В економічній літературі поняття «альтернативна політична економія» вживається тоді, коли йдеться про інше, ніж визначене класичною школою, трактування закономірностей суспільного розвитку.
Треба знати, що підходи, альтернативні класичним, базуються на особливій філософії, мають власне історичне коріння і виникли задовго до появи класичної політичної економії. Так, прикладами альтернативного мислення можуть бути теорії, сформульовані, скажімо, ще Платоном, який виклав свої погляди на принципи державного устрою, або теорії меркантилістів (особливо показовими щодо цього є доктрини німецьких та австрійських камералістів), учення представників німецької історичної школи, сучасні доктрини інституціоналістів.
Загальною сутнісною ознакою альтернативної політичної економії є те, що вона базується на постулаті пріоритетності загальносуспільних інтересів над приватними, тобто на принципі кому-нітарності. Згідно з цим принципом економічна спроможність суб'єкта господарювання узалежнюється від розвитку національної економічної системи в цілому, а суспільна ідеологія примату загальнонаціональних інтересів набуває провідного значення. Такий підхід, однак, не заперечує значущості індивідуалістичних чинників економічного прогресу, але передбачає свідоме формування державою соціально-економічного середовища для спрямування їх у необхідне русло.