Тема 8. ОЦIНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВ
1. Методи оцінки фінансового стану підприємств.
2. Оцінка ймовірності банкрутства і його прогнозування.
3. Оцінка можливості стійкого розвитку підприємств.
1. Методи оцінки фінансового стану
Для оцінки фінансового стану фірми належить розрахувати та розглянути окремі показники. Необхідно їх узагальнити й виконати остаточний аналіз. Для того використовують такі методи:
· аналіз тренду;
· порівняння показників досліджуваного підприємства з галузевими;
· метод взаємозв'язку окремих фінансових показників за системою “Дюпон”;
· інші методи.
Аналіз тренду – це аналіз фінансових коефіцієнтів підприємства протягом деякого періоду часу. Використовують для визначення рівня поліпшення або погіршення фінансового стану підприємства. Щоб зробити аналіз тренду, треба накреслити графік зміни відносних показників із роками і простежити тенденцію зміни цих показників. Так же можна здійснити порівняння зі зміною середніх показників по галузі і зробити висновки про зміну фінансового стану підприємства порівняно зі зміною середніх показників галузі.
Порівняння показників досліджуваного підприємства із середніми
галузевими показниками передбачає складення таблиці, в якій за кожним з
показників робиться конкретний висновок. Кількість та види показників при тому обирає на власний розсуд аналітик підприємства. Проведемо таке порівняння для умовного підприємства. Табл. 26. підсумовує відносні показники діяльності умовного підприємства.
На рис. 16. наведено схему, яка називається таблицею Дюпон і показує взаємозв'язок між прибутком на інвестований капітал, обіговістю активів, чистим доходом та часткою кредитного капіталу.
У лівій частині схеми досліджено чистий дохід від реалізації та загальну величин активів підприємства. Поділивши величин чистого прибутку на виторг від реалізації, визначимо, який процент від кожної гривні реалізації відкладається для власників акцій.
Далі, щоб визначити, скільки разів щорічно підприємство „обертає" свої сумарні активи, виторг від реалізації ділиться на загальну суму активів. Результат множення дає значення коефіцієнта прибутковості активів (КППВ).
Рис. 21. Взаємозв'язок окремих показників оцінки фінансового стану підприємства (таблиця „Дюпон")
Якщо б підприємство фінансувалося лише за рахунок власного (акціонерного) капіталу, то значення коефіцієнта прибутковості власного капіталу та значення коефіцієнта прибутковості після вирахування податків та процентів були б однакові, тому що величина загальної вартості активів дорівнювала б величині власного (акціонерного) капітал.
Якщо ж підприємство використовує позиковий капітал, величина цих коефіцієнтів неоднакова. Якщо величина власного (акціонерного) капіталу менша, ніж 100%, то коефіцієнт прибутку власного капіталу (КПВК) має бути більший, ніж коефіцієнт прибутковості після вирахування процентів та податків (рентабельність активів) (КППВ).
Особливістю є те, що коефіцієнт прибутковості активів після вирахування податків та відсотків (КППВ) повинен бути помножений на мультиплікатор власного (акціонерного) капіталу.
Таблиця 27
Підсумкові фінансові показники
(для умовного підприємства в умовній галузі)
|
Назва відносного показника
|
Формула для розрахунку
|
Значення коефіцієнта
|
Середнє значення коефіцієнта по галузі
|
Коментар
|
|
За ліквідністю
Поточний коефіцієнт ліквідності
|
величина оборотного капіталу
|
3,2
|
4,2
|
Дуже низьке
|
|
короткотермінові боргові зобов'язання
|
|
За управлінням активами
Миттєвий коефіцієнт ліквідності
|
величина товарно-оборотного - матеріальні капіталу запаси
|
1,8
|
2,1
|
Низьке
|
|
короткотермінові боргові зобов'язання
|
|
Середній період покриття дебіторської заборгованості
|
сума дебіторської заборгованості
|
45 днів
|
44 дні
|
Доволі добре
|
|
обсяг річних продаж/360
|
|
Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів
|
виробнича собівартість реалізованої продукції
|
4,9
|
8,0%
|
Дуже низьке
|
|
вартість товарно-матеріальних запасів у середньому за рік
|
|
Коефіцієнт оборотності основних активів
|
річний обсяг продаж
|
|
3,0%
|
Нормальне
|
|
вартість основних засобів
|
|
Коефіцієнт оборотності активів
|
річний обсяг продаж
|
1.5
|
1,7%
|
Дещо низьке
|
|
загальна сума активів
|
|
За управлінням кредитами
Коефіцієнт заборгованості
|
загальна сума заборгованості
|
49,9%
|
35%
|
Високий ступінь ризику
|
|
загальна вартість активів
|
|
Коефіцієнт покриття процентних платежів
|
прибуток
|
3,9%
|
6,0%
|
Низький ступінь ризику
|
|
сума процентних платежів
|
|
Коефіцієнт покриття постійних витрат
|
фонд до платежі вирахувань + за боргами
|
2,0%
|
5,0%
|
Низький ступінь ризику
|
|
процентні платежі + платежі за боргами + орендні платежі / (1 - ставка податку)
|
|
За доходністю
Коефіцієнт прибутковості продажів
|
величина чистого доходу
|
4,0%
|
5.0%
|
Дуже низьке
|
|
обсяг продажів
|
|
Основний
коефіцієнт доходності
|
дохід до вирахувань
|
18.0%
|
22,0%
|
Дуже низьке
|
|
середньорічна вартість активів
|
|
Коефіцієнт прибутковості активів
|
величина чистого доходу
|
5,5%
|
9,0%
|
Дуже низьке
|
|
Коефіцієнт прибутковості вчасного капіталу
|
величина чистого доходу
|
12,0%
|
14, 9%
|
Дуже низьке
|
|
величина власного (акціонерного; капіталу
|
|
За ринковою вартістю
Коефіцієнт відношення ціни акції до прибутку на акцію
|
ціна за одну акцію
|
10 0%
|
11, 5%
|
Доволі низьке значення
|
|
прибуток на одну акцію
|
|
Коефіцієнт відношення ринкової вартості акції до її балансової вартості
|
величина ринкової вартості акції
|
14
|
16
|
Доволі низьке значення
|
|
величина балансової вартості акції
|
Рівняння Du Роnt показує, як пов'язані коефіцієнти прибутковості продажів, коефіцієнти загального обігу вартості активів та використання позиченого капіталу при визначенні прибутку на власний (акціонерний) капітал.
Це рівняння також може бути використане для аналізу можливостей поліпшення функціонування підприємства.
Дані про чистий прибуток підприємства можуть бути використані відділом маркетингу для аналізу можливості збільшення ціни реалізації, маючи на меті підвищення прибутку, або її зменшення для стимулювання продажів як результати до переходу виробництва нової продукції або освоєння нових ринків тощо. Бухгалтери обліку витрат виробництва можуть дослідити різні статті затрат працювати над їх зменшенням
Частина схеми, де наведені дані про обіг капіталу, дає інформацію для аналізу капітальних затрат на основні фонди та пошуку шляхів їх зменшення.
Працівники фінансового відділу підприємства можуть отримати інформацію для аналізу альтернативних можливостей фінансової стратегії, збільшуючи чи зменшуючи обсяги позичкового капіталу.
2. Оцінка ймовірності банкрутства і його прогнозування
У передбаченні можливого банкрутства підприємства заінтересовані його численні партнери: інвестори, позичальники, постачальники та інші.
Банкрутство – природний процес конкурентної боротьби, у ході якої слабі підприємства, що виготовляють продукцію, яка не має попиту, припиняють свою діяльність. Банкрутство - неплатоспроможність підприємства, боргова нездатність і неможливість продовження виробничої і фінансово-господарської діяльності через відсутність коштів.
Ознаками можливого банкрутства підприємства є падіння ринкової ціни цінних паперів підприємства;
1) зниження потоку грошових надходжень від виробничої і фінансової діяльності та зниження доходів;
2) підприємство працює у галузі, де велика ймовірність банкрутства;
3) підприємство недавно почало своє функціонування;
4) зменшення сум дивідендів.
Виробничі і фінансові аспекти, що вказують на фінансові труднощі підприємства:
1) неможливість отримання додаткових фінансових ресурсів;
2) нездатність погасити прострочені зобов'язання,
3) погана система фінансової звітності;
4) переміщення сфери діяльності в галузі, не пов'язані з основним бізнесом підприємства;
5) нездатність підприємства контролювати свої витрати;
6) високий рівень конкуренції.
В Україні розроблена й діє Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій 27 червня 1997 р. наведена методика відповідає положенням Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.95 №2343-ХІІ.
Джерелами інформації для здійснення аналізу є форми фінансової звітності, розрахунки нормативу власних обігових коштів, розшифровка дебіторської та кредиторської заборгованості, бізнес-план, матеріали маркетингових досліджень, інша інформація.
Методика передбачає аналіз:
- динаміка валюти балансу та його структури;
- джерела власних коштів на основі коефіцієнтів автономії, фінансової стабільності, фінансового ліверіджу, забезпеченості власними коштами;
- структури кредиторської заборгованості. Особлива увага звертається на наявність простроченої заборгованості перед бюджетом, з оплати праці та соціального (у тому числі пенсійного) страхування та перед іншими кредиторами;
- активів підприємства та їх структури як з погляду їх участі у виробництві, так і з погляду рівня їх ліквідності;
- структури оборотних засобів на базі коефіцієнта оборотності оборотних засобів, часу обороту, коефіцієнта оборотності запасів та середньої тривалості одного обороту запасів;
- власних обігових коштів і платоспроможності, що визначається такими показниками:
· робочим капіталом; оптимальний розмір залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон’юнктури ринку тощо;
· маневреністю робочого капіталу Мк – часткою запасів у його загальній сумі; коефіцієнтом покриття Кп (критичне значення Кп = 1); якщо Кп < 1, підприємство має неліквідний баланс; якщо Кп = 1-1,5, підприємство своєчасно ліквідовує борги;
- витрат на виробництво;
- прибутковості підприємства;
- використання прибутку.
Поряд аналізом фінансового стану, що є предметом пропонованого навчального посібника, Методика передбачає аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства.
Результати аналізу заносять у зведену форму “Основні фінансово-економічні показники та коефіцієнти”. Після цього комісія робить висновок щодо доцільності чи недоцільності внесення підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій.
Щоб запобігти включенню “власного” підприємства до зазначеного Реєстру, його фінансово-аналітичній службі необхідно заздалегідь за наведеною методикою здійснити самоаналіз фінансово-господарської діяльності.
Дослідження методами мультиплікативного дискримінантного аналізу зв’язку між значеннями показників фінансового стану і подальшої долі (розквіту чи занепаду) підприємств дали змогу отримати регресивні рівняння для прогнозування ймовірності банкрутства.
Найпоширеніші нині діагностики банкрутства запропонував у 1968 р. відомий західний економіст Е. Альтман – Z-моделі. За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства (індекс Z) визначається коефіцієнтом покриття Кп і коефіцієнтом автономії (фінансової незалежності) Кавт за формулою
Z = - 0,3877-1,0736 Кп + 0,0579 Кавт
Для підприємств, у яких Z = 0, імовірність банкрутства становить 50%. Від’ємні значення Z свідчать про зменшення ймовірності банкрутства. Якщо Z > 0, то ймовірність банкрутства перевищує 50% і підвищується зі збільшенням Z.
Ця модель проста, не потребує великого обсягу вихідної інформації, але недостатньо точно прогнозує ймовірність банкрутства. Похибка DZ = ±0,65.
За вихідними даними за двофакторною моделюю на кінець звітного періоду
Отже, ймовірність банкрутства не перевішує 50%.
Для того щоб прогноз був точніший, у західній практиці фінансового аналізу застосовують п’ятифакторну модель визначення індексу Z.
Z = 3,3К1 + 1,0К2 + 0,6К3 + 1,4К4 + 1,2К5
де
;
;
Критичне значення Z = 2,675. із цим значення порівнюється розрахункове значення Z для конкретного підприємства. Якщо Z < 2,675, підприємству в найближчі два-три роки загрожу банкрутство; якщо Z > 2,675, це свідчить про сталий фінансовий стан підприємства.
Незважаючи на привабливість методики, за допомогою якої можна просто отримати кількісну характеристику такого складного поняття, як банкрутство, застосування індексу істотного обмежується вимогою мати ринкову оцінку власного капіталу К3. Це можливо лише для великих корпорацій, акції яких вільно котируються на фондових біржах. Враховуючи недостатню розвиненість фондового ринку в Україні, звертання переважної більшості українських підприємств до індексу Альтмана буде некоректним.
В умовах перехідної української економіки використання Z-рахунку Альтмана не дає точних результатів. Причиною того можуть бути переоцінки основних фондів, неможливість встановити реальну ринкову ціну деяких основних фондів і, як результат, вирахування чисельника та знаменника за різними цінами.
Окрім того, акціонерний капітал підприємства в ринкових умовах становить практично завжди 100%, на відміну від українським підприємств, де ця частка переважно менша, тобто чисельник показника значно більший, ніж у наших умовах.
Можливі заходи для уникнення банкрутства:
• знайдіть шляхи додаткового фінансування підприємства;
• позбудьтеся збиткової продукції підприємства і підрозділів,
• зверніть увагу на управління активами;
• розробіть здійснення програми скорочення затрат.
Для своєчасного визначення формування незадовільної структури балансу в прибутково працюючого підприємства, здатної в перспективі привести до появи ознак поточної, критичної, а потім і зверхкритичної неплатоспроможності, необхідно проводити систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємства. Це дозволить здійснити попереджувальні заходи, спрямовані на запобігання банкрутства. Такий аналіз відповідно до Методичних рекомендацій по виявленню при знаків неплатоспроможності підприємства і признакою дії по приховуванню банкрутства, фіктивного банкрутства, або доведення до банкрутства, затвердженні наказом Мінекономіки України від 17.01.2001 р. №10 (далі – Методичні рекомендації) проводитися за допомогою коефіцієнта Бівера, що розраховується в такий спосіб:
Слід зазначити, що в Методичних рекомендаціях ст. 91 пропонується в чисельнику даної формули використовувати різницю між чистим прибутком і амортизацією підприємства. Спробуємо розібратися, який економічний зміст уклали разрабітники Методичних рекомендацій у цей показник. З визначеною часткою спрощення можна сказати, що в даному документі пропонується з різниці доходів і витрат (уже включають у себе амортизацію) ще раз віднімати витрати (їхня частина у виді амортизації). На наш погляд, цей показник не має ніякої економічної інтерпретації, до того ж знайдеться не багато підприємств, у яких чисельник у формулі розрахунку коефіцієнта Бівера буде мати позитивне значення при розрахунку його в порядку, передбаченому Методичними рекомендаціями. Автор вважає, що при розрахунку значення коефіцієнта Бівера в чисельнику необхідно використовувати суму чистого прибутку й амортизації. Цей показник має конкретний економічний зміст: у фінансовому менеджменті він зветься потоку грошових коштів. Щоб не бути голослівними відзначимо, що, наприклад, А.А.Юркевич указує, що потік коштів являє собою суму чистого доходу й амортизації. На це вказує і І.А. Бланк. Підтвердженням у цьому випадку можуть служити і норми П(З)БУ 4 «Звіт про рух коштів».
Крім того, коефіцієнт Бівера не є показником «винайденим» розроблювачами Методичних рекомендацій — його широко використовують як вітчизняні, так і зарубіжні фінансові аналітики. Наприклад, Л.Л. Самойлов указує: « значення коефіцієнта, Бівері рекомендується, (дорівнює відношенню припливу коштів до загальної суми заборгованості}...». У свою чергу, як ми відзначали вище, приплив коштів являє собою саме суму (а не різниця) чистого прибутку й амортизації.
Таким чином, розрахунок коефіцієнта Бівера необхідно робити в такий спосіб:
У Методичних рекомендаціях зазначено, що, якщо значення цього показника протягом тривалого часу (1,5 – 2 роки) не перевищує 0,2, те це свідчить про формування незадовільної структури балансу. Значення коефіцієнта, що рекомендується, Бівера за міжнародними стандартами знаходиться в інтервалі 0,17 - 0,4.
3. Оцінка можливості стійкого розвитку підприємств
Один із найважливіших напрямів фінансового управління підприємством є неперервне дослідження впливу на його розвиток інвестиційної, виробничої та фінансової діяльності.
На першому місці серед усіх фінансових цілей, що забезпечують стійкий розвиток підприємства, є досягнення високої ставки доходності власного капіталу. Але ця мета, своєю чергою, є похідна від таких специфічних цілей:
·зростання прибутку на акцію;
·зростання загальної суми прибутку;
·зростання дивідендів,
·зростання ринкової ціни акції;
·зростання власного капіталу.
Найпростіший спосіб показати взаємозв'язок елементів, що впливають на розвиток підприємства - розглянути зростання вказаної у балансі величини власного капіталу. Цей показник непрямо містить результати зростання прибутку та виплати дивідендів. Узагальнююча формула для визначення зростання власного капіталу, який може підтримувати підприємство у стабільних умовах і при існуючій стратегії розвитку, виглядає так:
де Р – відношення прибутку, що залишається у підприємстві, до загальної
суми прибутку.
Якщо підприємство протягом тривалого періоду здатне інвестувати свій капітал під певний процент, якщо менеджери зберігатимуть стабільне співвідношення позичкового та власного капіталу і якщо ставка процента за борги та показник виплати дивідендів не зміниться, то зростання власного капіталу стабілізується на рівні, що визначається за цією формулою. Цю саму формулу можна використати для визначення зростання прибутку, тому що збільшення прибутку залежить від тих самих змінних.
Формула, що враховує одночасно зростання чистого прибутку та власного капіталу підприємства, характеризує темп стійкого розвитку підприємства і виглядає так:
За допомогою цієї формули визначаємо темп стійкого розвитку підприємства, який забезпечується за рахунок внутрішніх джерел фінансування і за припущення, що надалі підприємство підтримуватиме всі співвідношення на рівні поточного періоду.
