде­сят його похідних значень. Зважаючи на таку багатозначність цього терміна, звернемося до його витоків.

Слово "бюджет" походить від старонормандського bougette (шкіря­ний мішок). З нього надалі утворилось англійське слово budget, яке пізніше в такому ж написанні перейшло й у французьку мову.

У Франції тривалий час цей термін не вживали. Так, в усіх трьох томах книги "Управління фінансами" Неккера, опублікованих у 1784 р., він жодного разу не згадується. У книзі міністра фінансів де Раммеля "Фінанси Франції" цей термін також не вживається. Маркіз Одіфре один із розділів своєї шеститомної книги "Фінансова систе­ма Франції" називає "Бюджет", проте визначення цього терміна не дає. Це стосується і статті Павла Буато у "Фінансовому словнику": незважаючи на загальний заголовок "Бюджет" і підзаголовок "визначення", тлумачення поняття, про яке йде мова, у статті немає .

Слід зазначити, що походження цього терміна можна простежити і за своєрідною історичною процедурою: коли в Англії палата гро­мад у XVI—XVII ст. затверджувала субсидії королю, перед закін­ченням засідання канцлер казначейства відкривав портфель, в яко­му були папери з відповідним законопроектом. Це називалось "відкриттям бюджету", пізніше назву портфеля (шкіряна сумка) було перенесено на цей законопроект. З кінця XVII ст. в Англії законо­проект, який включав план доходів і видатків і який мав затверджу­ватись парламентом дістав назву "бюджет".

У літературних джерелах на початку XIX ст. чіткого визначення терміна "бюджет", попри існування цього явища на практиці, не було.

Словник Французької академії вже супроводжує термін "бюджет" таким тлумаченням: "Бюджет — слово, яке запозичене з англій­ської мови, використовується в адміністративному житті для позна­чення щорічної відомості передбачуваних витрат і сум, або доходів, передбачених для покриття цих витрат". Словник Літтре також визначає "бюджет" як "щорічно визначену відомість державних над­ходжень та витрат". При цьому як епіграф він подає вірші Віктора Гюго: "Бюджет — чудовисько велике, риба дивна, гачки якій з усіх сторін кидають". Поль Леруа-Больє в "Трактаті про фінансову на­уку" відзначає: "Бюджет є відомість, яка включає передбачення до­ходів та витрат протягом визначеного часу; це таблиця, яка обчис­лює та порівнює надходження, що мають надійти, з витратами, які необхідно здійснити". У Кодексі державної звітності поняттям "бю­джет" визначається так: "Бюджет є акт, який передбачає і дозволяє щорічні надходження і витрати держави або інші повинності, які підпорядковуються законам, тим же правилам" (Ст. 5 декрету від 31.05.1862 р.).

Отже, протягом XIX ст. відбулося оформлення терміна "бюджет" у відносно зрозуміле поняття.

Рене Штурм відзначає, що "офіційні акти могли використовувати термін "бюджет" тільки на початку XIX ст.", а професор М. І. Боголєпов підтверджує, що "держбюджет у сучасних його формах не бере початок пізніше, ніж перші десятиріччя XIX ст.

Протягом XX ст. тлумачення цього поняття стали чіткішими та всеохоплюючими. Так, Ф. Нітті підкреслює, що "в бюджеті повинні бути показані всі доходи і всі витрати без усіляких приховувань або таємничих визначень".

Одним із перших планову природу бюджету відзначив німець­кий фінансист Шанц. Вагомий вклад у фінансову науку, в тому числі і з бюджетних питань, внесли російські й радянські вчені І. X. Озеров, С. Ю. Вітте, М. І. Боголєпов, Д. Боголєпов, Ф. О. Меньков, М. І. Фрідман. Так, у Д. Боголєпова знаходимо: "У сфері державного господар­ства під бюджетом розуміємо передусім сукупність доходів і витрат протягом певного періоду, по-друге, визначений у цифрах план ве­дення державного господарства, установлений на прийдешній бю­джетний період, І закон, згідно з яким стягуються доходи і здійсню­ються витрати".

Наприкінці XX ст. у перекладених зарубіжних посібниках знахо­димо визначення С. Фішера: бюджет — це "детальний опис витрат, а також фінансових планів окремих людей, компаній або урядів".

Помітний внесок у розбудову бюджетних питань зробили також і українські вчені. Серед тих, чиї праці виходили наприкінці XIX — на початку XX ст., слід назвати М. І. Туган-Барановського, І. І. Янжула, М. Яснопольського, М. X Бунгше, М. М. Олексієнко, І. Мирні-кова, X. Лебедя-Юрчика.

Серед сучасних учених, які плідно досліджують бюджетну про­блематику, — Й. Бескид, С. Буковинський, С. Булгакова, О. Василик, 3. Васильченко, В. Геєць, М. Деркач, Л. Єрмошенко, М. Єрмошенко, А. Єпіфанов, В. Кравченко, В. Краснова, І. Лукінов, І. Лунін, У. Огонь, В. Опарін, М. Пабат, К. Павлюк, Д. Полозенко, І. Сало, С. Слухай, Т. То­карева, В. Федосов, О. Чернявський, М. Чумаченко, С. Юрій та ін.

Так, відомі вчені в галузі фінансів професори О. Д. Василик та В. М. Федосов зазначають: "Державний бюджет України — центра­лізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовуєть­ся для виконання покладених на неї функцій, передбачених Консти­туцією України" . "Державний бюджет виражає фінансові відноси­ни, пов'язані з ціноутворенням та використанням фонду грошових ресурсів держави".

В офіційних документах, зокрема в Бюджетному кодексі України дається таке визначення: "Бюджет — план формування та викорис­тання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та орга­нами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду".

Звернемося до словників, зокрема до "Словника іншомовних слів": "Бюджет (англ. budget, букв. — торба, гаманець) — 1) затвер­джений у законодавчому порядку розпис, кошторис грошових до­ходів і видатків держави, міста, які передбачається одержати і ви­тратити у майбутньому; 2) план доходів і видатків особи, сім'ї на певний період".

1. Структура бюджетної системи України.

Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Зведений бюджет.

Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави. Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя.

Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення.

Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

Зведений бюджет району включає показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району.

Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. У разі, коли місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.

Отже, бюджет держави є складним і багатогранним явищем у суспільстві. Його розглядають з трьох сторін:

За економічним змістом;

За формою прояву;

За матеріальним змістом.

За економічним змістом бюджет являє собою сукупність грошових відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

Основним джерелом формування бюджету є ВВП. Права держави в його розподілі ґрунтуються на двох чинниках. По-перше, на виконанні нею зазначених суспільних функцій. Централізація частини ВВП у бюджеті є, по суті, платою суспільства за виконання державою її функцій. По-друге, держава може брати участь у розподілі ВВП як один із суб’єктів його створення, будучи власником засобів виробництва у державному секторі, тобто виконуючи підприємницьку діяльність. Характер і масштаби участі держави у розподілі ВВП залежить від моделі фінансових відносин у суспільстві. Причому саме порядок і рівень бюджетної централізації ВВП визначають той чи інший вид моделі.

Між бюджетом і ВВП існує складна система взаємозв’язку.

Важливим чинником збільшення доходів бюджету є зростання ВВП. При цьому за умови стабільних пропорцій його розподілу, зростають доходи всіх суб’єктів розподільних відносин, у тому числі і держави. Однак стабільне зростання ВВП створює передумови для зменшення частки держави, оскільки її потреби на фінансове забезпечення виконання встановлених функцій відносно стабільні. Це поступово веде до зменшення рівня оподаткування юридичних і фізичних осіб, а відповідно до збільшення частки ВВП на споживання й виробничі потреби.

Специфічними ознаками бюджетних відносин є їх перерозподільний, всеохоплюючий та законодавчо регламентований характер.

Перерозподільний характер полягає у перерозподілі через бюджет доходів юридичних і фізичних осіб. Такий перерозподіл, з одного боку, є необхідним, оскільки завжди є особи, які в певний час потребують певний обсяг фінансової допомоги і підтримки. Однак, з іншого боку , такий перерозподіл має бути досить обмеженим, щоб не підривати стимулів до продуктивності діяльності у тих суб’єктів, у кого вилучаються доходи, і не створювати утриманських тенденцій у тих, хто отримує асигнування, субсидії і дотації до бюджету. Бюджетний перерозподіл здійснюється між галузями економіки і соціальної сфери, між окремими регіонами та між соціальними верствами населення. При цьому саме бюджет завдяки розгалуженій бюджетній системі, що охоплює усі регіональні формування та населені пункти, є основним інструментом перерозподілу і реалізації на цій основі економічної, фінансової та соціальної політики.

Всеохоплюючий характер бюджетних відносин виявляється у тому, що вони охоплюють абсолютно всіх – кожного громадянина, кожне підприємство, кожну державну структуру. При цьому, як правило, бюджетні відносини мають двосторонній характер – платежі до бюджету та асигнування з нього. Оскільки на цій основі здійснюється перерозподіл доходів, то взаємовідносини з бюджетом є ключовими інструментами фінансового регулювання діяльності суспільства у цілому і кожної юридичної та фізичної особи зокрема. Саме тому процеси складання, розгляду і затвердження та виконання бюджету перебувають у центрі уваги громадськості та політичних партій.

Оскільки бюджетні відносини мають перерозподільний і всеохоплюючий характер і відображаються на формуванні доходів юридичних і фізичних осіб держави, вони регламентуються у законодавчій формі. Регламентування здійснюється на трьох рівнях:

по-перше, відповідними законами про побудову бюджету і бюджетної системи, в яких визначається склад доходів і видатків бюджету, склад бюджетної системи і принципи її побудови, розмежування доходів та видатків між бюджетами, загальні засади бюджетного процесу, тобто порядку складання і виконання бюджету;

по-друге, законами, що регламентують формування доходів і фінансування видатків (податкове законодавство, законодавство про окремі напрями діяльності держави, наприклад про освіту, і засади їх бюджетного фінансування);

по-третє, на основі прийняття щорічних законів (чи відповідних рішень місцевої влади) про бюджет на поточний рік, в якому затверджується обсяг доходів і видатків бюджету поточного року, джерела їх формування і напрями фінансування, стан бюджету.

За формою прояву бюджет є основним фінансовим планом, в якому відображається діяльність держави та місцевих органів влади управління. Як фінансовий план бюджет являє собою баланс доходів і видатків. Водночас це не просто розпис доходів і видатків держави – це віддзеркалення її економічної і соціальної, міжнародної та оборонної, а головне фінансової (в усіх її напрямах) політики. Це форма прояву розглянутої вище сукупності перерозподільних відносин у суспільстві.

Бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу роль у діяльності держави. Він визначає її можливості й пріоритети, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує фінансову діяльність держави, робить її конкретною і фінансово забезпеченою.

За матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету – це річна сума коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і здійснюється фінансування видатків. У зв’язку з цим необхідна чітко налагоджена система управління бюджетом з метою забезпечення своєчасного і повного надходження доходів та раціонального й ефективного використання його коштів.

2. Принципи бюджетної системи України.

Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах:

1) принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

2) принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

3) принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;

4) принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

5) принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

6) принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

7) принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

8) принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

9) принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

10) принцип публічності та прозорості - Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;

11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

3. Бюджетна класифікація.

Бюджетна класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональними призначеннями і економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну Раду України.

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;

3) класифікація фінансування бюджету;

4) класифікація боргу.

4. Сутність доходів Державного бюджету.

Доходи Державного бюджету — це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними норма­тивними актами і необхідні для виконання її функцій. Доходи бю­джету відображають економічні відносини держави з підприємства­ми, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів.

Залежно від конституційного устрою держави може бути кілька рівнів доходів бюджету — від загальнодержавного до нижчих адмі­ністративно-територіальних угруповань. Україна згідно з Конститу­цією є унітарною державою, і тому доходи бюджету мають два рівні — державний та місцеві. До місцевих відносять бюджети Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, обласні, міські, районні, сільські та селищні.

Головним джерелом доходів бюджету є національний дохід. Основними методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу національного доходу і утворення бюджет­них доходів, є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей.

Співвідношення між ними залежить від економічної та соціаль­ної ситуації в державі, рівня економічного розвитку держави, стра­тегії держави в міждержавних відносинах. Податки, збори та обо­в'язкові платежі є головним методом перерозподілу національного доходу.

5. Класифікація доходів бюджету

1. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Неподатковими надходженнями визнаються:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;

4) інші неподаткові надходження.

Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

6. Джерела доходів.

Джерела доходів Державного бюджету України визначені Бю­джетним кодексом та іншими нормативними актами. Конкретиза­ція доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Дер­жавний бюджет на поточний рік. Розглянемо класифікацію доходів, подану в табл. 1.

Таблиця 1. Класифікація доходів Державного бюджету

На рівень доходів Державного бюджету впливають зовнішні та внутрішні фактори. Вони можуть мати економічне, со­ціальне, політичне, національне спрямування. Розглянемо лише еко­номічний напрям як найбільш вагомий.

Зовнішні фактори:

Зовнішній державний борг;

Рівень інтеграції у зовнішньоекономічний простір;

Рівень цін на енергоносії;

Сальдо торговельного балансу;

Рівень зовнішньої фінансової допомоги від іноземних держав, міжнародних фінансових організацій;

Сальдо торговельного балансу.

Внутрішні фактори:

Рівень податкових ставок;

Рівень банківського процента;

Рівень податкової спроможності населення;

Об’єкти приватизації;

Рівень ВВП;

Курс національної валюти;

Рівень інфляції;

Внутрішній державний борг.

Склад доходів Державного бюджету України передбачений ст. 29 Бюджетного кодексу.

Доходи Державного бюджету України включають:

доходи (за винятком тих, які згідно з Бюджетним кодексом закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори й обов'язкові платежі та Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утри­муються за рахунок Державного бюджету України, та інших визна­чених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу ак­тинів, що належать державі або підприємствам, установам та органі­заціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;

гранти і дарунки у вартісному обрахунку;

міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.

2.3. Класифікація державних доходів.

ОЗНАКИ КЛАСИФІКАЦІЇ ДОХОДІВ ДНРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

За джерелами утворення

За методом залучення коштів

За рівнем централізації коштів

За соціально-економічними ознаками

За умовами формування

1.За джерелами утворення:

доходи, отримані від розподілу новоствореної вартості (НД);

доходи, що входять до складу фонду від­шкодування (частина амортизаційних відраху­вань);

доходи від реалізації національного багат­ства.

2. За соціально-економічними ознаками дохо­ди поділяються на:

доходи від господарської діяльності;

доходи від використання природних ресур­сів;

доходи від зовнішньоекономічної діяльності;

доходи від банківської діяльності;

доходи від реалізації дорогоцінних металів з
Державного фонду дорогоцінних металів і доро­гоцінного каміння;

державне мито;

митні платежі;

збори та інші неподаткові доходи;

доходи від приватизації;

10) доходи від громадян тощо.

З урахуванням юридичного та економічного аспектів розподілу доходів між ланками бюд­жетної системи всі вони поділяються на закріп­лені і регулюючі.

Закріплені доходи — це ті, які за постійно діючими нормативними актами віднесені до бю­джетів певного рівня на невизначений у часі строк, у розмірі територіального надходження повністю або у твердо фіксованому розмірі (нор­мативі).

Закріплені доходи створюють основу доходної бази кожного бюджету.

Регулюючі доходи - це доходи, передбачені в Законі про Державний бюджет на поточний рік, які перерозподіляються між різними ланками бюджетної системи.

3. За методом залучення коштів:

1) податкові надходження:

а) податки на доходи, податки на прибуток,
податки на збільшення ринкової вартості;

б) збори за використання природних ресурсів;

в) внутрішні податки на товари та послуги;

г) податки на міжнародну торгівлю та зовніш­ні операції;

д) інші податки;

2) неподаткові надходження:

а) доходи від власності і підприємницької діяль­ності;

б) адміністративні збори та платежі, доходи
від некомерційного та побічного продажу;

в) надходження від штрафів та фінансових санк­цій;

г) інші неподаткові надходження;

3) державні цільові Фонди:

а) збір на обов'язкове соціальне страхування
на випадок безробіття до Фонду загальнообов'яз­кового державного страхування України на ви­падок безробіття;

б) платежі до Фонду соціального захисту інвалі­дів;

в) збір за забруднення навколишнього природ­ного середовища;

г) надходження відрахувань та збори на будів­ництво, реконструкцію, ремонт і утримання ав­томобільних доріг загального користування;

д) інші фонди;

4) доходи від операцій з капіталом:

Ця група доходів охоплює:

> надходження від продажу основного капіта­лу (споруди, обладнання, кораблі, літаки, безгос­подарне майно, скарби, дорогоцінні метали і ка­міння);

надходження від продажу з державних за­
пасів товарів (стратегічні матеріали, зерно, над­
звичайні і стратегічні запаси);

надходження від продажу землі і нематері­альних активів;

податки на фінансові операції та операції з
капіталом;

5) офіційні трансферти:

Ця група доходів включає в себе безоплатні, безповоротні платежі, отримані від інших орга­нів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій, а саме: дотації (поточні платежі), субвенції (капітальні плате­жі), надходження.

Враховуючи постійні зміни законодавчої бази можливі зміни і уточнення в класифікації дохо­дів1 і видатків Державного бюджету, тому потріб­но постійно слідкувати за цим.

4. За умовами формування державні доходи
можуть бути:

безповоротні - це власні доходи держави і
доходи, які надходять від інших суб'єктів бюд­жетних відносин;

поворотні - це державні позики, за користу­вання якими треба платити і вони повинні бути
повернені у визначені строки.

5. За рівнем централізації державні доходи
діляться на:

централізовані - які концентруються в Дер­жавному бюджеті та інших цільових фондах гро­шових коштів держави;

децентралізовані ─ які використовуються за місцем їх утворення на державних підприємствах і в бюджетних організаціях (прибуток, амортиза­ційні відрахування).

2. Прибутки бюджету

Будь-який бюджет складається з прибуткової і витратної частини. Прибутки бюджету утворюються в основному за рахунок податків і інших обов'язкових платежів, які встановлені законодавством.

Отже, що ж являють собою статті прибутку? Давайте розглянемо це питання відносно України. Загальна прибуткова частина бюджету України на 2004 рік становить 23,7 млрд. гривень. Прибутки Державного бюджету України формуються за рахунок (приведені суми, які заплановані бюджетом на 2004 рік):

податку на додану вартість (7,5 млрд. гривень);

акцизного збору (1,8 млрд. гривень);

податку на прибуток підприємств всіх форм власності (3,6 млрд. гривень);

прибуткового податку з громадян (3,9 млрд. гривень);

надходжень від зовнішньоекономічної діяльності (767 млн. гривень);

внесків до Пенсійного фонду;

внесків до фонду соціального захисту населення;

внесків до фонду зайнятості населення і в інші фонди;

надходження від внутрішніх позик;

перевищення прибутків над витратами Національного банку України;

повернення державних коштів (процентів по державних позиках і кредитах)

оплати за спеціальне використання природних ресурсів;

інших прибутків.

Таким чином, можна зробити висновок, що в основному прибутки формуються за рахунок збору податків. Але не треба забувати, що бюджет формується за участю всіх його складових, тобто свій внесок вносять м

ісцеві бюджети. У їх прибутки, згідно із законодавством, зараховують:

податок на прибуток підприємств;

прибутковий податок з громадян, в розмірах, встановлених радою народних депутатів;

плата за землю;

податок на нерухоме майно громадян;

місцеві податки і збори;

частина прибутків від приватизації державного майна;

надходження від оренди цільових майнових комплексів;

відрахування і дотації, отримані з бюджету вищого рівня;

інші надходження

Висновок

Висновок може бути таким: в економіці легше формувати надходження до бюджету за рахунок непрямих податків, чим за рахунок прямих. Адже саме в ті роки, коли частка прямих податків збільшувалася, мало місце саме велике падіння реальних прибутків бюджету. Так в 2003 році при зростанні частки прямих податків на 5,5% сталося скорочення реальних надходжень на 26,4%, а в 2004 році, відповідно, - на 1,4% і на 24,0%.

Необхідно зазначити, що прибутки є одним з основних напрямів, виходячи з якого і формується державний бюджет. І, загалом, то саме недоотримання прибутків, що прогнозуються приводить до невиконання прийнятого і затвердженого бюджету. Так в 2005 році планувалася прибуткова частина в розмірі 29,76 млрд. гривень, а фактичні надходження становили 24,6 млрд. гривень або 82,7%. Однією з основних проблем є проблема зборів податків. Не для кого не секрет, що податкова система України вельми недосконала, внаслідок чого багато які платники податків прагнуть приховати свої прибутки від держави. Можна виділити три основні причини, по яких люди і підприємства не платять податки. По-перше, сюди можна віднести недоброчесність деяких суб'єктів, які просто не хочуть платити податки в принципі. По-друге, діяльність деяких суб'єктів межує з криміналом (торгівля зброєю, наркотиками). Звичайно, важко собі представити, щоб хтось з них прагнув платити податки, якби, раптом, таке сталося, то «добросовісний платник» вмить виявився б за ґратами. І, нарешті, третя причина просто банальна і стосується саме безпосередню податкової політики держави: держава за допомогою своєї жорсткої політики змушує громадян приховувати свої і без того нечисленні прибутки. Ця ситуація нагадує задушення курки, несучої золоті яйця і поліпшення ситуації поки не видно.

Крім того, серед причин недоотримання прибутків є і прорахунки самої держави. Сюди можна віднести і неповернені кредити, і невдалі операції на зовнішньому ринку (якими український уряд грішить уже дуже часто).

Ситуація з бюджетом в цей час на Україні вельми важка. Структура народного господарства, по суті, деформована, якісні показники виробництва не дивлячись ні на що продовжують якщо не падати, то, принаймні, залишаються на колишньому рівні, зростає матеріальна і вартісна незбалансованість. А постійно зростаючі витрати при вирішенні соціальних проблем призвели до зростання дефіциту прибутків всіх рівнів.

У ситуації, що склалася більшість економістів пропонують при плануванні бюджетів вийти з існуючих реалій і враховувати такі моменти:

періодично виникаючі підвищення цін (криза, що недавно почалася найяскравіше підтвердження необхідності обліку даного чинника);

економічна криза і інфляція (адже не секрет, що Україна все ще не вибралася з кризи, пов'язаної з розпадом СРСР і переходом до ринкової економіки, а інфляція хоч і сповільнила свої темпи, але все ще представляє реальну загрозу);

криза неплатежів, що вразила нашу фінансову систему (звідси можна виділити ще одну причину недоотримання прибутків розрахунки проводяться за допомогою бартеру, хоч потрібно помітити, що останнім часом наш президент веде з ними дуже запеклу війну).