Основним законом кожної держави є Конституція. Вона дає наукове осмислення політичних та економічних процесів у країні, закріплює ідею розподілу і організації державної влади, її співвідношення з демократичними інституціями суспільства, визначає права та свободи громадян і створює умови для їх реалізації.
Досі вважалося, що першою Конституцією в світі була Конституція Сполучених Штатів Америки, прийнята в 1787 році. Фактично першою в світі Конституцією була Конституція України, прийнята 5 квітня 1710 року її прийняття відбулося в місті Бендери (тепер Республіка Молдова) на козацькій Раді. Саме так гетьман України Пилип Орлик відзначив свій вступ на гетьманство. Ця Конституція була першою демократичною Конституцією не лише в Європі, а й у світі, бо прийнята була за 77 років до прийняття Конституції Сполучених Штатів.
Основним постулатом Конституції Пилипа Орлика була незалежність України як від Росії, так і від Польщі. Обмежувалась влада гетьмана і створювався козацький парламент Передбачалося встановлення національного суверенітету визначення кордонів Української держави, недоторканість Запорізької Січі. Законодавчим органом визначалась Рада генеральної старшини, а главою виконавчої влади — гетьман.
Особливо цінним в Конституції України 1710 року є те, що в ній йшлося про забезпечення прав людини, економічні та інші важливі для держави питання. На жаль, ця Конституція не знайшла свого практичного застосування, бо колоніальний гніт Російської імперії на чолі з Петром І зводився, а пізніше фактично призвів до знищення гетьманату як інституції і української державності.
За роки Радянської влади в Україні дослівно відтворювались Конституції, що приймались у Радянському Союзі. Так було з Конституцією 1936 року, яку називали Сталінською, і з Конституцією 1977 року, прозваною Брежнєвською. Ці Конституції проголошували основні права і свободи в галузі трудових відносин «такі як право на працю, право на відпочинок, право на охорону здоров'я, право на освіту, право брати участь в управлінні державними і громадськими справами, право на об'єднання в громадські організації, право на матеріальне забезпечення в старості, в разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, а також втрати годувальника. Обов'язком і справою честі кожного здатного до праці громадянина визнавалась сумлінна праця в обраній ним галузі суспільно корисної діяльності, додержання трудової дисципліни, зберігання і зміцнення державної власності.
За традиційною класифікацією перелічені права охоплюють більшість економічних, соціальних та культурних прав. Зазначалося, що ці права забезпечуються соціалістичною системою господарства, неухильним зростанням продуктивних сил, соціалістичною власністю на знаряддя та засоби виробництва.
Проголошувані Конституцією права можна назвати позитивними правами, які у власному розумінні цього поняття не є правами, оскільки їм не кореспондуються певні обов'язки, вони не гарантувались і не могли гарантуватись у повному обсязі, наприклад, за допомогою судового захисту. На сьогодні жодна країна в світі, що більш розвинута і багата ніж Україна, не може створити належних гарантій реалізації і захисту економічних, соціальних і культурних прав своїм громадянам. Відсутність же судового захисту, який є найефективнішою формою правових гарантій, перетворює названі права на декларацію і тим самим дискредитує саму ідею прав людини.
У той же час, право на працю, право на освіту, право на житло, право на охорону здоров'я є найважливішими економічними, соціальними і культурними правами. В сучасних умовах вони можуть лише бути соціальними намірами держави, що засвідчують її гуманістичну мету.
Тому проголосивши 24 серпня 1991 року свою незалежність, підтверджену 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, для Української держави в сучасний період немає більш важливої проблеми як проведення конституційної реформи, завершенням якої повинно стати ухвалення нової Конституції України як незалежної держави. Ця Конституція повинна закріпити національний суверенітет, недоторканість території, забезпечити права людини, визначити співвідношення законодавчої, виконавчої та судової влади, розв'язати економічні та інші важливі для держави питання.
Народ України хоче побудувати правову державу, в якій Конституція має бути визначальним регулятором суспільних відносин. Головним пріоритетом діяльності держави повинна бути людина як найвища соціальна цінність. Громадяни повинні здійснювати свої права за принципом «дозволене те, що не заборонене законом». Права і свободи людини повинні бути першоосновою існування і поступового розвитку суспільства, ідеалом якого є гуманізм. Державні органи, органи місцевого самоврядування, посадові особи повинні здійснювати свої повноваження за принципом «дозволене лише те, що визначене законом».
Україна намагається йти шляхом створення громадянського суспільства, забезпечення принципів верховенства права, пріоритетності прав і свобод людини, утвердження необхідних гарантій розвитку національних меншин.
Але відсутність в державі Конституції, яка б відповідала суті існуючих суспільних відносин, гальмує проведення економічних, а також політичних і державно-правових реформ. З метою подальшого розвитку та успішного завершення конституційного процесу в Україні Верховна Рада України, як єдиний законодавчий орган, та Президент України, як глава держави і глава виконавчої влади, які є суб'єктами конституційного права, що одержали свої повноваження безпосередньо від народу, 8 червня 1995 року уклали між собою Конституційний договір «Про основні засади організації і функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України»
Відповідно до цього договору Верховна Рада України визнана єдиним органом законодавчої влади України, яка розглядає і вирішує питання державного і суспільного життя, що потребують врегулювання законами України. Крім законів, Верховна Рада приймає Кодекси та інші кодифікаційні акти, вносить до них зміни та доповнення, дає їх офіційне тлумачення, приймає постанови, заяви, декларації, звернення. Це положення відповідає і ст.97 Конституції України в редакції Закону від 14 лютого 1992 року, яка визнає Верховну Раду України єдиним органом законодавчої влади України Вона правомочна розглядати і вирішувати будь-яке питання, шо не входить згідно з Конституцією до компетенції органів державної виконавчої чи судової влади, а також не є таким, що вирішується виключно всеукраїнським референдумом.
Конституційний договір діє до прийняття нової Конституції України. Положення чинної Конституції діють лише в частині, що узгоджується з Конституційним договором
Поряд з Конституцією на території України діють ряд інших законів, які забезпечують верховенство закону.