З введенням у дію Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з'явився такий термін, як "податковий облік". Основною метою ведення податкового обліку є визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню.
Як відомо, з 1 січня 1997 р прибуток підприємств, що підля­гає оподаткуванню, визначається шляхом зменшення скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. У зв’язку з цим одним із основ­них об'єктів перевірок державними контролюючими органами стали валові витрати та валовий доход, що, перш за все, пов'язано з оподаткуванням підприємницької діяльності.
Основними завданнями аудиту валових витрат і валового доходу є:
o перевірка обґрунтованості валових витрат;
o повнота відображення валового доходу підприємства;
o точність визначення чисел збільшення валових витрат і валового доходу;
o правильність обчислення прибутку, що підлягає оподат­куванню у звітному періоді.
Валовий доход підприємства визначається як загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (на­рахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.
До складу валового доходу підприємства включаються:
1. Загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), у т. ч. допоміжних та обслуговуючих виробництв, які не мають статусу юридичної особи, а також доходу від реалізації цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску та операцій з їх кінцевого погашення).
2. Доходи від здійснення страхових та інших операцій щодо на­дання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.
3. Доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, от­риманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення опе­рацій лізингу (оренди).
4. Доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.
5. Доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у т. ч.:
сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої підприємством у звітному періоді, та вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платником податку;
сум коштів страхового резерву, використаних не за при­значенням;
вартості матеріальних цінностей, переданих підприємству згідно з договорами схову та використаних ним у власному господарському обороті;
сум штрафів та неустойки чи пені, одержаних за рішен­ням сторін договору або за рішенням відповідних держав­них органів, суду, господарського чи третейського суду.
Скоригований валовий доход визначається шляхом виклю­чення з валового доходу:
Суми акцизного збору та податку на додану вартість, от­риманих у складі ціни продажу продукції, за винятком ви­падків, коли підприємство-одержувач не є платником по­датку на додану вартість.
Суми коштів або вартості майна, отриманих підп­риємством як компенсації (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна у випадках, передба­чених чинним законодавством.
3. Суми коштів або вартості майна, отриманих підп­риємством за рішенням суду як компенсації прямих вит­рат або збитків, понесених ним у результаті порушення його прав та інтересів.
Суми коштів, що надходять підприємству у вигляді пря­мих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права.
Суми одержаного підприємством емісійного доходу.
Номінальної вартості взятих на облік, але неоплачених цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих боржником на ко­ристь перевірюваного підприємства, як забезпечення за­боргованості (облігацій, ощадних сертифікатів, казна­чейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акре­дитивів, чеків та інших подібних документів).
7. Доходів від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, дивідендів, отриманих підприємством від інших підприємств, платників податку на прибуток.
Коштів або майна, які надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод.
Аудитору слід пам'ятати, що поняття "валовий доход" та "ва­лові витрати", характерні для податкового обліку, докорінно відрізняються своїм змістом від понять "доход" та "витрати", виз­начених у національних Положеннях (стандартах) бухгалтерсько­го обліку. Більш того, з введенням у дію з 01.01.2000 р нового Пла­ну рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій, в якому відсутні рахунки для накопи­чення інформації щодо валових доходів і валових витрат підприємств (типу 18 та 48 рахунків за старим Планом), можна го­ворити про повне розмежування податкового та бухгалтерського обліку. Тому в сучасних умовах до розробки моделі взаємодії бух­галтерського обліку та системи оподаткування, що передбачається Програмою реформування бухгалтерського обліку із застосуван­ням міжнародних стандартів, затвердженою КМУ в 1998 р, облік валових доходів і валових витрат може вестися тільки позасистемно, тобто без запису на бухгалтерських рахунках.
Але всі валові доходи та валові витрати підприємства ма­ють бути підтверджені первинними документами, які використо­вуються і в бухгалтерському обліку. Під час аудиту необхідно пе­ревірити обґрунтованість усіх доходів підприємства відповідни­ми документами, повноту їх відображення у податковому обліку і проконтролювати своєчасність їх включення до складу валово­го доходу.
Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на звітний період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок підприємства на оплату товарів (робіт, послуг). У разі продажу товарів за готівку - дата її оприбуткування в касі підприємства, а за відсутності та­кої - дата інкасації готівки у банківській установі, що об­слуговує підприємство;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — да­та фактичного надання результатів робіт (послуг) підприємством.
Датою збільшення валового доходу у разі здійснення бар­терних (товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій, що сталася раніше, наприклад:
— або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - да­та фактичного надання результатів робіт (послуг) підприємством;
— або дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання результатів робіт (послуг) підприємством.
До валових витрат виробництва та обігу (далі - валові вит­рати) відносять суму будь-яких витрат підприємства у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як ком­пенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (ви­готовляються) таким підприємством для їх подальшого викорис­тання у власній господарській діяльності. До складу валових вит­рат включаються:
1. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протя­гом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, ор­ганізацією, веденням виробництва, продажем продукції (товарів, робіт, послуг) і охороною праці.
Суми коштів або вартість майна, добровільно перерахова­них (переданих) до Державного бюджету України або бю­джетів територіальних громад, до неприбуткових ор­ганізацій, але не більше, ніж 4 % оподаткованого прибут­ку звітного періоду.
Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'яз­кових платежів), установлених Законом України "Про си­стему оподаткування", за винятком податку па прибуток, податку на нерухомість, податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються для виробничого або невиробничого використання, а та­кож податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів.
Суми витрат, не віднесених до складу валових витрат ми­нулих звітних періодів у зв'язку з втратою або знищенням документів, установлених правилами податкового обліку, та підтвердженням такими документами у звітному періоді.
Суми витрат, не врахованих у минулих періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному періоді у розрахунку податкового зобов'язання.
Суми безнадійної заборгованості у разі, коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не призвели до пози­тивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності.
Суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, але не більше 5 % сукупної балансової вартості груп ос­новних фондів на початок звітного року, та суми переви­щення балансової вартості основних фондів та нема­теріальних активів над вартістю їх продажу.
Особливої уваги під час аудиту потребує перевірка відне­сення до валових витрат підприємства так званих витрат подвійного призначення. Згідно з чинним законодавством, до ва­лових витрат включаються такі витрати подвійного призначення:
1. Витрати підприємства на забезпечення найманих праців­ників спеціальним одягом, взуттям, що необхідні для вико­нання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, встановленим КМУ.
2. Витрати, пов'язані з професійною підготовкою або пе­репідготовкою за профілем підприємства фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з цим підприємством, в українських закладах освіти, за винят­ком фізичних осіб, пов'язаних з таким підприємством.
Витрати на придбання науково-технічної літератури і пе­редплату спеціалізованих періодичних видань та оплату участі у наукових семінарах за основною діяльністю підприємства, що визначена у його статутних документах.
Будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих підприємством, але не вище 10% від сукупної вартості таких товарів.
Витрати на проведення передпродажних та рекламних за­ходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) підприємством.
Витрати на організацію прийомів, презентацій та свят, прид­бання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів з рекламними цілями, але не більше 2 % від прибут­ку, що підлягає оподаткуванню за звітний період.
Будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, враховуючи плату за реєстрацію підприємства.
Витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з підприємством, або є членами його керівних органів, у межах граничних норм, встановлених КМУ за кожний повний день відрядження, включаючи день приїзду та від'їзду.
Витрати підприємства на утримання та експлуатацію виз­начених чинним законодавством деяких об'єктів соціаль­ної інфраструктури.

Разом з тим аудитору слід пам'ятати, що чинним законодав­ством встановлено і перелік статей витрат, які не включаються до складу валових, зокрема:
1. Витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, пре­зентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсю­дження подарунків (крім благодійних внесків та пожертву­вань неприбутковим організаціям, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності). Однак ці обмеження не стосуються підприємств, основною діяльністю яких є ор­ганізація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб.
2. Витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, мо­дернізацію, ремонт та інше поліпшення основних фондів, та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин.
3. Сплата вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань підприємства. — або дата оприбуткування підприємством придбаних то­варів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Для товарообмінних (бартерних) операцій датою збільшення валових витрат вважається дата здійснення заключ­ної (балансуючої) операції.
Аудитор має також перевірити достовірність даних про ва­лові витрати та валовий доход, які містяться в декларації про при­буток підприємства, в додатках до цієї декларації, та їх відповідність даним податкового обліку.
Як уже підкреслювалося вище, з метою визначення прибут­ку, який підлягає оподаткуванню, скоригований валовий прибуток звітного періоду підлягає зменшенню не тільки на суму валових витрат, а також і на суму амортизаційних відрахувань.
Амортизація основних фондів і нематеріальних активів у податковому обліку визначається як поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку підприємства у межах норм аморти­заційних відрахувань, установлених чинним законодавством.
Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у виробничий діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календар­них днів з дати їх введення в експлуатацію, та вартістю більш ніж 500 грн за одиницю. Основні фонди діють у незмінній нату­ральній формі протягом тривалого часу, а їх вартість поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:
група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та пере­давальні пристрої, в т. ч. житлові будинки та їх частини;
група 2 - автомобільний транспорт та вузли до нього, по­бутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади, включаючи електронно-обчислювальні машини, інфор­маційні системи, телефони, інше конторське (офісне) об­ладнання, устаткування та приладдя до них;
група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до групи 1 і 2.
Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться щодо кожної окремої будівлі, споруди та в цілому щодо групи 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи. Облік балансової вартості фондів, які підпада­ють під визначення груп 2 і 3, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи незалежно від часу введення в експлуа­тацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної одиниці, що входить до складу основних фондів групи 2 або групи 3, з метою оподаткування не ведеться.
Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:
o витрати бюджетів на будівництво та утримання житлових будинків та автомобільних доріг загального користування;
o витрати на придбання, ремонт, реконструкцію та мо­дернізацію невиробничих фондів. Під терміном "невироб­ничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не вико­ристовуються у господарській діяльності підприємства.
Не підлягають також амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати підприємства на:
придбання і відгодівлю продуктивної худоби, вирощуван­ня багаторічних насаджень;
придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшої реалізації;
утримання основних фондів, що перебувають на консервації.
Консервація основних фондів - це комплекс заходів, спря­мованих на довгострокове (але не більш як на три роки) зберігання основних фондів підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого віднов­лення їх функціонування. Роботи з консервації підприємство має проводити згідно з положенням "Про порядок консервації основ­них фондів підприємства", затвердженим постановою КМУ. Кон­сервація, утримання та розконсервація основних фондів має здійснюватися згідно з проектом консервації, який затверджується:
органом, уповноваженим управляти його майном підприємства, - для підприємств, заснованих на дер­жавній формі власності;
власником (власниками) за погодженням з міністерством (за галузевим принципом) - для підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави;
власником (власниками) - для решти підприємств. Тому аудитор перевіряє наявність такого проекту на підприємствах, де є законсервовані об'єкти.

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визна­чаються засобом застосування норм амортизаційних відрахувань до балансової вартості груп основних фондів. Норми амортизації встановлені у відсотках до балансової вартості кожної з груп ос­новних фондів на кінець звітного періоду у такому розмірі (в роз­рахунку на календарний квартал):
група 1 - 1,25%;
група 2 - 6,25 %;
група 3 - 3,75 %.
Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:
Бі = Бі-1+Пі-1-Ві-1-Аі-1, (5.1)
Де Б1 - балансова вартість групи на початок і-го звітного періоду;
Бі-1 - балансова вартість групи на початок періоду, що переду­вав звітному;
Пі-1 - сума витрат на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцію та інші поліпшення ос­новних фондів протягом періоду фондів протягом періоду, що передував звітному;
Ві-1 - сума фондів, виведених з експлуатації основних протягом передзвітового періоду;
Аі-1 - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у передзвітовому періоді.

До витрат на поліпшення основних фондів з 01.07.1997 р відносять витрати на поточний і капітальний ремонт, реконст­рукцію, модернізацію та технічне переозброєння виробництва. Підприємство має право протягом звітного року віднести до вало­вих витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, на суму, що не перевищує 5 % сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року. Витрати, що пере­вищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 і 3 (балансової вартості окремого об'єкта групи 1) та підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних фондів. Тому аудитор повинен перевірити правильність розподілу витрат на поліпшення основних засобів між збільшенням їх балансової вартості та валовими витратами підприємства.
Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 про­вадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта входить до складу валових витрат підприємства за результатами відповідного звітного періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля. Амортизація ос­новних фондів груп 2 і 3 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.
У складі нематеріальних активів у податковому обліку відображуються придбані підприємством права користування землею, водою, іншими природними ресурсами, промисловими зразками, товарними знаками, об'єктами промислової та інтелек­туальної власності та інші аналогічні майнові права. Нема­теріальні активи відображаються у балансі в сумі витрат придбан­ня та доведення їх до стану, в якому вони придатні для викорис­тання відповідно до запланованої мети.
З метою амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального ак­тиву амортизується рівними частками, виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації протягом строку, який визна­чається підприємством самостійно, виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності підприємства, але не більше 10 років безперервної експлуатації.
Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення за­лишковою вартістю нематеріального активу нульового значення. Не нараховується амортизація на "ноу-хау", гудвіли, знаки для то­варів і послуг, вартість яких не зменшується в процесі їх викорис­тання. Враховується і відображається амортизація (знос) нема­теріальних активів окремо від амортизації (зносу) основних фондів.
Підприємства усіх форм власності мають право застосувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визна­чається за формулою:
К = (І-110) *7100, (5.2)
де К - коефіцієнт індексації балансової вартості груп основних фондів;

назад |  1  2 | вперед