Корпоративні фінанси - Фінанси - Скачать бесплатно

створюватися лише у формі АТ чи ТОВ, страховики — юридичні особи — у формі акціонерних, повних, командитних товариств або това

ПЛАН

ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОРПОРАЦІЙ

Акціонерне товариство — господарське товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій рівної но­мінальної вартості і яке несе відповідальність за своїми зо­бов'язаннями всім належним майном. Специфіка фінансової дія­льності АТ визначається особливостями формування статутного капіталу. Згідно з вітчизняним законодавством розмір статутного капіталу ВАТ повинен бути не меншим за суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мініма­льної заробітної плати, чинної на момент створення товариства. Для порівняння: у більшості країн ЄС мінімальний розмір стату­тного капіталу АТ встановлено на рівні 50 тис. євро; у Швейца­рії — 100 тис. франків.

Акціонерами товариства визнаються фізичні та юридичні осо­би, які є власниками його акцій. Засновники АТ здійснюють свої внески у статутний капітал згідно із засновницьким договором, решта акціонерів — на умовах договору купівлі-продажу акцій, укладеного із засновниками; при збільшенні статутного капіта­лу — на основі договору з товариством чи фінансовим посеред­ником.

Організація фінансово-господарської діяльності у формі акці­онерних товариств є найприйнятнішою з погляду залучення капі­талу, зокрема власного. Це пояснюється такими чинниками:

- поділ статутного капіталу на визначену кількість акцій рів­ної номінальної вартості, яка може бути досить малою, Ідо дає
можливість залучення як дрібних, так і великих інвесторів;

- високий рівень мобільності корпоративних прав (акцій),
особливо, якщо вони котируються на біржі, а отже, мінімальні
затрати на передачу прав власності;

- спрощений порядок реалізації права на правонаступництво;

- можливість розміщення емісії серед величезного числа інве­сторів, значна частина яких не претендує на контроль над під­приємством;

- досить детальне нормативне регулювання діяльності АТ, що
створює умови для захисту інтересів акціонерів, у т. ч. від «роз­мивання» капіталу;

- акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства лише
в межах належних їм акцій;

- оплата вартості акцій може здійснюватися як у грошовій,
так і в майновій формі;

- порівняно низький рівень інформаційної асиметрії, оскіль­ки АТ повинні публікувати свою звітність у засобах масової ін­формації, надавати детальну інформацію при емісії цінних па­перів, що в цілому зменшує ризики, зумовлені принципалагент - конфліктом.

Повнота участі акціонера в управлінні товариством та конт­ролі за його діяльністю залежить від величини належного йому пакета акцій та їх виду — прості чи привілейовані. Дрібні акціо­нери мають право на участь у загальних зборах товариства, що з формального боку дає можливість участі в управлінні підприєм­ством. Фактичне управління АТ та контроль за його діяльністю здійснюється крупними акціонерами, які володіють контрольним чи блокуючим пакетом корпоративних прав і мають можливість реально впливати на призначення членів наглядової ради та ви­конавчих органів.

Контрольний пакет корпоративних прав — кількість корпоративних прав (акцій, часток), яка забезпечує їх власнику право здійснювати фактичний контроль над діяльністю під­приємства. За високої концентрації статутного капіталу конт­рольний пакет становить не менше 50% загальної його суми + 1 акція. За значної диверсифікації контрольний пакет може дорівнювати 20 - 30 % номінальної вартості всіх корпоратив­них прав.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління АТ здійснює ревізійна комісія, яка призначається з числа акціо­нерів.

Обираючи акціонерну форму організації бізнесу, слід врахо­вувати накладні витрати, які в цілому збільшують вартість залу­чення власного капіталу. До таких витрат належать:

- витрати на оплату послуг незалежного оцінювача вартості майна АТ;

- витрати, пов'язані з друкуванням звітності;

- оплата послуг фінансових посередників і реєстраторів;

- витрати на аудиторські перевірки;

- витрати, пов'язані з емісією акцій;

- витрати на проведення зборів акціонерів;

- витрати, пов'язані з наданням Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКІДПФР) інформації про майновий стан і фінансово-господарську діяльність товариства тощо.

Фінансування акціонерного товариства може здійснюватися за рахунок надходження коштів від емісії акцій (простих і приві­лейованих), випуску облігацій, цінних паперів, що конвертуються в акції (конвертовані облігації), опціонів на придбання акцій. Окрім цього, джерелом поповнення капіталу може бути тезаврований прибуток, банківські та комерційні позички.

ПРИВІЛЕЙОВАНІ АКЦІЇ ТА ПРЕФЕРЕНЦІЇ ПО НИМ

Статутом акціонерного товариства може бути передбачено розміщення одного чи кількох типів привілейованих акцій, що надають їх власникам різні права. Привілейовані акції характеризуються тим, що вони мають переваги порівняно зі звичайними акціями, причому привілейовані акції одного типу надають їх власнику однакову сукупність прав (переваг).

Преференції, які надаються власникам привілейованих акцій, визначаються в статуті товариства та повідомлені про розміщення акцій і можуть полягати у такому:

одержання певних переваг при розподілі прибутку та виплаті дивідендів;

додаткові права при розміщенні нових акцій;

переваги при голосуванні на зборах акціонерів;

переваги при розподілі ліквідної виручки.

В останньому випадку надання переваг слід узгоджувати з вимогами законодавства про банкрутство, яким передбачено задоволення вимог власників корпоративних прав в останню чергу. Отже, власники привілейованих акцій можуть претендувати на першочерговість у розподілі ліквідаційної виручки лише порівняно з власниками простих акцій, однак не з кредиторами чи іншими особами, вимоги яких задовольняються насамперед.

Звичайно, коли йдеться про привілейовані акції, то маються на увазі передусім переваги стосовно виплати дивідендів. Порядок здійснення переважного права на одержання дивідендів визначається статутом акціонерного товариства. При цьому розрізняють такі категорії привілейованих акцій:

1. Привілейовані акції з фіксованими дивідендами. Переважні права на одержання дивідендів обмежується заздалегідь визначеною процентною ставкою, наприклад 10%. Згідно з цим методом після виплати дивідендів привілейованим акціонерам та формування резервів прибуток підприємства розподіляється між звичайними акціонерами. На практиці може статися так, що дивіденди на прості акції перевищуватимуть дивіденди на привілейовані акції. У такому разі статутом може бути передбачено обмін привілейованих акцій на звичайні або власникам привілейованих акцій може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.

2. Привілейовані акції з мінімальним фіксованим дивідендом та додатковими бонусами. Умовами випуску таких привілейованих акцій можуть бути передбачені мінімальні дивіденди, які виплачуються в обов’язковому порядку, а за наявності достатнього прибутку – ще й додаткові дивіденди.

3. Кумулятивні привілейовані акції – категорія акцій, за якими, у разі невиплати товариством дивідендів передбачається їх накопичення. Умовами емісії цих акцій встановлюються порядок накопичення дивідендів і строки їх виплати. Якщо за результатами року у підприємства немає можливості виплачувати дивіденди, власникам кумулятивних акцій вони нараховуються, а виплачуються в роки з достатнім рівнем прибутку.

За твердженням деяких авторів, власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством та голосувати на зборах акціонерів. Однак таке трактування привілейованих акцій є хибним, оскільки згідно із Законом „Про господарські товариства” статутом підприємства можуть бути передбачені як права на участь власників таких акцій в управлінні, так і позбавлення цих прав.

Цікавим є досвід використання інструменту привілейованих акцій в інших країнах. Так, у практиці фінансової діяльності швейцарських підприємств найчастіше привілейовані акції емітуються у разі санації підприємства з метою залучення додаткового акціонерного капіталу. Збільшення статутного капіталу підприємств, які перебувають у кризі, досить часто можливе лише за умови надання новим акціонерам додаткових преференцій. При цьому привілейовані акції можуть розбиватися на окремі категорії залежно від їх пріоритетності, наприклад акції першого класу, другого класу тощо. Загалом же в Швейцарії підприємства, як правило, утримуються від емісії привілейованих акцій. Натомість в англо – американській практиці фінансової діяльності емісія привілейованих акцій є традиційним способом формування статутного капіталу.

ОПОДАТКУВАННЯ ДИВІДЕНДІВ

Обрана підприємством дивідендна політика має узгоджувати­ся з податковим законодавством. Основні питання, які повинні з'ясувати фінансові служби в контексті виплати дивідендів та оподаткування, стосуються порядку оподаткування нерозподіле­ного прибутку (на рівні підприємства), розподіленого прибутку (на рівні одержувачів дивідендів) та нарахувань на дивіденди.

Згідно із законодавством України підприємство, яке виплачує дивіденди своїм акціонерам (власникам), нараховує та утримує податок на дивіденди в розмірі 30 % нарахованої суми виплат за рахунок таких виплат, незалежно від того, чи є емітент платни­ком податку на прибуток. Отже, ставка оподаткування розподі­леного прибутку (як і нерозподіленого) становить 30 %, безпосе­реднім платником податку на дивіденди є суб'єкт підприємни­цької діяльності - емітент корпоративних прав; об'єкт оподаткування - сума дивідендів; строк сплати - до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Важливим є те, що емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму внесеного до бюджету податку на дивіденди. Якщо сума сплаченого податку на диві­денди перевищує суму податкових зобов'язань підприємства-емітента за податком на прибуток звітного періоду, різниця пере­носиться на зменшення зобов'язань за податком на прибуток та­кого підприємства у майбутніх податкових періодах.

За прийняття рішення про спрямування чистого прибутку на збільшення статутного капіталу та виплату дивідендів у формі корпоративних прав (акцій, часток, паїв), податок на дивіденди не застосовується за умови, що така виплата жодним чином не змінює пропорцій участі власників у статутному капіталі підприємства-емітента. При цьому слід враховувати, що держава у будь-якому разі отримує всю суму податку. В останньому випад­ку не сплачується податок на дивіденди, однак на всю суму опо­датковуваного прибутку нараховується податок на прибуток.

Якщо одержувачем дивідендів є юридична особа, то цей вид доходів не включається до складу валового доходу такого під­приємства для цілей оподаткування за умови, що з дивідендів утримано податок на рівні емітента корпоративних прав. Анало­гічний порядок встановлений для одержувачів дивідендів - фі­зичних осіб: до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами, не включаються суми дивідендів, що були оподат­ковані під час їх виплати.

Дивіденди, що виплачуються в грошовій формі або у формі цінних паперів (корпоративних прав), не оподатковуються також податком на додану вартість.

На суми виплачених дивідендів не нараховуються збори на: обов'язкове пенсійне страхування; обов'язкове соціальне страху­вання (в т. ч. на випадок безробіття) тощо, оскільки дивіденди не є платежем у рамках оплати праці.

4. ЗАДАЧА № 4

Загальні збори акціонерного товариства на пропозицію правління прийняли рішення про подрібнення акцій у відношенні 1 : 5 та зменшення розміру статутного капіталу з 20 млн. грн. до 16 млн. грн. шляхом викупу та анулюванню акцій. Номінальна вартість акцій до їх подрібнення становила 50 грн., ринкова – 100 грн.

Розв’язок

Визначимо дивіденди, які отримують акціонери в результаті здійснення цих операцій, та ринковий курс акцій. Внаслідок подрібнення акцій номіналом у 50 грн. конвертується у 5 акцій номіналом 10 грн. та ринковою вартістю 20 грн. Для зменшення статутного капіталу з 20 до 16 млн. грн., необхідно здійснити викуп кожної п’ятої акції, тобто співвідношення, з яким здійснюватиметься викуп та анулювання акцій, становитиме 5 : 1. З 2 000 000 акцій номіналом 10 грн. в обігу залишаться 1 600 000 акцій. Таким чином, акціонер, який спочатку володів однією акцією номіналом 50 грн. отримує компенсацію в 10 грн. Після анулювання кожної п’ятої акції ринковий курс акцій, що залишилися в обігу, підвищиться і складе ту саму величину, що й до зменшення статутного капіталу.

ЛІТЕРАТУРА

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Закон України "Про інвестиційну діяльність" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 47.

Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навчал. Посібник. - К.: КНЕУ. 2003

Фінанси підприємств: Підручник /за ред. А.М.Подєрьогіна. 3 вид. – К.: КНЕУ, 2000.

Грідчина М.В. Корпоративні фінанси. Навч. посіб. – 2 видан., стереотип. – К.: МАУП, 2002.