Маркетинг — комплексна система організації і керування господарською діяльністю підприємства (фірми, об'єднання і т.п.). заснована на вивченні стану і перспектив розвитку ринку, що забезпечує цілеспрямоване формування попиту на продукцію (товар, послуги) споживчого і виробничого призначення. Це сукупність організаційно-технічних, фінансових, комерційних і інших функцій підприємства по розробці нової продукції, її виробництву і збуту на основі усебічного вивчення і прогнозування попиту, цін, використання реклами, стимулювання виробництва, застосування сучасних способів збереження і транспортування, технічного й іншого видів обслуговування, активно сприяючому просуванню товарів до споживача.
Маркетинг — це і спосіб керування підприємством, де кожне рішення приймається з урахуванням того впливу, що воно буде мати на замовника, споживача продукції; це і координація, керування, планування всієї діяльності підприємства, спрямовані на зростання прибутку, повне задоволення потреб замовників і споживачів.
Функції маркетингу— це види діяльності, що включають вивчення і прогноз розвитку ринку, планування виробництва товарів (послуг), ціни, збуту, сервісне обслуговування, контроль і аналіз отриманих результатів. Маркетинг орієнтує виробника на випуск такої якості і кількості продукції і послуг, необхідних споживачу, які повинні постійно користатися і підтримуватися попитом на ринку.
Виник він на початку нинішнього сторіччя (спочатку в США), але активно впроваджуватися в діяльність провідних компаній (фірм) капіталістичних країн став тільки з 50-х років. Це була їхня своєрідна реакція на складну ринкову ситуацію, спроба вирішити проблему реалізації (збуту) усі зростаючої маси товару (продукції) самотужки, активно впливати на її попит у вигідному для себе напрямку. Як ефективний засіб для досягнення визначених цілей ринку він застосовний до будь-якої економічної системи.
Його основна мета не тільки одержання максимального прибутку, але і задоволення попиту ринку (людей, фірм, підприємств) на товари (роботи, послуги) за допомогою обміну, прискорення просування товарів до споживача і підвищення ефективності виробничо-комерційної діяльності. Але тактика конкурентної боротьби може ставити й інші, часто проміжні, мети, наприклад упровадження на новий ринок, витиснення конкурентів, мінімум комерційного ризику й ін.
Стратегія маркетингу — вибір перспективної мети виробничо-збутової діяльності фірми (підприємства), форм конкуренції, концепції маркетингу, розрахованих на досягнення в майбутньому: максимальної ефективності намічуваних заходів (одержання максимального прибутку, задоволення попиту на ринку і т.п.). Включає пошук, ринкової ніші і конкретного споживача, визначення термінів початку і закінчення діяльності підприємства на даній ділянці ринку, виявлення факторів конкурентноздатності і прибутковості.
Маркетингова діяльність — діяльність підприємства (фірми, підприємця і т.п.), зв'язана з усебічним вивченням і прогнозуванням попиту, цін, використання реклами, стимулювання виробництва, застосування сучасних способів збереження і транспортування, технічних і інших видів обслуговування, що активно впливають на просування товарів до споживача. Її основні елементи:
? комплексне вивчення ринку з метою виявлення попиту і збуту даної продукції, а також складу покупців, на чиї запити буде орієнтуватися її виробництво;
? організація виготовлення цієї продукції, зорієнтованої по кількості і якості на різні групи споживачів;
? розробка цін, що стимулюють випуск і реалізацію продукції, організацію відповідної реклами й інших заходів для формування попиту;
? вибір посередника на шляху руху товару до споживача, матеріально-технічне забезпечення цього процесу.
Підприємство, стосовно до конкретного виду продукції (товару, виробу) і контингенту її споживачів, акцентує своя увага на визначених елементах. Так, наприклад, для споживчих товарів велике значення має реклама через засоби масової інформації, а для продукції виробничого призначення — організація ремонтного обслуговування, постачання запасними частинами.
Керування маркетингом — цілеспрямований вплив за допомогою аналізу, планування, перетворення в життя і контролю за здійсненням заходів, розрахованих на встановлення і підтримку ефективного попиту заради досягнення заданої мети наприклад, одержання прибутку, ріст обсягу збуту, збільшення частки ринку і т.д.).
Включає керування:
? середовищем підприємства;
? ринком;
? споживачами;
? асортиментом і якістю товарів і послуг;
? збутом;
? просуванням товарів;
? цінами;
? рекламою;
? маркетинговими дослідженнями (в області ринку, попиту і конкуренції, збуту і розподілу, реклами, тактики і стратегії фірми, ін.).
Його задача полягає у впливі на рівень, час і характер попиту таким чином, щоб це допомогло фірмі (організації, компанії) у досягненні мет, що коштують перед нею. Інакше кажучи, керування маркетингом — це керування попитом. Той, хто займається маркетингом повинний уміти впливати на рівень, час і характер попиту, оскільки існуючий попит може не збігатися з тим, якого бажає для себе фірма. Керуючі по маркетингу - це. посадові особи фірми, що займаються аналізом маркетингової ситуації, перетворенням у життя намічених планів і (чи) здійснюючі контрольні функції. До них відносять керуючих і співробітників служби збуту, керівників відділу реклами, фахівців зі стимулювання збуту, дослідників маркетингу, керуючих по товарах і фахівців з ціноутворення.
Система маркетингової інформації — постійно діюча система взаємозв'язку людей, устаткування і методичних прийомів, призначених для збору, класифікації, аналізу, оцінки і поширення актуальної своєчасної і точної інформації, використовуваної розпорядниками сфери маркетингу з метою удосконалювання планування, перетворення в життя і контролю за виконанням маркетингових заходів. У ході виконання своїх обов'язків по керуванню маркетингом керівники мають потребу у величезній кількості інформації. Необхідні ним інформація часто відсутні, надходять занадто чи пізно не заслуговують довіри. Усе більше число фірм усвідомлюють про недоліки інформаційного забезпечення і вживають заходів по його удосконалюванню. До складу добре спланованої Системи маркетингової інформації звичайно включають чотири складові її системи (частини):
Перша — система внутрішньої звітності, що відбиває показники поточного збуту, суми витрат, обсягу матеріальних запасів, рух готівки, дані про дебіторську і кредитну заборгованість. Це дозволяє фірмам створити системи внутрішньої звітності, здатні забезпечувати одержання значного обсягу інформації в більш короткий термін.
Друга — система збору зовнішньої інформації являє собою набір джерел і методичних прийомів, за допомогою яких керівники одержують повсякденну інформацію про події, що відбуваються в комерційному середовищі. Підвищенню якості такої інформації сприяють добре навчений штат продавців, спеціальних співробітників, що відповідають за її збір, придбання (покупку) зведень у “централізованих постачальників даних, установа (відділ) по зборі інформації.
Третя — система маркетингових досліджень, що включає систематичне визначення кола даних, необхідних у зв'язку з поставленою перед підприємством (фірмою, компанією) маркетинговою ситуацією, їхній збір, аналіз і звіт про результати. До типових задач, розв'язуваним дослідниками маркетингу, варто віднести: вивчення характеристик ринку, його потенційних можливостей, аналіз розподілу часткою ринку між фірмами (підприємствами і т.п.), аналіз збуту, вивчення товарів конкурентів, короткострокове і довгострокове прогнозування, вивчення реакції на новий товар, політики цін і ін.
Четверта — система аналізу маркетингової інформації, що використовує сучасні методики статистичної обробки даних і моделі, що полегшують діячам ринку процес прийняття маркетингових рішень. Основу будь-якої системи такого аналізу складають: статистичний банк — сукупність сучасних методів статистичної обробки інформації, що дозволяють найбільше повно розкрити взаємозалежність у рамках добірки даних і установити ступінь їхньої надійності; банк моделей — набір математичних моделей, що сприяють прийняттю більш оптимальних маркетингових рішень діячами ринку.