Продуктивність праці є важливим трудовим показником. Від її рівня і динаміки залежить чисельність працівників, рівень і фонд оплати праці, обсяг випуску продукції тощо. Тому планування трудових показників починається з планування продуктивності праці.
Для розроблення плану продуктивності праці необхідно мати план організаційно-технічних заходів, звітний і плановий баланси робочого часу одного робітника, а також дані про втрати робочого часу у звітному періоді на основі фотографій і самофотографій робочого дня, або дані табельного обліку.
Основні етапи планування продуктивності праці такі:
• аналіз рівня і динаміки продуктивності праці в попередньому періоді;
• виявлення резервів підвищення виробітку в наступному періоді;
• визначення очікуваного рівня продуктивності праці в поточному періоді;
• розроблення плану заходів щодо використання виявлених резервів;
• розрахунок ефективності кожного заходу, спрямованого на підвищення продуктивності праці;
• визначення можливого рівня продуктивності праці в плановому періоді.
Планове зростання продуктивності праці обчислюють, порівнюючи середній виробіток на одного працівника в плановому періоді з аналогічними показниками базисного періоду.
Метою аналізу продуктивності праці є оцінка рівня і динаміки планових і фактичних показників, виконання плану з виробітку на одного працюючого і на одного робітника, а також визначення зміни виробітку порівняно з попереднім періодом, установлення частки приросту випущеної продукції у результаті підвищення продуктивності праці тощо.
У процесі аналізу виявляються резерви можливого підвищення продуктивності праці в плановому періоді. Тому розроблення плану заходів, спрямованих на використання виявлених резервів, має вирішальне значення для виконання плану підвищення продуктивності праці. Успіх залежить від того, наскільки забезпечено його виконання необхідними ресурсами, які намічені виконавці, строки виконання тощо. Визначаючи вплив продуктивності праці на виконання плану виробництва, розраховують приріст обсягів продукції у результаті її зростання:
?П пр = (1-?Ч?Q) *100
де ??пр — частка приросту обсягу продукції в результаті зростання продуктивності праці,
?? — приріст чисельності працюючих, %;
?Q — приріст обсягу продукції, %.
Наступний етап аналізу — визначення впливу факторів на зростання продуктивності праці. На підприємствах широко використовуються індексний і кореляційно-регресійний методи.
Суть першого методу полягає у виявленні впливу кожного фактора на загальний абсолютний приріст продуктивності праці. У цьому зв'язку величину середнього виробітку можна показати у вигляді таких співмножників:
П = г · с · д · у,
де П — середній річний (місячний, квартальний) виробіток продукції на одного працівника,
грн.;
г — середній годинний виробіток одного робітника, грн.;
с — середня тривалість робочого дня, год.;
д — середня кількість робочих днів, що припадає на одного робітника, дні;
у — частка робітників у середньообліковій чисельності працівників промислово-
виробничого персоналу, осіб.
Отже, добуток середнього годинного виробітку на середню тривалість робочого дня визначає середній денний виробіток. Перемноживши їх на середню кількість днів роботи одного робітника, одержимо середню річну (місячну, квартальну) продуктивність праці одного робітника. Перемноживши останню величину на частку робітників у середньообліковій чисельності промислово-виробничого персоналу, визначають рівень продуктивності праці на одного працівника.
Вплив кожного окремого фактора можна визначити за формулами: фактора г: відповідно належать до звітних і базисних (планових) значень показників.
За допомогою кореляційно-регресивного аналізу продуктивності праці установлюється характер і ступінь залежності між рівнем продуктивності праці та факторами, що впливають на її величину.
Найпростіше застосування кореляційного аналізу полягає у визначенні впливу одного фактора на продуктивність праці.
Приклад. Визначити взаємозв'язок між коефіцієнтом механізації— факторна ознака х і рівнем продуктивності праці — результативна ознака по окремих цехах машинобудівного підприємства за даними табл. 12.1.
Таблиця 12.1
Взаємозв'язок між коефіцієнтом механізації та рівнем продуктивності праці
|
Номер цеху
|
Коефіцієнт механізації праці (х), %
|
Продуктивність праці (у), тис. грн.
|
ху
|
х2
|
у2
|
|
1
|
36
|
8,0
|
288
|
1296
|
64
|
|
2
|
34
|
8,4
|
285,6
|
1156
|
70,56
|
|
3
|
41
|
9,1
|
373,1
|
1681
|
82,81
|
|
4
|
52
|
10,1
|
525,2
|
2704
|
102,01
|
|
5
|
58
|
10,8
|
626,4
|
3364
|
116,64
|
|
6
|
61
|
11,1
|
677,1
|
3721
|
123,21
|
|
7
|
66
|
11,7
|
772,2
|
4356
|
136,89
|
|
8
|
69
|
12,6
|
869,4
|
4761
|
158,76
|
|
9
|
70
|
12,7
|
889
|
4900
|
161,29
|
|
10
|
73
|
13,1
|
956,3
|
5329
|
171,61
|
|
п=10
|
560
|
107,6
|
6262,3
|
33268
|
1187,78
|
