2. Комплексний підхід.

У практичній технології ідея цілісності виховного процесу реалізується шляхом комплексного підходу. Комплексність — це єдність цілей, завдань, змісту, методів і форм виховного впливу і взаємодії. Комплексний підхід до виховання виконує одночасно декілька функцій:
1) орієнтує побудову системи виховання на цілісну особистість, а не на окремі її якості;
2) сприяє всебічному розвитку особистості, який є результатом комплексного вирішення виховних завдань;
3) сприяє гармонійному розвиткові особистості шляхом здійснення єдності і взаємозв'язку всіх напрямів сучасного виховання, їх певного співвідношення і супідрядності;
4) сприяє ефективності виховання: одночасне вирішення не однієї, а декількох виховних завдань, природно, піднімає його результативність.
Між виховними впливами існують десятки, сотні, тисячі залежностей і обумовленостей. Ефективність виховання врешті-решт визначається тим, що ці залежності й обумовленості враховуються, точніше, здійснюються на практиці.
В. О. Сухомлинський
Сучасні технології виховання реалізують основні функції комплексного підходу шляхом:
1. Впливу на свідомість, почуття і поведінку вихованців.
2. Органічного поєднання виховання (зовнішнього педагогічного впливу) і самовиховання особистості.
3. Єдності та координації виховних зусиль усіх соціальних інститутів і об'єднань, які займаються вихованням: сім'ї, школи, колективів і груп, засобів масової інформації, літератури, мистецтва, органів правопорядку та ін.
4. Використання системи конкретних виховних справ, які одночасно вирішують завдання інтелектуального, фізичного, патріотичного, морального, естетичного й екологічного виховання в єдиному виховному процесі.
5. Системного підходу до процесу виховання — послідовності і супідрядності всіх компонентів виховання, їх взаємозв'язків і взаємовпливу.
6. Урахування зовнішніх і внутрішніх факторів, які сприяють чи перешкоджають одержанню найоптимальніших результатів виховної роботи. У виховному процесі, що протікає у формі взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців, у ролі таких причин (факторів) виступають:
а) уже сформований спосіб життя школяра, який може
сприяти розвиткові запланованих якостей або (за певних
умов) перешкоджати йому;
б) умови життя, які спричиняють становлення певного
способу життя у межах різних регіонів: національні особли
вості (національна психологія, характер, свідомість, світо
гляд) найближчого оточення вихованця; традиції, звичаї, об
ряди; особливості географічного і природного середовища;
в) засоби масової інформації і пропаганди;
г) рівень розвитку й умови життя колективу, які безпосе
редньо впливають на особистість школяра (виховна система,
що склалася у ньому , громадська думка, ціннісні орієнтації,
моральні норми, психологічний клімат);
д) норми взаємин, що склалися у первинних колективах, позиція учня у системі колективних відносин;
є) індивідуальні особливості вихованця.