При переході до ринкової економіки важливою проблемою є гарантованість державою кожному громадянину права на працю. Закон України «Про зайнятість населення» захищає, але не рятує від безробіття. Він тільки вводить нас у новий світ, в якому держава, гарантуючи працевлаштування, але не змігши його здійснити, призначає і виплачує матеріальну допомогу.
Гарантія державою права на працю полягає у проведенні певної соціальної політики, спрямованої на створення робочих місць і надання їх тим, хто шукає роботу і бажає працювати. Держава повинна намагатись забезпечити усіх працездатних громадян роботою. Самим страшним злом для людини є усвідомлення непотрібності суспільству. Тому законодавчо повинні бути визначені заходи, реалізуючи які держава могла б проводити політику повної зайнятості.
Суспільство не повинне миритись з безробіттям, відкуплятись матеріальною допомогою від людей, які залишились за межами підприємства. Допомога — це вже на крайній випадок, коли використані всі можливості і влаштувати безробітного на роботу не вдасться.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або іншого передбаченого чинним законодавством доходу через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та-здатні приступити до праці. Працездатним вважається вік у жінок від 16 до 55 років, у чоловіків від 16 до 60 років.
Не можуть бути визнані безробітними громадяни віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи та організації або скороченням чисельності чи штату.
У разі неможливості надати безробітному підходящу роботу йому може бути запропоновано пройти професійну підготовку або підвищити свою кваліфікацію. Тому не можуть бути визнані безробітними особи, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру.
Не можуть бути визнані безробітними громадяни, які мають право на пенсію, а також особи, які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі як таких, що шукають роботу. При цьому вони втрачають право на надання їм статусу безробітного строком на три місяці з подальшою перереєстрацією.
Зареєстровані службою зайнятості громадяни набувають статус безробітного у випадку, коли протягом десяти календарних днів з дня реєстрації їм не було запропоновано підходящої роботи. Рішення про надання громадянину статусу безробітного приймається керівником центру зайнятості, де громадянин зареєструвався як такий, що шукає роботу.
Громадянин, визнаний безробітним, має право на допомогу по безробіттю. Допомога надається з одинадцятого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до вирішення питання про його працевлаштування, але не більше як 12 місяців протягом наступних трьох років.
Особам передпєнсійного віку, які стали безробітними за два роки до настання права на повну пенсію, допомога надається не більше, як 18 місяців.
Допомога, що надається безробітним протягом трьох років, у перший рік надається не більше, як на шість місяців, у другий рік не більше, як на три місяці, у третій рік — залишок, що не використаний за попередні два роки. На цих же умовах надається допомога по безробіттю громадянам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої, понад один рік, перерви. Для осіб, які шукають роботу вперше, тривалість виплати допомоги становить 6 місяців.
У період одержання допомоги безробітний зобов'язаний сприяти своєму працевлаштуванню відповідно до рекомендацій, погоджених з державною службою зайнятості.
Громадянам, які мають право на одержання допомоги по безробіттю, гарантується її виплата у розмірі не менш 50 відсотків середньої заробітної плати за поперднім місцем роботи, але не нижче встановленої законодавством мінімальної заробітної плати — при втраті роботи на підприємстві, в установі та організації, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, мав оплачувану роботу не менш, як 12 тижнів. Максимальний розмір допомоги по безробіттю не може бути вищим від середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області.
Виплата допомоги по безробіттю проводиться у розмірі не нижче 75 відсотків встановленої законодавством мінімальної заробітної плати в усіх інших випадках, включаючи громадян, які шукають роботу вперше або після тривалої перерви понад один рік.
Громадянам, які закінчили навчання у професійних навчально-виховних закладах і вищих навчальних закладах з відривом від виробництва і протягом місяця звернулись до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, а також громадянам, звільненим з дійсної військової служби, альтернативної (невійськової) служби, які протягом трьох місяців після звільнення звернулися до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, допомога по безробіттю надається у розмірі не нижче мінімальної заробітної плати.
Розмір допомоги по безробіттю підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. У період одержання громадянином допомоги по безробіттю за ним зберігається безперервний трудовий стаж.
Особливі гарантії встановлені працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. У разі розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за цією підставою працівникам, а також військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, за умови їх реєстрації в службі зайнятості не пізніше десяти календарних днів до закінчення тримісячного строку як таких, що шукають роботу, статус безробітного їм надається по закінченні десяти днів, якщо підходяща робота не була запропонована.
Допомога по безробіттю таким громадянам призначається у розмірі 75 відсотків середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом наступних трьох місяців і 50 відсотків протягом наступних шести місяців, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області, і не нижче встановленої законодавством мінімальної заробітної плати.
Якщо працівник поступив на роботу за умови професійного перенавчання з відривом від виробництва, за ним зберігається на новому місці роботи середня заробітна плата за попереднім місцем роботи на весь період перенавчання.
Важливою гарантією є надання права на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку осіб передпенсійного віку, які мають встановлений законодавством про пенсійне забезпечення необхідний загальний трудовий стаж, у тому числі на пільгових умовах.
У разі, коли вивільнений працівник без поважних причин своєчасно не зареєструвався в державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу, або відмовився від двох пропозицій підходящої роботи, він втрачає безперервний трудовий стаж, і допомога по безробіттю призначається на загальних підставах.
Громадянам, які втратили роботу і заробіток, зареєстрованим у державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу, в період професійної підготовки і перепідготовки виплачується стипендія у розмірі 75 відсотків, а тим, хто не має дітей або інших утриманців, — 50 відсотків їх середньої заробітної плати за останнім місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області і не нижче мінімальної заробітної плати.
Членам сім'ї, які перебувають на утриманні безробітного, а також громадянам, які втратили право на допомогу по безробіттю у зв'язку із закінченням строку її виплати, подається матеріальна та інша допомога, включаючи дотації на користування житлом, комунальними послугами, громадським транспортом, у розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати у розрахунку на кожного з них за рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятості населення.
Державний фонд сприяння зайнятості населення є самостійною фінансовою системою і утворюється на державному та місцевому рівнях. Положення про Державний фонд сприяння зайнятості населення затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року № 47.
Державний фонд сприяння зайнятості населення утворюється за рахунок асигнувань Державного бюджету; обов'язкових внесків підприємств, установ, організацій, які займаються комерційною діяльністю, кооперативів; добровільних внесків громадських об'єднань, громадян і зарубіжних фірм, інших надходжень; коштів служби зайнятості за надання підприємствам, установам, організаціям платних послуг, не пов'язаних із зайнятістю населення.
З Державного фонду сприяння зайнятості населення фінансується розвиток центрів підготовки і навчання вивільнюваних працівників та незайнятого населення, професійної орієнтації населення, інформаційно-обчислювальних центрів, поліграфічної бази, власних підприємств служби зайнятості; проведення наукових досліджень і розробок з проблем ринку праці та зайнятості населення; забезпечення міжнародного співробітництва у розв'язанні проблем зайнятості населення; утримання працівників підрозділів державної служби зайнятості та інші потреби.
Порядок надходження, обліку і використання коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення, а також контроль за своєчасним і повним надходженням обов'язкових відрахувань здійснюється Державною службою зайнятості із залученням в необхідних випадках державної податкової служби.
Для підприємств, установ, організацій, що забезпечують перенавчання вивільнених працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, при обчисленні податку з прибутку сума балансового прибутку зменшується на розмір витрат", пов'язаних з організацією професійної підготовки таких працівників. Якщо протягом двох років, що передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.
У разі необхідності державна служба зайнятості може компенсувати підприємствам, установам та організаціям до 50 відсотків витрат на організацію навчання прийнятих на роботу громадян, вивільнених з інших підприємств, установ, організацій з підстав, що викликані змінами в організації виробництва і праці.
Особливі гарантії поширюються також на осіб, які втратили роботу внаслідок нещасного випадку на виробництві або настання професійного захворювання, в результаті чого потребують професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації.
Допомога по безробіттю виплачується протягом певного строку. У випадках, передбачених законом, виплата може припинятись або відкладатись. Припиняється виплата допомоги при працевлаштуванні безробітного; при проходженні професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості; в разі закінчення строку виплати допомоги по безробіттю; одержання допомоги по безробіттю обманним шляхом; засудження особи, яка одержує допомогу по безробіттю, або направлення за постановою суду до лікувально-трудового профілакторію; призначення пенсії відповідно до законодавства України.
Відкладається також виплата допомоги по безробіттю працівникам, які звільнені з роботи з дисциплінарних підстав, а саме: за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; за прогул без поважних причин; за появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; за вчинення за місцем роботи розкрадання майна власника; за одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівним працівником, а також при звільненні громадянина з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин.
Виплата допомоги по безробіттю відкладається також у випадку порушення безробітним обов'язку сприяти своєму працевлаштуванню відповідно до рекомендацій, погоджених з державною службою зайнятості.
Законом України «Про зайнятість населення» передбачено ряд випадків, коли виплата допомоги по безробіттю може бути припинена на строк до трьох місяців. Це можливо при відмові безробітного від двох пропозицій підходящої роботи; при прихованні від державної служби зайнятості відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу в період одержання допомоги по безробіттю; при порушенні безробітним умов його реєстрації та перереєстрації як безробітного; при відсутності безробітного більше одного місяця за місцем проживання без погодження з державною службою зайнятості; при відмові від роботи за спеціальністю, набутою після перенавчання за направленням служби зайнятості; при припиненні навчання у навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів без поважних причин.
Період, на який припиняється виплата допомоги по безробіттю, зараховується в загальний період виплати допомоги по безробіттю.
Рівень безробіття, ступінь використання робочої сили є показником ефективності суспільного виробництва. Тому держава зацікавлена у тому, щоб трудові ресурси використовувались більш повно і цілеспрямовано. Саме в цьому відображається усвідомлений фактор державного управління економікою. Система організаційно-правових заходів, що проводиться державними органами зайнятості населення, надає суттєву допомогу громадянам у підшуканні їм роботи і тимчасовому матеріальному забезпеченні в період, поки така робота підшуковується.
Внаслідок звернення громадянина до державної служби зайнятості населення виникають правові відносини по працевлаштуванню. Вони тривають від моменту такого звернення до направлення громадянина на роботу, що закінчилося укладенням трудового договору.
Саме шляхом реалізації направлення на роботу правові відносини по працевлаштуванню перетворюються у трудові правовідносини.