Стандартами аудиту називають загальні вимоги щодо проведення аудиту, яких повинні дотримуватись аудитори під час виконання ними своїх професійних обов'язків, тобто здійснюючи аудит фінансової звітності. Ці вимоги стосуються як професійної підготовки аудиторів (компетентність та незалежність аудиторів), так і аудиторської звітності та достатності аудиторських свідчень і доказів.
Найзагальніші вимоги щодо проведення аудиту містяться у десяти загальноприйнятих стандартах аудиту. Ці стандарти були розроблені Американським інститутом дипломованих громадських бухгалтерів багато років тому і досі залишаються майже незмінними.
Загальноприйняті стандарти згруповані в три групи: загальні, робочі та стандарти звітності.
Загальні стандарти:
- Аудиторська перевірка повинна виконуватись особою (особами), яка має необхідну академічну і технічну підготовку як аудитори.
- Аудитор (аудитори) повинен бути неупередженим і незалежним від об'єкта перевірки.
- Виконуючи процедури перевірки і готуючи аудиторські звіти, аудитори повинні відповідально ставитися до роботи, яку вони виконують.
Робочі стандарти. Робота має бути належним чином спланована, за нею повинен здійснюватись відповідний нагляд з боку керівництва аудиторської фірми. Аудитор повинен бути достатньо обізнаним зі структурою внутрішнього контролю, щоб спланувати проведення аудиту і визначити характер і необхідну кількість тестових перевірок, які необхідно виконати. За допомогою перевірок, спостережень і опитувань аудитор повинен отримати таку кількість компетентних свідчень, яка є достатньою для аудиторського висновку про фінансову звітність, що перевірялася.
Стандарти аудиторської звітності. Аудиторський звіт повинен визначити, чи відповідає фінансова звітність загальноприйнятим принципам, вказати на причини, з яких не було дотримано цих принципів у поточному звітному періоді, якщо у попередніх звітних періодах такі принципи дотримувалися.
Вважається, що повнота відображеної у фінансовій звітності інформації є достатньою, якщо інше не вказано в аудиторському звіті.
В аудиторському звіті має бути висловлена думка аудиторів щодо фінансової звітності в цілому, або зазначено, що ця думка висловлена бути не може. Якщо в аудиторському звіті не висловлюється думка аудиторів щодо фінансової звітності в цілому, то потрібно вказати причину цього. В усіх випадках звіт повинен чітко вказувати характер проведеної аудиторами перевірки (якщо вона була проведена) і ступінь відповідальності аудиторів.
Загальні стандарти підкреслюють важливі особисті якості, які повинен мати аудитор.
Перший загальний стандарт - достатня технічна підготовка і професіоналізм. Як правило, він означає вимогу до аудитора мати академічну освіту в галузі бухгалтерського обліку й аудиту та достатній практичний досвід аудиторської роботи. Крім того, аудитор повинен постійно підвищувати свій професійний рівень.
Другий загальний стандарт - незалежність і неупередженість. Цей стандарт вимагає від аудиторів дотримуватись певних правил поведінки й етичних норм. Детально цей стандарт викладено у Кодексі професійної етики аудитора, розробленому Американським інститутом дипломованих бухгалтерів.
Третій стандарт - відповідальне ставлення до роботи. Він означає, що аудитор - це професіонал, який мусить виконувати свої обов'язки відповідально і ретельно. Зокрема, це передбачає повноту робочої документації, достатність аудиторських доказів і свідчень, правильність аудиторського висновку тощо.
Робочі стандарти стосуються збирання аудиторських свідчень і доказів під час безпосереднього проведення аудиторських перевірок. Перший стандарт - планування і нагляд за роботою. Він вимагає, щоб аудиторська фірма належним чином спланувала перевірку. Насамперед це стосується призначення аудиторського персоналу, який міг би виконувати передбачену планом аудиту роботу, а також призначення керівника, котрий наглядав би за роботою персоналу.
Другий стандарт вимагає розуміння структури внутрішнього контролю клієнта. Якщо аудитор впевнений, що клієнт має відмінну структуру внутрішнього контролю, яка передбачає надійний внутрішній контроль за складанням фінансової звітності і за збереженням фінансових активів та інформації, то він може значно зменшити кількість аудиторських свідчень і доказів, які вважає за необхідне зібрати. І навпаки, в деяких випадках структура внутрішнього контролю клієнта може бути настільки недосконалою, що проводити аудит буде просто недоцільно.
Третій стандарт - достатність компетентних аудиторських свідчень і доказів. Згідно з цим стандартом аудитор повинен сам прийняти рішення, яку кількість аудиторських свідчень і доказів він вважає за необхідне зібрати за обставин, що склалися.
Стандарти аудиторської звітності вимагають, щоб аудитор підготував висновок щодо фінансової звітності в цілому, вказавши при цьому, чи є опублікована у фінансовій звітності інформація достатньою і чи опублікована вона в повному обсязі.
Аудиторська палата України прийняла рішення № 73 від 18.02.1998 р. і затвердила Національні нормативи аудиту в Україні, аналогічні міжнародним нормативам аудиту. Залежно від виду аудиту їх поділяють на нормативи зовнішнього аудиту і внутрішнього.
Розроблені Національні нормативи аудиту в Україні є досить прогресивними, і за умови їх дотримання аудиторська практика в державі могла б наблизитись до міжнародного рівня. Проте Національні нормативи аудиту є настільки новими, що багато аудиторів, особливо тих, хто не має досвіду, їх просто не розуміє і тому не може використовувати. Застосування нормативів потребує роз'яснювальної роботи серед самих аудиторів, особливо тих, які не бачать суттєвої різниці між аудитом та ревізією або вважають, що кожен кваліфікований бухгалтер може зразу ж стати аудитором.
Міжнародні стандарти аудиту
Стандарт.
100-199 Вступ.
100 Передмова до міжнародних стандартів аудиту та супутніх послуг.
110 Глосарій.
120 Концептуальна основа Міжнародних стандартів аудиту.
200-299 Обов'язки.
200 Ціль та загальні принципи аудиту фінансової звітності.
210 Умови договору про аудит.
220 Контроль якості аудиторської роботи.
230 Документація.
240 Шахрайство та помилки.
250 Урахування законів і нормативних актів у процесі аудиту фінансової звітності.
300-399 Планування.
300 Планування.
310 Знання бізнесу.
320 Значущість в аудиті.
400-499 Система внутрішнього контролю.
400 Оцінка ризиків і система внутрішнього контролю.
401 Аудит в умовах комп'ютерних інформаційних систем.
402 Аудит суб'єктів, які користуються послугами обслуговуючих організацій.
500-599 Аудиторські докази.
510 Перша аудиторська перевірка - початкові сальдо.
500 Аудиторські докази.
501 Аудиторські докази, додатковий розгляд особливих статей. 520 Аналітичні процедури.
530 Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки. 540 Аудит оцінних значень.
550 Пов'язані сторони.
560 Подальші події.
570 Припущення про безперервність діяльності підприємства.
580 Заяви керівництва.
600-699 Використання результатів роботи третіх осіб.
600 Використання результатів роботи іншого аудитора.
610 Розгляд роботи внутрішнього аудиту.
620 Використання роботи експерта.
700-799 Аудиторські висновки та заключення.
700 Аудиторські висновки щодо фінансової звітності.
710 Зіставлення.
720 Інша інформація в документах, які вміщують перевірену фінансову звітність.
800-899 Спеціальні сфери аудиту.
800 Звітність аудитора за спеціальним аудиторським завданням. 810 Перевірка прогнозної фінансової інформації. 900-999 Супутні послуги. 910 Завдання з огляду фінансової інформації. 920 Завдання з виконання узгоджених процедур,930 Завдання з підготовки фінансової інформації. 1000-1100 Положення про міжнародну аудиторську практику.
1000 Процедури міжбанківського підтвердження.
1001 Середовище комп'ютерних інформаційних систем (КІС) - автономні мікрокомп'ютери.
1002 Середовище КІС - інтерактивні комп'ютерні системи.
1003 Середовище КІС - системи баз даних.
1004 Взаємодія інспекторів з банківського нагляду та зовнішніх аудиторів.
1005 Особливості аудиту малих підприємств.
1006 Аудит міжнародних комерційних банків.
1007 Контакти з керівництвом клієнта.
1008 Оцінка ризиків та система внутрішнього контролю-характеристики КІС та пов'язані з ними питання.
1009 Методи аудиту з використанням комп'ютерів.
1010 Облік екологічних питань під час аудиту фінансової звітності.
Здійснюючи роботу, спрямовану на дальший розвиток й удосконалення аудиту в нашій державі, необхідно вивчати передовий досвід аудиторських послуг в інших країнах з метою використання його в аудиторській практиці.
Аудитор повинен виконувати свої функції неупереджено, для чого він мусить бути незалежним, чесним та об'єктивним на всіх етапах його роботи. Прагнення до підвищення свого професійного та загальноекономічного рівня є обов'язком аудитора. Аудитор зобов'язаний зберігати в таємниці всю інформацію, яка стосується стану справ клієнта.