Однак ці недоліки системи розподілу, які виявили себе у Радянському Союзі та інших країнах, що називались соціалістичними, зовсім не означають, що соціалістична ідея може бути повністю відкинута.
Свобода людини і принцип рівності своєрідно трактуються в індивідуалістичній і соціалістичній концепціях. Однак суперечності цих тверджень не мають антагоністичного характеру за принципом "або — або": тут не тільки можливий, а і вкрай необхідний розумний компроміс. Знаходження консенсусу, золотої середини і є сферою діяльності політиків, мистецтвом регулювання суспільного життя. Соціалістична ідея у політичній сфері була і залишається важливим чинником для визначення соціально виміряної політичної лінії тих чи інших суспільних сил, держави. Навіть глибока економічна криза, що охопила країни, які виникли внаслідок розпаду Радянського Союзу, не дає підстав для заперечення соціалізму взагалі, адже відомі досягнення в усіх сферах життя п'ятої частини людства, що будує нове суспільство, орієнтуючись на соціалізм. У матеріалах XVIII і XIX Конгресів Соцінтерну, прийнятій "Декларації про принципи Соціалістичного Інтернаціоналу" (1989 р.) стверджується, що ідея соціалізму захопила уявлення людей всього світу, з успіхом сприяла виникненню політичних течій, поліпшила життя трудящих і здійснила вплив на перебіг подій у XX ст.
Сучасна міжнародна соціал-демократія визнає демократичний соціалізм принципом діяльності і суспільним устроєм майбутнього, розглядає реформи як основний засіб перетворень, а політичну демократію, що включає багатопартійність, політичний плюралізм, забезпечення прав людини та свободу друку, — як необхідні передумови утвердження правової держави, основними цінностями якої є свобода, рівність, братерство, справедливість, солідарність. Для неї характерні також утвердження екологічних пріоритетів, прихильність до нового політичного, економічного порядку, збереження миру на Землі.
Західна соціал-демократія своєчасно зрозуміла, що включення людини в економічний процес не може відбуватися на основі військово-феодального примусу або на буржуазній ринковій основі. Усвідомивши драматизм зазначеної альтернативи, вона обрала курс на проголошення соціально орієнтованого ринкового господарства. А це є політикою необхідного компромісу між приватною власністю, свободою підприємництва і соціальними гарантіями, які мають позаекономічне походження та загальногуманістичні принципи формування їх. Реальна політична боротьба навколо цих проблем виключає екстремізм. У більшості розвинених країн Заходу соціалістична ідея посіла належне місце, що спростовує постановку питання щодо непридатності її чи поразки. Саме таким шляхом пішли соціалістичні партії Франції, Іспанії, Австрії та інших країн, де авторитетна ідея соціальної демократії.
Безумовно, умоглядні конструкції соціального експерименту із соціалізмом в СРСР та ряді інших країн не витримали перевірки на практиці, людство зробить висновки з цього історичного уроку. Однак люди, а також соціальні системи не знаходяться у сфері незмінних, наперед заданих цінностей, вічних і абсолютних істин. Вони повинні розраховувати на пошук нових відповідей, відкриття нових можливостей на шляху до нової цивілізації. Саме на це націлював себе соціал-демокра-тичний рух в Україні, який посилився наприкінці 80-х років і з середовища якого у 1990 р. виокремилися дві соціал-демократичні партії. За умов мінливого українського суспільства соціал-демократія перебуває у стані розвитку і постійних змін. Своєю головною метою у царині державної політики вона вважає захист прав людини і громадянина в усіх сферах суспільного життя; у царині економіки— здійснення радикальних ринкових реформ, створення сприятливого середовища, яке б стимулювало господарську активність підприємців; у соціальній царині — необхідність сильної соціальної політики, яка передбачала б надання ринковій економіці соціальної орієнтації. Українська соціал-демократія — одна з найдійовіших політичних течій в Україні, проте для перетворення її на рушійну силу української політики ще не склалися відповідні умови. Світова, передусім західноєвропейська, соціал-демократія пройшла складний шлях перш ніж стала впливовою політичною течією у світі.
Нинішні покоління є свідками докорінної переоцінки національних та світових цінностей, коло яких розширюється. Мабуть, кульмінаційним пунктом цього руху буде інтелектуальна, духовна революція, яка готує перехід до нового етапу світового цивілізованого розвитку, який найчастіше називають "новим порядком", "світовою цивілізацією" тощо. Вчені працюють над з'ясуванням основних тенденцій розвитку цивілізації, що йде на зміну сучасним "техногенній" і східно-азійській цивілізаціям.
Слід зазначити, що провідні політологи, соціологи, філософи (Р. Дарендорф, С. Ліпсет, X. Лінц, 3. Бжезинський, А. Пше-ровський, С. Хантінгтон, Ф. Шміттер та ін.) активно розробляють концепції формування суспільства, альтернативного "реальному соціалізму". Вони намагаються знайти оптимальну для "посткомуністичних суспільств" формулу переходу до демократії, а техногенної цивілізації — до нового типу цивілізацій-ного розвитку.
Темпи і глибина економічних, соціальних, політичних і культурних змін, що відбуваються у світі, вимагають, щоб теорія і практика соціалізму були піддані реальному аналізові за участю представників різних течій. Залишаючись у межах уявлень про соціалізм, неможливо зрозуміти і правильно описати суспільні феномени, які породжені соціалістичною думкою, сучасним світовим соціальним прогресом.
Соціалістична ідея, незважаючи на невдачі у її реалізації, не може бути викреслена з духовної культури людства. Понад мільярд людей будують суспільство, орієнтуючись на соціалізм. Новий порядок розвитку, що народжується у багатьох розвинених країнах, також є запереченням багатьох цінностей машинної цивілізації. Йому притаманні такі риси, тенденції і закономірності, які багато в чому відрізняються від старих (класичних). Драма і внутрішні колізії світового суспільствознавства, починаючи з його логіки та методології і закінчуючи розробкою конкретних соціальних програм, відзначаються нерозвиненістю теоретико-пізнавальних засобів, які б могли охопити собою і розкрити фундаментальні характеристики сучасної історії — багатоваріантність світу. Це по-перше. А, по-друге, теоретична недовершеність сучасного суспільствознавства виявляється у внутрішніх суперечностях мислення, які є наслідком застосування класичних принципів до некласичних ситуацій і тенденцій, характерних для становлення нового суспільного порядку.
Грандіозна спроба взяти під контроль "об'єктивні чужі сили, які панували до цих пір над історією" (Ф. Енгельс) — це соціальний експеримент по створенню соціалізму як альтернативи капіталізму і традиційному суспільству. Це діяння, яке за своїми масштабами і наслідками не має аналогій в історії людства, закінчилось поразкою, оскільки суперечило життєвим інтересам людини, об'єктивній логіці історії. Водночас соціальний експеримент дав поштовх таким перетворенням суспільства, які, можливо, лише в наш час розкривають свій смисл як велика реформація XX ст. Йдеться про перетворення капіталістичної системи 30-х років, коли для виходу з найтяжчої кризи в неї почали цілеспрямовано вбудовуватися соціалізовані елементи й механізми, які випливають з природи класичного капіталізму, описаного К. Марксом. Це і стало початком нової цивілізації.
Найактуальнішим завданням політології є проблема осмислення того, що головним принципом переходу від старого до нового порядку є зміна фундаменту закономірностей розвитку суспільства. Традиційна конфліктна взаємодія між протилежними сторонами в суспільних явищах (між працею і капіталом, пролетаріатом і буржуазією, індивідуальними і колективними засадами, капіталізацією і соціалізацією, базовими і надбудовними формами, продуктивними силами і виробничими відносинами та ін.) поступається місцем їхньому взаємному сполученню, консенсусу, інтеграції, оптимальному сприянню тощо. Ця тенденція стає поступово провідною основою світового розвитку, тоді як на попередніх етапах історії вона посідала другорядне місце. Протилежна дія, спрямована на конфліктизацію відносин цих сторін, зростання суперечностей між ними (природно, що за кожною дією криються певні сили, воля та інтереси груп), відходить у минуле.
Новому типу світового розвитку відповідає некласична форма основних базових відносин у фундаменті закономірностей. Перехід до неї означає, що класичні протилежності, які названі вище або аналогічні їм, перестають бути протилежностями у власному розумінні слова. Головною стає не боротьба між ними, а подолання чинників, які викликають розбіжності, суперечності, колізії. Це означає, що руйнується сама основа багатьох традиційних форм суспільних взаємодій. Нові базові відносини за своєю структурою стають складнішими. Вони не тільки заперечують старі конфліктні відносини, а й у знятому вигляді включають їх як компонент. Це означає, що спільний розвиток, взаємна доповненість минулих протилежностей здійснюються шляхом подолання (або нейтралізації, блокування) протилежної тенденції, котра відбиває залишки минулої (класичної) суперечності, її динаміку.
На основі нового принципу розвитку перебудовуються світогляд, ідеологія, політика. Підтримка провідної тенденції світового прогресу потребує уваги до проблем нейтралізації і розв'язання суперечностей як основи досягнення компромісів, консенсусу та інших форм погодження інтересів, тобто найвищої мети політики. Проте ні на загальнофілософському рівні, ні на рівні філософії політики теорію цього процесу ще не розроблено.
Нова цивілізація не може утвердитися сама по собі. Для цього потрібні погоджені й цілеспрямовані зусилля всього людства, перехід до нової логіки мислення. Дефіцит суспільних ідей, певний ідеологічний хаос, політичний прагматизм, відвертий антитеоретизм стають гальмом на шляху до нової цивілізації.
Світові течії та їхні структури впливають на формування як внутрішньої, так і зовнішньої політики. За своїм змістом політика є унікальним зосередженням і синтезом найрізноманітніших типів і форм людської діяльності. Мистецтво переведення політичних програм, планів, цілей у практичні заходи, прогнозування наслідків розроблених рішень — найважливіша складова діяльності політичних структур.

назад |  1 2  | вперед