Ке=0,15-Кн+0,35-Кл+0,15-Кр+0,20-Кяа+0,15-Крб

Далі визначають ліміт на депозитні операції за формулою:

Ліміт (depo)=K*10%*Kc

Методика «Кредитімпекс Банку», як і у В.С.Кромонова, передбачає систему відсіювання банків. Основний параметр, за яким банк зразу ж попадає до категорії ненадійних, — це питома вага прострочених кредитів у «кредитному портфелі». Якщо дане співвідношення перевищує 3% і банк-пошукувач на лінію не має на балансі адекватного страхового резерву, то такий банк автоматично виключається із числа претендентів на лінію. Окрім того, якщо залучені міжбанківські кредити перевищують розміщені на 50% і більше, то коефіцієнт якості активів множиться на 25%.

Дещо складнішою методикою е рейтинг кредитоздатності банків, запропо­нований фахівцями російського «Оргбанку». У повному обсязі ця методика прак­тично не була опублікованою, а в окремих публікаціях були викладені тільки ос­новні принципи побудови цього рейтингу.

Структура рейтингу кредитоздатності була розроблена на основі аналогів, що використовуються у світовій практиці провідними інформаційно-аналітични­ми фірмами та рейтинговими агентствами. Специфіка цієї методики полягає у то­му, що поряд з економічним аналізом враховується низка інших факторів, серед них можна виділити такі:

• Загальні питання з діяльності банку: засновники, статутний фонд, валюта банку, ліцензії, коррахунки та інше.

• Конкретні дані про роботу банку: історія створення, наявність філій, імідж, інвестиційна діяльність, фінансування капітальних вкладень, лізинг, факторинг.

• Розрахунок аналітичних фінансових показників: ліквідності, достатності капіталу, прибутковості та інших. Всього у процесі аналізу враховується біля 100 показників.

Методика Оргбанку включає три основних етапи.

Перший етап — формальний. Передбачає безпосередньо перевірку виконан­ня банками вимог обмежувальних критеріїв, що встановлені для кожної групи банків. Перша ознака обмеження — валюта балансу, друга — величина капіталу, третя — рівень рентабельності. Наступні вагомі критерії — частка запозичених коштів у валюті балансу, коефіцієнт термінової ліквідності. Окрім того, на цьому етапі проводиться первинний відбір банків за строками діяльності і приймаються до уваги загальні обмеження за кількістю банків у групі.

Другий етап — розрахунковий. Він визначає кількісну характеристику рей-тингового індексу, який вираховується за визначеним набором нормативних па­раметрів. Усі аналітичні параметри можна умовно розділити на шість напрямів. Це результативний фінансовий показник (вираховується на основі балансових даних і розшифровок до них, дозволяє оцінити структуру і використання залуче­них коштів, достатність капіталу, міру залежності балансу від запозичених коштів, коефіцієнти достатності резервів, ліквідності і т.п.); показник динаміки управління фондами банку (проводиться облік і аналіз фінансових потоків з точки зору їх періодичності і значущості для фінансового стану); професійність банку (врахо­вується рівень кваліфікації кадрів, а особисті дані); структура банку (кількість філій, число працівників); історія банку і його імідж.

Третій етап — експертний. Тут визначається експертний показник кредитоз-датності на основі усіх отриманих показників та інсайдерської інформації, що була опублікована чи отримана з інших джерел. У підсумку згідно встановленої класифікації банку присвоюється певна категорія.

Розроблена Оргбанком методика змінюється відповідно до ситуації, яка пе­реважає на фінансовому ринку. У методиці відображаються політичні, кон'юнк­турні та інші зміни. При цьому спеціалісти Оргбанку схильні скоріше недооціню­вати, ніж переоцінювати фінансовий стан банку. Вони рідко поспішають перевес­ти банк із однієї категорії в іншу, а тим більше, якщо банк відчуває тимчасові труднощі з фінансами.

Макет рейтингу кредитоздатності банку

Вища категорія кредитоздатності, LA

LA3 — найвища

LА2 — досить висока

LА1 — висока

Середня категорія надійності, LB

LВЗ — хороша

LВ2 — вище середньої

LB1 —середня

Низька категорія кредитоздатності, LC'

LСЗ — невизначена

LС2 — низька

LC1 —дуже низька

Некредитоздатна категорія, LD

LD3 — некредитоспроможність

LD2 — неплатоспроможність

LD1 — банк з відкликаною ліцензією

Звично публікуються відомості по шести групах банків, що розділені у дві категорії (LA, LB), але аналіз проводиться по 12-ти групах чотирьох кате­горій банків. Склад учасників друкованої частини рейтингу, як правило, часто змінюється.

Категорії банків LC і LD у пресі не публікуються.

Методика рейтингу надійності банків російського інформаційного центру' «Рейтинг» має деякі особливості. Вона включає формальні (обчислені на основі балансових і позабалансових показників, їх співвідношень) і неформальні ви­мірники (кредитна історія, засновники, професійність працівників та ін.).

Для кожного банку визначається свій показник надійності, що розраховуєть­ся як сума низки деяких інших показників. Вони приймаються до калькулювання з ваговими коефіцієнтами, що визначають міру впливу даного показника на надій­ність банку. Підсумкова формула показника надійності має наступний вигляд:

ПН=П1К1+П2К2+.. .+ПnКn

Показники П1-П20 визначаються за даними балансу банку, П21-П29 — за стан­дартними нормативами, Пзо — це частка державних структур у статному фонді, /731 — час діяльності банку, П32— кількість філій, П33-41— визначаються на основі експертних оцінок за десятибальною шкалою (враховується репутація банку, оцін­ка незалежних експертів, наявність конфліктних і кримінальних ситуацій, рівень розвитку валютного бізнесу, відгуки про банки у засобах масової інформації, рек­ламна діяльність, технічна оснащеність).

Після обрахунку показника надійності банки упорядковуються за його вели­чиною. Диференціація у групи проводиться за наступними ознаками обмеження:

• За кількістю банків у групі. Група A3 — до 15 банків, А2 — до 40, А 1 — до 100. Група ВЗ —до 300 банків, В2 —до 700, В1 —більше 700. Групи СЗ-С1 не обмежуються.

• За часом діяльності: групи A3 — не менше 5 років, А2 — не менше 3-х, А1 — не менше 2-х, група ВЗ — не менше 1-го року.

• За величиною статутного фонду: група A3 — не менше 1 млрд. руб, А2 — не менше 0,5 млрд. руб, А1 — не менше 0,3 млрд. руб. (дані на поч 1995 p.)

• За величиною балансу.

Окрім рейтингу надійності, ІЦ «Рейтинг» складає «Список найбільших банків Росії». Класифікація банків проводиться за чотирма параметрами: розмір власного капіталу, активів, депозитів і прибутку. Номер позиції за рангом із чо­тирьох ознак складає відповідну кількість балів, що присвоюються банку. Сума цих балів і визначає позицію банку в кінцевому списку.

Таблиця 1.1. Макет рейтингу надійності банку

Найвища категорія надійності, А

A3 — найвища

А2 — дуже висока

А1 — висока

Середня категорія надійності, В

ВЗ — достатньо висока

В2 — середня

В1 — задовільно стала

Незадовільна категорія надійності, С

СЗ —достатньо невизначена

С2 — невизначена

С1 — найбільше невизначена

 

Рейтинг сталості Аналітичного центру фінансової інформації Росії є теж цікавим з точки зору використання міжнародного досвіду. При складанні цього рейтингу акцентують увагу на сталості банку.

В процесі аналізу оцінюється сталість банку до різного роду коливань: еко­номічних, політичних, психологічних, екологічних, ситуаційних та ін. На думку розробників, ця методика тісно пов'язана з російською специфікою розвитку ко­мерційних банків.

За цією методикою на першому етапі банки за кількісними показниками діяльності розділяються у розмірні класи «SC» (size class). Величина класу розра­ховується як сума позиції банку у трьох списках, що складені у порядку спадання суми: підсумку балансу, власного капіталу і прибутку. Позиція банку в робочому списку визначається спаданням загальної суми балів.

Після цього банки робочого списку розподіляються на чотири групи: «SC1» — 100 банків, «SC2» —100 банків, «SC3» —200 банків і «SC4» —усі інші (до цього класу можуть бути включені банки різної величини, які з тих чи інших об'єктивних причин не були враховані при проведенні аналізу). Тоді для кожного класу вираховується коефіцієнт фінансової сталості банку — FFS (factor financial stability) — головний показник методики, згідно з яким бу­дується кінцевий список банків.

У залежності від значення показника FFS банки серед порівняно рівних за величиною групуються у чотири класи сталості. При цьому приймається наступна система позначень:

— Високий клас «Н» (high class): +++

— Середній клас «М» (middle class): ++

— Допустимий клас «Р» (possible class): +

— Інший клас «D» (different class): для друку.

Підсумковий показник стабільності банку FFS вираховується як сума десяти факторів, пронумерованих ваговими коефіцієнтами. У свою чергу, кожен із деся­ти показників являє собою взаємопов'язану систему факторів впливу, для оцінки яких створена спеціальна комп'ютерна програма.

Першими показниками є «Фінансовий FQ» і «Інструментальний IQ» коефі­цієнт, за якими по даних балансу оцінюється, наскільки дана фінансова структура займається саме банківською справою, які співвідношення фінансових фондів, структура активів і пасивів, як вирішуються проблеми ліквідності, наскільки вдалі фінансовий менеджмент і маркетинг.

Існуючі недоліки у фінансовому законодавстві, недосконалість бухгалтерсь­кого обліку, а також не сформовані правила і культура поведінки банків на ринку не дозволяють у повному обсязі довіряти фінансовій звітності банків. Тому в ос­нову рейтингу сталості банків закладені такі показники, як «Ступінь достовірності балансу TBQ» і «Коефіцієнт аудиту AQ».

Крім того, в методиці широко використовуються експертні оцінки, які дають змогу з допомогою математичного апарату наблизити їх до кінцевих вирахувань. З цією метою запроваджено «Експертний коефіцієнт CEQ». Комісія незалежних експертів здатна дати компетентну характеристику. Фахівцями розроблена систе­ма формалізації таких оцінок.

Стан банку явище не статичне, а динамічне, оскільки в середині та зовні про­ходить постійний рух. Так, з'являються нові сегменти ринку, падає доходність фі­нансових інструментів, змінюються курси валют, біржові індекси цінних паперів, процентні ставки і т.п. Цю ситуацію уловлює «Динамічний коефіцієнт DQ».

Сталими до кон'юнктурних коливань можуть бути банки, які знайшли свій шлях виживання і успіху. Відповідно напрямок розвитку банку визначає зміна асортименту банківських послуг. Для такої оцінки використовується спеціальний «Сервісний коефіцієнт SQ».

Значення «Технологічного коефіцієнта TQ» розкриває рівень технічних мож­ливостей банку. Це дозволяє краще уявити той рівень, на якому банк може надавати бажані клієнтом послуги. Очевидно, що банки із значними технічними мож­ливостями мають певні переваги перед іншими та більш стале становище.

Проте інвестиції у технічний потенціал, розширення кола операцій, запро­вадження в практику роботи нових технологій, систем і схем проведення операцій пов'язано із значними витратами, які можуть дозволити собі тільки ефективно працюючі банки. Для такої оцінки банку введено спеціальний «Коефіцієнт ефек­тивності EQ». Він охоплює загальну ефективність, прибутковість власних коштів, вкладень акціонерів, залучених коштів і ефективність роботи кожного працівника.

На завершення, методика визначення сталих банків передбачає оцінку його репутації за спеціальним «Репутаційним коефіцієнтом RQ».

У 1995 p. в Україні була запропонована кандидатом технічних наук О.Гуревичем дещо відмінна від вище викладених методика рейтингової оцінки банків. Її автор, правда, скористався критеріями оцінки параметрів рейтингу, що була роз­роблена фупою В. Кромонова, але намагався звести до мінімуму суб'єктивність впливу процедури нормування і експертного опитування. Він запропонував універсальний метод побудови інтегральних рейтингових оцінок різних категорій фі­нансових інститутів на базі однієї відомої психофізичної шкали, що визначає зв'я­зок між фізичними (фінансовими) і психологічними параметрами. З її допомогою натуральні значення будь-яких диференціальних показників переводяться у без­розмірну шкалу важливості чи переваги у діагоналі від 0 до 1, яка розбита на 5 піддіапазонів: дуже погано, погано, задовільно, добре, дуже добре.

Після того, як первинні показники перетворені за даною шкалою у психофі­зичні відгуки, інтегральна рейтингова оцінка вираховується з допомогою так зва­ної узагальненої функції важливості Арінггона як середня геометрична часткових функцій. Опісля отриманий результат можна знову ідентифікувати за тою ж шка­лою бажаності, тобто фінансові інститути можуть бути розбиті на 5 якісних груп:

дуже погані, погані, задовільні, хороші, дуже хороші.

Однією із специфічних якостей узагальненої функції важливості є її чутливість до малих значень часткових відгуків. Це означає: якщо один із первинних показників має малу величину, тобто знаходиться у піддіапазонах «погано» чи «дуже погано», то якими б хорошими не були інші показники, узагальнена рейтингова оцінка даної установи буде порівняно низькою. А ця властивість якраз і відповідає сформульова­ним критеріям відбору диференційованих показників — вони повинні бути підібрані таким чином, щоб їх кількість була мінімальною, а значимість максимальною для конкретного контингенту учасників фінансового ринку.

 «Банк-Інформ» провів у 1996 p. апробацію цієї методики і планував під­готовити відповідні робочі документи, виконати серію оціночних рейтингових розрахунків і організувати їх широке обговорення з аналітичними службами бан­ків та іншими зацікавленими особами і організаціями.

Киянин кандидат фізико-математичних наук О.Шматов запро­понував методику диференційованої оцінки банків. Він запропонував використо­вувати кілька рейтингових оцінок для різних користувачів інформації: для керів­ництва і персоналу банку, акціонерів, клієнтів, інших банків. Враховуючи, що ін­тереси можуть бути короткочасні та тривалі, він розділив рейтингові оцінки на моментальні та прогнозні.

Суть методики у тому, що спочатку будується модель «ідеального» банку на основі повноцінного набору найбільш інформативних коефіцієнтів, які адекватно характеризують банк. Їх перелік і характеристику наведено у табл.45.

Далі наведені коефіцієнти «фільтруються» з допомогою функції якості, яка дає змогу провести їх нормування і зменшити вплив коефіцієнтів при їх великих значеннях та формалізувати відсікання при допорогових значеннях, або зняти відсікання при нульових значеннях певного не критичного коефіцієнта.

Синтез коефіцієнтів у адитивній рейтинговій моделі проводиться через її зважування на відповідні коефіцієнти користувачів інформації. Вагові коефіцієнти отримано шляхом статистичної обробки анкетного опитування спеціалістів. Алго­ритм синтезу становить суму двох компонентів, один з яких — середньо-геомет­рична, інший — середньозважена усіх коефіцієнтів. Цим компонентам були піді­брані вагові коефіцієнти 1/3 і 2/3. Таким чином, чисельне значення синтетичного коефіцієнта рейтингу показує, на скільки відсотків певний банк відповідає «ідеаль­ному» банкові.

Викладена характеристика відкритих рейтингів не є вичерпною. Існують й інші методики. Але справа цінності рейтингу для учасників фінансового ринку полягає не у характері досконалості чи недосконалості методик і набо­ру коефіцієнтних параметрів. Головним критерієм якості рейтингової оцінки є багатократне підтвердження прогнозу. При цьому навіть три роки достатньо точних прогнозів — це ще не строк. Такі відомі західні агентства як «Standard & Poor's Corp.», «A.M.Best Co.», «The Dun & Bradstreet Corp.» і її дочірня компанія «Moody's Investors Service, Inc.» завойовували свій авторитет десят­ками років.

Проте абсолютно точного прогнозу підготувати практично неможливо. Тут теж мають місце серйозні прорахунки. Наприклад, краху банку «Baring» не передбачив ніхто. Однак, це більше є виключенням, ніж правилом. Вірогідність рейтингових оцінок і прогнозів є високою.

Прийнято вважати, що найбільш доцільно судити про будь-якого суб'єкта фінансового ринку за комплексом узагальнених оцінок, обчислених не тільки за різними методиками, але і з різним набором первинних показників, що залежать від користувачів інформації даного рейтингу.

Окрім рейтингів, на практиці користуються переважно аналізом так званих «чартів». При цьому складають графік чи діаграму зміни якого-небудь параметра і якщо виявляють на ньому частину фігури, що складається, образно кажучи, з «го­лови і плечей», то вважають, що можна передбачити поведінку цього параметра у найближчому періоді. Чому трапляється так, а не інакше, сказати однозначно важко, але це аксіома практики. «Цей метод інколи є найнадійнішим передбачен­ням різних параметрів —від валютних курсів до дефіциту бюджету», —вважає проф. О.М.Шаров [26, с.22]. На його думку, ці фігури частенько і є головним сек­ретом відомих західних інформаційних фірм.

Описані рейтингові системи не є вичерпними. З появою нових інформацій­них фірм з'являються й нові рейтингові системи оцінки. Їх перевага виключно в орієнтації на оцінку діяльності кредитно-фінансових установ під певним, дещо но­вим, кутом зору відповідно до запитів конкретних споживачів такої інформації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ УКРСОЦБАНКУ

2.1. Про банк

          Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» на сьогодні — один з найбільших системних банків в Україні, чисті активи якого станом на 1 листопада 2007 року перевищують 27,780 млрд. грн. За 17 років свого існування Банк завоював стійкий авторитет надійної та стабільної фінансової установи, що стрімко розвивається й оперативно реагує на зміни ринку.

Укрсоцбанк має всі необхідні ліцензії на здійснення фінансової діяльності, зокрема:

Ліцензію Національного банку України від 29.12.01 № 5 та Дозвіл Національного банку України від 29.07.03 № 5—2 на право здійснення операцій, термін дії яких не обмежений;

Ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.10.04 АБ № 113003 на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів: діяльності з випуску та обігу цінних паперів; депозитарної діяльності зберігача цінних паперів; діяльності щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів з терміном дії до 12.10.07.

Внутрішня структура Банку сприяє реалізації орієнтованого на клієнта підходу до надання банківських послуг. Нині Укрсоцбанк успішно працює за трьома основними і низкою спеціалізованих напрямків.

Основні напрямки

Роздрібний бізнес — Банк надає повний спектр банківських послуг широким верствам населення, представникам малого й середнього бізнесу. Курс на поетапне впровадження інноваційних технологій банківського обслуговування й підвищення якості послуг і продуктів, який реалізує керівництво Банку, сприяє стабільному збільшенню кількості клієнтів і підвищенню рівня довіри до Банку з боку населення.

Корпоративний бізнес — довіру провідних українських підприємств та організацій Банк завоював завдяки здатності відповідати найвищим стандартам корпоративного обслуговування, зокрема — у наданні структурованих фінансових послуг. Тисячі українських компаній — флагманів вітчизняного ринку — здобули свої лідируючі позиції великою мірою завдяки взаємовигідній співпраці й надійним партнерським відносинам з Укрсоцбанком.

Фінансово-інституціональний бізнес — Укрсоцбанк є також важливим гравцем на ринку цінних паперів. Зокрема, він надає послуги комерційним банкам і компаніям, які емітують корпоративні облігації та інші фінансові інструменти. Маючи власні ресурси для інвестицій і велику клієнтську базу, Укрсоцбанк створює передумови для успішного розміщення й подальшого забезпечення ліквідності вторинного ринку облігацій.

Спеціалізовані напрямки

У рамках реалізації інвестиційно-будівельної програми Укрсоцбанк фінансує діяльність будівельних організацій, які або не мають ліквідного забезпечення на одержання кредиту, або хочуть диверсифікувати ризики, а також надає девелоперську підтримку. З метою реалізації програми створено Спеціалізовану інвестиційно-будівельну КУА «Укрсоц-нерухомість», яка залучає кошти інвесторів і спрямовує їх на фінансування будівництва соціально важливих і комерційних об’єктів. У рамках програми також функціонують компанія «Укрсоцбуд», яка здійснює контроль за якістю й строками виконання будівельних робіт, і — безпосередньо в структурі Банку — Управління фінансування будівництва.

Управління активами, фінансовий консалтинг, адміністрування НПФ — із цією метою в 2004 р. створено ТОВ «КУА АПФ «Укрсоц-Капітал», яке на сьогодні надає послуги адміністратора шістьом недержавним пенсійним фондам, управляє активами чотирьох НПФ і двох пайових інвестиційних фондів. Діяльність «Укрсоц-Капітал» охоплює близько 9 тисяч учасників по всій Україні.

Про провідні позиції Укрсоцбанку в банківському секторі України свідчать такі показники:

Укрсоцбанк, відповідно до опитування Інституту Адама Сміта, став переможцем у номінації «Найкращий банк року – 2007»

Укрсоцбанк входить до трійки найкращих банків-роботодавців

Укрсоцбанк піднявся на друге місце в іпотечному рейтингу українських банків

Укрсоцбанк входить до ТОП-4 банків-лідерів за темпами зростання чистих активів у 2006 році

Укрсоцбанк визнано найкращим споживчим банком України в 2006 році

Укрсоцбанк визнано найдружелюбнішим для клієнтів банком

Об’єднана банкоматна мережа Укрсоцбанку й банків-партнерів налічує понад 3500 банкоматів по всій території України і є другою за величиною в Україні

Укрсоцбанк входить до ТОП-5 банків-лідерів з випуску платіжних карток

Укрсоцбанк входить до ТОП-5 лідерів з випуску зарплатних платіжних карток

Система грошових переказів Укрсоцбанку «СОФТ» – у трійці найкращих в Україні

Акції Укрсоцбанку – лідери серед цінних паперів українських банків за підсумками 2006 року

За підсумками 2006 року Укрсоцбанк посів третє місце серед лідерів ринку андеррайтингу

Укрсоцбанк визнано власником найкращої корпоративної мережі зв’язку

Укрсоцбанк став переможцем рейтингу журналу «Комп&ньон» «10 компаній, які надихають» у номінації «Соціальний банк»

Мережа з обслуговування клієнтів Укрсоцбанку налічує 500 установ по всій Україні.

Персонал банку налічує понад 10 тис. осіб.

Укрсоцбанк є активним учасником таких організацій:

Асоціація «Перша фондова торговельна система»

Асоціація «Укрсвіфт»

Асоціація українських банків

Будівельна палата в Україні

Глобальний договір ООН

Європейська бізнес-асоціація

Клуб банкірів

Кримська фондова біржа

Міжнародна факторингова асоціація "Factors Chain International"

Міжрегіональний фондовий союз

Представництво американської торговельної палати в Україні

Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв

Саморегулівна організація «Регіональний фондовий союз»

Торгово-інформаційна система «Перспектива»

Українська міжбанківська асоціація членів платіжних систем «ЕМА»

Українська міжбанківська валютна біржа

Українська національна іпотечна асоціація

Український кредитно-банківський союз

Українська фондова біржа

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

Фондова біржа «ІННЕКС»

Master Card Europe

Visa International Service Association

Visa International Service Association CEMEA

Western Union

Фінансові показники Укрсоцбанку станом на 1 листопада 2007 року:

чисті активи – 27,780 млрд. грн.;

кредитний портфель – 22,052 млрд. грн.;

обсяг коштів юридичних осіб на строкових і поточних рахунках – 7,114 млрд. грн.;

обсяг коштів фізичних осіб на строкових і поточних рахунках – 6,730 млрд. грн.;

 

 

 

 

 

                  

 

 

 

 

2.2 Показники ліквідності

Термін «ліквідність» (від лат «liquidus»- рідкий, текучий) в буквальному розумінні означає легкість реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей і інших активів у грошові кошти. Ліквідність банку нерідко визначається як здатність купувати готівкові кошти в НБУ чи банках-кореспондентах за розумною ціною. В цілому ліквідність банку передбачає можливість продавати ліквідні активи, купувати грошові кошти в НБУ і здійснювати емісію акцій, облігацій, депозитних і ощадних сертифікатів, інших боргових інструментів.

Ліквідність для комерційного банку виступає як здатність банку забезпечити своєчасне виконання в грошовій формі своїх зобовязань по пасиву. Ліквідність банку визначається збалансованістю акитивів і пасивів балансу банку, ступенем відповідності строків розміщених активів і залучених банком пасивів.

Норми ліквідності банку звичайно всановлюються як відношення різних статей активів балансу до всієї суми чи до визначених статей пасивів, або навпаки, пасивів до активів. Ліквідність банку лежить в основі його платоспроможності.

У сучасній літературі існує два підходи до характеристики ліквідності. Ліквідність можна розуміти як запас чи як потік. Запс характеризує ліквідність банку на визначений момент, його здатність відпьвісти за своїми поточними зобовязаннями, особливо за рахунками до запитання. Як потік ліквідність оцінюється за певний період чи на перспективу. При цьому ліквідність з точки зору запасу характеризується як досить вузький підхід. При розгляді ліквідності як потоку більша увага приділяється можливості забезпечення перетворення менш ліквідних активів у більш ліквідні, а також притоку додаткових засобів, включаючи одержання позик. Таким чином найбільшого значення набуває не тільки оцінка ліквідності-«потоку», але і оцінка ліквідності-«прогнозу».

Для оцінки сукупної ліквідності комерційних банків слід розглядати в системі стаціонарну ліквідність («запас»), поточну ліквідність («потік») і перспективну ліквідність («прогноз»).

Банк, який має достатній запас ліквідних активів для підтримання миттєвої (поточної) ліквідності, може з часом її втрптити в звязку з перевищенням потоку зобовязань над потоком трансформації вкладень в ліквідні активи. Оцінка ліквідності-«прогнозу» є найбільш проблематичною, так як вона повязана з оцінкою ризику активних операцій банку. В українській практиці для цього служать економічні нормативи, які розраховуються комерційними банками згідно Інстукції №10 НБУ.

При такому підході характеристика ліквідності повинна враховувати не тільки дані звітних балансів про залишки по активу і пасиву, але і іншу різноманітну інформацію. Термін же «ліквідність балансу» несумісний з допуском розгляду ліквідності не як залишку, а як потоку. Крім того цілком очевидно, що ліквідність повинен підтримувати банк, а не баланс. В сучасних умовах нерідко стається, коли вимоги клієнта на готівку не можуть бути задоволені банком повністю, що характеризує порушення ліквідності. Однак подібна ситуація не може бути виявлена на основі даних балансу, оскільки в балансі відсутні дані про оцінку ліквідності як «потоку». Це окремий приклад, але він наочно показує необхідність оцінки всієї сукупності факторів, які характеризують ліквіднвсть потоку.

Таким чином, повертаючись до розгляду дефініцій можна зробити висновок про те, що взаємозвязок між поняттями «ліквідність балансу» і «ліквідність банку» полягає у наступному. По-перше, ліквідність балансу передбачає миттєву оцінку стану банку на визначену дату, а звідси випливає, що ліквідність балансу є складавою ліквідності банку. По-друге, баланс комерційного банку повинен забезпечти представлення даних аналітичного та синтетичного обліку у формі, яка підходить для розрахунку сукупної ліквідності банку. При недотриманні другої умови може виникнути ситуація, коли, володіючи достатньо ліквідним балансом на визначену дату, банк попри це повністю чи частково неліквідний. В даній ситуації виникає потреба визначити ризик незбалансованої ліквідності.

Ризик ліквідності визначають звичайно як ризик, який заставляє банк у визначений момент купувати готівку по вищій ціні чи втрачати вартість своїх активів. При цьому активи банку вважаються ліквідними лише в тому випадку, коли їх можна швидко продати без втрати вартості.

Пасиви банку вважаються ліквідними, якщо банк може одержати позику за ставкою, яка адекватна тій, по якій купують засоби банки-конкуренти. Підтримання стабільності банківської системи в цілому і кожного окремого банку зокрема - це завдання, яке лежить не тільки в площині фінансово-кредитної сфери, а безпосередньо повязане з політичною, економічною і соціальною ситуацією в країні.

Однією з умов ефективної діяльності комерційних банків є забезпечення високого рівня надійності та мінімального ризику здійснюваних операцій, в основі чого лежить ліквідність банківської установи, її здатність безперебійно виконувати свої зобовязання перед клієнтами. Специфіка функціонування комерційного банку як інституту кредитної системи полягає у використанні залучених коштів, що належать іншим субєктам ринку. Основою ж організації господарювання підприємств нефінансового сектору економіки є власні ресурси. Зрозуміло, що банкрутство такого підприємства безпосередньо загрожує лише його власникам та обмеженому колу контрагентів. А неплатоспроможність банку може дестабілізувати всю грошово-кредитнусистему країни через серію фінансових крахів кредитних установ, діяльність яких тісно повязана з численними операціями на міжбанківському ринку. Тому до ефективного управління ліквідністю комерційного банку слід ставитись Як до фундаментальної основи фінансового менеджменту в будь-якій кредитній установі.

Щоправда, НБУ регулює рівень ліквідності комерційних банків через систему нормативів, виконання яких є обовязковим. Однак порушення, що регулярно фіксуються у даній сфері, запровадження режимів фінансового оздоровлення і навіть відкликання ліцензій на банківську діяльність свідчать про негаразди в управлінні комерційними банками своїми фінансами.

Можна виділити кілька основних напрямів аналітичної роботи, від якої залежить ефективне управління ліквідністю комерційного банку:

·     оцінка ризиковості окремих активів банку, їх доходності та можливості перетворення на засоби платежу;

·     аналіз впливу на стан ліквідності окремих банківських операцій, здійснення яких супроводжується зміною структури активів і пасивів банку, а отжк, і зміною стану його ліквідності;

·     прогнозування зміни співвідношення обсягу залучених вкладів і виданих кредитів з урахуванням макро- та мікроекономічних факторів;

·     оцінка можливостей використання зовнішніх джерел поповнення ліквідних коштів.

Оцінка ризиковості активних операцій банку тісно повязана з класифікацією їх залежно від строків виконання і чим триваліші строки, на які вкладаються кошти банку, тим вищий рівень їх ризиковості. При цьому здебільшого діє так зване «золоте правило»вкладень, яке встановлює пропорційну залежність між доходністю активів та ризиком ймовірних втрат коштів за ними, що ускладнює загальну систему фінансового менеджменту в банку, адже підтримання ліквідності не повинно шкодити його прибутковій діяльності. Згідно з діючою нині нормативною базою регулювання діяльності комерційних банків в Україні з метою оцінки стану їхніх активів, вони поділяються на 5 груп. Основні критерії поділу повязані із ступенем ризиковості вкладень та ймовірністю певного їх знецінення при перетворенні на ліквідні засоби платежу. Окремі категорії і групи активів мають відповідні коефіцієнти ризику.[див.Додаткок 4].

На наш погляд, шляхом до вирішення цього питання в процесі аналізу і безпосереднього управління фінансами слід вважати постійне увязування певних груп активів, класифікованих за ступенем ліквідності, з пасивами, згрупованими за строками їх виконання.[див. Додаток5].

За новою редакцією Інструкції №10 серед нормативів ліквідності не розраховується норматив ресурсної ліквідності (забезпечення ресурсами банку його активних вкладень) через те, що для цього використовується норматив загальної ліквідності (співвідношення загальних активів до загальних зобовязань банку).

Серед нормативів ліквідності розраховуються такі:

·     норматив миттєвої ліквідності;

·     норматив загальної ліквідності;

·     норматив співвідношення високоліквідних активів (Ва) до робочих активів (Ра).

Миттєва ліквідність  сигналізує про здатність установи банку покрити коштами в касі та на коррахунку частину залучених коштів в національній валюті. Норматив миттєвої ліквідності розраховується як співвідношення суми коштів на коррахунку (Ккр) та в касі (К) до розрахункових (Рп) і поточних (Пр) зобовязань:

                      Н6 = ( Ккр+К ) / ( Рп+Пр ) *100%

Нормативне значення має