Удосконалення діючої тарифної системи полягає в подальшому створенні єдиних уніфікованих умов оплати праці всіх категорій працівників на основі створення єдиної тарифної сітки, впровадження безтарифної (пайової) системи оплати праці.
Основними принципами побудови єдиної тарифної сітки є:
• охоплення єдиною тарифною шкалою всіх працівників підприємств, організацій;
• групування професій і посад за ознакою спільності виконуваних робіт (тобто в одну групу виокремлені посади технічних виконавців, спільні для підприємств усіх галузей; посади спеціалістів, спільні для підприємств усіх галузей; посади спеціалістів, які специфічні для підприємств різних галузей; посади керівників підрозділів з адміністративно-державними функціями, які спільні для підприємств усіх галузей; посади керівників підприємств та їхніх структурних підрозділів, підприємств різних галузей);
• усі роботи розрізняються за ступенем складності, що здійснюється через віднесення професій і посад до певного розряду за оплатою;
• вихідна тарифна ставка відповідає мінімальній заробітній платі.
Діюча на деяких підприємствах єдина тарифна сітка має 17 розрядів із співвідношенням тарифних коефіцієнтів 1 : 8,16. Робітники належать до 1—6-го (а в деяких випадках до 1—8-го) розрядів, службовці — до 2—17-го, в тому числі службовці — технічні виконавці, посади яких загальні для підприємств усіх галузей, — до 2—5-го, спеціалісти, посади яких загальні для підприємств різних галузей, — до 4—13, спеціалісти, посади яких специфічні для підприємств різних галузей до 6—12, керівники адміністративно-господарських структурних підрозділів підприємств, що загальні для всіх галузей, — до 3—8, керівники підприємств та їхніх структурних підрозділів різних галузей, — до 6—17-го (табл. 8.5).
Особливістю організації оплати праці керівників, спеціалістів і службовців на основі використання єдиної тарифної сітки є відмова від “вилки” окладів і перехід до фіксованих окладів, які відповідають установленим тарифним коефіцієнтам.
Основою диференціації окладів є рівень складності робіт і відповідальності. Так, заробітна плата майстра дільниці має перевищувати оплату праці висококваліфікованого робітника не менше як на 12—15%.
Розширення економічної самостійності супроводжується використанням безтарифної системи оплати праці. За цієї системи заробіток працівника повністю залежить від кінцевих результатів роботи трудового колективу, тобто її можна застосовувати в таких колективах, які несуть відповідальність за результати своєї діяльності. Члени цього колективу добре знають один одного і довіряють своїм керівникам. Застосування безтарифної системи найдоцільніше в невеликих трудових колективах зі сталим складом працівників, включаючи керівників і спеціалістів (виробничі кооперативи і підрядні колективи).
|
Категорії! групи працівників
|
Тарифні розряди, відповідні їм тарифні коефіцієнти
|
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
7
|
8
|
9
|
10
|
11
|
12
|
13
|
14
|
15
|
16
|
17
|
|
1,0
|
1,14
|
1,30
|
1,48
|
1,69
|
1,93
|
2,20
|
2,51
|
2,86
|
3,26
|
3,72
|
4,24
|
4,83
|
5,51
|
6,28
|
7,16
|
8,16
|
|
І Робітники
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
II Службовці
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
В тому числі: 1 . Посади службовців — технічних виконавців, що загальні для всіх підприємств
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2. Посади спеціалістів, що загальні для підприємств різних галузей
|
|
|
|
Х
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
|
|
|
|
3. Посади спеціалістів, що специфічні для підприємств різних галузей
|
|
|
|
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
|
|
|
|
|
4. Посади керівників адміністративно-господарських структурних підрозділів підприємств, що загальні для всіх галузей
|
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5. Посада керівників підприємств і їх структурних підрозділів різних галузей
|
|
|
|
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
Основними ознаками цієї системи є:
• тісний зв'язок рівня оплати праці працівника з фондом заробітної плати, який формується за колективними результатами роботи;
• присвоєння кожному працівникові постійних коефіцієнтів, які комплексно характеризують його кваліфікаційний рівень, а також визначають його трудовий внесок у загальні результати праці за даними трудової діяльності працівників, які належать до певного кваліфікаційного рівня;
• визначення коефіцієнтів трудової участі кожного працівника в поточних результатах діяльності, які доповнюють оцінку його кваліфікаційного рівня.
Індивідуальна заробітна плата кожного працівника — це його частка (пай) у фонді заробітної плати, який зароблений усім колективом. Формула розрахунку:
ЗПІ= ФОП кп * Кі кл * КТУі *Ті ?Кі кл * КТУі * Ті
де ЗП — індивідуальна заробітна плата, грн.;
ФОПКП — фонд оплати праці колективу (дільниці цеху), який підлягає розподілу між
працівниками, грн.;
Кікп — коефіцієнт кваліфікаційного рівня, який присвоєно і-му працівникові трудовим
колективом у момент введення “безтарифної” системи (в балах, частинах
одиниці або інших умовних одиницях);
КТУі — коефіцієнт трудової участі в поточних результатах діяльності, який присвоюють і-му
працівникові трудовим колективом на період, за який здійснюється оплата;
Ті — кількість робочого часу, відпрацьованого і-м працівником за період, за який
здійснюється оплата (год., дні);
і = 1, 2, ..., п — кількість працівників, які беруть участь у розподілі фонду оплати праці,
осіб.
