З опрацьованих мною джерел видно, що стосунки між КНР та Україною в березні цього року велися вкрай в’яло. Але це не означає, що вони ведуться так завжди. Адже як було зазначено вище Китай є країною з якою Україна має дуже хороші партнерські стосунки. І обидві країни співпрацюють в різноманітних сферах.

4 січня 2004 року минув 12-літній ювілей встановлення дипломатичних відносин між Україною та КНР. Протягом цього порівняно невеликого відрізку історії обидві сторони домоглися суттєвого поступу у взаємовигідному співробітництві в різних галузях. Серед них політична сфера посідає особливе місце, оскільки покликана створити сприятливий клімат для розвитку економічних, науково-технічних, гуманітарних і культурних зв’язків.

Основою українсько-китайського політичного співробітництва стало співпадання або близькість інтересів. Саме вони визначають характер, спрямованість, і масштаби зв’язків. Ці інтереси охоплюють широкий спектр заходів захисту кожною країною свого державного суверенітету і територіальної цілісності, зміцнення мирного довкілля та безпеки, реалізації п.16:53 політичних цілей на міжнародній арені. Взаємне сприяння зусиллям значно полегшує досягнення результативності у зазначених напрямках.

Політичні зв’язки України та Китаю пройшли за темпами швидку еволюцію, хоча й стартовий момент вже був достатньо високим. Вони одразу набрали необхідного динамізму й широти. Українсько-китайські зустрічі на вищому рівні перетворились в регулярні, постійно здійснюються обміни візитами глав урядів, парламентів, керівників міністерств і відомств. На основі створеного міцного підґрунтя відкривається можливість фактичного переходу політичного співробітництва Києва і Пекіна на вищий щабель – до політичної взаємодії на міжнародній арені, враховуючи високий ступінь взаєморозуміння між обома сторонами. Можливо найвиразнішою демонстрацією прихильного ставлення до України стало надання Китаєм гарантій ядерної безпеки поряд з іншими ядерними державами – США, Росією, Великою Британією та Францією – гарантувала безпеку України у зв’язку з її рішенням про ядерне роззброєння і приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Важливість і значимість китайського кроку можна належно оцінити, якщо взяти до уваги, що Пекін ні до, ані після, не надавав подібних гарантій окремо жодній країні світу.

Привабливою є координація і періодичне узгодження дій України та КНР в міжнародних організаціях, передусім, в ООН. Це дозволяє обстоювати свої інтереси при розгляді різних питань, пов’язаних з національною, регіональною і глобальною безпекою, соціально-економічним розвитком, подоланням бідності, боротьбою з поширенням хвороб, захистом навколишнього природного середовища, підтримкою науки, освіти, культури тощо. Результатами є домовленості про взаємну підготовку кандидатур при виборах керівних органів системи ООН та їх спеціалізованих організацій, інших міжнародних інституцій.

Політична взаємодія обох держав підкріплюється масштабною співпрацею в торгово-технічних галузях. Перед нею відкриваються нові перспективи в умовах поступового подолання Україною затяжної економічної кризи і відчутним пожвавленням ділової активності. Зростають експортні можливості України. З іншого боку, двосторонньому співробітництву сприяє економічний бум у Китаї. Протягом 1989-2000рр. валовий внутрішній продукт КНР зростав у середньому на 9,7% щорічно. Структурні економічні реформи, політична стабільність і сприятливе інвестиційне законодавство привабили крупно масштабні іноземні капіталовкладення. В 1979-2000рр. КНР одержала близько 250 млрд. прямих іноземних інвестицій.

Вступ КНР до Світової торговельної організації в 2001 році в подальшому стимулюватиме економічний поступ країни і жваві зв’язки із зовнішнім світом, в тому числі з Україною, хоча умови конкуренції для українських товарів можуть ускладнитись. За даними керівника Торгово-економічної місії КНР в Україні Гао Сіюня загальний обсяг україно-китайської торгівлі в 2001р. Досяг 858 млн. дол., тобто значно зріс порівняно з 2000р. (628 млн. дол.). Тепер Китай входить до першої п’ятірки торгових партнерів України.

Координації дій у політичній сфері допомагають міжпарламентські зв’язки. У Верховній Раді України і Всекитайських зборах народних представників КНР створені і працюють парламентські групи відповідно „Україна-Китай” і „Китай-Україна”. Їх діяльність позитивно позначається на обміні досвідом законотворчої роботи, ініціюванні різних проектів, передусім тих, що потребують державної підтримки. Дружба і співробітництво можуть бути надійними при опорі на широку громадську основу. Дедалі активнішими стають контакти на рівні областей України та провінцій КНР, зв’язки між містами-побратимами, особливо Київ – Пекін, Київ – Ухань та ін. Передбачається відкриття в Пекіні постійного представництва Києва, Українського культурного центру. Під час проведення Днів української культури в КНР у квітні 2002 року узгоджено план культурного співробітництва на 2002-2006рр.

Українсько-китайські відносини за своїм змістом і характером виходять далеко за межі простого мирного співіснування. Вони позначені взаєморозумінням і взаємною підтримкою, щирою приязню. В КНР повністю усвідомлюють нинішні труднощі в Україні, тому час від часу надають їй і безкорисливу допомогу. Декілька разів КНР надавала гуманітарну допомогу жертвам чорнобильської катастрофи, а також тим, хто постраждав під час повені у Закарпатті. Пекін подарував Києву електроосвітлювальної апаратури на 100 тис. доларів. Слід враховувати, що ці щедрі дарунки дає країна, яка ще має вдосталь внутрішніх проблем, в тому числі необхідність подолання бідності для чималої кількості людей.

Відсутність антагонізмів та близькість позицій з переважної більшості основних світових проблем дають реальний шанс Україні й КНР і надалі нарощувати політичну взаємодію на міжнародній арені. „Поле” для такої співпраці становить зокрема, широкий спектр питань, пов’язаних із контролем над ядерною зброєю. Подавши приклад ядерного роззброєння, Україна життєво зацікавлена в суттєвому зменшенні ядерної загрози, скороченні надмірних арсеналів ядерних держав, непоширення цього найруйнівнішого виду ведення війни. Україні імпонує позиція Пекіна і його офіційне зобов’язання не застосовувати ядерну зброю першим. Як відомо, в цьому питанні і США, і Росія у своїх новітніх військових доктринах допускають застосування першими ядерної зброї, в тому числі проти неядерних держав при особливих загрозах національній безпеці. Отже КНР виявляється найпослідовнішою у своїх гарантіях ядерної безпеки України.

Для України становить великий інтерес досвід Китаю у створенні та діяльності вільних і спеціальних економічних зон, задіянні сприятливого інвестиційного клімату для іноземних інвесторів.

Непересічне значення має також досвід Китаю в обстоюванні своєрідної культури народу, його вікових традицій від негативного впливу „вестернізації”, у методах патріотичного виховання, плеканні вітчизняних духовних цінностей, поважанні державної символіки та законів країни. Пекін має серйозні здобутки у політичній консолідації суспільства навколо національної ідеї створення великого, могутнього і процвітаючого Китаю.

Китай становить для України великий інтерес, оскільки останній є постійним членом Ради Безпеки ООН та ядерною державою, що стрімко розвивається і виходить на передові рубежі як велика світова потуга. За оцінками знаних політологів, КНР невдовзі може стати другим після США полюсом впливу і сили в світі. Співробітництво з таким могутнім партнером може обіцяти Україні, яка ще не входить до жодного оборонного союзу, істотне підкріплення її позицій на міжнародній арені.

КНР як велика світова держава є важливим партнером України, за сприяння якого Київ може нарощувати свою економічну і політичну присутність в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. На додаток до взаємовигідних торгово-економічних обмінів стає привабливою ймовірна перспектива спільної координації протидії існуючим та потенційним загрозам і викликам, таким як міжнародний тероризм, забруднення навколишнього середовища, епідемії, поширення зброї масового враження, нелегальна міграція тощо.

Загалом є підстави констатувати – українсько-китайські відносини розвиваються по висхідній і мають добрі перспективи. Розробляється проект договору про принципи відносин і стратегічного співробітництва між Україною і КНР у ХХІ столітті. Цей надзвичайно важливий документ розрахований на дію на 25 років. Подібний великий політичний договір КНР має тільки з Росією.

Отже, можна бачити, що Україна і Китай мають зацікавленість у налагодженні та подальшому розвитку двосторонніх відносин, які будуть взаємовигідні для обох країн. Тому при визначенні зовнішньополітичних орієнтирів української держави не можна відсувати можливість співробітництва з КНР на другий план та віддавати перевагу виключно налагодженню взаємин із країнами НАТО або питанням інтеграції до ЄС, оскільки успішне здійснення саме українсько-китайського партнерства може стати для України запорукою вдалого вирішення внутрішніх проблем

Література

1.Гайдуков Л. Українсько-китайські відносини: історія, сьогодення, перспективи. //Політика і час. -2001. - №7.

2.Гончарук А. Україна-Китай: нереалізовані можливості та невтрачені перспективи //Політика і час. – 1999. - №2.

3.Литвин В. Україна і Китай в історичних зв’язках. //Голос України: газета ВРУ. – 2004. - №53 (3303).

4.Нартов Н. А. Геополитика: учебник для вузов. – М.: 1999.

5.Науковий вісник дипломатичної академії України. – К.: 2002. – Випуск 7.

6.Україна і світ: проблеми і перспективи міжнародних відносин. – К.:2003.

7.www.svit.ukrinfirm.com: 8101.