Район розташований у правобережній частині України в лісостеповій зоні, на Придніпровській і Подільській височинах, що впливає на господарську діяльність населення. (У чому виявляється цей вплив?)
Площа району — 60,9 тис. квадратних кілометрів. Населення — 4,6 млн чоловік. Район охоплює територію Вінницької, Хмельницької і Тернопільської областей (мал. 114. Економічні райони: Північне-Західний, Карпатський, Подільський).
Кліматичні умови цієї території сприятливі для ведення господарства. Середні температури найхолоднішого місяця близько -5 °С, найтеплішого — приблизно 20 °С. Опадів буває 500—600 мм. У районі густа річкова сітка і багаті земельні ресурси (чорноземи і сірі лісові ґрунти).
Оскільки в геологічному відношенні територія досліджена недостатньо, корисні копалини економічного району в основному обмежуються сировиною для промисловості будівельних матеріалів, особливо в районі Українського кристалічного щита. Тут є значні поклади будівельного і оздоблювального каменю. Вздовж річок Случі та Південного Бугу трапляються родовища гранітів і гнейсів. У Шепетівському районі — поклади цінного червоного граніту. На півдні Хмельницької області в Кам'янець-Подільському районі на поверхню виходить мармур.
Хмельницька область багата на вапняки, центральна і північна частини Тернопільської області багаті на крейду. Поклади пісковиків (з них виготовляють точила, бруски, жорна тощо) виявлено у Вінницькій і Тернопільській областях.
Великі запаси гіпсу розвідані вздовж Дністра в Тернопільській і Хмельницькій областях. В усіх трьох областях району є мергель — сировина для виробництва цементу, каолін, що використовується в фарфоро-фаянсовій, гумовій, паперовій та інших галузях господарства. Родовища трепелу і опоки (будівельні матеріали) залягають у Вінницькій і Хмельницькій областях. Багато родовищ цегельно-черепичних і гончарних глин та пісків. У Придністров'ї є незначні поклади фосфоритів.
У районі, особливо у Вінницькій та Хмельницькій областях, виявлено різноманітні за складом мінеральні лікувальні води.
До енергетичних ресурсів належать поклади торфу на півночі району та незначні запаси бурого вугілля в усіх областях. У Придністров'ї трапляються родовища горючих сланців.
Населення району розміщується досить рівномірно. Середня його густота — понад 75 чоловік на 1 км2 — є нижчою від середнього по країні показника. Вона зростає у напрямі з півночі на південь і є найбільшою у Придністров'ї. Сільське населення становить 53 %. Це один з найменш урбанізованих районів України.
У Подільському районі промислове і сільськогосподарське виробництва розвиваються на значній енергетичній базі. Тут працюють Хмельницька АЕС, Ладижинська ДРЕС і Дністровська ГЕС.
Основою господарського комплексу економічного району є потужний АПК, який базується на інтенсивному, багатогалузевому сільському господарстві. За виробництвом валової сільськогосподарської продукції район знаходиться на четвертому місці в країні. (Порівняйте цей показник з показниками площі і кількості населення району.)
Сільськогосподарську сировину використовує більшість промислових підприємств Поділля. У сільському господарстві працює основна частина населення.
Провідною галуззю сільського господарства району є рослинництво. Близько 50% всіх посівних площ зайнято під зерновими культурами, серед них виділяються озима пшениця, а також кукурудза та зернобобові. Розвинуто картоплярство і овочівництво. Значні площі зайнято під садами і ягідниками.
Основною технічною культурою є цукрові буряки. За їх валовими зборами Поділля посідає перше місце в країні (до 30 %). До інших технічних культур належать соняшник і тютюн.
Тваринництво тісно пов'язане з рослинництвом та переробною ланкою АПК. Так, кормові культури займають понад 28% усієї посівної площі. Відходи цукрової, борошномельно-круп'яної, олійної та інших галузей харчової промисловості використовуються для відгодівлі худоби. Переважає молочно-м'ясне скотарство, розвиваються свинарство, птахівництво, вівчарство, рибництво і бджільництво. (Які природні умови для розвитку рибництва є в районі?)
Найрозвинутішими галузями харчової промисловості є цукрова, спиртова, м'ясна, молочна, маслоробна, сироварна, борошномельно-круп'яна, олійно-жирова, плодоовочева, хлібопекарська. Провідна роль належить цукровій промисловості. Тут працюють 62 заводи, які виробляють третину цукру в країні. Найбільшими підприємствами є Шепетівський цукрорафінадний завод, Кременецький, Городоцький, Кирнасівський та Теофіпольський цукрові заводи.
Спиртова промисловість тісно пов'язана з цукровою, оскільки переробляє її відходи (патока). Крім того, спирт у районі виробляють із картоплі і зерна. Працює 30 спиртових заводів. Допоміжними в галузі є виробництва вітамінів, кордових дріжджів тощо.
Найбільші підприємства м'ясної промисловості розміщено В обласних центрах. Великі птахокомбінати знаходяться в Барі. Козятині, Кам'янці-Подільському, Шепетівці.
Досить рівномірно розміщуються в сировинних зонах маслоробні і маслоробно-сироварні підприємства. Найбільший серед них — Городоцький молочноконсервний завод (Хмельницька область).
Значну сировинну базу використовує плодоовочева промисловість. Найбільші підприємства цієї галузі знаходяться у Вінниці, Заліщиках, Кам'янці-Подільському, Могилеві-Поділь-ському, Тульчині. (В якій частиш району розміщено ці підприємства? Чому саме у ній?)
Машинобудування і металообробка району спеціалізується на виробництві технологічного устаткування для харчової промисловості, торгівлі і громадського харчування, приладів, інструментів, сільськогосподарських машин. Розвинута електротехнічна промисловість. Машинобудування зосереджено в обласних центрах, а також у Кам'янці-Подільському, Могиле-ві-Подільському, Барі, в малих містах Тернопільської області.
Хімічна промисловість району представлена виробництвом мінеральних добрив, сірчаної кислоти, товарів побутової хімії, миючих засобів, оліфи, штучної шкіри. Підприємства лісохімії випускають каніфоль, ефірну олію, скипидар (Славута).
'Досить потужною є легка промисловість: швейна, текстильна, взуттєва. Найбільшим підприємством легкої промисловості є виробниче об'єднання «Текстерно» у Вінниці. Суконні фабрики є у Дунаївцях та Славуті. Прядильно-ткйцьке виробництво налагоджене у Хмільнику і Кам'янці-Подільському. Трикотажні вироби випускають у Хмельницькому, Шепетівці. Підприємства швейної промисловості розміщено майже в кожному місті. Взуттєва і шкіргалантерейна промисловість працюють на власній сировині (якій?). Найбільші підприємства знаходяться в обласних центрах, а також у Почаєві, Теребовлі, Тульчині. В районі також розвинуте хутрове виробництво (Жмеринка), налагоджений випуск вати (Кременець), нетканих матеріалів (Могилів-Подільський),
Меблева промисловість розвинута в обласних центрах, Кременці, Шепетівці. У Вінниці виготовляють тару, у Погребищах — контейнери. Целюлозно-паперова промисловість дістала розвиток на півночі району (Понінка, Славута, Полонне, Росош).
З давніх-давен на Поділлі розвивалися народні промисли: ткацтво, килимарство, плетіння, вишивання, гончарний промисел.
Промисловість будівельних матеріалів спирається на надзвичайно різноманітну сировинну базу. Провідним підприємством цієї галузі є Кам'янець-Подільський цементний завод.
Видобувають і обробляють граніт на Жежелівському родовищі. Каменедробильні заводи Гнівані, Ладижина і Шепетівки виробляють щебінь. Стінові блоки з черепашника виготовляють у Збаразькому, Кам'янці-Подільському, Могилеві-Подільсько-му та Крижопільському районах. Вапняк розробляють для потреб будівництва, цукрової промисловості, вапнування кислих ґрунтів північних районів тощо. Кременецький завод постачає крейду для будівництва і хімічної промисловості. Цегельні і черепичні заводи розміщені в багатьох місцях. На них виробляють вогнетриви для металургії (Шепетівський і Полонський райони). Глуховецький і Турбівський каолінові заводи забезпечують потреби гумової, фарфоро-фаянсової та целюлозно-паперової промисловості. Будівельне скло, фаянс і кераміку виробляють у Бережанах і Славуті, художню кераміку і фарфор — в Полонному.
Поділля має досить розгалужену транспортну мережу. Провідну роль у районі відіграє залізничний і автомобільний транспорт. Довжина залізниць становить 2 559 км, автошляхів з твердим покриттям — понад 20 тис. кілометрів. Найважливішими залізничними магістралями є: Київ—Вінниця—Мо-гилів-Подільський—Чернівці, Козятин—Шепетівка—Здолбу-нів, Шепетівка—Кам'янець-Подільський, Тернопіль—Чернівці. Великими залізничними вузлами — Вапнярка, Жмеринка, Козятин, Шепетівка. Найбільші автомагістралі: Київ—Вінниця—Хмельницький—Тернопіль, Вінниця—Немирів—Могилів-Подільський, Кременець—Тернопіль—Заліщики.
Промисловими вузлами Подільського району є: Вінницький, Хмельницький, Тернопільський, Кам'янець-Подільський, Шепетівський.
Найбільший промисловий вузол — Вінницький. До його складу входять Вінниця (387 тис. чоловік) та населені пункти біля неї (Гнівань, Сутиски, Тиврів та ін.). Найрозвинутішими галузями вузла є машинобудування і металообробка, харчова і легка промисловість. Машинобудування і металообробка представлена такими заводами: інструментальним, тракторних агрегатів, електротехнічним, підшипниковим, радіол амповим, радіотехнічної апаратури. Потужний хімічний завод випускає суперфосфат, отрутохімікати, сірчану кислоту тощо.
Підприємствами харчової промисловості є м'ясний, олійно-жировий, консервний та хлібний комбінати, кондитерська фабрика. У Вінниці є підприємства швейної, взуттєвої та трикотажної промисловості, інші виробництва легкої промисловості. Промисловість будівельних матеріалів представлена заводами «Будіндустрія», залізобетонних конструкцій, керамзитового гравію, буддеталей, цегельними та ін. Працюють деревообробний комбінат і меблева фабрика, а також найбільша в країні картографічна фабрика.
Промисловим центром і одним з найбільших залізничних вузлів у країні є Жмеринка (41 тис. чоловік). Тут розвинуті харчова та легка галузі промисловості. Працюють молочний, продовольчих товарів та ферментаційний заводи, хутрова і текстильно-галантерейна фабрики. Великим підприємством міста є вагоноремонтний завод.
Багатогалузевим промисловим центром, що знаходиться на південному заході Вінницької області, є Могилів-Подільський (37 тис. чоловік) на р. Дністрі. Його провідна галузь — машинобудування і металообробка. Тут працюють машино-, приладобудівний, газового устаткування і приладів заводи, що виробляють машини для сільського господарства, харчової промисловості, побутові прилади тощо. Розвинуті харчова' легка промисловість і промисловість будівельних матеріалів. Є фабрика нетканих матеріалів.
До Хмельницького промислового вузла входять місто Хмельницький (253 тис. чоловік) та навколишні селища. Провідними галузями промислового комплексу міста є машинобудування і харчова промисловість. Машинобудування і металообробка представлена заводами «Катіон», «Електрон-маш», ливарно-механічним, тракторних агрегатів, виробничими об'єднаннями «Ремпресмаш», «Укрелектроапарат», «Тер-мопластавтомат». До підприємств харчової промисловості належать м'ясокомбінат, молочний і хлібний заводи, макаронна і кондитерська фабрики. Є також заводи великопанельного домобудування і залізобетонних конструкцій та меблева фабрика.
До складу Кам'янець-Подільського промислового вузла входять місто Кам'янець-Подільський (108 тис. чоловік) та навколишні селища. Профілюючою галуззю вузла є машинобудування і металообробка: приладобудівний, кабельний, сільськогосподарських машин, електромеханічний, автоагре-гатний, дереворізального інструменту, «Електроприлад» та інші заводи. Харчова промисловість представлена м'ясокомбінатом, молочним, цукровим і консервним заводами. До промисловості будівельних матеріалів належать цементний, асфальтобетонний заводи. Є швейна, бавовняна та меблева фабрики.
Кам'янець-Подільський — великий туристичний центр. Тут багато пам'яток історії і архітектури.
ДоШепетівського промислового вузла входять Шепетівка, а також міста Славута, Нетішин, Ізяслав. Основними галузями вузла є машинобудування і металообробка, будівельна, харчова промисловість. У Шепетівці (53 тис. чоловік), великому залізничному вузлі, знаходяться підприємства, які ремонтують і обслуговують залізничний транспорт. Машинобудування і металообробка представлена заводами «Металіст», культиваторів, механічним. Є деревообробне підприємство, заводи будматеріалів і асфальтовий. Кілька підприємств харчової
промисловості: м'ясний і цукровий комбінати, заводи безалкогольних напоїв, маслоробний, два хлібних.
У Славуті (35 тис. чоловік) переважає промисловість будівельних матеріалів: заводи силікатних стінових матеріалів, залізобетонних конструкцій, «Будфарфор», руберойдовий, виробництва скла. Є підприємства дерево- і металообробної, легкої і харчової промисловості.
У Нетішині (31 тис. чоловік) розміщено заводи будівельних матеріалів, хлібний, а також Хмельницька АЕС.
В Ізяславі (18 тис. чоловік) знаходяться хлібний і комбікормовий заводи, меблева і музичних інструментів фабрики, завод « Харчомаш о.
Значним промисловим вузлом, адміністративним і економічним центром Тернопільської області є Тернопіль (229 тис. чоловік). Провідні галузі промислового комплексу міста — машинобудування і металообробка, легка і харчова промисловість. Машинобудування представлене виробничими об'єднаннями «Тернопільський комбайновий завод», «Ватра». Працюють також заводи: ремонтно-механічний, експериментально-механічний, авторемонтний та ін. Серед підприємств легкої промисловості є: ВО «Текстерно», виробниче швейне об'єднання, галантерейна фабрика, завод штучних шкір. Підприємствами харчової промисловості є: цукровий, хлібні, молочні, пивоварні, безалкогольних напоїв заводи. В місті працює кілька підприємств будіндустрії: комбінат «Будін-дустрія», заводи залізобетонних виробів, цегельний. Працюють фарфоровий завод, меблевий комбінат, фармацевтична фабрика.
На півдні Тернопільщини розташоване місто Чортків (28 тис. чоловік). Тут знаходяться підприємства харчової (м'ясний, хлібний, хлібопродуктів комбінати, цукровий і сироробний заводи, кондитерська фабрика) та легкої (швейна та пір'яно-пухова фабрики) промисловості.
Багатогалузевим промисловим центром, що знаходиться на півночі Тернопільської області, є місто Кременець (25 тис. чоловік). Промисловий комплекс міста формують цукровий, тютюново-ферментаційний, хлібний і продовольчих товарів заводи, комбінат хлібопродуктів, а також заводи порошкової металургії, будівельних матеріалів. Є кілька фабрик легкої промисловості: «Райдуга», «Ватин». Працює меблева фабрика.
З Подільського району в інші райони країни вивозять: цукор, овочеві, фруктові, м'ясні і молочні консерви, бурякозбиральні комбайни, інструменти, підшипники, технологічне устаткування для харчової промисловості, торгівлі і громадського харчування, мінеральні добрива, продукцію лісохімії, миючі засоби, штучну шкіру, бавовняні і шерстяні тканини, продукцію целюлозно-паперової промисловості та будівельні матеріали.
З інших районів на Поділля надходять метали, вугілля, прилади, різноманітні машини і обладнання, лісоматеріали, хімічні добрива, штучні і синтетичні волокна, сільськогосподарські машини, вантажні і легкові автомобілі та автобуси тощо.
Для Подільського району головними проблемами є низький рівень промислового розвитку, викликане цим безробіття. Люди змушені шукати роботу за межами району. Особливо це стосується Вінницької області, населення якої за останні 20 років зменшилося більш як на 500 тис. чоловік. _. В областях Поділля низький природний приріст населення. Для Вінницької області він від'ємний, а середній вік сільських жителів — близько 55 років. Важка фізична праця і сезонність у використанні трудових ресурсів, пов'язані з переважанням у спеціалізації господарств Поділля монокультури — цукрових буряків, призводять до відтоку населення з районів буряківництва.
Значною проблемою є ерозійні процеси, що набувають катастрофічного характеру на Подільській та Придніпровській височинах. (Яку приблизно частину району ці височини займають?)
Рівнинність, переважання опадів над випаровуванням призводять до значної заболоченості території. Ґрунти більшої частини району малородючі, дерново-підзолисті. Для підвищення їх урожайності необхідні вапнування і внесення добрив. У районі значні водні ресурси, густа річкова сітка, багато озер. (Знайдіть на карті найбільші річки і озера району. Які типи ґрунтів крім зазначених тут поширені?)
За лісосировинними ресурсами район поступається тільки Карпатському. Лісами вкрито близько 40 % всієї площі району. Основними видами деревних порід є сосна, дуб, граб, береза, осика, вільха. Великих збитків лісосировинним ресурсам району завдала катастрофа на Чорнобильській АЕС.
Виявлених корисних копалин небагато, оскільки територія району в геологічному відношенні досліджена ще недостатньо.
З паливних ресурсів є кам'яне вугілля Львівсько-Волинсь-кого басейну і торф. У 1994 р. відкрито досить значні родовища природного газу, в перспективі можливе відкриття нафти. Великі запаси будівельних матеріалів: граніту, базальту, гнейсів, діабазів, вапняків, глини, піску, крейди. Є сировина для скляної промисловості, каолін. У Рівненській області розробляються поклади бурштину. Трапляється й інше коштовне каміння. В різних частинах району виявлено мінеральні води.
Район має найменшу кількість населення з-поміж економічних районів країни. Тут значно нижчі від середніх показники густоти населення (57 чоловік на 1 км2). Густіше заселена південна частина, міське населення району становить близько 50 % всіх жителів.
У цілому загальний рівень економічного розвитку Північного Заходу є найнижчим у країні. Переважають галузі АПК. Крім харчової і легкої промисловості тут дістали розвиток машинобудування і металообробка, лісова, деревообробна, фарфоро-фаянсова промисловість.
Машинобудування спеціалізується на виробництві сільськогосподарських машин (Ковель, Рівне), приладів (Луцьк, Рівне), устаткування для залізничного транспорту (Ковель), автомобілів (Луцьк), будівельних інструментів (Костопіль), обладнання для тваринництва і кормовиробництва (Квасилів, Рожище).
Підприємства хімічної промисловості випускають хімічні добрива (Рівне), товари побутової хімії і пластмасові вироби.
У районі дістала розвиток промисловість будівельних матеріалів. Працює цементно-шиферний комбінат у Здолбунові. Обробка граніту і базальту налагоджена в Рівненській області (Костопільський, Рокитнівський, Сарненський райони).
Скляна і фарфоро-фаянсова промисловість розвинута в Рівненській області (Костопіль, Рокитне).
Високий рівень розвитку мають лісова і деревообробна промисловість. Лісозаготівля зосереджена в районах Дубровиді і Цумані. Великі деревообробні комбінати і меблеві фабрики
працюють у Ковелі, Луцьку, Рівному, Сарнах, їх продукція — це буддеталі, фанера, меблі, тара, деревостружкові плити, паркет тощо. Костопільський домобудівний комбінат — найбільше в країні підприємство з виробництва стандартних житлових будинків.
Основою АПК району є сільське господарство і переробні ланки харчової та легкої промисловості. Сільськогосподарське виробництво спеціалізується на скотарстві, вирощуванні льону-довгунця, картоплі, хмелю, зерна. Орні землі займають майже 70 % сільськогосподарських угідь. Значні площі зайняті під сіножатями та пасовищами. Великі площі земель осушені.
Важливими зерновими культурами є озима пшениця і жито. Озиму пшеницю переважно сіють на півдні району, жито — на півночі. Значні площі зайнято під льоном-довгун-цем, хмелем. Північний Захід — один з головних районів країни з вирощування картоплі. В південній частині вирощують цукрові буряки. Розвинуто садівництво і ягідництво.
Провідною галуззю тваринництва є скотарство. На Поліссі воно має молочно-м'ясний напрям спеціалізації, в лісостепових районах — м'ясо-молочний. Розвинуто свинарство і вівчарство, птахівництво (особливо вирощування качок і гусей). Допоміжними галузями тваринництва є кролівництво, рибництво, бджільництво.
Харчова промисловість базується на власній сировині. Цукрова і спиртова галузі розвинуті на півдні району (Дубне, Корець, Мізоч, Острог, Володимир-Волинський, Горохів, Іва-ничі), плодоовочева — повсюдно (Любомль, Володимир-Волинський, Клевань, Дубровиця тощо). Дістали розвиток м'ясна (найбільші підприємства в Луцьку, Ковелі, Рівному), маслоробно-сироварна, борошномельно-круп'яна і хлібопекарська галузі.
1 Основна частина галузей легкої промисловості також використовує місцеву сировину. Це шкіряно-взуттєва і особливо лляна галузі. Із сировинних районів льон надходить на заводи первинної обробки, льоноволокно — на Рівненський льонокомбінат, де з нього виготовляють тканини. В районі працюють підприємства текстильної, швейної та панчішно-шкарпеткової промисловості/
Енергетичною базою господарства району є вугільна і торфова промисловість. У Волинській області знаходиться 9 кам'яновугільних шахт. У північних районах Північного Заходу видобувають торф. Електроенергією район забезпечується переважно від Рівненської АЕС та Добротвірської ДРЕС.
Транспортне забезпечення Північного Заходу недостатнє. Довжина залізниць становить 1 109 км, автошляхів з твердим покриттям — понад 8,5 тис. кілометрів. Найбільшими залізничними вузлами в районі є Ковель, Сарни, Рівне, Здолбунів; судноплавними річками — Прип'ять, Горинь, Стир.
Промислових вузлів у Північно-Західному економічному районі три: Рівненський, Луцький, Ковельський.
Найбільший з них — Рівненський. До його складу входять Рівне, Дубно, Здолбунів. Провідними галузями вузла є машинобудування і металообробка, харчова, легка промисловість, будівельна індустрія.
У Рівному (245 тис. чоловік) знаходяться такі великі підприємства, як ВО «Газотрон», «Азот», «Рівненський завод тракторних агрегатів», заводи високовольтної апаратури, торгового обладнання. Харчова промисловість представлена м'ясокомбінатом, овочеплодопереробним і молочним заводами, кондитерською фабрикою. До підприємств легкої промисловості належать льонокомбінат та швейна і нетканих матеріалів фабрики. В місті розвинута будіндустрія: комбінати домобудівний і великопанельного домобудування, ВО «Рівнезалізо-бетон» та деревообробна промисловість (ВО «Рівнедерев»).
Дубно (42 тис. чоловік) знаходиться на півдні Рівненської області. Провідною галуззю міста є харчова промисловість: сироробний і м'ясний комбінати, цукровий та овочесушильнокон-сервний заводи, хмелефабрика. В Дубно працюють трикотажна, меблева, художньої галантереї фабрики; ливарно-механічний, лісопросочувальний, гумотехнічних виробів заводи.
Великим залізничним вузлом, що знаходиться в північній частині Рівненської області, є Сарни (31 тис. чоловік). Машинобудування і металообробка представлена заводами ремонтно-механічним і мостових технологічних конструкцій. У місті є також комбінат «Будіндустрія», меблева фабрика, льонопереробний завод, м'ясокомбінат, хлібний і продтоварів заводи.
У Здолбунові (28 тис. чоловік) переважає будіндустрія: цементно-шиферний комбінат, ВО «Укрцемремонт», заводи залізобетонних конструкцій і виробів. Працюють заводи машинобудування і металообробки: ремонтно-механічний, нестандартного обладнання «Іскра». Є підприємства харчової промисловості. Здолбунів — великий залізничний вузол.
Ядром Луцького промислового вузла є Луцьк (217 тис. чоловік) (мал. 115). До вузла входять також Ківерці, Підгайці та інші менші населені пункти. Провідною галуззю тут є машинобудування і металообробка (заводи: автомобільний, підшипниковий, електроапаратний, комунального машинобудування і комунального обладнання, виробничо-наукове об'єднання «Електротермометрія»).
Підприємства хімічної промисловості представлені заводами «Спектр», виробів з пластмас. У місті є підприємства будівельної індустрії (ВО «Волиньзалізобетон», заводи великопанельного домобудування, картонно-руберойдовий і силікатний), легкої промисловості (виробничо-торгове шовкове об'єднання та виробниче швейне об'єднання «Волинь», взуттєва фабрика, завод синтетичних шкір). Багато підприємств харчової промисловості (консервний, «Харчопродукт», продтоварів, хлі-бо-, молоко-, маслозаводи). До деревообробної промисловості належать меблевий і тарно-бондарний комбінати.
Головним центром Ковельського промислового вузла є Ковель (72 тис. чоловік) — значний залізничний вузол Волинської області. Промисловий комплекс складається з підприємств різних галузей. У місті є підприємства, що обслуговують залізничний транспорт. Тут працюють заводи: сільськогосподарських машин, льонообробний, крохмальний, комбікормовий, сироробний, будівельних матеріалів. Є м'ясо-, хлібокомбінати, швейна та культтоварів фабрики, ветсанзавод, деревообробний комбінат.
Одним з промислових центрів Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну є Нововолинськ (57 тис. чоловік). Він розташований на південному заході Волинської області. У місті налічується 6 вугільних підприємств, а також заводи спеціалізованого технологічного устаткування та ремонтно-механічний, кілька підприємств харчової і промисловості будівельних матеріалів, деревообробний комбінат і бавовнопрядильна фабрика. Північно-Західний район має економічні зв'язки з усіма районами країни.
З Північно-Західного району вивозять будівельні матеріали І коштовне каміння (бурштин), сільськогосподарські машини, прилади, підшипники, автомобілі, устаткування для залізничного транспорту, хімічні добрива, лісоматеріали, фанеру, меблі, паркет, тару, стандартні житлові будинки з дерева, лляні тканини тощо.
Різноманітні машини і обладнання, прилади та інструменти, вантажні і легкові автомобілі, автобуси, штучні і синтетичні волокна, добрива, метали, олія, виноград, кавуни тощо надходять сюди з інших районів країни.
Пригадайте, з яких районів сюди надходять велосипеди, електробритви, буряко- і кукурудзозбиральні комбайни, олія.
Оскільки Північно-Західний район має найнижчий в країні рівень промислового розвитку та досить високий для України природний приріст населення, в районі є значні соціально-економічні проблеми. Десятками років тут було приховане безробіття. У пошуках роботи люди виїжджали за межі району. Складною є ситуація й нині.
Екологічні проблеми району пов'язані насамперед з атомною енергетикою. Північна частина Рівненської області і північно-східний край Волинської виявилися радіоактивне забрудненими внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС. Рівненська АЕС (знайдіть її на карті) побудована на карстових породах, що легко розмиваються. Витрачаються величезні кошти на те, щоб закріпити породи під станцією. Крім того, в районі виникли проблеми з водою. У 25 селах на Рівненщині вода взагалі зникла з колодязів.
Меліорація Полісся призвела до того, що на місці колишніх боліт, осушених меліораторами, часто трапляються пересушені землі, які необхідно поливати.
Стримує економічний розвиток району і недостатня розви-нутість транспортної мережі. Найбільшою мірою це стосується північних районів Волинської і Рівненської областей.