Предмет і метод науки «Міжнародна економіка»

Предмет дисципліни «Міжнародна економіка»
Оскільки міжнародна економіка – це складова частина економічної теорії, то предметом її дослідження є система економічних зв’язків чи економічних стосунків, як і будь-якої економічної дисципліни. Специфічною ознакою предмета дослідження міжнародних економічних відносин є належність суб’єктів економічної взаємодії до різних національних господарств. 
Таким чином, поняття «міжнародна економіка» об’єднує систему різноманітних господарських (науково-технічних, виробничих, комерційних, валютно-фінансових, грошово-кредитних) зв’язків національних економік різних країн, що ґрунтуються на міжнародному поділі праці.
Дана сфера людської діяльності визначається загальними закономірностями господарського розвитку, але має і ряд суттєвих особливостей.
Якщо традиційна мікроекономіка досліджує конкурентні фірми, які мають приблизно однакові витрати, то міжнародна економіка розглядає конкуренцію на ринках, де фірми несуть різні витрати на придбання факторів виробництва.
Традиційна мікроекономіка має справу з фірмами, які здійснюють вільну торгівлю всередині країни і, як правило, не користуються підтримкою з боку держави. На відміну від цього, у сфеpi зовнішньої торгівлі широко практикується використання тарифів, квот, субсидій та інших обмежень, що встановлюються державами. Тому міжнародна економіка приділяє значну увагу порівняльному дослідженню такого роду обмежень, їх впливу на торгові потоки та інші економічні змінні.
У той чи інший період часу окремі країни знаходяться на різних фазах ділового циклу. Одні переживають кризу, другі – фазу стабілізації, треті – на підйомі. Тому заходи фіскальної та кредитно-грошової політики в цих країнах різні, що суттєво впливає на міжнародні економічні угоди.
Окрема країна має єдину національну валюту, пропозиція якої контролюється центральним банком. У міжнародній економіці функціонує стільки національних валют, скільки країн беруть участь у світогосподарській взаємодії. Тому об’єктом дослідження є валютні ринки, обмінні курси і зміни, які відбуваються в цій сфері внаслідок державного втручання.

Специфіка методів дослідження економічних процесів на міжнародному рівні
Методи пізнання законів та закономірностей розвитку міжнародних економічних відносин, в основному, такі ж, як і методи інших економічних наук, але мають певну специфіку.
Так, метод наукових абстракцій, як і в інших науках, використовується для усунення другорядного з метою пізнання основного. Особливість полягає в тому, що інколи необхідно абстрагуватись від конкретних національних економічних процесів, щоб пізнати дію міжнародних економічних законів.
Міжнародні економічні явища і процеси мають добре виражений системний характер, а тому широко використовується метод аналізу та синтезу, за яким аналізуються окремі елементи цілісної системи, а зроблені узагальнення щодо кожного елемента об’єднуються (синтезуються) в одне ціле системне узагальнення.
Оскільки міжнародні економічні відносини здійснюються на різних рівнях, то в дослідженнях користуються методом мікро- та макроаналізу. Це означає, що пошуки проводяться, з одного боку, на рівні зовнішньоекономічної діяльності підприємств, а з іншого – на рівні міждержавних і наддержавних економічних стосунків. Відповідно, при цьому використовуються такі інструменти макро- та мікроаналізу, як порівняння показників економічного зростання, з’ясування стану макроекономічної рівноваги, визначення циклічності міжнародного розвитку.
За допомогою історичного і логічного методів вивчаються історичні етапи розвитку конкретних міжнародних та економічних відносин, визначаються тенденції їхнього розвитку, передбачаються можливі варіанти подальшого перебігу подій, робляться історичні аналогії.
Оскільки експеримент не може широко застосовуватись в економічних дослідженнях, особливо у сфері міжнародної економіки, то неабияку роль відіграє використання такого методу наукових досліджень, як моделювання в математичній та логічній формах. Моделювання базується на використанні попередніх методів і важливе для прогнозування розвитку того чи іншого міжнародного явища: розробка гіпотез та їх перевірка; побудова прогнозованого сценарію; прогнозування за випереджаючою інформацією.
Варто зазначити, що дослідження міжнародних економічних відносин потребують також врахування взаємопов’язаності, взаємозалежності, діалектичної єдності сукупності міжнародних явищ і процесів між собою, а також з національно-господарськими явищами та процесами.
Як і всі економічні явища, міжнародні потребують кількісного обґрунтування. Для цього використовується система показників. Економічні показники – це система кількісних характеристик, що визначають функціонування міжнародної економіки, а також її структурних елементів. Показники поділяються на дві групи: вартісні, що обраховуються в грошових одиницях, та натуральні, які виражаються у фізичних одиницях. 
Залежно від змісту економічні показники поділяються на кількісні та якісні, а також залежно від способу одержання – на абсолютні (статистичні) або відносні (аналітичні). Абсолютні можуть виражатися як у грошових, так і у фізичних одиницях. Відносні розраховуються на основі абсолютних.
Рівень дослідження міжнародних економічних відносин спричиняє розподіл економічних показників на: 
– мікроекономічні, що характеризують функціонування та ефективність міжнародних зв’язків на рівні первинної ланки господарювання:
а) вартість експорту;
б) вартість імпорту (як у цілому, так і за окремими товарними групами);
в) швидкість обігу коштів за зовнішньоекономічними операціями;
г) ефективність зовнішньоекономічних операцій;
д) рівень забезпеченості банківськими кредитами для здійснення зовнішньоекономічних операцій;
е) віддача обігових коштів при здійсненні експортних та імпортних операцій;
– макроекономічні, що відбивають міжнародні економічні зв’язки на державному та наддержавному рівні:
а) чистий експорт – різниця між експортом та імпортом; 
б) показник руху капіталу, що визначається як різниця загального обсягу інвестицій у країні та обсягу національних заощаджень:

І - S

в) обмінний курс;
г) державний борг – показник, що відбиває суму заборгованості держави. Державний борг може бути зовнішнім і внутрішнім. Зовнішній складається з зовнішніх позик, а внутрішній виникає внаслідок систематичного випуску внутрішніх позик для покриття дефіциту держбюджету. Світовий досвід показує, що пороговим є таке значення зовнішнього боргу, яке становить 70 % річного експорту країни. Світова практика вказує на ще один індикатор загрози економічної безпеки країни – коли річна сума на обслуговування зовнішнього боргу перевищує 25 % загальних валютних надходжень країни або 20 % експорту товарів;
д) валютні резерви центрального банку – показник, що відбиває активи центрального банку в іноземних валютах, що використовуються для забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Відповідно до світової практики валютні резерви країни повинні бути не меншими від тримісячного обсягу імпорту.