Усі витрати на виробництво продукції поділяються на
? загальні витрати;
? витрати на одиницю продукції.

Загальними називаються витрати на виробництво всього обсягу продукції за певний період, їх сума залежить від тривалості періоду виготовлення продукції та її кількості.
Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями.

Усі витрати, пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції, класифікуються за чотирма основними принципами:
? економічним;
? виробничим;
? за способом віднесення на собівартість;
? залежно від обсягів виробництва.

За економічним принципом витрати групуються за такими елементами:
• матеріальні витрати;
• витрати на оплату праці;
• відрахування на соціальні заходи;
• амортизаційні відрахування;
• інші витрати.
Таке розмежування витрат за економічним принципом пов'язане з різним економічним змістом їх формування.
Всі матеріальні витрати ґрунтуються на матеріальній основі і витрачаються на закупівлю основних і допоміжних сировини та матеріалів.
Витрати на оплату праці не мають під собою матеріальної основи і призначені для оплати витраченої праці.
Витрати на соціальні заходи накопичуються і є матеріальними стимулами підвищення продуктивності праці та якнайшвидшого відновлення робочої сили.
Амортизаційні відрахування — кошти, що йдуть на оновлення засобів праці.

За виробничим принципом витрати групуються в статті собівартості залежно від виробничого призначення такі:
I. Сировина і матеріали.
II. Покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби.
III. Енергія технологічна.
IV. Зворотні відходи.
V. Транспортно-заготівельні витрати.
VI. Основна заробітна плата виробничих робітників.
VII. Додаткова заробітна плата виробничих робітників.
VIII. Відрахування на соціальне страхування.
IX. Витрати на утримання та експлуатацію машин і механізмів.
X. Внутрішньогосподарчі витрати
XI. Витрати від браку продукції
XII. Загально господарчі чи фабрично–заводські витрати
XIII. Невиробничі чи комерційні витрати
XIV. Інші витрати

За ступенем однорідності сталі собівартості поділяються на прості та комплексні.
Прості витрати — однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них можна віднести витрати на сировину і матеріали або заробітну плату виробничих робітників.
Комплексні витрати різноманітні за складом і охоплюють кілька елементів витрат. Наприклад, на утримання та експлуатацію машин і механізмів передбачаються такі витрати:
? заробітна плата обслуговуючого персоналу;
? амортизаційні відрахування по машинах і механізмах;
? витрати на ремонт та підтримку устаткування в робочому стані;
? витрати на придбання запасних частин до устаткування та ін.

За способами віднесення на собівартість витрати поділяються на прямі та побічні.
Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням певного різновиду продукції, їх можна обчислити на одиницю продукції безпосередньо.
Побічними є витрати, величину яких не можна безпосередньо обчислити на одиницю продукції, бо вони пов'язані з визначенням різних витрат (заробітна плата обслуговуючого та управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд тощо).

За принципом залежності витрат від обсягів виробництва витрати поділяються на постійні та змінні
Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції, їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах.
Змінними називаються витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. Вони поділяються на пропорційні та непропорційні.
Пропорційні, на відміну від непропорційних — це витрати, розмір яких перебуває в пропорційній залежності від обсягів виробництва (кількості виготовленої продукції).

Непропорційні витрати, в свою чергу, поділяються на прогресуючі та дегресуючі.
Прогресуючі зростають більше, ніж обсяг виробництва. Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва вимагає більших витрат на одиницю продукції. Це, наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торгові витрати.
Дегресуючі витрати зростають менше, ніж обсяг виробництва. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машин та устаткування, його ремонт, придбання інструменту тощо.