4. Урок - основна форма організації навчання.

У сучасній школі класно-урочна форма є головною (основною), її ключовим компонентом є урок. Урок — це «відрізок» навчального процесу, який є викінченим у смисловому, часовому й організаційному відношенні. Незважаючи на малу тривалість, уроки мають ті структурні компоненти, які характеризують процес навчання в цілому, зокрема: цільовий, стимуляційно-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулювальний та оцінно-результативний. Тому від ефективності уроків залежить ефективність навчального процесу.
Над удосконаленням уроку працює багато теоретиків і практиків усього світу. Вироблені загальні вимоги до уроку, які повинен знати кожен педагог і дотримуватися їх повсякчас.
З-поміж загальних вимог, яким повинен відповідати сучасний урок, виділяються такі:
1. Побудова уроку на основі закономірностей навчально-виховного процесу.
2. Оптимальне поєднання і реалізація на уроці всіх дидактичних принципів і правил.
3. Забезпечення умов для продуктивної пізнавальної діяльності учнів з урахуванням їхніх інтересів, нахилів і потреб.
4. Встановлення міжпредметних зв'язків, усвідомлених учнями.
5. Зв'язок з раніше засвоєними знаннями й уміннями, опора на досягнутий рівень розвитку школярів.
6. Стимулювання й активізація розвитку всіх сфер особистості.
7. Логічність і емоційність усіх етапів навчально-
пізнавальної діяльності.
8. Ефективне використання педагогічних засобів.
9. Зв'язок з життям, особистим досвідом учнів.
10. Формування практично-необхідних знань, умінь, навичок, раціональних прийомів мислення та діяльності.
11. Формування уміння вчитися, потреби постійного поповнення своїх знань.
12. Діагностика, прогнозування, проектування і планування кожного уроку.
Кожний урок реалізує триєдине завдання: навчити, розвинути, виховати. За цим критерієм загальні вимоги до уроку конкретизуються дидактичними, розвиваючими і виховними вимогами.
До дидактичних (освітніх) вимог належать:
а) чітке визначення освітніх завдань кожного уроку;
б) раціональне визначення змісту уроку з урахуванням соціальних і особистісних потреб;
в) впровадження новітніх технологій пізнавальної діяльності;
г) раціональне поєднання різноманітних форм і методів
навчання;
г) творчий підхід до побудови структури уроку;
д) поєднання різних форм колективної діяльності з самостійною діяльністю учнів;
є) забезпечення оперативного зворотного зв'язку; дієвого контролю й управління.
До розвиваючих вимог належать:
а) формування і розвиток в учнів позитивних мотивів навчально-пізнавальної діяльності, творчої ініціативи й активності;
б) вивчення й урахування рівня розвитку та психічних властивостей учнів, проектування «зони найближчого розвитку»;
в) стимулювання нових якісних змін у інтелектуальному,емоційному, соціальному розвиткові учнів.
Виховні вимоги до уроку включають:
а) визначення виховних можливостей навчального матеріалу, діяльності на уроці;
б) постановку і формування виховних завдань, зумовлених цілями і змістом навчальної роботи;
в) формування в учнів життєво необхідних якостей: старанності, відповідальності, ретельності, охайності, самостійності, працездатності, уважності, чесності та ін.;
г) формування світоглядної, моральної, правової, політичної, художньо-естетичної, економічної, екологічної культури;
ґ) співробітництво і партнерство з учнями, зацікавленість у їхніх успіхах.
Крім перерахованих вимог до уроку, в педагогічній літературі виділяються й інші вимоги: організаційні, психологічні, управлінські, санітарно-гігієнічні, етнічні та ін.
Відомий український педагог Н.П. Ґудзик (Одеса), розповідаючи про свою лекційно-семінарську систему навчання хімії, наводить приклад розробки завдань уроку.
Тема уроку: «Властивості ароматичних вуглеводнів. Механізм заміщення атомів водню в бензольному ядрі».
Тип уроку: урок загального розгляду теми.
Завдання уроку:
а) Чому навчати.
1. Застосовувати знання про ефект сполуки подвійних та одинарних зв'язків для прогнозування властивостей речовин.
2. Розуміти хід реакцій заміщення атомів водню в бензольному ядрі.
3. Визначити відносну реагентну здатність гомологів бензолу і його похідних.
б) Що розвивати.
1. Розуміння причинно-наслідкових зв'язків між структурою речовини і її властивостями.
2. Розуміння теорії вірогідних структур і методів їх аналізу.
3. Розуміння природи єдності фізичних і хімічних явищ,
в) Що виховувати.
1. Точний аналітичний підхід до розгляду явищ природи.
2. Уміння бачити і відчувати красу та гармонію світобудови.
3. Любов до дослідження, а через неї — до науки і виробничої діяльності.
4. Намагання присвятити себе служінню благородній меті...