Українська діаспора

Діаспора — це перебування поза етнічною територією народу у результаті добровільної чи примусової еміграції.
Українське населення, яке державними кордонами було відділене від України і нині живе в прикордонних районах Росії, Білорусі і Польщі, Словаччини, Румунії, Молдови, не можна вважати діаспорою.
Кордон між Росією і Україною формувався за правом сильного. Мільйони українців опинилися за межами етнічної території: в Курській, Бєлгородській та Воронезькій областях, на Кубані. В 1925 р. було передано Росії заселені переважно українцями Таганрозьку і Шахтинську округи, які увійшли до складу Ростовської області.
Масове переселення українців на Нижнє Поволжя почалося Ще у XVIII ст. У другій половині XIX ст. значна їхня кількість оселилася на Тереку. З 1880 по 1914 рік понад 2 млн українців переселилося за Урал, у Західний Сибір, на Амур та Уссурі. У цей період почалося землеробське освоєння українцями степів Казахстану та Чуйської долини в Киргизії.
Наприкінці XIX ст. із західних територій України розпочалося масове переселення українців за Атлантичний океан. Найбільше осіб українського походження нині живуть у Росії, США та Канаді; значна їх частина виїхала до країн Південної Америки: Бразилії, Аргентини, Парагваю, Уругваю, Венесуели і Чилі.
Після другої світової війни кілька десятків тисяч українців переселилося до Австралії, Німеччини, Великобританії, Бельгії, Франції. Кілька тисяч живе у Південноафриканській Республіці.
На території колишньої Югославії українці оселилися ще у XVIII ст. У 90-ті роки XX ст. вони опинилися у зоні запеклих збройних конфліктів, тому частина їх переселилася в Україну.
Активний осередок українців із школами, українськими організаціями діяв у 30-ті роки в Харбіні (Китай). Таким чином, за межами України нині проживає від 11 до 15 млн чоловік.
Дані таблиць (див. додатки 11, 12) допоможуть вам краще вивчити особливості української діаспори.