Міжнародні відносини не обмежуються тільки міждержавними, міжвладними контактами основних суб'єктів міжнародного права. Відбуваються постійні контакти між фізичними і юридичними особами різноманітних держав, на рівні міжнародних неурядових організацій, вони регулюються або національним правом відповідної держави, або нормами міжнародного приватного права.
Водночас спостерігається тісний взаємозв'язок міжнародного публічного і міжнародного приватного права:
— і те, й інше, у широкому смислі, регулюють міжнародні відносини;
— у загальних початках: спостерігається переломлення основних принципів міжнародного публічного права в доктрині міжнародного приватного права;
— і в міжнародному публічному праві й у міжнародному приватному праві завжди є визнання правосуб'єкт-ності іншої держави;
міжнародні договори з питань міжнародного приватного права не можуть суперечити принципам міжнародного публічного права, у такий спосіб установлюються загальні цілі створення правових умов для міжнародного співробітництва в різних галузях.
Отже, міжнародне приватне право як сукупність норм, що регулюють цивільно-правові відносини, що мають міжнародний характер («ускладнені» іноземним елементом), не повинно суперечити загальновизнаним принципам міжнародного публічного права.
Слід також мати на увазі, що міжнародні угоди, що регулюють цивільно-правові відносини (договори в сфері міжнародного приватного права), у багатьох випадках включаються у розвиток міжнародних міждержавних договорів.
Розмежування між міжнародним публічним і міжнародним приватним правом можливо провести на різних підставах:
— за суб'єктами: у міжнародному публічному праві суб'єктами є держави, нації і народності, що борються за незалежність, міжнародні організації, а в міжнародному приватному праві — фізичні і юридичні особи;
— за предметом правового регулювання: у якості таких у міжнародному публічному праві виступають міждержавні міжвладні відносини, а в міжнародному приватному праві — це міжнародні приватно-правові відносини (цивільні, сімейні, трудові та ін.);
— за джерелами: у міжнародному публічному праві — це міжнародний договір, міжнародний порядок та ін., а в міжнародному приватному праві їхнє коло
значно ширше — це національне законодавство, міжнародні договори, торговельні порядки та ін. ;
— за методом правового регулювання: у міжнародному публічному праві — це узгодження воль держав; у міжнародному приватному праві — це подолання колізій (зіткнення законів);
— за видами відповідальності: у міжнародному публічному праві наступає міжнародно-правова відповідальність, а в міжнародному приватному праві — цивільно-правова;
— і, нарешті, за сферою дії: у міжнародному публічному праві цю сферу можна визначити як глобальну (вона охоплює всі держави й інші суб'єкти міжнародного публічного права), а в міжнародному приватному праві вона має національні межі (у кожній державі є своє міжнародне приватне право).
6. Галузі й інститути міжнародного права
Система міжнародного права — це об'єктивно існуюча цілісність внутрішньо взаємозалежних елементів:
— загальновизнаних принципів;
— норм міжнародного права (договірних і звичайно-правових);
— рішень і рекомендаційних резолюцій міжнародних організацій;
— рішень міжнародних судових органів;
— а також інститутів міжнародного права.
Існують такі інститути міжнародного права, як інститут міжнародного визнання, інститут правонаступ-ництва стосовно договорів, інститут міжнародної відповідальності й інші.
Всі ці елементи системи в різних сполученнях складають галузі міжнародного права. Такі, як галузь морського права, галузь дипломатичного права, галузь права міжнародних договорів та інші.
Кожна галузь являє собою самостійну систему, але кожна може вважатися і підсистемою в рамках цілісної, єдиної системи міжнародного права.
Література:
1. Баскин Ю.Я., Фельдман Д.И. История международного права. — М., 1990.
2. Буткевич В.Г. Соотношение внутригосударственного и международного права. — К., 1981.
3. Василенко В.А. Основы теории международного права. — К., 1988.
4. Курс международного права. В 7 т. Т.1. Понятие, предмет и система международного права /Ю.А. Баскин, Н.Б. Крылов, Д.Б. Левин и др. — М., 1989.
5. Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве /Отв. ред. В.Н. Денисов, В.И. Евин-тов. — К., 1982.
6. Тункин Г.И. Право и сила в международной системе. — М., 1983.
7. Тускоз Ж. Міжнародне право. — К., 1998.
8. Черниченко СВ. Теория международного права. В 2-х томах. Т. 2: Старые и новые теоретические проблемы. — М., 1999.