Філософія середньовіччя - Релігія - Скачать бесплатно

пов‘язана з нею і філософія здобувають знання, спираючись на досвід і розум. На відміну від них теологія здобуває істину в божественному одкровенні. Таким чином теорія двоїстої істини поділила так би мовити сфери впливу між теологією і наукою. Божественне одкровення, вважали представники цієї теорії недоступне розуму.

Фома Аквінський чітко визначає сферу науки і віри. Завдання науки полягає у поясненні закономірностей світу. Але хоч наукове знання об‘єктивне та істинне, воно не може бути всеосяжним. Є така сфера діяльності, яка недоступна розумовому пізнанню, а тільки вірі. Отже, предметом філософії є “істини розуму”, предметом теології – “істини одкровення”.

Але між наукою і вірою, філософією і теологією немає суперечності. Християнська істина стоїть вище розуму, але вона не суперечить йому. Істина може бути одна, бо походить від Бога. Оскільки кінцевим об‘єктом теології та філософії і джерелом всякої істини є Бог, то не може бути принципової суперечності між теорією і вірою. Водночас не всі “істини одкровення” можна довести раціонально. Та це не ознака, що вони не правдиві чи суперечать розуму. Богословські істини “надрозумні”, але не “протирозумні”.

Наскільки обмежений людський розум стоїть нижче теології. А тому філософія і є “служницею теології”. Функції філософії як “служниці релігії” полягають у тому, що вона повинна за допомогою логічних аргументів обґрунтувати християнські догми. Логічні доведення допомагають краще розуміти ці догми і зміцнити віру в людині.

Ф. Аквінський вважав, що можна довести буття Бога і запропонував п‘ять доведень, які стали класичними в західноєвропейській теології:

оскільки все на світі рухається то повинен бути “першодвигун” або “першопоштовх” руху – Бог.

Всі явища і предмети мають причину свого виникнення та існування. Першопричина усього – Бог

Все в світі існує не випадково, а з необхідністю, ця необхідність – Бог.

Всі речі мають різні ступені досконалості. Тому повинно існувати абсолютне мірило досконалості – Бог.

У природі все має певний сенс, доцільність свого існування. А значить, повинна існувати “остання” і головна ціль – Бог.

Проте деякі інші догми християнства не піддаються раціоналістичному обґрунтуванню (догма про Трійцю, про втілення Христа, про воскресіння з мертвих). Це неможливо зробити, не тому, що вони проти розумні і ірраціональні, а тому саме, що вони “надрозумові”, їх доведення не в змозі здійснити обмежений людський розум. Більшість догм християнства є предметом теології, а не філософії.

[1] Біблія. Рим., 10,12;Гал., 3., 28.

[2] Лосєв А.Ф. История Античной эстетики. Ранняя классика. М. , 1963. С. 21

[3] Попов К. Тертуллан, его теория христианского знания и основные начала богословия. К., 1880, с. 61

[4] Соколов В. Средневековая философииия. – М., 1979. – С. 78

[5] Bacon R. Opus teutium // Opera R. Baconis hosteness incolita. London., 1859. P. 103