2. Функції внутрішкільного управління.

2.1. Аналіз інформації.
Аналізом інформації називається функція управління, що спрямована на вивчення стану школи і зовнішнього середовища, що її оточує, об'єктивну оцінку результатів педагогічного процесу і вироблення на цій основі регулюючих механізмів подальшого функціонування або переведення системи в русло нового якісного стану.
Аналіз інформації в структурі управлінського циклу займає особливе місце: з нього розпочинається і ним закінчується будь-який управлінський цикл, що складається з послідовно взаємопов'язаних функцій. Виключення аналізу із загального ланцюга управлінської діяльності призводить до її розпаду, оскільки функції планування, організації, контролю не одержують у своєму розвитку логічного обґрунтування і завершення. Непрофесійно проведений аналіз призводить (на етапі вироблення цілі і формування завдань) до неконкретно-сті, розпливчастості, а інколи й до необґрунтованості прийнятих рішень.
Основними об'єктами, які постійно аналізуються керівниками школи, є урок, інші форми навчальних занять, колективна діяльність учнів у позаурочний час, аналіз підсумків навчального року. їх аналіз передбачає виділення у тому чи іншому об'єкті вивчення частин, оцінку ролі і місця кожної з них, зведення частин до єдиного цілого, встановлення зв'язків системоутворюючих факторів. Реалізація системного підходу, в свою чергу, можлива при максимальному інтелектуальному напруженні особистості, сформованому аналітичному мисленні, що виявляється в умінні узагальнювати, порівнювати, систематизовувати, синтезувати педагогічні факти і явища.
У теорії і практиці внутрішкільного управління визначені основні види аналізу інформації. Існують різні його класифікації залежно від об'єкта аналізу (що аналізується), суб'єкта (хто аналізує), мети (для чого аналізується), змісту (який характер аналізу), повторюваності (як часто здійснюється аналіз). Надалі ми звернемось до виділення і характеристики видів аналізу за змістовою ознакою, тобто визначимо характер аналізу в часовому, просторовому, фактологічному відношеннях. У прийнятій класифікації виділяється три види аналізу: параметричний,тематичний і підсумковий ' .
Параметричний аналіз допомагає щоденно аналізувати основні показники навчально-виховного процесу, виявляти причини, які порушують його оптимальне протікання, виробляти рекомендації щодо усунення цих причин. Предметом параметричного аналізу є урок і виховна справа, вивчення поточної успішності, відвідування учнями навчальних занять, стан дисципліни, дотримання розкладу занять, санітарний стан школи та інше. Змістом - оперативна оцінка роботи школи за день, тиждень, місяць. Ця оцінка включає: виявлення причин відхилень у викладанні від діючої програми; виявлення причин відхилень від норм успішності; аналіз уроків і виховних справ, які відвідали керівники школи протягом певного періоду; аналіз стану дисципліни; аналіз санітарного стану та ін. Найважливішим завданням щоденного оперативного аналізу є установлення причин недоліків у роботі школи та знаходження резервів щодо поліпшення навчально-виховного процесу.
Інформація, яка використовується керівниками навчального закладу при параметричному аналізі, не охоплює повністю всіх проблем педагогічного процесу. Аналізу підлягають найважливіші з них, вивчення яких дозволяє певною мірою оцінити етап системи за деякий проміжок часу, внести поправки і зміни у хід регулювання цілісним педагогічним процесом.
Параметричний аналіз, в силу своєї швидкоплинності, не завжди може виявити глибинні причини тих чи інших педагогічних явищ. Однак він є найбільш важливим для школи, тому що фіксування результатів, їх систематизація і осмислення є базою для проведення іншої аналітичної роботи - тематичного аналізу.
Тематичний аналіз спрямований на вивчення більш стійких залежностей, тенденцій у протіканні і результатах педагогічного процесу. Якщо предметом параметричного аналізу може виступати окремий урок чи виховна справа, то предметом тематичного аналізу є система уроків, система позаклас-ної роботи і под. Керівник школи може цілком оцінити роботу вчителя лише тоді, коли проаналізує ряд уроків, занять, отримавши у такий спосіб уявлення про систему роботи вчителя. Змістом тематичного аналізу є такі комплексні проблеми як дослідження шляхів підвищення якості навчання і рівня вихованості; аналіз якості викладання окремих предметів; аналіз системи роботи окремих учителів, класних керівників та ін.; аналіз стану розумової, фізичної, моральної, трудової, художньо-естетичної та ін. культури учнів; система роботи вчителя по підвищенню рівня педагогічної кваліфікації; діяльність педагогічного колективу, спрямована на формування інноваційного середовища в школі тощо.
У процесі відвідування й аналізу системи уроків найкраще розкриваються основні залежності педагогічногс процесу — умови міцних, глибоких знань і причини поверховості знань.
В. О. Сухомлинський
Тематичний аналіз дозволяє керівнику школи більш глибоко проникнути в суть особливостей прояву тих чи інших сторін педагогічного процесу, визначити їх взаємодію з іншими сторонами, компонентами і системою в цілому. Використовуючи дані параметричного аналізу, директор навчального закладу в ході тематичного аналізу обґрунтовує зміст і технологію підсумкового аналізу.
Підсумковий аналіз використовується для вивчення результатів одного із звітних періодів роботи школи. Він проводиться після закінчення навчальної чверті, півріччя, семестру, навчального року.
Інформація для підсумкового аналізу складається з даних параметричного і тематичного аналізів; систематизованих даних внутрішкільного контролю і оперативної внутрішкіль-ної інформації (діаграм, таблиць, графіків і под.); шкільної документації; аналізів відвіданих за звітний період уроків і виховних справ; учнівських контрольних робіт і їх аналізу; відповідей учнів на державних іспитах, письмових екзаменаційних робіт тощо.
Педагогічна технологія проведення аналізу кінцевих результатів діяльності школи складається із чотирьох етапів.
На першому інформація класифікується за основними блоками, визначаються цілі її аналізу. Оцінюється кожна частина предмета аналізу за допомогою кількісних і якісних показників, виявляються фактори і умови, способи і засоби, які позитивно чи негативно впливають на розвиток педагогічного процесу.
На другому етапі проводиться структурно-функціональний опис результатів діяльності: вивчаються способи зв'язків і, головне, педагогічних зусиль, способів, засобів і впливів щодо досягнення мети.
На третьому етапі проводиться аналіз причинно-наслідкових зв'язків у такій логічній послідовності: явище -причина - умова - наслідок. Причина має місце при взаємодії однієї системи з іншою або при взаємодії елементів даної системи.
У педагогічному процесі більше, ніж у будь-якій іншій справі, складних, багатогранних зв'язків між явищами.... Від кожного конкретного явища, конкретної речі .... ідуть десятки і сотні незримих ниток до узагальнюючих висновків.
В. О. Сухомлинський
Кожна причина водночас слугує умовою, яка породжує наслідок. На цьому етапі уточнюється причина, яка викликала те чи інше явище.
На четвертому етапі встановлюються факти досягнення цілей. Формулюються остаточні висновки. Визначаються цілі й основні завдання для нового річного плану роботи школи.





2.2. Планування.




Плануванням називається функція управління, що полягає у визначенні цілей навчального закладу та розробці програм їх досягнення.
Без передбачення і плану в нашій справі працювати неможливо... .
В. О. Сухомлинський
Ключовим моментом у плануванні є постановка мети діяльності школи. Специфіка цілепокладання в управлінні педагогічними системами виявляється в тому, що цілі, визначені суспільством, співвідносяться з умовами роботи школи, віковими й індивідуальними особливостями учнів. Тому "генеральна" ціль розгалужується на цілий ряд конкретних підцілей (завдань), тобто декомпозитується. Якщо мета передбачає досягнення бажаного результату за більш тривалий проміжок часу, то завдання - це результат, якого можна до-
сягти у даний час і за даних умов. Досягнення загальної цілі здійснюється за рахунок виконання її складових завдань.
Таке розуміння цілепокладання дозволяє реалізувати комплексно-цільове планування, що допомагає розробляти комплексні цільові програми, спрямовані на досягнення "генеральної"" цілі.
Комплексна цільова програма є частиною плану роботи школи, обумовленою необхідністю реалізації найгостріших проблем, що потребують негайного вирішення. Досвід навчальних закладів показує, що більшість обирає 3-4 проблеми, плануючи їх вирішити за 2-3 роки, іноді - за 5 років. Ці проблеми детально опрацьовуються адміністрацією і колективом школи, доводяться до кожного шкільного підрозділу і виконавця.
До структури комплексної цільової програми входить: короткий опис стану проблеми, її місця і ролі у загальношкіль-ному плані; генеральна ціль; система завдань, доведених до виконавців; показники, які характеризують успішність досягнення цілі; терміни, виконавці; інформаційне забезпечення управління процесом вирішення завдань; контроль за протіканням виконання програми; поточний і підсумковий аналіз; регулювання.
Комплексні цільові програми часто оформляються у вигляді графіка, таблиці, де всі цілі, завдання, сукупність способів, засобів і впливів представлені наочно, на одному аркуші. Така форма програми починає слугувати керівництвом до дії.
За значеннєвим масштабом і часом досягнення цілі та завдання поділяються на стратегічні, тактичні й оперативні. Під стратегічними цілями розуміють довготерміновий очікуваний результат. Завдання тактичні є проміжними бажаними результатами, а завдання оперативні - бажаними результатами на поточний момент. На цій основі виділяють перспективні, річні, оперативні плани роботи школи.
Там, де педагогічний колектив не має єдиного плану роботи, єдиного точного підходу, там нема педагогічного колективу і не може бути ніякого виховного процесу. Сила педагогічного колективу у злагодженості і плануванні.
А.С.Макаренко
Види планів роботи школи й основні вимоги до них. У практиці роботи загальноосвітніх навчальних закладів використовується така система планів: перспективні плани і комплексно-цільові програми, річний план (з включенням до нього блоків комплексно-цільових програм з найбільш гострих проблем); оперативні плани на місяць або чверть.
Перспективний план розробляється, як правило, на п'ять років на основі глибокого аналізу роботи школи за останні роки. Мета плану - визначити найважливіші орієнтири, головні напрями розвитку навчального закладу на наступні роки. Структура перспективного плану загальноосвітнього навчального закладу може мати такий вигляд:
1. Завдання навчального закладу на запланований період.
2. Перспективи розвитку контингенту учнів за роками,
можлива кількість класів.
3. Потреба школи у педагогічних кадрах.
4. Підвищення кваліфікації педагогічних кадрів (Інститут удосконалення кваліфікації учителів, інститут післядиплом-ної освіти, курси, семінари і под.).
5. Перспективи оновлення навчально-виховного процесу, впровадження педагогічних інновацій.
6. Розвиток матеріально-технічної бази і навчально-
методичне оснащення навчального закладу (будівельно-
ремонтні роботи, обладнання кабінетів, придбання засобів
EOT і інформатики, поповнення фондів бібліотеки, наочних
посібників та ін.).
7. Соціальний захист педагогів і учнів, поліпшення їх по
буту, умов праці та відпочинку.
8. Фінансова, комерційна діяльність.
Програма відіграє велику роль у житті людини... Ми свідомо розраховували на велике значення всілякої перспективності.
А. С. Макаренко
Річний план роботи школи складається на весь навчальний рік. Існує декілька етапів його підготовки. На першому етапі (перша навчальна чверть поточного навчального року) директор школи, його заступники, керівники шкільних служб розпочинають збір інформації про хід і результати педагогічного процесу, проводять її аналіз. На другому етапі (друга навчальна чверть) під керівництвом директора школи створюється ініціативна група по розробці і коректуванню структури проекту плану, визначаються джерела і форми збору необхідної інформації. На третьому етапі (третя навчальна чверть) аналізується одержана інформація, виявляються причини труднощів і шляхи їх подолання в перспективі. На четвертому етапі (кінець четвертої чверті) проект плану обговорюється на спільному засіданні педради і ради школи. Остаточно план коректується і затверджується на першому засіданні педагогічної ради у новому навчальному році.
У кінцевому результаті підготовча робота забезпечує: 1) достовірні знання про рівень, на якому знаходиться школа до початку планування, 2) чітке уявлення про той рівень, до якого необхідно піднімати роботу протягом запланованого періоду, 3) вибір ефективних шляхів і засобів запланованої діяльності.
Приблизний зміст річного плану роботи школи. Сьогодні допускається значна різноманітність змісту і форм річного плану роботи школи. Узагальнення різних варіантів планів дозволяє визначити такий приблизний зміст плану роботи школи на рік:
1. Короткий аналіз підсумків роботи школи за минулий рік і завдання на новий навчальний рік.
2. Робота колективу школи, спрямована на забезпечення молоді повною загальною середньою освітою, виконання положень Закону України "Про освіту" про гарантії на отримання освіти; організацію харчування дітей у школі; надання матеріальної допомоги дітям, які не мають батьків; роботу педагогічного колективу щодо захисту прав дітей, які потребують особливого догляду, організацію навчання дітей удома, надання допомоги важковиховуваним, педагогічно запущеним дітям; створення умов для розвитку здібностей, обдарувань і талантів дітей; організацію медичного нагляду; організацію роботи груп продовженого дня.
3. Діяльність педагогічного колективу, спрямована на підвищення якості педагогічного процесу. Забезпечення якості засвоєння змісту освіти шляхом індивідуалізації і диференціації навчання, використання сучасних форм організації процесу навчання, активних методів навчання; забезпечення рівня вихованості учнів, сформованості базової культури особистості учня у її різноманітних проявах; організації позауроч-ної і позакласної роботи. Діяльність школи щодо розвитку учнівського самоврядування. Підтримка дитячих і юнацьких громадських організацій відповідно до "Конвенції ООН про права дитини".
4. Співпраця школи, сім'ї і громадськості в питаннях виховання дітей. Зміст цієї роботи спрямований на утвердження ролі школи як організуючого центру співпраці з сім'єю і громадськістю. Робота з Радою школи, батьківським комітетом. Педагогічний всеобуч: організація педагогічних лекторіїв, загальношкільних педагогічних конференцій, днів відкритих дверей для батьків, заняття в університеті педагогічних знань тощо. Організація індивідуальної і диференційованої роботи з батьками та інше.
5. Робота з педагогічними кадрами. Організація роботи педагогічного колективу в межах загальношкільної науково-методичної проблеми; проведення семінарів, конференцій, педагогічних читань, засідань методичних рад, педагогічних рад. Визначення змісту діяльності методичних об'єднань учителів-предметників і класних керівників. Організація роботи шкіл передового педагогічного досвіду. Керівництво вивченням, узагальненням і поширенням педагогічного досвіду. Оцінка і впровадження педагогічних інновацій. Проведення атестації педагогічних кадрів.
6. Внутрішкільний контроль за навчально-виховним процесом. Контроль за забезпеченням молоді загальною середньою освітою, за якістю знань, рівнем вихованості учнів, виконанням програм, роботою учителів і под.
7. Зміцнення навчально-матеріальної бази школи. Протягом року планується проведення інвентаризації матеріальних цінностей школи, ТЗН, навчальних посібників. Програма поповнення і переобладнання навчальних кабінетів, майстерень, спортивного комплексу, приміщень для гурткової роботи. Комплектування фонду шкільної бібліотеки. Плани поточного і капітального ремонту приміщень, меблів, електрообладнання і теплосистеми. Плани санітарно-гігієнічного режиму, техніки безпеки.
8. Організаційно-педагогічні заходи. Тематика засідань ради школи, педагогічної ради, виробничих нарад. Розподіл обов'язків між адміністрацією школи, визначення єдиного
режиму роботи школи, розподіл навчального навантаження, класного керівництва, завідування кабінетами, графіка чергувань по школі та ін.
Додатками до річного плану роботи школи є плани роботи методичних об'єднань, план роботи бібліотеки, план роботи батьківського комітету, план літньої оздоровчої роботи з дітьми.
Для підвищення дієвості управління на основі річного плану директор школи складає оперативні плани на місяць або чверть. Вони здебільшого мають форму графіка, що підвищує оперативність управління.
Плани дають змогу координувати діяльність педагогічного, учнівського і батьківського колективів. Вони є стратегічними відносно планів роботи вчителів і класних керівників.
Планування як одна з основних функцій управління повинна відповідати певним принциповим вимогам. Останні передбачають передовсім дотримання цільової спрямованості всіх планів роботи школи, що забезпечує їх погодженість, безперервність і конкретність виконання; комплексності, що уможливлює використання всіх виховальних сил, різноманітних засобів, форм, методів, видів діяльності у їх єдності і взаємозв'язку; оптимальності як умови необхідності в достатності, недопущення перевантаження планів дрібними, незначними справами і заходами, зайвої регламентації діяльності виконавців; об'єктивності, яка базується на урахуванні об'єктивних умов діяльності школи, її матеріальних, економічних умов, місцезнаходження, навколишнього соціального середовища, виховних можливостей педагогічного і учнівського колективів.



2.3. Організація.
Під організацією розуміють діяльність керівників шкіл, спрямовану на формування і регулювання структури взаємодій і відносин, яка необхідна для виконання прийнятих планів і управлінських рішень. Організаційні відносини - це взаємини між учасниками педагогічного процесу, які виникли у зв'язку з розподілом повноважень у спільній діяльності. Організаційні відносини існують об'єктивно і відображають процеси розподілу і кооперації праці.
Без чіткої організації виховний процес не існує.
А. С.Макаренко
Організація передбачає підбір виконавців (учителів, класних керівників, учнів, батьків, представників громадськості) кожного конкретного завдання із великої кількості завдань, визначених у річному плані роботи школи. У підборі виконавців для конкретної діяльності, що має відбутися, враховується рівень професійної готовності, загальної культури, інди-
відуальні можливості особистості. В організаторській діяльності керівника навчального закладу важливе місце посідає мотивування майбутньої діяльності; делегування виконавцям певних повноважень або прав; інструктаж, надання допомоги у процесі виконання доручень; вибір найбільш адекватних форм стимулювання діяльності.
Організаторська діяльність директора школи містить і такі необхідні дії, як координація зусиль усіх виконавців, оцінка ходу і результатів їх роботи. Все це сприяє підвищенню особистої відповідальності кожного члена педагогічного колективу за виконання прийнятих планів, досягнення мети школи.
Організаційні форми управлінської діяльності в школі. До складу найважливіших організаційних форм управлінської діяльності входять: рада школи, педагогічна рада, нарада при директорі, нарада при заступниках директора школи, оперативні наради, методичні семінари, засідання комісій, засідання учкому та інші. Розглянемо організаційні функції ради школи.
Рада школи, як зазначено у Положенні про середній загальноосвітній навчальний заклад, а також у Тимчасовому статуті середнього навчального закладу, обирається на зборах (конференціях); до неї мають пропорційно входити представники від працівників закладу, учнів школи другого - третього ступеня, батьків і громадськості. У цих нормативних документах підкреслюється, що рада організовує виконання рішень загальних зборів (конференцій); затверджує режим роботи школи; підтримує ініціативи щодо удосконалення системи навчання і виховання, заохочення творчих пошуків, дослідницько-експериментальної роботи педагогів; вносить пропозиції директору школи про стимулювання педагогічних та інших працівників школи; організовує громадський контроль за харчуванням і медичним обслуговуванням учнів; створює умови для педагогічної освіти батьків; контролює витрачання бюджетних і позабюджетних коштів; розподіляє кошти за-гального обов'язкового навчання (фонду всеобучу) та виконує інші функції.
Педагогічна рада школи створюється відповідно до "Положення про загальноосвітній навчальний заклад". До її складу входять педагоги, що працюють в одному педагогічному колективі. Очолює педагогічну раду директор школи.
Педагогічна рада - це рада професіоналів. Вона покликана вирішувати питання, пов'язані безпосередньо з організацією навчально-виховного процесу, визначенням шляхів його удосконалення. Основні завдання педагогічної ради визначені вищезазначеним положенням. Педагогічна рада розглядає такі питання:
обговорення, оцінка і відбір навчальних планів, програм, підручників і навчальних посібників, які відповідають вимогам державних стандартів; визначення форм, методів, способів їх реалізації;
обговорення роботи колективу школи по виконанню перспективних, річних, поточних планів, якості навчально-виховної роботи;
організація роботи по підвищенню кваліфікації учителів, вихователів; вивченню, узагальненню і поширенню передового педагогічного досвіду; формуванню інноваційного середовища у педагогічному колективі;
проведення атестації педагогічних працівників, клопотання перед органами управління освітою про присвоєння категорій, звань, розрядів;
розгляд і затвердження кандидатур учителів на стажування, курси підвищення кваліфікації, до аспірантури, представлення кращих учителів до різних форм морального і матеріального заохочення;
визначення основних напрямів взаємодії школи з навчальними і науково-дослідними закладами, державними і громадськими організаціями, творчими спілками; організація дослідно-експериментальної роботи та інші.
Педагогічна рада вирішує й інші організаційні питання: затверджує розподіл навантаження учителів, призначення класних керівників, керівників методичних об'єднань, переведення учнів з класу в клас.
Діяльність педагогічних рад проходить в умовах демократії і гласності. У процесі підготовки і проведення їхніх засідань широко вивчається і враховується думка вчителів, учнів, батьків, представників громадськості.
Поширеною організаційною формою в управлінській діяльності є нарада при директорі. Метою її слугує корекція окремих сторін педагогічного процесу й управління ним. На таких нарадах обговорюється стан і перспективи розвитку окремих питань, які стосуються діяльності окремих педагогів або їх невеликих груп (наприклад, якість знань учнів з історії у 9-11 класах, стан фізичного виховання у початкових класах, стан харчування у школі і под.). У нарадах беруть участь лише ті педагоги, які несуть відповідальність за вирішення цих питань.
На нарадах при заступниках директора школи розглядаються поточні питання, які стосуються їх адміністративної компетенції.
Оперативні інформаційні наради проводяться у зв'язку з виникненням тих чи інших реальних ситуацій. Це можуть бути наради лише для учителів, або лише для учнів, або водночас для тих і інших.
До оперативних організаційних форм управлінської діяльності відноситься також відвідування уроків, позакласних заходів, занять гуртків, творчих клубів, спортивних змагань та ін.
Ефективність використання організаційних форм управління школою залежить від їх підготовки, цілеспрямованості, значимості обраної мети організаційної форми для всіх її учасників.





2.4. Внутрішкільний контроль.
Внутрішкільний контроль є функцією управління, яка встановлює відповідність реального ходу навчально-виховного процесу загальнодержавним вимогам і планам роботи школи.
Функція контролю тісно пов'язана з усіма функціями управлінського циклу. Особливо тісним є її зв'язок із функцією аналізу, тому що інформація, яка одержується в результаті внутрішкільного контролю, стає предметом педагогічного аналізу. Контроль дає систематизовану інформацію про розходження між метою і одержаним результатом, а аналіз цієї інформації виявляє причини, умови цих розходжень і відхилень. Результати аналізу даних внутрішкільного контролю дають змогу керівнику школи провести своєчасне регулювання (корекцію) протікання педагогічного процесу. Систематичне внесення коректив сприяє об'єднанню діяльності підструктур, окремих груп, спрямовує їх роботу в єдине русло.
Ефективне здійснення завдань внутрішкільного контролю можливе за умов дотримання важливих вимог: систематичності, об'єктивності, гуманізації, індивідуалізації, диференціації контролю.
Вимога систематичності контролю означає створення у загальноосвітньому закладі системи контролю, яка дозволяє керувати всім ходом педагогічного процесу; регулярне проведення контролю. Тому внутрішкільний контроль завчасно планується. У плані контролю конкретно визначається об'єкт контролю (хто і що буде перевірятись), суб'єкт (хто буде контролювати), технологія контролю (яким чином), терміни контролю і місце, де будуть підбиватися підсумки. План внутрішкільного контролю доводиться до відома всіх учасників навчально-виховного процесу.
Вимога об'єктивності контролю передбачає проведення перевірки діяльності вчителя, класного керівника, усього педагогічного колективу згідно з вимогами державних стандартів і освітніх програм на основі вироблених і погоджених критеріїв.
Вимога гуманізації спрямована на встановлення між суб'єктом і об'єктом контролю стосунків взаєморозуміння, взаємодопомоги і співробітництва. Це досягається:
відмовою у ході контролю від нав язування учителю варіантів діяльності, від дріб'язкової опіки і регламентації, надання йому права вільного вибору технології навчання і виховання;
створенням у ході контролю стимулів до активної творчої діяльності шляхом спільного пошуку оптимальних варіантів організації педагогічного процесу;
створенням умов для постійного самовдосконалення учителя, надання йому можливостей для експериментальної, дослідницької роботи;
об'єктивною оцінкою діяльності педагога, виявленням динаміки росту його особистості, спільним визначенням програми подальшого самовдосконалення.
Вимога індивідуалізації означає обов'язкове урахування своєрідності кожної особистості (темпераменту, рівня пізнавальних інтересів, емоційно-моральної чутливості, типу мислення і пам'яті, вольових якостей тощо) при виборі форм і методів контролю, визначенні характеру методичних рекомендацій. Ігнорування керівником школи індивідуальних особливостей педагога або незнання їх може призвести до відсутності взаєморозуміння, порушення єдності педагогічних позицій і навіть до протидії.
Вимога диференціації передбачає взаємозалежність контролю і результатів роботи всього педагогічного колективу або окремих його груп. В умовах демократизації управління навчальними закладами реалізація цієї вимоги повинна сприяти переходові педагогів, які домагаються стабільно високих результатів, до вищої форми внутрішкільного контролю -самоконтролю, тобто до роботи у режимі повної довіри із використанням лише підсумкового контролю.
Змістом внутрішкільного контролю є цілісний педагогічний процес. Тому до основних складових змісту контролю входить: виконання організаційно-педагогічних завдань загальної середньої освіти; хід і якість виконання освітніх програм і державних освітніх стандартів; якість знань, умінь і навичок учнів; рівень вихованості учнів; стан викладання
навчальних дисциплін, реалізація ними освітніх, виховних і розвиваючих функцій навчання; стан і якість організації по-закласної виховної роботи; робота з педагогічними кадрами; ефективність спільної діяльності школи, сім'ї і громадськості по вихованню учнів; виконання нормативних документів і прийнятих рішень.
Види контролю. Класифікація видів контролю у науці єдністю не вирізняється. Так, М.Л.Портнов виділяє три види контролю: попередній, поточний, підсумковий. М.А.Шубін і його послідовники до видів контролю віднесли оглядовий, попередній, персональний, тематичний, фронтальний, класно узагальнюючий, об'єднуючи в одній класифікації форми і методи контролю.
Широко відомою серед педагогів-теоретиків є класифікація видів і форм внутрішкільного контролю, запропонована Т.І.Шамовою. Ця класифікація зорієнтована на природу цілісного педагогічного процесу, є логічною і зручною у практичній діяльності. В ній виділяється два види контролю: тематичний і фронтальний.
Тематичний контроль спрямований на поглиблене вивчення будь-якого конкретного питання у системі діяльності педагогічного колективу, групи учителів чи окремого педагога. Наприклад, контроль за якістю знань учнів з математики, контроль за системою морального виховання, контроль за процесом розвитку особистості дитини в І-ІУ класах, контроль за реалізацією ідей педагогічного співробітництва на старшому ступені шкільного навчання, контроль за роботою методичного об'єднання і под.
Фронтальний контроль спрямований на всебічне вивчення діяльності педагогічного колективу, методичного об'єднання, окремого вчителя.
При фронтальному контролі діяльності школи вивчаються всі аспекти роботи: всеобуч, організація освітнього процесу, виховна робота, робота з батьками, фінансово-господарська діяльність та інше. При фронтальному контролі за роботою методичного об'єднання перевіряється зміст і організація роботи з питань підвищення ефективності викладання основ наук, рівень навчальних досягнень учнів; робота над реалізацією цільової програми; організація шкіл передового досвіду, наставництва. Фронтальний контроль діяльності окремого педагога при його атестації передбачає вивчення всіх сторін його роботи - навчальної, виховної, громадсько-педагогічної, управлінської.
Залежно від того, хто і що підлягає контролю, виділяються такі його форми: персональний, класно - узагальнюючий, предметно-узагальнюючий, тематично-узагальнюючий, комплексно-узагальнюючий.
Персональний контроль здійснюється за роботою окремого вчителя, класного керівника, вихователя. Він може бути тематичним і фронтальним.
Класно-узагальнюючий вивчає фактори, які впливають на формування класного колективу. У цьому випадку перевіряється діяльність учителів, які працюють в одному класі: система їх роботи по індивідуалізації і диференціації навчання, розвиток мотивації і пізнавальних потреб учнів, динаміка успішності учнів протягом декількох або одного навчального року; організація навчально-пізнавальної, трудової, художньо-естетичної та інших видів діяльності учнів, динаміка їх вихованості.
Предметно-узагальнюючий контроль застосовується у тих випадках, коли вивчається стан і якість викладання окремого предмета в одному класі, або у паралельних класах, або в цілому по школі.
Тематично-узагальнюючий контроль використовується для вивчення роботи різних учителів у різних класах, але з окремих напрямів навчально-виховної роботи. Наприклад: формування основ екологічної культури на уроках природничого циклу; розвиток пізнавальних інтересів учнів; використання ТЗН у процесі навчання та інші.
Комплексно-узагальнюючий контроль передбачає отримання інформації про організацію вивчення ряду навчальних предметів в одному або декількох класах. Ця форма контролю здебільшого є компонентом фронтального контролю.
Основними методами здійснення контролю є: спостереження за діяльністю учителів-предметників і класних керівників (відвідування і аналіз навчальних занять, виховних справ та іншого);
вивчення й аналіз документації (класних журналів, журналів факультативних занять, груп продовженого дня; особових справ учнів, зошитів та іншого);
бесіди з учителями, класними керівниками про підсумки кожного півріччя і аналіз даних, отриманих у результаті співбесіди;
бесіди з учнями і аналіз одержаної інформації;
бесіди з батьками і аналіз підсумків цих бесід;
анкетування учнів, батьків, учителів і аналіз анкет;
проведення письмових контрольних робіт і їх аналіз;
хронометрування раціонального використання часу уроку, позакласних занять, визначення обсягу домашніх завдань, швидкості читання та іншого.
Таким чином, вибір видів, форм і методів внутрішкільного контролю визначається його цілями, завданнями, особливостями об'єкта і суб'єкта контролю, наявністю часу. Внутріш-кільний контроль дає позитивні результати тоді, коли він охоплює всі сторони педагогічного процесу, коли здійснюється партнерство керівників шкіл, учителів, вихователів, спрямоване на кінцевий результат.