1. Зміст і види економічної конюктури
У сучасному розумінні кон’юнктура характеризується сукупністю обставин, виявлених завдяки ринку, від яких залежать процеси піднесення або спаду напруги економічного розвитку і які відбивають їх.
Кон’юнктура відображає збіг обставин, від яких залежить і завдяки яким виявляється успіх господарської діяльності. Питання полягає в тому, щоб якомога точніше визначити, про які саме обставини йдеться і як визначити сприятливість чи несприятливість їх збігу.
Загальні коливальні зміни в економіці складаються з окремих хвильових напрямків елементів системи. При цьому між коливальними змінами окремих елементів є тісний прямий або зворотній зв’язок . Наприклад, зростання виробництва призводить до зниження зайнятості, і навпаки. Підвищувальна тенденція одних елементів обов’язково породжує знижувальну тенденцію інших, оскільки в системі діє правило загальної рівноваги, якщо процеси мають оборотний характер.
Для оцінки тенденцій економічного процесу (напрямків кон’юнктури) необхідне порівняння як мінімум двох елементів. Якщо напрямок характеризуватиметься як підвищувальний, спостерігається сприятлива кон’юнктура, і навпаки. У таблиці 1 наведено набір показників, що характеризують різноманітний стан кон’юнктури.
Під економічною кон’юнктурою розуміється напрямок і ступінь зміни економічних процесів на основі зіставлення їхніх окремих елементів у динаміці. Залежно від економічного суб’єкта прийнято виділяти кон’юнктуру світового ринку, народногосподарську кон’юнктуру і кон’юнктуру її елементів (галузеву, регіональну, територіальну тощо).
Відповідно до особливостей аналізу виділяється загальна та спеціальна кон’юнктура.
Таблиця 1 Умовні показники кон’юнктури
Показник, елемент економічного процесу I момент II момент Відношення моментів, характер кон’юнктури
1. Кількісні показники:
середній рівень цін,
ум. гр. од. 80 90 112
обліковий відсоток 4 5 125
торговий оборот,
ум. гр. од. 900 1000 111
приріст виробництва чавуну, тис. т 100 114 114
приріст видобутку вугілля, тис. т 10 15 150
приріст виробництва бавовняних тканин,
млн. кв. м 50 25 50
2. Якісні показники:
стан товарного ринку
стан фондового ринку
млявий
млявий
пожвавлений
кризовий
поліпшення
поліпшення
Розглядаючи кон’юнктуру народного господарства, ми, звичайно, вивчаємо зміну характеру розвитку окремих її галузей і одержуємо загальну кон’юнктуру кожної галузі, що входить до складу народногосподарського комплексу. Проте при дослідженні кон’юнктури окремої галузі або регіону вивчаються зміни її елементів. Така кон’юнктура називається спеціальною і поділяється на просту і диференційну.
Проста спеціальна кон’юнктура характеризує ступінь зміни елементів певної галузі або регіону в конкретний момент порівняно з попереднім моментом. Така кон’юнктура рівнозначна загальній кон’юнктурі, і порядок її дослідження аналогічний.
Дещо інакше формується диференційна кон’юнктура. Тенденція розвитку окремих галузей може бути однаковою (знижувальною або підвищувальною), проте ступінь їх напруги може бути різним. Зростання цін, обсягу виробництва може спостерігатися і усіх галузях, проте темп зростання істотно відрізнятиметься. Тоді говорять про диференційну кон’юнктуру. Іншими словами, диференційна кон’юнктура – це проста кон’юнктура окремої галузі, але взята у порівнянні або відношенні до простої кон’юнктури іншої галузі.
Кон’юнктура конкретного товарного ринку не розвивається ізольовано. Вона пов’язана із загальногосподарською кон’юнктурою і кон’юнктурою інших товарних ринків.
Основна мета кон’юнктурного аналізу випливає із самого визначення кон’юнктури – виявлення і моделювання тенденцій та закономірностей розвитку ринку. Для її досягнення необхідно послідовно вирішити такі завдання:
• визначити об’єкт кон’юнктурного аналізу;
• зібрати й опрацювати кон’юнктурну інформацію про об’єкт дослідження і пов’язані з ним економічні процеси;
• оцінити особливості стану досліджувального ринку, виявити поведінку суб’єктів, що діють на ринку;
• оцінити й проаналізувати потенціал та основні пропорції ринку;
• виявити основні тенденції розвитку ринку, його коливання, сезонність і циклічність.
Перелічені завдання орієнтовані на повну характеристику стану ринку в цілому, а також у розрізі окремих його лементів і складових. Останні два завдання відбивають різноманітні сторони одного процесу – динаміки розвитку ринку.
Зазначені завдання зосереджують у собі як етапи реалізації методики кон’юнктурного аналізу, так і саму методику.
Загалом етапи кон’юнктурного аналізу можна поділити на два рівні реалізації. На першому здійснюється аналіз ринкової кон’юнктури з характерними для неї масштабами і типологією ринку, поведінкою основних суб’єктів, головними пропорціями, динамікою й усталеністю ринку. На другому етапі здійснюється спроба побудувати модель ринкових взаємозв’язків і спрогнозувати ринкову ситуацію. Другий етап є найскладнішим щодо об’єктивності оцінок, перший – з погляду трудомісткості аналізу. Взагалі суб’єктивність кон’юнктурного аналізу – явище закономірне, оскільки дослідження, як правило, проводяться в інтересах якоїсь однієї зі сторін, що взаємодіють. Визначення ступеня об’єктивності у кон’юнктурному аналізі можливе за умов незалежного дослідження, коли аналізується діяльність усіх основних суб’єктів ринкових відносин.
2. Спектральний аналіз конюктурних коливань.
Економічний життєвий цикл – це наступні один за іншим підйоми і спади рівнів економічної активності протягом декількох років. Питанням циклічності в розвитку виробництва присвячена безліч робіт відомих учених, як російських, так і закордонних.
Родоначальником теорії циклічності в економіці визнаний росіянин учений Н.Д. Кондратьєв. Цю теорію він висловив у 1922 році в книзі "Світове господарство і кон'юнктура".
Н.Д. Кондратьєв за допомогою статистично-математичних прийомів описує різні показники кон'юнктури ринку: середній рівень товарних цін, % на капітал, заробітна плата, обороти зовнішньої торгівлі, видобуток і споживання вугілля, виробництво чавуна і свинцю. Усі ці фактори він характеризує за допомогою індексного методу. Н.Д. Кондратьєв кількісно довів, вимірив у часі і по інтенсивності, зобразив графічно наявність 3 – х великих циклів економічної кон'юнктури, підвишчуючі і знижуючі хвилі, що чергуються приблизно через піввіку.
Динаміка розвитку будь-якої економічної системи складна, багатовимірна, суперечлива, тому в дослідженнях застосовується моделювання, виявлення стійких і хитливих, істотних і несуттєвих факторів, взаємозв'язків, тенденцій.
Особливістю моделювання циклів економічної динаміки є додання функціям, що формалізуються, дискретної форми. Визнаючи безперервність перебігу часу, при аналізі будь-якого процесу все-таки штучно створюється дискретність: процес розбивається на рівні по величині відрізки - роки, квартали, місяці, тижні, дні. Так з'являється динамічний ряд, тобто трохи або безліч числових величин за різні, але звичайно рівні по величині періоди часу.
Математичний опис циклів дозволяє вирішувати ряд важливих задач.
У їхньому числі наступні:
• вивчення внутрішніх процесів даного явища, пізнання його як такого;
• моделювання і, як наслідок, вивчення поводження параметрів циклів під впливом мінливих значень факторів;
• використання даних, що моделюють життя в практиці перспективного і поточного планування;
• побудова системи моделей, узгодження і синхронізація її інформації з прийнятих рішень із системою керування процесом.
Спектральний аналіз дозволяє виявити в динамічних рядах процеси різної тривалості. У його основу покладене та обставина, що будь-який кінцевий дискретний процес можна представити розкладанням у ряд Фур'є у виді суми синусів і косинусів, що збігає в кожній крапці зі значенням вихідного ряду.
За допомогою спектрального аналізу удалося виділити довгі хвилі в динаміку виробництва промислової продукції США і Росії; крім того, процеси експонентного згладжування дозволяють говорити про наявність циклів у динаміку цін США, Англії, Франції. У відношенні реалізації закономірностей довгих хвиль у Німеччині і Японії залишаються протиріччя. Варто відзначити надзвичайно довгий лаг між економічними процесами в США і Німеччині (15 років), і відсутність транзитивності при розрахунку лагів економічного розвитку між різними країнами.
Спектральний аналіз дозволяє виявити наявність циклічних рухів у динаміку промислового виробництва в Росії. До висновку про наявність у російській економіці “довгої хвилі” можна було прийти за допомогою чисто логічно-історичного аналізу (відомі процеси індустріалізації наприкінці двадцятих років, уповільнення темпів росту і необхідність модернізації наприкінці сімдесятих досить добре описані в економічній літературі). Крім того, відомий також “ефект останнього років п'ятирічки”, коли темпи росту в двох останніх роках знижувалися в порівнянні з першими, що також виявляється на приведених графіках. Однак періодограма показує також пік, що відповідає приблизно двадцятилітньому циклові (так називані будівельні цикли, або цикли Коваля, відомі в капіталістичній економічній динаміці.
Разом з тим, С.М. Меншиков і Л.А. Клименко думають, що аналіз статистичних даних при рішенні проблеми економічних циклів не може відігравати першорядну роль, а повинний скоріше носити допоміжний характер. Саме тому вони виступають проти використання спектрального аналізу і більш схильні на первісному етапі дослідження до простих процедур, що застосовував ще Н.Д. Кондратьєв , а також до візуального аналізу, що завжди давав багатий матеріал для формулювання гіпотез.
Литература
1. БСЕ, видання 1969-1978 г.г.
2. Гальперін В.М., Гребєнніков П.І., Леусський А.І., Тарасевич Л.С. Макроэкономика: підручник /общ. Ред. Л.С. Тарасевича. – СПб., 1997.
3. Глазьєв С.Ю., Мікерін Г.І., Тесля П.Н. и др. Длинные волны: НТП и социально-экономическое развитие – Новосибирск: Наука, 1991.
4. Меньшиков С.М., Клименко Л.А. Длинные волны в экономике. Когда общество меняет кожу. - М.: Международные отношения, 1989.
5. Плотінський Ю.М. Математическое моделирование динамики социальных процессов. – М.: Изд-во Моск.гос. ун-та, 1992.
6. Яковенко Е.Г., Басс М.І., Махров Н.В. Циклы жизни экономических процессов, объектов и систем. – М.: Наука, 1991.-
7. www.history.ru
