Диференціація дієздатності фізичної особи - Правознавство - Скачать бесплатно

На відміну від правоздатності дієздатність пов'язана зі здійснен­ням громадянином вольових дій, що припускає досягнення певно­го рівня психічної зрілості. Критеріями дієздатності є вік, а також стан психічного здоров'я.

З урахуванням цих критеріїв можна виокремити кілька видів ді­єздатності фізичних осіб:

1) повну дієздатність;

2) часткову дієздатність;

3) неповну дієздатність;

Повна дієздатність визнається за повнолітніми фізичними осо­бами, тобто тими, хто досяг вісімнадцяти років (ст.34 ЦК).

Вказаний віковий ценз може бути зниженим у двох випадках: а) реєстрація шлюбу особою, що не досягла 18 років (ч.2 ст.34 ЦК); б) надання повної цивільної дієздатності за рішенням органу опіки та піклування неповнолітній особі (ст.35 ЦК).

Шлюбний вік, встановлений для чоловіків — 18 і жінок — 17 років (ст.22 СК), може бути знижений за рішенням органів місце­вого самоврядування до 16 років за наявності поважних причин. Перелік таких причин законодавство не містить, але до них зазви­чай відносять вагітність нареченої, народження дитини тощо. Стат­тя 23 СК допускає також за виняткових обставин можливість реєс­трації шлюбу особами до досягнення ними 14 років.

На зниження шлюбного віку згода батьків чи інших законних представників не потрібна, але їхня думка при цьому враховується. Реєстрація шлюбу осіб, яким знижений шлюбний вік, здійснюєть­ся в загальному порядку.

Після реєстрації шлюбу неповнолітні фізичні особи набувають дієздатності у повному обсязі.

Надання повної цивільної дієздатності (емансипація) згідно зі ст.35 ЦК можливе: щодо фізичної особи, яка досягла 16 років і пра­цює за трудовим договором; щодо фізичної особи, яка досягла 16 ро­ків і бажає займатися підприємницькою діяльністю; щодо неповно­літньої фізичної особи, яка записана матір'ю або батьком дитини.

Підстави і порядок емансипації визначаються по-різному:

- тому, хто працює за трудовим договором, надання повної ци­вільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та пік­лування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності та­кої згоди — за рішенням суду;

— тому, хто бажає займатися підприємницькою діяльністю і до­сяг 16 років, спочатку необхідно отримати письмову згоду на реєс­трацію як підприємця від батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування. За наявності вказаної згоди така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фі­зична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту дер­жавної реєстрації її як підприємця;

— для надання повної цивільної дієздатності неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини, необхідний факт державної реєстрації народження дитини, одним з батьків якої є неповнолітній. * цьому випадку згоди батьків неповнолітнього, органів опіки і пік­лування тощо на емансипацію неповнолітньої особи не потрібно.

У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності, батьківства надана неповно­літній особі повна цивільна дієздатність зберігається.

Стаття 35 ЦК не згадує про значення членства у виробничому кооперативі, однак, очевидно, таке членство особи, яка досягла 16 років, за аналогією з трудовим договором, може бути підставою на­дання повної цивільної дієздатності.

Часткову цивільну дієздатність мають фізичні особи, які не досягли 14 років (ст.31 ЦК іменує їх малолітніми особами), їх дієз­датність обмежується можливостями самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (тобто правочини, що задовольняють побуто­ві потреби особи, відповідають рівню її фізичного, духовного чи соціального розвитку та стосуються предмета, який має невисоку вартість), а також здійснювати особисті немайнові права на ре­зультати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються за­коном.

Всі інші правочини, вчинені малолітніми до досягнення ними 14 років, нікчемні і не породжують для них правових наслідків. Од­нак такий правочин може бути в інтересах малолітньої особи на вимогу її батьків, усиновлювача або опікуна визнаний судом дій­сним, якщо він вчинений на користь цієї особи.

Малолітня особа не несе цивільно-правової відповідальності за завдану нею шкоду. Це пояснюється тим, що малолітні особи ще не можуть повною мірою оцінювати свої дії і керувати ними, а то­му не можуть визнаватися винними і нести відповідальність за пра­вопорушення. Відповідальність за дії малолітніх покладається на їх батьків, усиновлювачів, опікунів, винних у нездійсненні належно­го нагляду за діями малолітнього чи неналежному вихованні дітей. Батьки, усиновлювачі, опікуни малолітніх осіб можуть бути звіль­нені від відповідальності, якщо доведуть, що зобов'язання було по­рушене чи шкода заподіяна не з їх вини (ст.ст.31, 1178 ЦК).

Неповну цивільну дієздатність мають неповнолітні особи, тобто особи віком від 14 до 18 років (ст.32 ЦК).

Крім правочинів, передбачених ст.31 ЦК, вони можуть:

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або Іншими доходами;

2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не за­боронено законом або установчими документами юридичної особи,

4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним такою фізичною особою на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку). Проте, якщо грошові кошти, внесені у фінансову установу на її ім'я іншими особами, не­повнолітня особа може розпоряджатися ними за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

Неповнолітня особа вчиняє Інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Згода може бути замінена наступним схваленням у письмовій формі правочину, вчиненого зазначеними особами. У разі заперечення проти правочину того з батьків (усиновлювачів), з ким проживає неповнолітня особа, правочин може бути здійснений з дозволу органу опіки та піклу­вання.

На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо тран­спортних засобів або нерухомого майна має бути письмова нотарі­ально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Порушення цього правила може слугувати підставою визнання су­дом правочину недійсним як нікчемного (ст.216 ЦК).

Обмеження дієздатності фізичної особи та визнання її недієздатною

За наявності достатніх підстав за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування згідно з ч.5 ст.32 ЦК суд може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряд­жатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або поз­бавити й цього права, тобто застосувати обмеження дієздатності фізичної особи.

Підставою такого обмеження зазвичай є явно нерозважливе розпорядження коштами, використання їх, наприклад, на спиртні напої, азартні ігри тощо. Після обмеження можливості самостійно розпоряджатися доходами неповнолітня особа може вчиняти правочини за згодою законних представників, а при позбавленні її права самостійного розпорядження заробітком, стипендією чи ін­шими доходами відповідні правочини за нього вчиняють законні представники. Суд скасовує рішення про обмеження або позбав­лення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.

Неповнолітня особа самостійно несе відповідальність як за по­рушення укладеного нею договору, так і за заподіяння шкоди при відсутності договору (ст. ЗЗ, 1179 ЦК).

Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкоду­вання збитків за порушення договору, укладеного за згодою бать­ків (усиновлювачів), піклувальника, то додаткову (субсидіарну) від­повідальність несуть батьки (усиновлювачі) або піклувальник такої фізичної особи. Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, додатково брати участь у відшкодуванні шкоди, що виникла внаслідок невиконання договору або завдання шкоди неповнолітнім, припиняється після досягнення фізичною особою повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Обмежену цивільну дієздатність має також фізична особа, яку СУД обмежив у дієздатності через те, що вона страждає на психіч­ний розлад, що істотно впливає на її здатність усвідомлювати зна­чення своїх дій та (або) керувати ними, а також фізична особа, яку СУД обмежив у дієздатності через те, що вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами то і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище (ст.36 ЦК).

Без згоди піклувальника фізична особа, обмежена у дієздатнос­ті, не може:

а) продавати, дарувати, заповідати, обмінювати, купувати май­но, а також вчиняти інші правочини щодо розпорядження майном, за винятком дрібних побутових (ст.37 ЦК);

б) самостійно одержувати заробітну плату, пенсію та інші види доходів (авторський гонорар, винагороди за відкриття, винаходи тощо). Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів осо­би, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпорядження ними здійснюються піклувальником.

Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, цивіль­на дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними. Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оскаржена особою, цивільна ді­єздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду

Піклувальники не можуть брати участь у правовідносинах, що пов'язані з особою підопічного. Вони контролюють лише правочи­ни, які мають майновий характер. При цьому закон забороняє пік­лувальнику давати згоду на здійснення підопічним дій, пов'язаних з безоплатним відчужуванням майна. Піклувальник також не має права укладати з підопічним правочини щодо себе або стосовно членів своєї сім'ї.

Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.

У разі відпадання обставин, що послужили підставою обмежен­ня дієздатності фізичної особи (видужання, поліпшення психічно­го стану, припинення зловживання спиртними напоями, наркотич­ними засобами, токсичними речовинами тощо), суд поновлює й цивільну дієздатність Рішення суду про поновлення цивільної ді­єздатності є підставою припинення піклування, встановленого над фізичною особою (ст.38 ЦК).

Факт психічного одужання фізичної особи підтверджується від­повідним фаховим медичним висновком, якщо особа знаходилась в спеціальному медичному закладі на лікуванні.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Справа може бути почата за заявою членів сім'ї громадянина, громадських організацій, прокурора, органу опіки і піклування, психіатричного лікувального закладу в суді за місцем проживання громадянина чи за місцем знаходження лікувального закладу, де він перебуває. Суддя в порядку підготовки справи до судового за­сідання призначає судово-психіатричну експертизу. В судовому за­сіданні беруть участь: сам громадянин, якщо це можливо за станом його здоров'я, члени його родини, прокурор, представник органу опіки і піклування.

Законом передбачені певні гарантії від необгрунтованого звер­нення до суду із заявою про визнання особи недієздатною. Зокре­ма, якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що ця вимога заявлена недобро­совісно, без достатньої для цього підстави, фізична особа, якій бу­ло завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування (ст.39 ЦК).

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання за­конної сили рішенням суду. Якщо від часу виникнення недієздат­ності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної екс­пертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може виз­начити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздат­ною (ст.40 ЦК).

Рішення суду про недієздатність громадянина є підставою для призначення йому опікуна, який є законним представником остан­нього (ст.41 ЦК).

Опікун захищає права фізичної особи, визнаної недієздатною, вчиняє у її інтересах та від її імені правочини, несе відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою.

Оскільки визнання фізичної особи недієздатною трактується як тимчасовий захід, який може застосовуватися лише на період існу­вання психічного захворювання, ст.42 ЦК передбачає можливість поновлення дієздатності фізичної особи. Таке поновлення прово­диться судом за позовом опікуна або органу опіки та піклування, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного по­ліпшення психічного стану фізичної особи у неї поновилася здат­ність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Факт психічного одужання фізичної особи підтверджується відповідним медичним висновком, якщо особа перебувала у спеціальному ме­дичному закладі на лікуванні.

Цим же рішенням суду припиняється опіка, оскільки необхід­ність у ній відпадає. Надалі фізична особа, цивільну дієздатність якої поновлено, є повноправним учасником цивільного обігу.