ТЕМА 9. ФОНДОВА БІРЖА ТА ФОНДОВІ ОПЕРАЦІЇ
1.Основи організації біржової торгівлі в країнах з розвинутими ринковими відносинами
2.Біржовий ринок України
3.Позабіржовий ринок цінних паперів
4.Фондові індекси
5.Рейтинг фондового ринку
1.Основи організації біржової торгівлі в країнах з розвинутими ринковими відносинами
ПИТАННЯ № 60 ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ФОНДОВИХ БІРЖ
В сучасному світі функціонує більше ніж 200 фондових бірж. Всі вони мають свої особливості часто досить суттєві. Навіть в Західній Європі, незважаючи на спроби сформувати єдиний ринок цінних паперів, в правилах діяльності фондових бірж зберігаються значні розбіжності.
Беручи за критерій визначення правового статусу бірж їх поділяють на три типи: публічно-правові; приватні, змішані.
Діяльність публічно-правових бірж постійно перебуває під державним контролем. Держава приймає активну участь в створенні Правил біржової торгівлі, контролює їх виконання, забезпечує підтримку правопорядку на біржі під час проведення торгів, призначає біржових маклерів. Публічно-правовий тип фондової біржі характерний для Франції та Німеччини.
Приватні фондові біржі - це акціонерні товариства, що абсолютно самостійні в організації біржової торгівлі. Всі угоди на таких біржах укладаються у відповідності до чинного в країні законодавства. Держава не дає ніяких гарантій і не бере на себе ніякої відповідальності по забезпеченню стабільності біржової торгівлі та зниженню ризику торгівельних угод. Такий тип характерний для США та Англії.
При змішаному типі - фондова біржа створюється як акціонерне товариство, але при цьому 50% їх капіталу належить державі. Керівництво такими біржами здійснюється на виборній основі, але нагляд за біржовою діяльністю здійснюється біржовим комісаром, він же проводить офіційну реєстрацію біржових курсів. Цей тип бірж характерний для Австрії, Швейцарії та Швеції.
Окрім цієї класифікації фондові біржі умовно поділяють також на „брокерські" та „банківські". Перший тип характерний для США, відповідно до такої організації бірж торгівлею цінними паперами займаються лише брокери, а комерційним банкам „вхід” на біржу заборонено. За другим типом (Німеччина, Франція) - навпаки - банки є найважливішими суб'єктами біржової торгівлі цінними паперами. В Україні під час створення першої фондової біржі існувала розвинута система комерційних банків, інших же різновидів інвестиційних посередників та мережі брокерських контор ще не було. Тому саме комерційні банки прийняли участь у створенні першої Української фондової біржі. У день реєстрації УФБ із 29 засновників - 21 були комерційні банки.
ПИТАННЯ № 61 ХАРАК-КА ГОЛОВНИХ СВІТОВИХ ФОНДОВИХ БІРЖ
Найбільшими за обігом та значенням залишаються ті національні біржі, які знаходяться в головному фінансовому центрі країни. На них концентруються операції загальнонаціональних масштабів, провінційні ж біржі поступово втрачають свої позиції. Так складається поступово моноцентрична система, яка в найбільш закінченому вигляді представлена в Англії, де Лондонська біржа має назву Міжнародної фондової біржі оскільки вона перебрала на себе фондові біржі не тільки Великобританії, але й Ірландії. На ній котируються не тільки цінні папери, емітовані резидентами, а й значна кількість іноземних цінних паперів та фінансові інструменти євроринку.
Моноцентричними можна також назвати фондові біржові системи Японії та Франції, хоча провінційні біржі там ще збереглися, але вони відіграють незначну роль.
Токійська міжнародна фондова біржа, що виникла в 1878 р. є найбільшою фондовою біржею в Японії, на яку припадає близько 80% національного біржового обороту цінних паперів. Членами біржі є фірми - торговці цінними паперами, що мають відповідну ліцензію на торгівлю. На біржі котируються акції близько 1700 емітентів, а також облігації. Торгівля відбувається через аукціон „з голосу" та в електронному режимі в двох різних залах. Цінні папери котируються тільки офіційно. На біржі відбувається два відкриття в день, оскільки вона працює з перервою: з 9.00 до 11.00 та з 13.00 до 15.00.
Паризька фондова біржа посідає перше місце серед семи бірж Франції. На неї припадає більш як 90% угод, що укладаються на національному біржовому ринку. На біржі існує три рівні котирування. Офіційне котирування призначене для великих корпорацій, які отримують стабільні прибутки, регулярно виплачують дивіденди, розміщують на ринку значну частину акцій і виконують рекомендації установ, які координують діяльність бірж. На такому самому рівні котируються також цінні папери іноземних емітентів. Акції малих та середніх підприємств котируються на другому рівні, який називають вторинним ринком. На третьому рівні, так званому вільному ринку, котируються цінні папери, що не були допущені до котирування на вищих рівнях.
На першому рівні укладаються як касові, так і строкові угоди з цінними паперами, на другому та третьому рівнях учасники ринку укладають тільки касові угоди. Біржові торги проводяться протягом трьох годин з 11.30 до 14.30 кожного робочого дня. Спочатку проводиться котирування державних та корпоративних облігацій, а після цього акцій.
В країнах, що мають федеративний державний устрій біржовій фондовій системі притаманна поліцентричність, в таких країнах майже рівні позиції займає кілька центрів фондової торгівлі. Так, наприклад, в Австралії лідирують фондові біржі Торонто та Монреаля, в Австралії - біржі Сіднея та Мельбурна, в Німеччині - біржі Франкфурта-на-Майні, Дюссельдорфа, Мюнхена та Гамбурга.
Найбільш специфічним є фондовий ринок США, він настільки розгалужений, що в головному фінансовому центрі країни знайшлося місце і для загальновизнаного лідера - Нью-Йоркської фондової біржі, і для Американської фондової, в країні функціонують також провінційні фондові біржі, їх кількість за післявоєнні роки скоротилась, але ті що залишсь займають доволі сильні позиції, тому біржову систему США класифікують як побудовану по змішаному типу. Розглянемо механізм дії Нью-Йоркської фондової біржі, яка була заснована в 1792 р. і є однією з найбільших і найстаріших фондових бірж світу, її діяльність регламентується статутом, внутрішніми правилами та інструкціями. Здійснює управління біржею Рада директорів, яка складається з членів біржі та незалежних представників.
Операції на біржі здійснюють тільки члени біржі, загальна чисельність яких сягає 1400. Членами біржі, як правило, є фізичні особи. Якщо член біржі є співвласником фірми, фірма також вважається членом біржі. Серед фірм - членів біржі домінують кілька десятків інвестиційних банків, які займають ключові позиції на американському фондовому ринку. Ціна брокерського місця на біржі становить близько 500 тис.дол. США.
2.ПИТАНЯЯ 62 БІРЖОВИЙ РИНОК УКРАЇНИ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ТА СЬОГОДЕННЯ
Фондова біржа є організаційно оформленим, постійно діючим ринком, на якому створюються сприятливі умови для вільної купівлі-продажу цінних паперів за ринковими цінами на регулярній та впорядкованій основі. За своїм правовим статусом фондові біржі можуть бути асоціаціями, акціонерними товариствами або установами, що підпорядковуються державі.
На фондових біржах здійснюється переважно торгівля акціями, торгівля похідними цінними паперами зосереджується на спеціалізованих біржах із торгівлі ф'ючерсними та опціонними контрактами. Торгівля облігаціями на фондових біржах порівняно невелика за обсягами, оскільки переважна більшість облігацій перебуває в обігу на позабіржовому ринку.
Діяльність фондової біржі в Україні регламентується Законом України від 18.06.91 р. „Про цінні папери і фондову біржу", іншими законодавчими актами України, статутом та правилами фондової біржі.
Відповідно до закону фондова біржа - створюється не для одержання прибутку, а займається виключно організацією і укладанням угод купівлі та продажу цінних паперів і їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від свого імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.
Фондова біржа набуває прав юридичної особи з моменту її реєстрації ДКЦПФР. Підставою для діяльності фондової біржі є Свідоцтво про реєстрацію. Засновниками біржі можуть бути не менше 20 торговців цінними паперами. Частка статутного фонду, що належить одному акціонеру, не має перевищувати 5 %. Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом - зборами акціонерів.
Діяльність біржі спрямована на створення в Україні централізованого ринку цінних паперів, який підлягає державному регулюванню і характерними ознаками якого мають бути котирування цінних паперів, ліквідність, відкритість, прозорість гласність ринкової інформації з метою задоволення запитів кожного вкладника, довіра з боку широких верств населення. Фондовий ринок України повинен складатися з трьох провідних елементів - єдиної національної фондової біржі, єдиного клірингового банку, а також єдиного Центрального депозитарію.
Для спрощення процедури передачі цінних паперів від одного власника до іншого збільшення гарантій для власників цінних паперів щодо обліку прав на цінні папери та їх зберігання створюється Національна депозитарна система.
Кліринговий банк є важливим учасником централізованої системи електронного обігу цінних паперів, він здійснює кліринг операцій з цінними паперами. Оскільки біржа - небанківська установа, вона є тільки місцем проведення торгів, котирування та реєстрації угод, то здійснювати платежі за угодами можуть спеціалізовані банки, де відкриваються рахунки учасників угод.
Кліринговий банк обслуговує розрахунки між учасниками біржових угод за системою „оплата проти поставки". Оплата за ЦП здійснюється одночасно з передачею паперів, а переказ платежу має, відбутися щонайпізніше наприкінці дня, визначеного для виконання угод. Будь-яка торговельна угода обов'язково здійснюється за посередництвом Клірингового банку та Депозитарію, які беруть на себе зобов'язання щодо переміщення цінних паперів і грошей між торговцями-професіоналами.
Функціонування централізованого ринку цінних паперів неможливе без брокерських контор. Брокерською конторою фондової біржі є господарське товариство (як правило, ТзОВ), яке має дозвіл на здійснення діяльності з цінними паперами, є членом або підрозділом члена фондової біржі, власником брокерського місця чи орендарем брокерського місця та зареєстроване на фондовій біржі.
Головним агентом брокерської контори є брокер, який укладає угоди (біржові контракти) між покупцями і продавцями товарів, цінних паперів, валют, інших цінностей на фондових і товарних біржах. Брокер здійснює біржові операції за дорученням та за рахунок клієнтів, отримуючи за посередництво певну плату (брокерську комісію).
На фондовій біржі обертаються цінні папери акціонерних товариств чи інших емітентів, які пройшли біржову експертизу і включені до біржового списку.
Широке впровадження комп'ютерних технологій у біржовій торгівлі привело до того, що певна кількість біржових операцій виконується в автоматичному режимі. Зручна і швидкодіюча система комп'ютерного укладення угод, що в цілому сприяє підвищенню ефективності біржового ринку, іноді відіграє негативну роль в моменти втрати біржею рівноваги в результаті спекулятивних операцій.
Крім стандартних послуг по операціях з цінними паперами, фондові біржі забезпечують учасників операцій на фондовому ринку оперативною та аналітичною інформацією про стан фондового ринку та тенденції його розвитку. До 30% доходів бірж становлять доходи від надання інформаційних послуг.
Початок біржовому фондовому ринку України покладено організацією Української фондової біржі (УФБ). Перша фондова біржа У країни, заснована у формі акціонерного товариства Як і інші фондові біржі, вона не має на меті одержання прибутку і займається винятково організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів між учасниками ринку, не здійснюючи при цьому операції від свого імені. Засновниками біржі, її акціонерами є провідні комерційні банки. Кожна з акцій, придбаних засновниками, дає їм право на володіння одним брокерським місцем на біржі. Однак володіння більше ніж однією акцією можливе тільки за рішенням Біржової ради. Зміна власника акції та обіг акцій біржі також регулюються рішенням Біржової ради.
3.Позабіржовий ринок цінних паперів
Існує дві основні форми вторинного ринку цінних паперів - біржовий та позабіржовий, який виник як альтернатива біржі. Об'єктивною причиною існування позабіржового ринку є той факт, що багато фірм-емітентів не можуть із-за різних причин потрапити на біржу, так як показники їх діяльності не відповідають вимогам реєстрації на біржі. В сучасних умовах в позабіржовому обігу перебуває переважна частина всіх цінних паперів. Це акції невеликих фірм традиційних галузей, акції великих нових компаній що працюють в новітніх галузях економіки та мають великі потенційні можливості перетворитися в майбутньому у величезні корпорації, цінні папери кредитних інститутів, облігації корпорацій, державні та муніципальні боргові цінні папери, нові випуски акцій та інше. Позабіржовий ринок можна поділити на дві частини: організаційно оформлений (торгівельні системи) та неорганізований („вуличний", дилерський). Значення дилерського ринку в не однакове для різних країн. Дилери, як правило, спеціалізуються на різних інструментах: одні торгують акціями, інші облігаціями корпорацій, ще інші - державними цінними паперами, купуючи певну кількість відповідних цінних паперів як запас, котрий потім розпродують, виходячи з ринкової кон'юнктури. Ціни на вуличному ринку встановлюються в ході переговорів між продавцем і покупцем, посередником виступає дилер.
Організований позабіржовий ринок в Україні представляють дві торгівельно-інформаційні системи: „Перша фондова торгівельна система" - „Технічний центр ,,ПФТС"(ПФТС) на яку припадає найбільша питома вага укладених на організованому ринку угод - 95,97% та „Південноукраїнська торговельно-інформаційна система - „Південь-Сервер"(ПТІС) - 0,02%.
До торгівлі в ПФТС допускаються цінні папери, випущені згідно з чинним законодавством України, які викликають зацікавленість у учасників торгівлі. Корпоративні цінні папери мають бути випущені емітентом, статутний фонд якого становить не менш як 500 тис. грн.
Торговельні правила ПФТС не передбачають проведення аукціонів. Учасники системи - торговці цінними паперами об'єднані комп'ютерною мережею, на терміналах якої вони знайомляться з попитом-пропозицією на окремі види цінних паперів, вибирають позиції, що задовольняють їх вимоги, і укладають відповідні угоди. Ціни купівлі-продажу цінних паперів нерідко відрізняються від запропонованих на початку цін.
4. ПИТАННЯ № 65 ФОНДОВІ ІНДЕКСИ : ПОНЯТТЯ, ХАРАКТЕРИСТИКА, ВИДИ
Біржові індекси вже понад сто років використовують для інтегральної оцінки стану фінансового ринку. Інвесторів цікавить не лише динаміка цін на акції певної компанії, а й загальна тенденція всього ринку. Саме для цього практично всі біржі мають власні системи агрегатних індексів, які відображають рівень і динаміку цін на певний пакет акцій. Як правило, цей пакет складається з акцій компаній, що належать до різних галузей промисловості та фінансової сфери.
Біржові індекси - це середні або середньозважені показники курсів цінних паперів, як правило, акцій, що дають найкомпактнішу картину про стан і динаміку фондового ринку. Біржові індекси є цифровими статистичними показниками, що виражають (звичайно у відсотках) послідовні зміни певних явищ.
Індекс являє гобою відношення порівнюваної величини до певної величини, яку приймають за базу. Кожен індекс має такі характеристики:
список індексу (набір акцій-представників);
метод зведення до середнього;
види ваг до курсових вартостей акцій;
базисне значення індексу;
статистична база.
Біржові індекси іноді розраховуються як середньозважена величина, що визначається з урахуванням не тільки відносних змін, а й абсолютної ціни акцій компаній, які створюють кошик індексу.
У світовій практиці використовують чотири методологічних прийоми для побудови опосередкованих індексів зміни курсів акцій, що ґрунтуються на розрахунках за відповідний період:
I. темпів зміни середньої арифметичної величини ціни акцій певної кількості обраних корпорацій.(індекс Доу - Джонса);
II. темпів зростання (зниження) середньозваженої (за кількістю акцій в обігу) ціни переважної більшості акцій корпорацій (індекси „Стандарт енд Пурз" та „Уілшир -5000");
III. середньоарифметичного значення темпів приросту (зниження) цін акцій;
IV. середньо геометричного значення темпів зміни цін акцій (індекс „Велю Лайн").
Зміну значень індексів звичайно розглядають як показник попиту на ринку. Зростання чи падіння значення індексу на одному ринку часто впливає на стан попиту на іншому.
ПИТАННЯ № 66 ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ФОНДОВИХ ІНДЕКСІВ
Роль фондових індексів може бути зведена до трьох функцій:
1)діагностичної,
1) індикативної,
3) спекулятивної.
Під діагностичною функцією слід розуміти здатність системи індексів характеризувати стан та динаміку розвитку як національної економіки в цілому, так і окремих її складових. Механізм зміни індексу дуже простий - зростання або зниження рентабельності виробництва в галузі миттєво відображається на котирувальній ціні відповідних акцій, що, у свою чергу, позначається на рівні біржового індексу галузі. Індекси є засобом демонстрації темпу просування ринку. Вони дають змогу інвесторам і торгівцям бачити тенденції, які складаються на ринку, і простежувати швидкість розвитку цих тенденцій.
Таким чином, будучи доповненими спеціальними економічними параметрами (норма позикового відсотка, стан державного бюджету, співвідношення торговельного і валютного балансів), фондові індекси входять до системи економічного моніторингу стану національної економіки.
Виконання індексами індикативної функції передбачає, що наявність об'єктивної оцінки цінової ситуації на фондовому ринку дає точку відліку для оцінки поведінки великих інвестиційних фондів, окремих інвесторів і портфельних менеджерів. Розрахувавши динаміку ринкової вартості свого портфеля акцій за будь-який проміжок часу, інвестор може зробити обґрунтовані висновки, наскільки обрана ним стратегія є ефективною (портфельний індекс вищий/нижчий від фондового чи дорівнює йому), та внести корективи у свою поведінку на ринку, якщо це необхідно.
Спекулятивна функція фондових індексів проявляється в їх використанні як базового активу при укладанні ф'ючерсних контрактів та купівлі опціонів. Щоб спекулювати на такому ринку, можна взагалі не володіти цінними паперами, укладаючи термінові угоди при зміні значення індексу протягом дня або іншого короткострокового періоду.
Що стосується самої методики визначення індексу, то він розраховується як відношення середньої геометричної ціни акцій підприємств за поточний період до середньої геометричної ціни за базовий період. Джерелом інформації є квартальні звіти торговців цінними паперами.
5. ПИТАННЯ № 67 РЕЙТИНГ ФОНДОВОГО РИНКУ
Рейтинг фондового ринка- це є по суті оцінка позиції об'єкта аналізу по розробленій шкалі показників. Він дозволяє визначити на певну дату стан учасників фондового ринку та встановити їх місце серед інших учасників відповідно враховуючи: їх потенціал, активність, ринкову позицію. Рейтинг в цьому аспекті може виступати орієнтиром, на базі якого буде вибрана стратегія учасника фінансового ринку.
За своєю сутністю рейтинг є аргументованою думкою про здатність та юридичним обов'язком емітента проводити своєчасні виплати по основній частині своїх зобов'язаннях (цінні папери боргового характеру) та проценти по ним. Призначення рейтингу - проводити ранжування в рамках єдиної системи відносні рівні ризиків боргових цінних паперів та їх емітентів. Таким чином йдеться про аналіз можливості для емітента отримувати в майбутньому достатні доходи. Але слід пам'ятати, що публікація рейтингу - це не порада купити чи продати той чи інший цінний папір, рейтинг - це „інформація до відома" для інвесторів, керуючих портфелями цінних паперів та інших учасників ринку цінних паперів.
Під рейтинг підпадають тільки ті цінні папери, за якими емітент несе фіксовані зобов'язання перед інвесторами. Так як лише в даному випадку виникає необхідність в оцінці ризиків невиконання даних зобов'язань. Відповідно об'єктами рейтингу є облігації (підприємств та муніципальні), привілейовані акції, комерційні папери (незабезпечені цінні папери, серійні фінансові векселі), депозитні та ощадні сертифікати.
Рейтинг оцінює ризик невиконання емітентом своїх зобов'язань, що пов'язані з цінним папером , та відповідно, ризик втрат інвесторів основної суми та відсотків (кредитний ризик). Рейтинг не вимірює конкретну величину ризику втрат, не виступає кількісним прогнозом, мірою їх ймовірності. Рейтинг - це лише порівняльна оцінка рівнів ризику по різним цінним паперам, спосіб їх співставлення між собою по величинам кредитних ризиків.
Виділяють дві основні групи об'єктів рейтингових оцінок фінансового ринка - це рейтинги цінних паперів і фінансових позицій учасників ринку. В свою чергу, рейтинги цінних паперів диференціюються в залежності під їх видів (дольові, боргові, похідні). Рейтинг не вимірює валютного та процентного ризику, ризику ліквідності, а також не дає оцінку майбутнім змінам курсу цінного паперу.
Будь-яке рейтингове агентство ділить свою шкалу ділить свою шкалу рейтингу між двома класами цінних паперів: цінні папери інвестиційної якості або (інвестиційні цінні папери); спекулятивні цінні папери. Кожен із цих класів має свій символ по класифікації інвестиційних агентств ( див. табл.)
Класи якості цінних паперів за класифікацією інвестиційних агентств США та Канади
|
Клас якості цінних паперів
|
Інвестиційні агентства
|
|
Standard& Poor's
|
Moody's (USA)
|
DBRS (Can.)
|
CBRS
(Can.)
|
|
1. Найвища якість
|
ААА
|
Aaa
|
ААА
|
А++
|
|
2.Дуже гарна якість
|
АА
|
Аа
|
АА
|
А+
|
|
З.Гарна якість
|
А
|
А
|
А
|
А
|
|
4. Серед ні й клас
|
BBB
|
Ваа
|
ВВВ
|
В+ +
|
|
5.Клас нижче середнього
|
BB
|
Ва
|
ВВ
|
В+
|
|
6.Низька якість
|
B
|
В-Саа
|
В
|
В
|
|
7.Спекулятивні
|
CCC-CC
|
Са
|
CCC
|
С
|
|
8.Найнижча якість
|
C,DDD-D
|
С
|
СС-С
|
D
|
