Тема 7. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВ
1. Завдання аналізу фінансового стану підприємств.
2. Аналіз коефіцієнтів, які застосовуються при аналізі фінансового стану підприємств.
3. Вертикальний та горизонтальний процентні аналізи.
1. Завдання аналізу фінансового стану підприємств
Фінансовий стан підприємства визначається сукупністю показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, його реальні й потенційні фінансові можливості. Він безпосередньо впливає на ефективність підприємницької діяльності господарюючих суб’єктів. У свою чергу фінансовий стан суб’єктів господарювання прямо залежить від результатів їх підприємницької діяльності. Якщо господарська діяльність забезпечує прибуток, то утворюються додаткові джерела коштів, які в кінцевому результаті сприяють зміцненню фінансового становища підприємства. Брак або неправильне формування і використання актів може виявитись головною причиною несвоєчасності оплати заборгованості постачальників за одержані сировину й матеріали, неповного та неритмічного забезпечення підприємницької діяльності необхідними ресурсами, а отже, й погіршення результатів виконання підприємством своїх зобов’язань перед власниками, державою та найманими працівниками. Забезпеченість підприємства активами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого поліпшення кількісних і якісних показників господарювання.
Фінансовий стан підприємства може бути задовільний або незадовільний.
Задовільний фінансовий стан – це стійка ліквідність, платоспроможність та фінансова стійкість підприємства, його забезпеченість власними оборотними засобами та ефективне використання ресурсів підприємства. Незадовільний фінансовий стан – характеризується неефективним розміщенням ресурсів та неефективним використанням їх, незадовільною платоспроможністю підприємства, наявністю простроченої заборгованості перед бюджетом, з заробітної плати, недостатньою фінансовою стійкістю у зв’язку з несприятливими тенденціями розвитку виробництва та збуту продукції підприємства.
Аналіз фінансового стану підприємства має три основні цілі:
·перша – оцінити минулу фінансову діяльність підприємства;
·друга – підготувати інформацію, необхідну для прогнозування майбутньої діяльності підприємства;
·третя – порівняти показники діяльності підприємства з показниками інших підприємств галузі.
За допомогою чітко організованого аналізу можна вчасно відстежити погіршення фінансового стану підприємства, коли поряд із показниками стабільності фінансового стану з'являються показники, що характеризують негативні тенденції у виробничій та господарській діяльності, які можуть призвести до банкрутства. Тому одним з основних завдань аналізу фінансового стану є оцінка прибутковості підприємства у співвідношенні з ризиком акціонерів, які вкладають у нього гроші.
При аналізі фінансового стану використовують такі його види:
1) аналіз горизонтальних процентних змін, який характеризує зміни окремих статей фінансової звітності за кілька періодів (років, кварталів, місяців);
2) аналіз вертикальних процентних змін характеризує співвідношення статей фінансової звітності стосовно вибраної однієї статті (обсяг продажів, валюта балансу);
3) порівняльний аналіз – співвідношення окремих показників підприємства і показників інших аналогічних підприємств або середньогалузевих показників;
4) аналіз коефіцієнтів ґрунтується на розрахунку окремих співвідношень показників і його використовують для дослідження взаємозв'язку між компонентами фінансової звітності.
Аналіз фінансового стану підприємства важливий, якщо Ви є:
·інвестором, якому необхідно прийняти рішення про формування “портфеля” цінних паперів;
·кредитором – для певності, що борги будуть повернені;
·аудитором, якому необхідно розпізнати фінансові особливості підприємства;
·фінансовим керівником, який хоче реально оцінити діяльність і фінансовий стан підприємства;
·керівником маркетингового відділу, який хоче створити стратегію просування товару на ринки.
2. Аналіз коефіцієнтів, які застосовуються при аналізі фінансового стану підприємств
Одним із найпоширеніших видів аналізу є аналіз фінансових коефіцієнтів. Фінансові коефіцієнти доволі популярні серед інвесторів та фінансових аналітиків, оскільки їх легко обчислити на підставі даних фінансових звітів підприємств.
Однак особливістю цього виду аналізу є те, що обраховані коефіцієнти, їх цінність залежать від достовірності й повноти інформації, поданій у фінансовій звітності. Коефіцієнти допомагають правильно оцінити ситуацію, ставити запитання, але рідко дають відповіді на них.
Коефіцієнти, які знайшли найширше застосування, поділяють на п'ять груп (табл. 24).
Таблиця 24
Групи коефіцієнтів для характеристики фінансового стану підприємства
|
Коефіцієнти ліквідності
|
Характеризують здатність підприємства погашати поточну заборгованість
|
|
Коефіцієнти управління активами
|
Характеризують ступінь ефективності використання наявних активів з погляду виробництва й реалізації готової продукції
|
|
Коефіцієнти управління кредитами
|
Характеризують стійкість фінансових позицій підприємства
|
|
Коефіцієнти прибутковості
|
Характеризують досягнутий керівництвом підприємства рівень віддачі на вкладені кошти
|
|
Відносні показники ринкової вартостi
|
Показують зв'язок між ціною акції та доходами на неї
|
Платоспроможність підприємства є ознакою фінансової стійкості, суттю якого є забезпеченість обігових активів довготерміновими джерелами формування. Більша чи менша поточна платоспроможність (або неплатоспроможність) зумовлена більшим чи меншим рівнем забезпеченості (або незабезпеченості) обігових активів довготерміновими джерелами.
Для оцінювання платоспроможності підприємства використовують три відносних показники, що відрізняються набором ліквідних активів, які розглядають як покриття поточних пасивів.
Негайну платоспроможність підприємства характеризує коефіцієнт абсолютної ліквідності, що показує, яку частину поточної заборгованості може покрити організація за рахунок наявних грошових коштів. Поточні зобов’язання складаються: короткотермінових кредитів банків, кредиторської заборгованості, інших поточних зобов’язань.
Показник розраховують за формулою:
Нормативне значення Ка.л. ³ 0,2, поширене в економічній літературі, означає, що кожного дня потрібно погашати 20% поточних зобов’язань підприємства, тобто у випадку збереження залишку грошових котів на рівні звітної дати (переважно за рахунок забезпечення рівномірного надходження платежів від партнерів) поточну заборгованість, наявну на звітну дату, можна погасити за 50 днів (1 : 0,2).
Платоспроможність підприємства з урахуванням майбутніх надходжень від дебіторів характеризує коефіцієнт (поточної) ліквідності. Він показує, яку частину поточної заборгованості підприємства може покрити в найближчій перспективі за умови повного погашення дебіторської заборгованості:
Достатнє обмеження означає, що грошові кошти і майбутні надходження від поточної діяльності мають відшкодувати поточні борги. Для підвищення рівня поточної ліквідності необхідно сприяти зростанню забезпеченості запасів власними обіговими засобами, для чого потрібно збільшити власні обігові кошти й обґрунтовано знизити рівень запасів.
Миттєвий коефіцієнт ліквідності, або коефіцієнт критичної оцінки, визначають вирахуванням значення товарно-матеріальних запасів від величини оборотного капіталу (поточних активів) і діленням одержаного результату на суму короткотермінових зобов'язань:
Товарно-матеріальні запаси – це найменш ліквідні поточні активи, оскільки дуже часто їх узагалі неможливо продати. Підприємство хотіло б виконати свої поточні зобов'язання, не покладаючись на продаж запасів. Саме тому їх віднімають від поточних активів при обчисленні миттєвого коефіцієнта.
Прогнозовані платежі можливості підприємства за умови погашення дебіторської заборгованості і реалізації наявних запасів відображає коефіцієнт покриття:
Нормативне значення Кп ³ 12.
Для підвищення рівня коефіцієнта покриття необхідно поповнювати реальний власний капітал підприємства й обґрунтовано стримувати зростання поза обігових активів і дебіторської заборгованості. На відміну від коефіцієнтів абсолютної ліквідності та поточної ліквідності, що показують негайну і поточну платоспроможність, коефіцієнт покриття відображає прогноз платоспроможності на доволі віддалену перспективу.
Різні показники ліквідності не тільки дають різнобічну характеристику платоспроможності підприємства при різному рівні обліку ліквідності активів, а й відповідають інтересам різних зовнішніх показників аналітичної інформації. Так, для постачальників товарів (робіт, послуг) найцікавішим є коефіцієнт абсолютної ліквідності (Каб). Банк, що кредитує дане підприємство, більше уваги приділяє коефіцієнтові уточненої ліквідності (Кл). Потенційні і дійсні акціонери підприємства більшою мірою оцінюють його платоспроможність за коефіцієнтом покриття (Кп).
Загальну платоспроможність підприємства визначають, як здатність покрити всі зобов’язання підприємства (короткотермінові і довгострокові) всіма її активами. Коефіцієнт загальної платоспроможності розраховується за формулою:
Достатнім є обмеження для коефіцієнта: Кз.п.³ 2.
Для прогнозу зміни платоспроможності підприємства на практиці використовують коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності, який обчислюється за формулою:
Як коефіцієнт платоспроможності, за допомогою якого здійснюють прогноз, використовують коефіцієнт покриття, нормативне значення якого беруть на рівні 2. за період відновлення платоспроможності беруть 6 місяців, за період її втрати – 3 місяці.
Коефіцієнт відновлення платоспроможності, що має значення більше за 1, свідчить про наявність тенденції відновлення платоспроможності підприємства протягом 6 місяців. Значення коефіцієнта менше за 1 показує відсутність такої тенденції у звітному періоді.
Коефіцієнт втрати платоспроможності, що має значення менше за 1, свідчить про наявність тенденції втрати платоспроможності протягом 3 місяців.
Прогноз зміни платоспроможності підприємства можна складати за допомогою коефіцієнта відновлення (втрати) платоспроможності, а також на основі значень коефіцієнтів абсолютної ліквідності, уточненої (поточної) ліквідності, загальної платоспроможності та їх нормативних значень. При цьому можливі варіації тривалості періоду відновлення (втрати) платоспроможності залежно від мети аналізу.
Коефіцієнти управління активами
Одне із завдань управління фінансами – визначити, як краще використати ресурси підприємства.
Коли досягнута збалансована структура активів, тобто зберігається правильна пропорція між обсягами наявних коштів, дебіторською заборгованістю, товарно-матеріальними запасами, а також вкладеннями в основні кошти, зростає спроможність підприємства давати прибуток. Розрахунок групи цих коефіцієнтів призначений дати відповідь па питання про рівень достатності активів підприємства щодо поточних або запланованих обсягів продажів підприємства.
Тут найважливішими є чотири показники:
·середній період покриття дебіторської заборгованості;
·коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів;
·коефіцієнт оборотності необоротних (основних) активiв;
·коефіцієнт оборотності активів.
Цей показник використовують для визначення середнього періоду часу, протягом якого підприємство повинно чекати отримання готівки після укладення угоди. Цей період має назву: середній період стягнення боргів.
Показник середнього періоду стягнення боргів може бути визначений також
на підставі порівняння умов, за яких підприємство продає свій товар. Наприклад, умови продажу підприємства X потребують сплати протягом ЗО днів. Якщо розрахований показник більше ЗО днів, то це означає, що клієнти підприємства X у середньому не сплачують свої борги вчасно.
Якщо тенденція збільшення заборгованостей, що їх сплачують із запізненням, розпивалась протягом останніх років, то це є індикатором зміни кредитної політики в бік скорішого стягнення платежів за рахунками до оплати.
Припустимо, що для підприємства X цей коефіцієнт становить 5,0. Це означає, дуже приблизно, що кожне найменування товарно-матеріальних запасів підприємства було повністю продано, а потім поновлено, тобто обернулося 5 разів на рік.
Припустимо далі, що середній показник коефіцієнта оборотності по галузі становить 9,0. Це означає, що підприємство X має зайві товарно-матеріальні запаси і необхідно провести аналіз непридатних запасів або застарілих товарів, які не відповідають оголошеній вартості.
Крім того, якщо є такі відхилення коефіцієнта оборотності, то це свідчить про необхідність обчислення коефіцієнта ліквідності оборотних активів.
Показник відображає ефективність використання землі, будівель, обладнання порівняно з обсягом продажів за рік. Найчастіше застосовують його для аналізу динаміки використання необоротних засобів усереднені -підприємства, а не для порівняння з іншими підприємствами.
Якщо ж все-таки необхідне порівняння з іншими підприємствами, то при визначенні вартості основних фондів необхідно враховувати термін їх придбання та рівень інфляції за цей період, інакше можна отримати хибні результати.
Показник характеризує ефективність використання усіх активів підприємства - як необоротних, так і оборотних. На його величину впливають усі інші показники цієї групи.
Зменшення коефіцієнтів оборотності небажане, тому що воно свідчить про зниження ефективності використання підприємством своїх ресурсів. У такому разі підприємство не забезпечує достатнього обсягу торговельного збуту за рахунок наявних інвестицій в основні засоби підприємства. Слід збільшити обсяг збуту та переглянути доцільність використання окремих основних активів (деякі повинні бути ліквідовані, можливі, деякі придбані при тому).
Крім того, для характеристики ефективності використання ресурсів підприємства застосовують такі показники:
·оборотність оборотних засобів у днях;
·середня оборотність запасів у днях;
·коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;
·термін погашення кредиторської заборгованості у днях.
Коефіцієнти управління кредитами
Використання кредитного фінансування має три важливі наслідки:
а) збільшення кредитних ресурсів дає змогу зменшити кількість інвестицій у виробництво;
б) збільшення частки кредитних ресурсів підвищує ризик підприємницької діяльності;
в) якщо підприємство отримує більшу величину прибутку, ніж сплачує проценти за кредитами, таке фінансування доцільне. Чим більше кредитів братиме підприємство, тим більший буде ефект збільшення прибутку. Однак якщо підприємство зароблятиме менше, ніж сплачує проценти за кредити, то це призведе до втрат.
Тому аналіз структури капіталу підприємства, а також те. наскільки воно може виконувати свої зобов'язання та сплачувати процентні ставки, є важливим для інвесторів. Найчастіше використовують такі коефіцієнти управління кредитами:
·коефіцієнт заборгованості;
·коефіцієнт покриття відсоткових платежів за доходами;
·коефіцієнт покриття постійних затрат.
Коефіцієнт заборгованості вимірює відсотковий вміст коштів, які надані кредиторами, і його визначають так:
Зменшення цього коефіцієнта бажане для кредиторів, тому що зменшується їх ризик інвестування, оскільки зменшуються збитки кредиторів у разі ліквідації підприємства.
Власники підприємства, з іншого боку, можуть намагатися використати залучення додаткових кредитів для збільшення надходжень Тому для власників підприємства збільшення коефіцієнта вважається сприятливим.
Частка боргів у загальній сумі активів коливається залежно від галузі, але на виробничих підприємствах здебільшого вона не перевищує 50%.
Коефіцієнт покриття відсоткових платежів характеризує спроможність підприємства своєчасно здійснювати річну виплату відсоткових платежів Його обчислюють за формулою:
Коефіцієнт покриття процентних платежів визначає величину падіння поточного доходу, при якій фірма ще буде спроможна платити проценти Невиконання зобов'язань щодо виплати процентів призводить до застосування законних заходів із боку кредиторів, яке навіть може закінчитися банкрутством підприємства
При обчисленні коефіцієнта необхідно звернути увагу на те, що величина прибутку до вирахування відсотків та податків, а не величина чистого прибутку показується у чисельнику формули Враховуючи, що проценти сплачують із сум до утримання податків, спроможність здійснити поточні процентні платежі не залежить від оподаткування
Оскільки неспроможність виплатити процентні ставки веде до банкрутства, зменшення цього коефіцієнта як для кредиторів, так і для власників небажане
Для значення самого коефіцієнта немає суворих обмежень, часто самі потенційні кредитори вимагають згоди з приводу співвідношення очікуваного прибутку і зобов'язань з обслуговування боргу.
Коефіцієнт покриття постійних витрат подібний до коефіцієнт процентних платежів, але він охоплює більше величин і включає до розрахунків щорічні довготермінові орендні боргові зобов'язанню та зобов'язання з фонду погашення заборгованостей (фонд погашення заборгованості передбачає щорічні платежі з випуску боргових зобов'язань та привілейованих акцій).
Оренда (лізинг) стала в останні роки широко розповсюджено і зумовлює з багатьох причин широке використання коефіцієнта покриття постійних затрат.
Враховуючи те, що платежі у фонд погашення заборгованості треба сплачувати готівкою після сплати податків, тоді як процентні орендні платежі здійснюють до виплати податків, сума платежів у фонд погашення заборгованості має бути збільшена діленням на (1 - величина ставки податку). Це необхідно для визначення величини прибутку до виплати податків, достатнього і для виплати податків, і для відрахувань платежів у фонд погашення заборгованості.
Постійні затрати, постійні платежі з фіксованим терміном оплати, як видно з формули, передбачають процентні платежі, платежі за орендними довготерміновими борговими зобов'язаннями та платежі у фонд погашення заборгованості.
Крім того, для оцінки структури капіталу використовують ще й інші коефіцієнти, наприклад:
·співвідношення власних та залучених коштів;
·коефіцієнт капіталізації боргу;
·коефіцієнт власності.
Коефіцієнти прибутковості
Отримання прибутку – основна мета підприємницької діяльності.
Коефіцієнти прибутковості показують здатність менеджерів успішно управляти підприємством і отримувати прибуток, тобто забезпечують оцінку ефективності функціонування підприємства з погляду здійснюваної ним виробничої діяльності. Водночас коефіцієнти прибутковості показують комбінований вплив на результати поточної діяльності таких факторів, як ліквідність, управління активами та боргами.
Найпоширеніші такі коефіцієнти прибутковості:
·коефіцієнт прибутковості продажів;
·основний коефіцієнт доходності;
·коефіцієнт прибутковості активів;
·коефіцієнт прибутковості власного капіталу.
Коефіцієнт прибутковості продажів вимірює величину прибутку на кожну гривню реалізованої продукції. Розраховують діленням величини чистого прибутку на величину реалізованої продукції:
Низький коефіцієнт прибутковості може бути наслідком високої собівартості продукції, яка є результатом неефективної роботи підприємства. Крім того, низький коефіцієнт прибутковості може бути також результатом великих боргів підприємства, що змушує його сплачувати високі проценти за боргами.
Основний коефіцієнт доходності – це коефіцієнт, що показує спроможність активів фірми давати поточний дохід. Його визначають діленням величини доходу до вирахування процентів та податку на величину загальної вартості майна (суми активів балансу).
Цей коефіцієнт показує спроможність активів підприємства давати дохід без урахування впливу на суму податків та величини поточного капіталу. Він корисний для порівняння підприємств, що перебувають у різних позиціях за величиною оподаткування та величиною позичкового капіталу.
Коефіцієнт прибутковості активів (після вирахування процентів та податків) – це відношення величини чистого прибутку до величини загальної вартості майна.
Низький рівень цього показника залежить від двох факторів:
1) невисокого показника основного коефіцієнта доходності підприємства;
2) вищого, ніж середнє значення, показника використання позичкових коштів.
Обидва ці фактори призводять до доволі низьких показників чистого доходу підприємства.
Коефіцієнт прибутковості власного капіталу – це відношення величини чистого прибутку до величини власного (акціонерного) капіталу. Вимірює рівень доходу (норму прибутку) на власний капітал підприємства.
Прибутковість (рентабельність) власного капіталу – один із найважливіших підсумкових показників успішності роботи підприємства. Він показує, наскільки ефективно використовує власний капітал підприємство.
Зменшення коефіцієнтів прибутковості є небажаним явищем, тому що воно означає: підприємство отримує відносно менший прибуток при незмінності решти показників.
Відносні показники ринкової вартості
Коефіцієнти ринкової вартості показують зв'язок ціни акцій підприємства відносно доходу від неї та чистим активом на одну акцію (вартістю капіталу, що припадає на одну акцію за даними бухгалтерського обліку).
Ці показники служать Інвесторам індикаторами минулої діяльності та підґрунтям для прогнозування.
Якщо відносні показники (коефіцієнти) фірми щодо ліквідності, управління активами, управління боргами і прибутковості мають належний рівень, то відносні показники ринкової вартості акцій будуть високі.
Найхарактернішими в цій групі є такі показники:
·коефіцієнт відношення ціни акції до прибутку від неї;
·коефіцієнт відношення ринкової ціни акції до її вартості за даними
бухгалтерського обліку.
Коефіцієнт відношення ціни акції до прибутку на неї показує, скільки платять інвестори за отримання 1 гривні прибутку:
Наприклад, ринкова ціна акції становить 20 гривень, а прибуток - 1,5 гривні. Коефіцієнт дорівнює 13,3. Якщо середній показнику галузі вищий, то аналізоване підприємство є більш ризикове i має менші перспективи розвитку.
Коефіцієнт відношення ринкової вартості акції до її вартості за даними бухобліку – це відношення ринкової вартості акції до її балансової вартості.
Підприємства з доволі високим рівнем доходу (нормою прибутку на акціонерний капітал), на відміну від компанії з низьким доходом, звичайно, продають свої акції за вищою ціною, яка перевищує балансову вартість у кратну кількість разів.
Спочатку визначимо величину балансової вартості підприємства:
Наприклад, ця величина дорівнює: 900/100=9,0 грн.
Тепер визначимо:
Якщо ринкова вартість акції дорівнює 14 грн., то коефіцієнт становить: 14,0 / 9,0=1,6 рази.
Коефіцієнт відношення ринкової акції до її вартості за даними бухгалтерського обліку, звичайно, перевищує 1.0. Це означає, що інвестори платять за акції більше, ніж вони коштують за даними бухобліку.
Це викликано тим, що функціонують підприємства, які мають вищу вартість, ніж їх первинна, тому що номінальна вартість активів не відображає ні впливу інфляції, ні інших факторів зміни вартості основних фондів.
Отже, використання фінансових коефіцієнтів є зручним засобом узагальнення великого обсягу фінансових даних і інструментом порівняльного аналізу підприємства. Коефіцієнти допомагають фінансовим менеджерам поставити правильні запитання, але рідко дають відповіді па них.
Коефіцієнти слід використовувати як засіб для постановки змістовних питань та складових елементів для формування повноцінного уявлення про фінансовий стан підприємства, їх не слід використовувати як основу для надання позики чи для відмови в позиці.
Коефіцієнти є відносними величинами, тому з їх допомогою можна скласти уявлення про роботу підприємства в динаміці (аналіз тенденцій) або порівняно з конкурентами та галуззю загалом (порівняльний аналіз), а також проаналізувати прогнозні фінансові розрахунки.
Через те, що коефіцієнт можна обчислити стосовно будь-яких чисел, слід мати на увазі, що аналітична цінність коефіцієнта залежить від наявності змістовних співвідношень між статтями, що їх порівнюють. Важливо пам'ятати про взаємозв'язок між коефіцієнтами, тобто вони можуть як нейтралізувати, так і доповнювати один одного.
Оцінка фінансового стану суб’єктів малого підприємства.
На виконання ст. 11 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 р. №39 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 “Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва”.
Згідно з п. 3 ст. 11 цього Закону для суб’єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлено скорочену за показниками фінансову звітність у складі Балансу та Звіту про фінансові результати.
Оскільки фінансова звітність суб’єктів малого підприємництва менш інформативна порівняно з фінансовою звітністю, яка складається відповідно до П(С)БО 2, 3, 4 і 5, для проведення оцінки фінансового стану підприємства – суб’єкта малого підприємництва слід враховувати таке:
1) Показники, для визначення яких достатньо даних Балансу (ф. №1-м) – показники ліквідності, платоспроможності, фінансової незалежності та структури капіталу, обчислюють так само, як і для підприємств, що складають балансові звіти згідно з П(С)БО 2, оскільки нумерація рядків збережена для тих статей, що залишсь в ф. №1-м.
2) Для аналізу показників, обчислення яких здійснюється за допомогою ф. №2‑м, треба враховувати, що показники “чистий дохід” відображено в рядку 030 ф. №2-м, “чистий прибуток” – у рядку 190 ф. №2-м, для обчислення деяких показників слід використовувати дані аналітичного обліку.
3) Для оцінки показників майнового стану обов’язково необхідно залучати дані аналітичного бухгалтерського обліку.
Таким чином, з викладеного можна дійти висновку, що здійснюючи оцінку фінансового стану будь-якого підприємства, потрібно проаналізувати відносні показники, що дають змогу зосередити увагу на “точка” успіху чи невдачі в діяльності конкретного підприємства, але не завжди зроблені на цій підставі висновки щодо боротьби з конкурентами є беззаперечними. Перед тим як зробити висновки щодо стану речей на підставі обчислених коефіцієнтів, доцільно ретельно проаналізувати як верхню частину показника (чисельник), так і нижню (знаменник).
Фінансовому аналітику слід пам’ятати, що значення показника набуває реального змісту лише порівняно з галузевими стандартами та відповідними показниками підприємства за попередні періоди, тобто в динаміці або з раніше окресленими орієнтирами.
Підкреслимо, що аналітик залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку може самостійно обирати оптимальний саме для цього випадку комплекс показників оцінки фінансового стану. Всі показники перебувають у тісному взаємозв’язку між собою. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства за рік можна лише на основі використання певного комплексу коефіцієнтів з урахуванням впливу на їх зміни різних чинників.
3. Вертикальний та горизонтальний процентні аналізи
Горизонтальний (часовий) аналіз полягає в порівнянні абсолютних величин за статтями балансу (вартості активів та зобов’язань) за два суміжні періоди, а також, при можливості, у динаміці за ряд періодів (кварталів). Порівняння можна здійснювати шляхом визначення відхилення показників за абсолютними величинами, тобто на скільки порівнювана величина більша або менша за ту, з якою порівнюють, або за допомогою відносних показників, тобто на скільки відсотків (разів) порівнювальна величина більша або менша за ту, яку визнач базу порівняння.
Вертикальний аналіз – це структурний аналіз абсолютних величин, який дає змогу за даними відносних величин вивчити структуру активів та зобов’язань, тобто частку (відсоток) окремих їх видів у загальній сумі розділів та в цілому активів і зобов’язань. Перевагою цього виду аналізу є можливість зіставлення вираженої у відсотках структури показників одного звітного періоду з іншими незалежно від зміни їх розмірів. Вивчаючи ту чи іншу сукупність показників у різні періоди, можна спостерігати ті зміни, які відбуваються в їх структурі.
Горизонтальний та вертикальний аналіз активів і зобов’язань підприємства наведені в табл. 25. насамперед, за спрощеною методикою аналітичного дослідження активів та зобов’язань підприємства визначають їх динаміку і структуру у сфері постійного і оборотного капіталу та власних та залучених джерел формування.
Таблиця 25
Аналіз та оцінка активів і зобов’язань підприємства
|
Показники
|
На 31.12 минулого року
|
На 31.12 звітного року
|
Відхилення
|
|
тис.грн.
|
%
|
тис.грн.
|
%
|
+/-
|
%
|
пунктів структури
|
|
Активи
|
|
1.Необоротні
|
17305
|
59,2
|
24287
|
60,7
|
+6982
|
40,3
|
+1,5
|
|
2.Оборотні
|
11920
|
40,8
|
15708
|
39,3
|
+3788
|
31,8
|
-1,5
|
|
Разом
|
29225
|
100,0
|
39995
|
100,0
|
+10770
|
36,9
|
0
|
|
Зобов’язання
|
|
1.Власні
|
23603
|
80,8
|
31678
|
79,2
|
+8075
|
34,2
|
-1,6
|
|
2.Залучені
|
5622
|
19,2
|
8317
|
20,8
|
+2695
|
47,9
|
+1,6
|
|
Разом
|
29225
|
100,0
|
39995
|
100,0
|
+10770
|
36,9
|
0
|
Розглядаючи показники, узагальнені в табл. 25, можна відзначити, що загальна вартість майна підприємства збільшилась за звітний період на 10770 тис.грн. або 36,9%. Приріст вартості майна здійснювався нерівномірно. Якщо необоротні активи в оцінці по залишковій вартості зросли на 40,3%, то оборотні активи – на 31,8%. Слід зазначити, що за період, який аналізується, збільшилась питома вага майна необоротних активів.
Приріст вартості активів здійснювався за рахунок власного капіталу (75% приросту) і залученого капіталу (25%). Зменшення частки власного капіталу з 80,8% на початок року до 79,2% на кінець року свідчить про тенденцію збільшення частки залученого капіталу в господарську діяльність підприємства.
Як видно зі структури балансу, завдяки процентному аналізу можна порівняти частку активів, частку зобов'язань та власного капіталу підприємства. Наочно видно й інші співвідношення, наприклад, поточних активів та поточних пасивів тощо.
