Кошторисне фінансування - Фінанси - Скачать бесплатно
План
- Кошторисний порядок фінансування видатків бюджетів
- Державні капітальні вкладення
- Фінансування житлово-комунального господарства
- Видатки на науку, освіту, на утримання установ охорони здоров'я
- Фінансування соціально-культурних закладів
- фінансування органів влади і управління
- Фінансування оборони
- Єдиний кошторис доходів і видатків бюджетної установи
- Використана література
Кошторисний порядок фінансування видатків бюджетів.
Найпоширенішою формою бюджетного фінансування є кошторисне фінансування. Виділення грошових коштів з бюджетів різних рівнів установам і організаціям соціально-культурної сфери, оборони, органам державного управління тощо відбувається на основі планового документа – кошторису доходів і видатків. Кошторис – це основний плановий документ, що підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання ними своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.
Кошторис включає дві основні складові:
загальний фонд, що містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;
спеціальний фонд, що містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення та на реалізацію пріоритетних заходів, зумовлених виконанням установою основних функцій.
Для виконання своїх функцій держава повинна мати значні грошові кошти, які утворюються за рахунок надходжень податків від населення, підприємств і організацій усіх форм власності та надходжень інших неподаткових платежів. У своїй сукупності ці кошти створюють фонд грошових коштів або доходи Державного бюджету і бюджетів місцевих рад народних депутатів.
Побудова ринкової економіки відбувається в умовах інфляційних процесів, спаду виробництва, кризи платежів, що зменшує надходження до бюджетів усіх рівнів по відношенню до запланованих. Відповідно Державний бюджет як основний фінансовий план держави – це не реальний план, а лиш припущення про надходження доходів і напрями їх використання. Нереальність запланованих надходжень доходів бюджету потребує скорочення видатків на розвиток господарства, передусім інвестицій, на впровадження новітніх технологій і обладнання у виробництво.
В умовах кризи платежів та ненадходжень доходів у бюджет у визначених розмірах держава вимушена направляти кошти на поточні видатки. Першочергове значення має підтримка галузей невиробничої сфери, тобто поточні видатки на утримання закладів освіти, охорони здоров’я захист постраждалого від Чорнобильської катастрофи населення та інші заходи.
Тягар кризи платежів і ненадходжень податків зазнають усі бюджети бюджетної системи, від чого страждає в першу чергу національно-культурна сфера. Скорочуються видатки на освіту, охорону здоров’я, соціальний захист населення та інші заходи у невиробничий сфері.
Повністю або частково скорочуються видатки по бюджету розвитку: капітальні вкладення, житлово-комунальне господарство та ін.
Державні капітальні вкладення.
Державні капітальні вкладення у розвиток галузей і структурну перебудови економіки передбачають, як правило, вкладення коштів у розвиток агропромислового комплексу, вугільної промисловості, атомної енергетики, нафтогазового комплексу, транспорту та інші пріоритетні напрямки.
Ефективність капітальних вкладень визначається шляхом визначення приросту видобутку вугілля, нафти, газу, електроенергії тощо на одну гривню асигнувань на капітальне будівництво.
Будівництву як специфічній галузі, притаманні особливості: порівняно тривалий період будівництва, будівництво провадиться тільки на основі проектно-кошторисної документації, затвердженої в установленому порядку. До проектно-кошторисної документації включається: проектне завдання з кошторисно-фінансовими розрахунками та робочі креслення з кошторисом.
Проектне завдання розробляється з метою окреслення основних технічних рішень, які забезпечують досягнення високих техніко-економічних показників к в ході будівництва, так і в ході експлуатації побудованих основних фондів. На стадії розробки проектних завдань по показниках та нормативах визначається кошторисна вартість будівництва об’єктів.
Фінансування об’єктів будівництва провадиться за такими принципами:
Наявність коштів на будівництво, затверджених у бюджеті чи фонді;
Наявність проектно-кошторисної документації, затвердженої у встановленому порядку;
Цільове використання коштів у межах, затверджених щорічними і кошторисними за фактично виконані обсяги робіт.
Фінансування житлово-комунального господарства.
Фінансування житлово-комунального господарства провадиться за рахунок як Державного бюджету так і бюджетів місцевих рад народних депутатів.
Україна провадить чітку політику поступової передачі житлового фонду держави через приватизацію квартиронаймачам та політику оплати ними вартості комунальних послуг. При цьому ще досить значними залишаються видатки держави на оплату витрат по водопостачанню, опаленню, електроенергії, санітарного й технічного обслуговування житлових будинків.
Житлові господарства провадять діяльність на основі господарських-фінансових планів та кошторисів експлуатаційних доходів і видатків.
Важливими розрахунками до проекту бюджету для одержання видатків є обґрунтування через фінансові розрахунки доходів і видатків по кожному видові видатків і в цілому по господарству.
Обсяг витрат на капітальний ремонт житлового фонду планується з огляду на середньорічну вартість житлового фонду і середній розрахунок відсотків амортизаційних відрахувань. Норми таких відрахувань. Норми таких відрахувань на капітальний ремонт житлового фонду встановлюються у відсотках до балансової вартості будівель відповідно до їх класифікації – кам’яні, цегляні, дерев’яні, змішані та ін.
При визначені джерел фінансування капітального ремонту житлових будинків виходять із сум и коштів з доходів житлового господарства, які направляються на ці цілі, а кошти, яких бракує, плануються в бюджеті як асигнування із бюджету.
Потреби житлового господарства в бюджетних коштах розглядаються по галузі в цілому шляхом визначення доходів, які можуть бути направлені на будівництва житла та капітальний ремонт. При цьому кошти, яких бракує, одержують з бюджету разом із видатками на газифікацію житлового фонду.
Розрахунки по комунальним підприємствах до проекту бюджету роблять на основі визначення насамперед прибутків. Показники прибутків комунальних підприємств залежать від виробничо-експлуатаційної діяльності, та тарифів (цін) на продукцію і послуги та їх собівартості.
Показники виробничої діяльності комунальних підприємств різні:
Для водопровідних станцій програма встановлюється у тис. куб. м води;
Для електричних мереж – у тис. кВт/год електроенергії;
Газових мереж – тис. куб. м газу;
По тепломережах – у тис. кал. тепла;
По трамвайних та тролейбусних управліннях – у тис. перевезених пасажирів та інших показниках залежно від виду діяльності.
На основі цих показників встановлюють тарифи і калькулюють собівартість послуг. Тарифи на послуги багатьох комунальних підприємств не одинакові. Єдині тарифи встановлені в цілому по державі за проїзд в автобусах та трамваях, тролейбуса, метро та за електроенергію, газ.
Собівартість одиниці комунальних послуг коливається залежно від галузі. На підприємствах з високим технічним обладнанням собівартість нижча, в малих підприємствах – вища, а тим більше у селищах і невеликих містах.
Для визначення прибутків чи збитків комунальних підприємств при розрахунках видатків бюджету використовують кошторис витрат і калькуляцію на одиницю послуг.
Прибуток чи збиток комунальних підприємств визначають як різницю між валовими доходами та валовими видатками.
Головну статтю витрат по комунальному господарству становлять витрати на комунальний благоустрій міст і селищ.
Видатки на комунальний благоустрій включають: капітальні витрати, витрати на капітальний ремонт, видатки на поточні витрати по утриманню споруд.
Видатки на капітальне будівництво доріг, тротуарів, мостів, водозаборів та інших об’єктів міського господарства плануються на основі проектно-кошторисних витрат в межах бюджетних асигнувань та залучених коштів.
Видатки на капітальний ремонт споруд міського благоустрою визначають відповідно до встановлених по видах споруд.
Витрати по капітальному ремонту споруд провадяться у межах асигнувань, передбачених бюджетом, згідно з кошторисом видатків та залучених коштів.
Кошториси видатків на поточний ремонт споруд міського благоустрою повинні відповідати коштам, закладеним у бюджеті.
По всіх видах благоустрою повинні забезпечуватись перевірки обсягів робіт та їх вартості за одиницю послуг.
При затверджені видатків по укрупнених показниках використовують дані про розмір площ, низьких вулиць і проїздів на основі фактичних витрат у минулому році.
При плануванні видатків бюджетів місцевих рад передбачаються видатки на ремонт споруд і благоустрій сільських райцентрів та робітничих селищ з огляду на середній розмір видатків на одну адміністративну одиницю.
Видатки на науку та освіту, на утримання установ охорони здоров'я.
Видатки на науку, освіту, охорону здоров’я, культуру належить до поточних видатків бюджету. Названі галузі практично не мають доходів і свою діяльність провадять на основі видатків відповідних бюджетів. Розміри видатків на їх утримання визначаються спеціальними документами – кошторисами. Відтак фінансування видатків по цих установах називається кошторисним.
В умовах економічної кризи особливого значення набуває пошук ділових шляхів стабілізації економіки та відтворення виробництва. Вирішити дане питання неможливо без залучення науковців, а це потребує державної підтримки як центру фундаментальних досліджень – Національної академії наук України, науково дослідних інститутів, так і вищих учбових закладів, які забезпечують висококваліфікованими кадрами і виробничі, і невиробничі галузі.
Показниками планування видатків бюджету по вищих учбових закладах виступають прийом і випуск студентів у кількості, встановлюваній Міністерством освіти України. Вони фінансуються з Державного бюджету, за винятком педагогічних Вузів, які фінансуються з місцевих бюджетів, як правило, обласних.
Спеціальні учбові заклади (технікуми, коледжі) фінансуються з обласних бюджетів, крім відомчих – Національного банку України, Міністерства фінансів України та ін.
Професійно – технічні училища фінансуються в о основному з обласних бюджетів.
Середні загальноосвітні школи, гімназії фінансуються з міських районних бюджетів.
Дитячі садки, яслі – садки, за винятком відомчих, утримуються за рахунок відповідно міських, районних, селищних бюджетів.
Особливої уваги заслуговують діючі школи – інтернати, які зобов’язані забезпечити державну допомогу в одержанні освіти дітям, що залишилися без рідних, та дітям, які не мають умов для проживання у сім’ї, а також хворим дітям.
Кошторис видатків шкіл – інтернатів – основний документ, який визначає обсяг, цільове направлення і поквартальний розподіл асигнувань, відпускаються з бюджету на утримання школи – інтернату. Він складається на календарний рік із обов’язковим заповненням усіх показників.
Видатки, які включаються в кошторис, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками по кожній статті кошторису. Розрахунки складаються на основі показників по числу учнів, класів, педагогічних ставок з додержанням встановлених натуральних норм видатків по окремих видах витрат, діючих цін і тарифів.
Визначаються видатки, виходячи з дійсної необхідності у коштах, після чого кошторис подається для перевірки до вищестоящого органу, який його затверджує.
Зміни в кошторис школи – інтернату в процесі виконання може вносити тільки вищестоящий орган, який затвердив кошторис. Оформлення цих змін провадиться на основі повідомлення за встановленою формою.
Видатки на утримання установ охорони здоров’я повністю провадяться за рахунок бюджетів усіх рівнів, за винятком приватних лікувальних закладів.
Установи охорони здоров’я поділяються на три основні групи:
лікувально – профілактичні установи, до яких належать лікарні і поліклініки, лікарські й фельдшерські пункти, станції швидкої допомоги, переливання крові та інші аналогічні заклади;
санітарно – профілактичні установи, тобто санітарно – епідеміологічні, дезінфекційні станції, та заходи по боротьбі з епідеміями;
інші установи і заходи по обслуговуванню інвалідів війни, постраждалих від стихійного лиха, по проведенню судово – медичних експертиз.
При плануванні видатків бюджету на заклади охорони здоров’я виходять із показників:
по лікарнях та інших лікувальних закладах – кількості ліжок;
по амбулаторно – поліклінічних установах – кількості лікарняних посад;
по фельдшерсько – акушерських пунктах, кількості установ.
При складанні кошторисів лікарень важливе значення має чітке визначення кількості ліжок у стаціонарі на початок планового року, яка встановлюється на основі фактичної їх кількості на звітну дату та можливості збільшення їх на кінець поточного року.
Фінансування соціально-культурних закладів.
Фінансування соціально-культурних закладів забезпечує підняття культурного рівня населення. Для цього діє шир ока мережа різноманітних культурно – просвітних установ. Фінансування цих установ провадиться за рахунок трьох джерел:
державного і міських бюджетів;
коштів профспілок;
коштів акціонерних, приватних підприємств та колективних сільських підприємств.
За рахунок Державного бюджету утримуються ті соціально-культурні заклади, які мають загальнодержавне значення, а за рахунок місцевих бюджетів – широка ланка культурно-просвітних закладів, клубних установ, масових бібліотек, які розташовані в основному у сільських місцевості. Останнім часом підприємства постійно ставлять питання про відомчих клубних установ та бібліотек на фінансування із місцевих бюджетів, аналогічно і профспілки, які разом з підприємствами провадили і провадять велику культурно-масову роботу по розвитку фізичної культури. Частина клубних установ перебуває у підпорядкуванні підприємств, а частина – утримується за рахунок профспілок. В цілому і перші, і другі й досі утримують клубні установи і бібліотеки, комплектують книжні фонди, постачають обладнання й інвентар для клубної роботи, ведуть лекційну, екскурсійну та іншу роботу. У зв’язку з дефіцитом бюджетів усіх рівнів кошти в бюджетах на утримання культурно-просвітних закладів із року в рік зменшуються. Аналогічно із фінансуванням мистецтва. Драматичні театри, театри драми і музикальної комедії, опери та балету, дитячі театри працюють на господарському розрахунку. Кошти бюджетів виділяються тільки на проведення виставок картин, придбання предметів образотворчого мистецтва, і то не повністю. Частково фінансуються також телебачення та раді.
Економіка України ще не подолала негативні явища перехідного періоду, тому повинна скорочувати видатки бюджету на соціально – культурні заходи.
Фінансування органів влади і управління.
Фінансування органів влади і управління провадиться винятково за рахунок Державного і місцевих бюджетів. За рахунок бюджету утримуються органи прокуратури та суду.
Фінансування різних гілок влади й управління провадиться з відповідних бюджетів. Асигнування на їх утримання затверджується Верховною Радою України: по державних органах влади і управління у складі видатків Державного бюджету, а по місцевих органах влади і управління – у складі відповідних місцевих бюджетів у розмірах, передбачених Верховною Радою України на ці цілі.
Фінансування управління провадиться відповідно до кошторисів видатків на рік з їх поквартальною розбивкою та бюджетним розписом і твердим додержанням бюджетної класифікації (глави, параграфи, статті). При необхідності провадиться збільшення видатків по окремих статтях за рахунок зменшення в наступному кварталі, наприклад із третього кварталу на другий. У межах одного кварталу розпорядження чи рішення не приймається. Для збільшення видатків за рахунок наступного кварталу необхідний нормативний документ по вищих органах управління чи розпорядження по місцевих органах з обов’язковим повідомленням Міністерства фінансів України. Якщо ж мається економія по видатках, то вона наприкінці кварталу не закривається і переходить у фінансування наступного кварталу.
Дефіцит бюджету всіх рівнів передбачає жорсткий режим економії коштів, скорочення видатків по всіх статтях кошторисів на утримання апарату управління. В першу сергу ці заходи провадяться за рахунок скорочення чисельності апарату управління і видатків на його утримання.
Фінансування оборони.
Фінансування оборони – це забезпечення фінансовими ресурсам и Збройних Сил України згідно з кошторисом видатків Міністерства оборони України на рік. Кошториси видатків на утримання Збройних Сил у зв’язку з їх специфікою відрізняються від кошторисів видатків бюджетних установ і включають видатки на: придбання зброї, військової техніки, паливно-мастильних матеріалів, продуктів, твердого та м’якого інвентаря й інших матеріальних цінностей та послуг; фінансування капітального будівництва, ремонт зброї, господарсько-побутові й т.п. витрати.
Основним принципом фінансування оборони є норми грошових витрат.
Видатки на оборону затверджуються у державному бюджеті України, більша частина цих видатків, затверджених у кошторисах на рік, виходять з грошових норм витрат.
Особливості в кошторисах витрат на оборону вимагають і особливого контролю. Контроль за використанням грошових коштів та матеріальних цінностей провадять фінансові органи частин і фінансове управління Міністерства оборони України.
З метою посилення контролю і забезпечення цільового та ефективного використання бюджетними установами й організаціями коштів, що надходять на їх утримання, Кабінетом Міністрів України 21 лютого 1997р. затверджено Положення про порядок складання єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи, організації.
Єдиний кошторис видатків і доходів бюджетної установи.
Єдиний кошторис доходів і видатків бюджетної установи є основним документом, який визначає загальний обсяг, цільове надходження, використання і щоквартальний розподіл коштів. Формування єдиного кошторису здійснюється на підставі лімітної довідки про асигнування з бюджету, яку вищестояща організація надсилає усім підпорядкованим установам у двотижневий термін після затвердження бюджету, з якого здійснюється фінансування установ. Під час формування лімітних довідок у підпорядкованих установах вищестоящі організації повинні врахувати об’єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з основних її виробничих показників обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності та намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.
Єдиний кошторис доходів і видатків складається усіма установами на календарний рік і затверджується керівником відповідної вищестоящої організації, не пізніше ніж через місяць після затвердження відповідного бюджету, з якого здійснюється фінансування установи. Одночасно з кошторисом на затвердження вищестоящої організації подається штатний розпис установи, включаючи її структурні підрозділи, які формуються за рахунок спеціальних чи інших позабюджетних коштів.
Фінансування установ без затвердженого в установленому порядку кошторису забороняється.
Зміни до затвердженого кошторису можуть вноситися лише з дозволу організації, яка затвердила кошторис і штатний розпис.
У процесі виконання кошторисів керівники мають право в межах затвердженої загальної суми видатків на оплату праці самостійно перерозподіляти кошти між фондом заробітної плати за основним окладом, фондом заробітної плати за доплатами і надбавками та фондом на преміювання.
Єдиний кошторис доходів і видатків установи складається з розділів: бюджетні асигнування; інші кошти та видатки за рахунок перевищення доходів над видатками спеціальних та інших позабюджетних коштів. Кожний з цих розділів кошторису поділяється на доходну та видаткову частини.
У доходній частині єдиного кошторису визначаються планові обсяги бюджетних асигнувань, що спрямовуються на утримання установи, а також надходження з інших доходних джерел.
Загальна сума доходів установи, відповідно до якої формується видаткова частина кошторису, визначається з урахуванням залишків коштів на початок планового періоду спеціальних та інших позабюджетних коштів.
Формування доходної частини єдиного кошторису здійснюється на підставі індивідуальних розрахунків доходів і платежів та відрахувань до бюджету, які складаються за кожним джерелом доходів. За основу цих розрахунків беруться показники обсягів надання тих чи інших платних послуг, а також інші розрахункові показники та розмір плати з розрахунку на одиницю показника.
У видатковій частині єдиного кошторису зазначається загальна сума витрат установи з розподілом їх за категоріями видатків економічної класифікації, а також з встановленням витрат, які планується профінансувати за рахунок бюджетних асигнувань і витрат, які планується здійснити за рахунок інших надходжень. Передбаченні у видатковій частині асигнування повинні забезпечувати повне фінансування витрат установ. Для цього чисельність працівників установи, яка пропонується до затвердження за штатним розписом, повинна бути приведена у відповідність з фондом заробітної плати, який планується, а витрати на господарське утримання – відповідно до наявних джерел фінансування.
Видатки установи за рахунок бюджетних коштів передбачаються відповідно до нормативно – правових актів, що визначають порядок формування обсягів витрат за їхніми категоріями, кожна з яких обов’язково обґрунтовується відповідними розрахунками.
Видатки за рахунок перевищення доходів над видатками спеціальних та інших позабюджетних коштів плануються за категоріями видатків у цілому з наданням сум, що спрямовуються на покриття дефіциту бюджетних асигнувань. Ці кошти передбачаються, насамперед, на виплату заробітної плати працівникам установ з нарахуванням на соціальне страхування, оплату витрат, пов’язаним з господарським утриманням установ та інші першочергові витрати.
У бюджетному плануванні крім індивідуального кошторису доходів і видатків розрізняють загальні і зведені види кошторисів.
Загальні кошториси складаються: за однотипними малими установами – клубами, бібліотеками, фельдшерсько – акушерськими пунктами тощо з невеликим обсягом фінансування; за однотипними великими установами, господарське обслуговування яких здійснюється централізовано.
Зведені кошториси – це злиті воєдино індивідуальні кошториси однотипних установ і кошториси на централізовані заходи. У таких кошторисах передбачаються видатки за усіма установами даного відомства.
Список використаної літератури:
закон України «Про податкову службу в Україні»//Нові закони України. - Випуск 1.-К.,1997.
Методичні вказівки «про порядок касового виконання Державного бюджету України за доходами і видатками» від 20 липня 1994 р. – К., 1994.
Аналіз виконання Державного бюджету України за 1999 р. – К.: Рахункова палата, 2000.
Аналіз проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2001рік.» (поданого Кабінетом Міністрів України для представлення Верховній Раді України) – К.: Рахункова палата, 2000.
Райт Г. Державне управління. – К., 1994.
Єпіфанов А., Бюджет і фінансова політика україни. – К., 1999.
|
