Відтоді, як країни Заходу відмовились від стабільних валютних курсів, питання аналізу валютного ризику для експортерів набуло ще більшого значення.
Етапи, показані на схемі 4:
1 - покупець доручив своєму банку відкрити акредитив;
2 - банку продавця пересилають інструкції;
3 - банк інформує продавця про одержання інструкції про відкриття акредитиву;
4 - продавець використовує акредитив — передає документи банкові;
5 - після перевірки документів банк виплачує суму акредитиву продавцеві;
6 - документи перевіряють та відправляють покупцеві.
На практиці трапляються випадки, коли банк продавця все-таки може виплатити гроші покупцеві, але з умовою, що покупець прийме документи. Якщо покупець відмовляється приймати документи, що не відповідають умовам акредитиву, то продавець зобов'язаний повернути суму акредитиву своєму банку.
Тут необхідно зауважити, що в міжнародній практиці майже у 80% випадків документи акредитивів не повністю відповідають умовам акредитиву, і банки через їх підвищену відповідальність перед покупцем аналізують документи досить уважно.
Види акредитивів:
а) відкритий акредитив. Покупець не має права відкликати акредитив, оскільки такий акредитив не дає продавцеві ніякої гарантії, його використовують доволі рідко;
б) невідкликаний акредитив. Загальноприйняті форми акредитиву: покупець має право відкликати акредитив. У цьому виді акредитиву є підвиди:
• невідкликаний підтверджений акредитив.
Покупець доручає своєму банкові підтвердити акредитив через банк продавця. Іншими словами, банк продавця гарантує виконання умов платежу;
• невідкликаний непідтверджений акредитив. Банк продавця лише інформує його про відкриття акредитиву, а сам не підтверджує його, тобто не гарантує його оплату. В такому випадку відповідальність за виконання зобов'язань несе лише банк покупця;
в) перевідний акредитив. Якщо продавець не виробляє всіх деталей, які реалізує, а купує їх у субпостачальників, то доцільно домовитися з покупцями про відкриття переказного акредитиву. В такому випадку продавець має можливість переказати частину цього акредитиву своїм субпостачальникам. Даний вид акредитиву дешевший, ніж відкриття окремих акредитивів своїм субпостачальникам.
У принципі експортер повинен прагнути того, щоб одержати від покупця невідкликаний і підтверджений акредитив, бо лише тоді його банк нестиме відповідальність за платіж, а не тільки банк покупця в іншій країні.
Виникає запитання: акредитив чи інкасо? Якщо позиція продавця під час переговорів дає змогу вибирати між акредитивом та інкасо, то необхідно пам'ятати, що чим вища сума угоди, тим важче застрахувати себе від можливих ризиків. За наявності значнішої суми, на яку укладають угоду, доцільно наполягати на виставленні невідкликаного і підтвердженого акредитиву, якщо партнер не може платити авансом або надавати банківську гарантію. При поставці партнером обладнання доволі широко практикують одержання авансу в розмірі однієї третьої від суми угоди.
При розрахунках інкасо доцільно заздалегідь з'ясувати можливості продавання товару іншому покупцеві. Буває, що товар вже відправлений партнерові, а під час транспортування вантажу або оформлення інкасо виявляється, що партнер не готовий виконати свої зобов'язання.
За своєю вартістю акредитив дорожчий, ніж інкасо. Як правило, витрати за акредитивом несе покупець. Однак, якщо під час переговорів партнер не готовий до витрат, пов'язаних з відкриттям акредитиву, то в цьому випадку доцільно взяти їх на себе повністю або частково, а не відмовлятися від фінансової гарантії акредитиву.