Формування і розвиток соціально-трудових відношень у суспільстві відбувається під впливом величезної кількості чинників, значимість яких визначається історичним, економічним, соціокультурним і політичним змістом. До числа основних чинників можна віднести особливості соціальної політики, глобалізацію економіки, розвиток суспільної праці і виробництва.
Соціальна політика. Соціально-економічна концепція розвитку будь-якого суспільства містить у собі механізм формування і регулювання соціально-трудових відношень як найважливіший елемент соціальної політики. При цьому соціальна політика розуміється як стратегічний соціально-економічний напрямок, обраний урядом країни для всебічного розвитку громадян, що забезпечує їм гідний рівень, умови життя і праці, їх соціальний захист. Остання включає законодавчо або іншим способом установлені гарантії соціального захисту, соціальної допомоги і соціальної підтримки, що представляють собою різні системи мір, диференційованих у першу чергу по адресній спрямованості:
· Соціальний захист – система мір, що забезпечує соціальну захищеність переважно непрацездатного населення і соціально уразливих прошарків працездатного населення;
· Соціальна підтримка – система мір, що відноситься в основному до економічно активного населення і спрямована на створення умов, що дозволяють забезпечити соціальну захищеність найманих робітників;
· Соціальна допомога – міри, що відносяться до всього населення і представляють собою допомогу, як правило, короткочасного характеру, що надається людям, що потрапили в екстремальні життєві ситуації, що вимагають додаткових витрат.
Головна мета соціальної політики – підвищення рівня і якості життя громадян України на основі стимулювання трудової і господарської активності населення, надання кожній працездатній людині можливостей, що дозволяють йому своєю працею і заповзятливістю забезпечувати добробут родини, формування заощаджень і їхнє ефективне інвестування.
Соціальна політика фактично являє собою синтез декількох великих напрямків державної політики, у тому числі політики в області праці, соціально-трудових відношень , політики в області прибутків населення, політики зайнятості, регулювання ринку праці, міграційної політики, політики в області соціальної сфери, демографічної політики, екологічної політики.
Глобалізація економіки. Чинником, усі більш могутньо регулюючим соціально-трудові відношення в сучасному світі, є глобалізація економіки, що являє собою процес формування системи міжнародного поділу праці, світової інфраструктури, світової валютної системи, міжнародної міграції робочої сили в умовах бурхливого росту світової торгівлі і потоків іноземних інвестицій, стрімких технологічних змін. Глобалізація економіки супроводжується ростом взаємозалежності національних фінансових ринків, збільшенням спекулятивних валютних потоків між державами і вторинними фінансовими ринками, станом платіжної і торгової незбалансованості, що у сукупності різко обмежують можливість формування макроекономічної політики на національних рівнях.
Розвиток суспільної праці і виробництва. Потужним чинником, що визначає процес формування і розвитки соціально-трудових відношень, є об'єктивні закономірності розвитку суспільної праці, що протягом історичної перспективи виступають у формах поділу і кооперації праці (у їхній предметній, функціональній формі, у вертикальному і горизонтальному розрізах), росту продуктивності праці, заміщення праці капіталом.
У процесі формування соціально-трудових відношень на підприємствах будь-якого типу й організаційної форми виявляється визначена єдність, оскільки соціально-трудові відношення завжди залежать від:
· Основних характеристик соціально-трудових відношень (основних правових рамок, загальноекономічних умов, структури і розвитку зовнішнього ринку праці, соціокультурного середовища, основних технічних параметрів продукції й устаткування);
· Стратегії розвитку організації;
· Системи робочих місць на підприємстві (побудови робіт, нормування, визначення утримування роботи, робочого часу й умов праці й ін.);
· Кадрової політики організації (планування і залучення персоналу, заповнення робочих місць, оцінки роботи, кваліфікаційного росту, оплати праці, мотивації, соціальних пільг, компенсаційних виплат, участі в прибутках, у капіталі);
· Трудової поведінки (установок, мотивів, групових і індивідуальних норм трудової поведінки, конфліктності, професійної соціалізації).

Важливим чинником, що визначає характер соціально-трудових відношень на підприємстві (в організації), є стадія (життєвий цикл) його розвитку. Якщо на стадії зародження підприємства соціально-трудові відношення часто носять неформальний, розмитий характер, то в міру розвитку організації (на стадіях функціонального і контрольованого росту) ці відношення формалізуються, у них формується усі більша кількість окремих елементів, виробляється система соціально-трудових відношень, що поступово перетвориться у визначену організаційну культуру. При цьому соціально-трудові відношення є об'єктом довгострокового планування, міждисциплінарного співробітництва, елементом стратегії організації. Тут головним завданням є розвиток людських ресурсів.
У процесі розвитку людських ресурсів і формування нової системи соціально-трудових відношень повинні бути включені елементи суспільного регулювання, що дозволить зменшити витрати, неминучі при такого роду великих суспільних перетвореннях.
Суспільне регулювання процесу становлення соціально-трудових відношень нової якості може містити в собі:

- формування й освоєння всіма суб'єктами соціально-трудових відношень єдиної системи понять, засвоєння однієї мови спілкування з метою взаєморозуміння;
- ідентифікацію соціально-економічних процесів із погляду інтересів боків;
- формування системи показників, що відбивають процеси взаємодії суб'єктів соціально-трудових відношень і відповідно визначення джерел інформації;
- дослідження досягнень інших країн у цій сфері, узагальнення й оцінку ефективного, негативного, проблемного досвіду.
Досягнення інших країн у цій сфері не повинні механічно проектуватися на українську дійсність, вони повинні бути адаптовані до національних традицій і норм трудової етики і моралі, водночас досвід становлення соціально-трудових відношень нового типу в колишніх соціалістичних країнах має безсумнівну цінність.