План.

Вступ. 2
РОЗДІЛ 1 . Теоретичні основи конкуренції 4
1.1 Конкуренція, як форма функціонування товарно-ринкового господарювання. 4
1.2 Методи конкурентної боротьби 8
1.2.1 Цінові методи 8
1.2.2 Нецінові методи 13
РОЗДІЛ 2 . Особливості застосування нецінових методів конкурентної боротьби на первинному та вторинному ринку автомобілів 18
2.1 Особливості застосування нецінових методів конкурентної боротьби на первинному ринку автомобілів 18
2.2 Особливості застосування нецінових методів конкурентної боротьби на вторинному ринку автомобілів 20
РОЗДІЛ 3 . Розробка заходів щодо оптимізації застосування нецінових методів конкурентної  боротьби 23
Висновки 24
Список використаної літератури 26
 
Вступ.
Поява перших теоретично оформлених ідей цілеспрямованого впливу на товарний ринок України з використанням різних методів і прийомів конкуренції можна віднести до початку XX століття, коли в Київському і Харківському університетах почали викладатися курси раціонального обертання товарів, збуту, ціноутворення, фінансової політики.
Практична робота з виробниками, постачальниками, споживачами і безпосередніми конкурентами, аналіз і використання їхніх інтересів з метою збільшення обсягів продажу вплинули на розвиток товарообігу, удосконалення якісних характеристик товару, збільшення обсягів отриманого прибутку.
Починаючи з 1985 року, відбуваються зміни в економіці, що були пов'язані зі скасуванням монополії на власність і підприємницьку діяльність, розширенням прав підприємств. Вони значно знизили роль державних монополій.
Сучасний етап характеризується переходом від адміністративних монополій до монополій економічних, а це досить швидко позначилося на рості цін, зниженні якості пропонованих товарів тощо. Необхідність регулювання монополізованого ринку вимагала негайних дій з боку держави. У 1992 році прийнято Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Цей закон визначив правові основи обмеження і попередження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності і здійснення державного контролю за дотриманням норм антимонопольного законодавства. Була створена нормативна база розвитку конкурентних відносин в Україні.
Першим кроком у напрямку розвитку конкуренції була схвалена Верховною Радою України Державна Програма демонополізації економіки та розвитку конкуренції на ринках України у 1993-1995 роках, її основні пріоритети полягали в наступному:
Ø зниження рівня монополізації та розвиток конкуренції на ринку;
Ø захист інтересів підприємців і споживачів від монопольної діяльності, запобігання монопольної діяльності та її обмеження;
Ø створення структури горизонтальних ринкових зв'язків між суб'єктами господарювання для забезпечення саморегулюючих механізмів розвитку економіки;
Ø зменшення залежності суб'єктів господарювання від державних управлінських структур;
Ø адаптація управлінських кадрів державних підприємств та об'єднань до роботи в нових умовах.
Поняття конкуренції має на увазі боротьбу фірм, виробників, підприємців («суб'єктів господарювання» відповідно до термінів українського законодавства). Разом з тим, досить часто конкуренцію зв'язують з товарами, продукцією, послугами тощо. Це неправильно, тому що товар сам по собі не може боротися з іншим товаром. Конкурентна боротьба відбувається між виробниками (постачальниками) цих товарів за ринки збуту. Необхідно також розрізняти конкуренцію між фірмами і конкурентоспроможність товарів.   
Різноманітні методи конкурентної боротьби якнайчастіше розділяють на цінові та нецінові. Підприємства в умовах сучасного українського ринку застосовують і цінові, і нецінові методи, які мають певні особливості. Для того, щоб підприємство мало конкурентні переваги спеціалісти підприємства повинні добре розуміти ці особливості та використовувати в діяльності підприємства.
 
РОЗДІЛ 1 . Теоретичні основи конкуренції 
1.1 Конкуренція, як форма функціонування товарно-ринкового господарювання.
«Конкуренція» походить від латинського слова «concurentia», що означає зіткнення, змагання. Адам Сміт (1723 - 1790) зв'язував конкуренцію з чесним, без змови суперництвом, що ведеться між продавцями (чи покупцями) за найбільш вигідні умови продажу товару. Американський економіст Френк Найт (1885-1974) визначав конкуренцію як ситуацію, при якій безліч незалежних індивідуумів мають на ринку справу з безліччю інших індивідуумів та вибирають кращі на їх думку, умови купівлі-продажу товарів. Йозеф Шумпетер (1883-1950) затверджував, що конкуренція – це суперництво старого і нового: нових товарів, нових технологій, нових джерел задоволення потреб, нових типів організації. Конкуренція обумовлює зменшення витрат виробництва, підвищення якості продукції і ставить у залежність від цього життєздатність конкуруючих фірм. Йозеф Шумпетер заснував теорію “ефективної конкуренції”. Відповідно до цієї теорії взаємодія сил монополії і конкуренції, що спирається на нововведення, перетворює ринковий механізм в епоху “великого бізнесу” у важіль особливого динамізму економічного розвитку.
Надалі поняття конкуренції удосконалювалося в напрямку більш точного формулювання її мети і способів ведення. Неокласичний варіант тлумачення конкуренції також зв'язує її з боротьбою за рідкісні економічні блага, до яких відносяться і гроші споживача, за які їх можна придбати. Сучасний американський економіст П.Хайне вважає, що “конкуренція – це прагнення якнайкраще задовольняти критеріям доступу до рідких благ”. Проф. А.Ю.Юданов (Росія) ринковою конкуренцією називає боротьбу за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, що ведеться фірмами на доступних їм сегментах ринку.
Поняття конкуренції має на увазі боротьбу фірм, виробників, підприємців (“суб'єктів господарювання” відповідно до термінів українського законодавства).
Разом з тим, досить часто конкуренцію зв'язують з товарами, продукцією, послугами тощо. Це неправильно, тому що товар сам по собі не може боротися з іншим товаром. Конкурентна боротьба відбувається між виробниками (постачальниками) цих товарів за ринки збуту. Однак конкуренція ведеться тільки на рівні визначеної групи, підгрупи, виду, різновиду товару. Тому варто розрізняти конкуренцію між фірмами і конкурентоспроможність товарів.
Економічною (ринковою) конкуренцією є зіткнення і суперництво суб'єктів господарювання за досягнення найкращих результатів їх діяльності на ринку. Економічна конкуренція – невід'ємна риса, одне з фундаментальних і багатопланових явищ і основа механізму функціонування товарного виробництва та ринкового господарства. Поряд з попитом та пропозицією, ціною конкуренція є важливим важелем дії закону вартості як основного закону товарного виробництва. Також як і закон вартості, вона має 5-7-тисячолітню історію і завжди була одним з інструментів спонтанного саморегулювання товарного виробництва.
   Економічна конкуренція існує тільки в нерозривній єдності і взаємодії з товарним виробництвом і ринком. Це частини єдиного цілого. Як форма співіснування суперників, конкуренція об'єктивно, природно виникає на ринку й одночасно є невід'ємною  умовою його функціонування та розвитку. Тому при її вивченні конкуренція, товарне виробництво і ринок повинні представлятися нам у нерозривному зв'язку.
У нашій господарській і споживчій психології існує сильний дефіцит знань про сутність економічної (ринкової) конкуренції. Багато хто вважає, що вона характерна тільки для капіталістичного суспільства, у той час як це – загальна риса товарного виробництва, спосіб його розвитку.
Перш ніж вивчати конкуренцію, необхідно засвоїти такі загальні й абстрактні поняття, як товарне виробництво і ринок.
Товарне виробництво – це створення різних життєвих благ і послуг економічно відокремленими і самостійними суб'єктами господарювання, що спеціалізуються на її реалізації (збуту, продажу, обміну) на товарному ринку.
Ринком же є єдина народногосподарська інфраструктурна система, що забезпечує товарно-обмінні економічні зв'язки і взаємодію між усіма суб'єктами господарювання країни чи іншого економічного простору, між виробництвом і споживанням шляхом вільного купівлі-продажу товарів і послуг.
Суб'єктами конкурентних відносин є всі юридичні і фізичні особи – виробники-продавці, покупці-споживачі і торгові посередники. Саме між ними виникає та існує конкуренція.
Усі виробники зацікавлені в більш високій продажній ціні товарів. У погоні за покупцями вони здійснюють один на одного суперницький тиск для того, щоб залучити їх до себе якнайбільше. Виробники змушені знижувати ціни і залучати покупців іншими неціновими методами (додатковими послугами, зручностями і таке інше). При цьому виграють ті виробники, що реалізують свої товари зі знижкою, надають більше додаткових послуг, що входять у ціну товарів, тобто крім цінової конкуренції широке поширення має й нецінова конкуренція.
Боротьба за покупця відбувається не тільки між виробниками однієї галузі (це так звана внутрішньогалузева конкуренція). Оскільки купівельна спроможність обмежена визначеною сумою грошей, то в боротьбу за покупця включаються вже не окремі підприємства, а цілі галузі. Навперебій пропонуючи свої товари, що призначені для задоволення однієї і тієї ж потреби. У результаті виникає і функціонує  міжгалузева конкуренція. 
У разі стабілізації попиту й обсягів продажу або їх зниженні напруга конкуренції підсилюється, що змушує виробників-продавців шукати шляхи до утримання своєї частки ринку, витисненню конкурентів з ринку, використовуючи різні методи конкуренції, в тому числі і поліпшення якості, зниження цін, надання додаткових послуг та ін. Конкуренція в такому випадку стає благом для суспільства в цілому і головним стимулом розвитку науково-технічного прогресу.
Існує також конкуренція на рівні товарів. Розрізняють такі її види: функціональна, видова і предметна.
Функціональна конкуренція  має місце в тому випадку, коли та сама потреба може бути задоволена різними товарами. Наприклад, конкуренція на рівні різних продуктів харчування при задоволенні потреб у їжі, на рівні безалкогольних напоїв – при угамуванні спраги.
Видова конкуренція має місце на рівні аналогічних товарів різних фірм. Найбільшим успіхом користуються товари тих фірм, що зарекомендували себе доброю якістю виробів і високо тримають честь своєї торгової марки. Наслідки конкуренції на рівні товарів проявляються в тому, що з декількох однакових товарів покупці вибирають найдешевший товар, а при однаковій ціні – найякісніший. Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що в цілому має місце загальна, всебічна, всеосяжна конкуренція на всьому ринковому просторі між усіма продавцями і покупцями визначеного товару навколо його якості і рівня цін, а також між усіма суб'єктами різних галузей навколо рівня прибутку. Це природний стан ринкової економіки.
Конкуренція припускає вільні відносини між учасниками купівлі-продажу товарів чи послуг. Свобода і конкуренція – це взаємодоповнюючі і взаємообумовлені частини єдиного цілого. Немає свободи споживача і свободи взагалі без реальної можливості вибору серед товарів-аналогів. Але і сама конкуренція можлива тільки в дійсно вільному суспільстві. Виступаючи гарантом економічної свободи, конкуренція сама виникає тільки з неї. У більш глибокому розумінні конкуренція являє собою загальну властивість, об'єктивну закономірність і спосіб спонтанного саморегулювання товарного виробництва.
1.2 Методи конкурентної боротьби
1.2.1 Цінові методи
Конкуренція на ринку товарів і послуг відбувається у двох формах: цінова і нецінова.
У свою чергу, цінова форма конкуренції підрозділяється на відкриту і приховану форми. Причому, прихована цінова форма конкуренції одночасно є і неціновою формою, оскільки використовувані нею методи застосовуються без зниження цін на відповідні товари чи послуги.
Кінцевий результат виробничої діяльності фірми виявляється лише в сфері обертання, у процесі купівлі – продажу товару. В цей момент відбувається метаморфоза “товар – гроші” і стає ясно, чи має фірма можливість покрити свої витрати виробництва, отримати середній прибуток (а також надприбуток, якщо вона є монополістом на даному товарному ринку). В тому випадку, якщо ціна монопольна, то вона служить інструментом переливу, перерозподілу створюваної додаткової вартості на користь монополії. Тому зацікавленість фірм – продавців у підвищенні цін не викликає сумніву.
Однак ціна має не тільки обмеження, пов'язані з купівельною спроможністю і співвідношенням між попитом та пропозицією на товарному ринку. Здавна вона є могутньою зброєю у конкурентній боротьбі.
В епоху досконалої конкуренції пропозиція товарів на ринку здійснювалося фірмою в умовах вільного суперництва. Пропоновані покупцю товари були однорідні і розділялися в більшості випадків тільки ціною. Зменшення ціни було для фірми основним засобом виділення свого товару серед товарної маси конкурентів.
В умовах монополізації змінюються і методі конкурентної боротьби.
Монополія за своєю природою є запереченням вільної конкуренції, в якій в основному використовується такий метод боротьби за ринок, як відкрите зниження цін. Маючи можливість контролювати значну частку ринку, фірми – монополісти докладають величезних зусиль для обмеження конкуренції. Завдяки цьому вони переслідують головну мету – підвищити ціни для збільшення монопольного надприбутку.
Рівень монополізації виробництва і збуту впливає на вибір методів конкуренції. Щоб мати контроль над такою часткою ринку, що дозволить регулювати на ньому попит та пропозицію, а також ціни, монополіст прагне провести ”розчищення” ринку від конкурентів. Скорочення числа конкурентів зменшує кількість індивідуальних цін на товар, що усереднюються. В результаті ціни перестають залежати від співвідношення між попитом та пропозицією, тобто утрачають свою еластичність. Покупець позбувається свободи вибору товару за різними цінами. А монополіст має можливість штучно відривати свою прибутковість від реальної економічної ефективності виробництва в даній галузі, тобто отримувати монопольний надприбуток.
Небажання монополій знижувати ціни на свої товари змушує їх йти на змову про фіксацію цін. Однак, оскільки чиста монополія (одноособова чи групова) на товарному ринку мало коли має місце (завдяки переливу капіталу і функціонуванню інших немонополізованих фірм), зниження цін для монополії – змушений крок. Цей крок призводить до втрати частини прибутку, передачі її  в розпорядження покупця. Зниження цін дає можливість монополісту широко варіювати цінами.
Використання відкритого зниження цін здійснюється виходячи з його багатоцільового призначення, тобто переслідує ряд цілей.
Перша мета зниження цін – це проникнення на новий ринок. При цьому рівень зниження ціни у спеціалізованого аутсайдера обмежується ціною виробництва, інакше більш низька ціна приведе його до банкрутства. Багатопрофільна диверсифікована фірма чи об'єднання може встановлювати ціну, яка значно нижча не тільки ринкових цін, але і ціни виробництва, оскільки існує можливість покривати тимчасові збитки однієї структурної одиниці за рахунок прибутків інших. Низька ціна є знаряддям усунення конкурентів.
Друга мета – захоплення монопольного положення, що дає можливість диктувати умови виробництва і збуту. Особливо це стосується ринків нових товарів із ще не устояною фірмовою структурою, у виробництві яких функціонує відносно велика кількість фірм і де суперництво на початковій стадії нагадує багато в чому умови вільної конкуренції. Такий  стан був характерний для ринку ЕОМ і телевізорів у 50-ті роки, інтегральних схем – у 60-ті, відеомагнітофонів – у 70-ті роки і т.д.
“Війна цін” характеризує багато нових ринків. Причому найчастіше застосовуються раптові різкі зниження цін, особливо на нові товари. Фірми не повідомляють про зниження цін на 1 чи 2 відсотки. Як правило, повідомляють про зниження цін на 20, 40 чи 60 відсотків. А причина зниження цін – це спроба розширити частку фірми на ринку.
Особливо напружений характер здобуває боротьба за захоплення частки ринку в умовах економічної кризи. Небезпека надвиробництва товарів змушує монополії при найменших ознаках спаду скорочувати випуск товарів у визначених галузях. Однак, коли криза охоплює усі без винятку сфери економічної діяльності і не залишається можливих сфер діяльності, не охоплених застоєм, фірми не мають вибору в переорієнтації виробництва і змушені пропонувати товари, що випускаються, за зниженими цінами. В такий спосіб витісняються з ринку дрібні виробники, інші конкуренти.
Надалі, коли наступить підйом, фірми компенсують понесені збитки завдяки захопленому монопольному становищу.
З метою захоплення ринку монопольні ціни можуть бути встановлені навіть нижче ціни виробництва (витрат). Продаж за такими цінами називають політикою “грабіжницьких цін”. Вона вважається одним з найбільш легальних засобів, доступних великим диверсифікованим фірмам у їх боротьбі за монопольну владу проти конкуренції більш дрібних і менш диверсифікованих суперників.  На світових ринках конкуренти, що продають товари за низькими цінами, дуже часто обвинувачуються в демпінгу.
Третя мета зниження цін – це встановлення бар'єру проти виходу на ринок нових, потенційних конкурентів. У цьому випадку ціна може бути тимчасово встановлена нижче рівня ціни виробництва з покриттям збитків за рахунок нерозподілених прибутків минулих років, акумульованих, наприклад, у резервному фонді фірми чи об'єднання.
Найчастіше фірми знижують ціни у відповідь на дії конкурентів. Така оборонна стратегія використовується монополістами у відповідь на наступ аутсайдерів.
Після відповідного зниження ціни монополістом аутсайдери намагаються продовжити політику цінової конкуренції, якщо в них є можливості і засоби для цього. Однак можливості в цьому плані у аутсайдерів набагато менші, ніж у монополій.
Особливим методом цінової конкуренції є надання знижок з офіційно оголошеної ціни. Даний метод широко використовується як в оптовій, так і в роздрібній торгівлі.
При оптових закупівлях партій товару чи при закупівлі устаткування знижки надаються визначеним групам покупців. Залучення постійних покупців має на меті стабільне багаторічне завантаження виробничих потужностей і одержання в результаті цього гарантованого прибутку.
Знижки надаються:
Ø на кілька товарів;
Ø спеціальним покупцям;
Ø за певних умов контракту.
Знижки на кількість товарів надаються покупцям у випадку придбання визначеної кількості товару чи на визначену, заздалегідь установлену суму. Чим більше закуповувана партія, тим більше рівень знижки. Це змінна знижка.
Знижки спеціальним покупцям підрозділяються на:
Ø бонусні;
Ø за особливий характер відносин;
Ø за особливий характер постачання.
Бонусні знижки надаються за умови, якщо обсяг закупівель на визначений період досягне встановленого розміру.
Наприклад, великі фірми, що імпортують в Україну електроінструменти, звичайно надають українським дилерам знижки у розмірі 5-15% (а іноді до 25%) у залежності від марки електроінструмента, обсягу його закупівлі та особистих домовленостей. Чим більша партія, тим вище знижка.
Одеський завод шампанських вин своїм надійним дистриб'юторам, які закуповують напої у великих обсягах, надає знижки з відпускної ціни в розмірі 10-12%, у той час як початківцям – тільки до 5%. 
Знижка за особливий характер відносин використовується при необхідності збереження добрих відносин з покупцями, до яких фірми-продавці мають великий інтерес. Цей вид знижок є, як правило, комерційною таємницею будь-якої фірми.
Третій вид знижок спеціальним покупцям (за особливий характер постачання) надається оптовикам, що закуповують, наприклад, комплектуючі вироби великими партіями для наступної зборки товару в місці реалізації. Величина знижки в таких випадках досягає 30-40%, тому що виробник-продавець не має турбот зі зборкою і доставкою готових виробів кінцевим споживачам, не відповідає за гарантійними зобов'язаннями перед кінцевими споживачами.
До цього виду знижок також можуть бути віднесені знижки, надані в період проведення заходів (розпродажів), що організуються виробником чи постачальником товару. Так, в Україні постачальники електроінструменту передбачають знижки для оптових покупців, які мають бажання брати участь у спеціальних акціях-продажах за особливою ціною на ту чи іншу групу електроінструмента. Як правило, витрати на період проведення такої акції перекриваються за рахунок збільшення обсягів продажу.
Подібні заходи, які проводить фірма “Альцест” (Україна), дають можливість залучити покупця не тільки до моделей інструменту, що подешевіли, але і взагалі до торгової точки, де він може придбати супутні товари. Однак для дрібних фірм проведення подібних акцій – занадто дороге задоволення.
Знижка за певних умов контракту – це знижка ціни за порушення умов контракту щодо якості товарів. Вони обумовлюються в контрактах у кожному конкретному випадку чи за домовленістю сторін у разі виявлення дефектів у товарах, що плануються до  поставки, або вже поставлених товарах.
1.2.2 Нецінові методи
Нецінові форми конкуренції розподіляються на три групи:
1) законна нецінова конкуренція;
2) недобросовісна конкуренція;
3) пряма боротьба фірм за обмеження дій своїх конкурентів.
Кожна із вказаних форм нецінової конкуренції має свої методи, що будуть розглянуті нижче.
На товарному ринку усі форми і методи нецінової конкуренції застосовуються досить активно і широко.
До законних методів конкуренції відносяться:
Ø проведення науково-дослідних і конструкторських робіт з метою створення принципово нових товарів;
Ø диференціація товарів;
Ø надання додаткових послуг;
Ø реклама товарів і фірми;
Ø різноманітність пропонованого асортименту.
Створення принципово нових товарів на основі досягнень науково-технічного прогресу з використанням передових технологій – це нецінова функціональна чи видова конкуренція, що відбувається між фірмами на рівні товарів, що задовольняють ту ж саму потребу, чи на рівні взаємозамінних, але різнорідних товарів.
Із середини 70-х років у зв’язку з загостренням енергетичної і сировинної криз з'явилася потреба у виробах з більшою енергоекономічністю, меншою металоємністю, з низьким ступенем забруднення навколишнього середовища. Тому створені нові товари, що відповідають новим вимогам покупців – це прояв і наслідок нецінової конкуренції. Виробник, який випускає товари з малою енергоємністю, з меншою вагою і з пристроями, що не допускають забруднення навколишнього середовища, у ході конкурентної боротьби має виграш.
Одним з методів конкуренції є диференціація товарів. Товари можна вважати диференційованими, якщо є істотна підстава для їх відмінності один від одного. Така відмінність може бути реальною чи формальною. Аби покупці відчували ці відмінності, оскільки саме вони визначають ступінь диференціації товарів, віддаючи перевагу обраному товару в порівнянні з іншими товарами.
Під диференціацією товару мається на увазі:
Ø наявність визначених особливостей самого товару, наприклад, торгової марки, фірмової назви, оригінальної упаковки;
Ø наявність індивідуальних особливостей товару, що відносяться до його якості, формі, кольору, фасону, відповідності моді та ін.;
Ø умови продажу товару (зручне місце розташування продавця, психологічна атмосфера в магазині, репутація магазину і симпатія до його персоналу, можливість одержати консультацію та ін.).
Остання ознака диференціації товару має особливе значення у процесі роздрібного продажу товарів (хоча може відігравати вирішальну роль при закупівлях партій товарів у виробничих і оптових фірм). Тут мова йде про товари, що диференційовані у просторованому відношенні, і відповідно про просторову конкуренцію і просторову монополію, якщо остання має місце на даному регіональному ринку. Як відомо покупці воліють купувати товари у визначеному місці. Ті, хто знаходить місце розташування магазину найбільш зручним (щодо свого будинку, звичних маршрутів на роботу і з роботи) бажають купувати товари в найближчому від свого будинку магазині та у магазині, розташованому  на їх шляху. Тому роздрібна форма має повну і абсолютну владу над пропозицією свого диференційованого товару, що відрізняється від товарів інших конкурентів тим, що включає таку істотну перевагу для покупців, як зручність придбання (у потрібний час у потрібному місці).
Разом з диференціацією товару з'являється монополія. З посиленням диференціації товару монополія стає більш вираженою. Наприклад, магазин, що знаходиться у зручному для покупців місці, буде монополістом на своєму, нехай і невеликому, регіональному ринку, незважаючи навіть на більш низькі ціни у віддалених магазинах. Виробник зубної пасти для курців є  монополістом на ринку цього товару, незважаючи на наявність безлічі інших видів зубних паст.
До законних методів конкуренції відноситься надання разом з товаром великого комплексу додаткових, супутніх послуг, технічної документації, інструкцій, рецептів, що полегшують експлуатацію і користуванням товаром, безкоштовне навчання персоналу покупця та ін. Наприклад, в процесі продажу комп'ютерів фірми нерідко надають послуги в їх установці, підключенні до мережі Інтернет. У ціну меблів, як правило, входить їх зборка вдома чи в офісі покупця.
Реклама товарів і послуг – один з найбільш сильних і ефективних методів нецінової конкуренції. Реклама фірми також відноситься до методів законної конкуренції і здійснюється з метою завоювання суспільної довіри не тільки до своїх товарів, а й до неї самої. Реклама товарів і фірми звичайно відбувається одночасно. Даремно рекламувати товар, яким торгує також і конкурент. Тому реклама будь-якого товару носить цільовий характер – залучити покупців саме в ту фірму, що рекламує товар.
Реклама товарів на ринку – це процес передачі потенційному покупцю спеціально створеної інформації. Причому фірма прагне не стільки передати покупцю нові знання, скільки сформувати його думку, змінити його наміри на користь своїх товарів, усилити потребу в даному товарі. Надалі фірма починає керувати задоволенням цієї потреби, пропонуючи нові диференційовані товари, що призначені для різних покупців і “на всі випадки життя”. Звичайно, великого значення в ході конкуренції набуває вибір засобів реклами та її організація на відповідних ринках з метою підвищення  ефективності впливу на потенційного покупця. Після рекламування фірми і особливо після того, як покупці переконаються у добрій якості її товарів, попит на ринку закріплюється на довгі роки і навіть десятиліття.
Серед методів законної нецінової конкуренції слід виділити різноманітність асортименту (його  широту і глибину). Психологія покупця, як оптового, так і роздрібного, така, що він воліє купувати всі потрібні йому товари під одним дахом“, в одному місці, за одну поїздку. Різноманітність асортименту залучає дрібних торговців на оптові бази, що пропонують широкий вибір товарів різного асортименту (тканин –різних видів і розцвіток, одягу і взуття – різних фасонів і моделей, розцвіток у діапазоні всієї шкали розмірів, ростів, повноти та ін.). Населення також прагне купувати товари в одному місці. Тому велику популярність мають ті торговельні підприємства, у яких представлений більш широкий і повний асортимент, де є можливість вибору з усієї різноманітності товарів, їхнього порівняння за цінами і споживчими властивостями. 
Поряд із законними, чесними методами конкуренції в арсеналі конкурентної боротьби є і методи, у використанні яких фірми бажають умовчувати. Це методи недобросовісної конкуренції, їх перелік приводиться в Законі України “Про захист від недобросовісної конкуренції” (від 7 червня 1995 р.) .
Економічне шпигунство, крадіжка промислових секретів є  методами нецінової незаконної конкуренції, що обумовлені приватною власністю, прагненням до одержання максимального прибутку своєю фірмою.
До методів прямої боротьби з конкурентами відносяться різного роду махінації, шахрайство, нелегальний бізнес, погрози і фізична розправа над підприємцями, тобто все те, що відноситься до економічних і карних злочинів. 

 
РОЗДІЛ 2 . Особливості застосування нецінових методів конкурентної боротьби на первинному та вторинному ринку автомобілів
2.1 Особливості застосування нецінових методів конкурентної боротьби на первинному ринку автомобілів
Незважаючи на історичну і географічну близькість до Росії, український автомобільний ринок розвивається по власному сценарію і має ряд специфічних особливостей.
В останні роки динаміка продажів нових легкових автомобілів на Україні просто фантастична: за сезон ринок приростає в середньому на 40%. Якщо в 2002 році в країні було реалізовано 107 тис. машин, то вже через рік ця цифра виросла до 154 тис., а за підсумками 2004-го склала 212 тис. И це незважаючи на найсильнішу політичну кризу, що відбилася на економіці і фінансах. У той же час у Росії, що автомобільні виробники незмінно становлять як один із самих зростаючих ринків, щорічний ріст збуту нових легковиків складає лише 5-7%.
На формування автомобільного ринку України серйозний вплив зробило її геополітичне становище, у результаті якого складалися переваги по брендам, що дотепер багато в чому визначають структуру попиту на іноземні моделі. Приміром, у числі найбільш продаваних марок 2005 року числяться Skoda, Volkswagen і Opel, що на російському ринку сьогодні не самі популярні.
Це істотно впливає як на сектор продажів, так і на розвиток національного автопрома. Так, у Закарпаття було створено складальне підприємство "Еврокар", що почало збирати всі три моделі Skoda. Паралельно "Еврокар" робить кілька моделей Volkswagen і Audi, сумарний випуск яких у цьому сезоні більш 4 тис. Пронімецькі настрої ринку дещо відбилися і на виробничій програмі найбільшого автозаводу країни – ЗАЗа.
Таким чином, висока динаміка розвитку ринку спровокувала досить жорстку конкурентну боротьбу. На українському первинному ринку автомобілів ведуть запеклий бій через представництва та ділерські мережі найвідоміші світові виробники. Тому використання нецінових методів конкуренції дуже поширене.
На товарному ринку України застосування майже усіх форм і методів нецінової конкуренції є досить активним і широким.
Серед законних методів конкуренції  в Україні розвивається проведення науково-дослідних і конструкторських робіт з метою створення принципово нових товарів, що підтверджується діяльністю АвтоЗАЗу та інших.
Дуже великої інтенсивністі набула диференціація товарів. Майже всі світові виробники, представлені на Україні, пропонують до продажу автомобілі відповідно європейському рівню диференціації. На ринку представлені автомобілі різноманітних класів та цінових груп, включаючи різноманітні комплектації автомобіля на вимогу покупця.
До законних методів конкуренції, як ми вже зазначили, відноситься надання разом з товаром великого комплексу додаткових, супутніх послуг, технічної документації, інструкцій, рецептів, що полегшують експлуатацію і користуванням товаром, безкоштовне навчання персоналу покупця та ін. Українські оператори первинного автомобільного ринку використовують ці методи активно і в повному обсязі. Всі ведучі виробники мають фірмові сервісні центри, забезпечують гарантійне та постгарантійне обслуговування автомобілів, постачання запчастин у необхідному для ринка обсязі. Крім того, значне поширення набуло надання додаткових послуг, пов’язаних з процесом купівлі. Більшість продавців надає можливість страхування та оформлення кредиту на купівлю автомобілю безпосередньо у торговому центрі, що надає процесу купівлі-продажу більшої зручності.
Як ми зазначили у теоретичній частині роботи, реклама товарів на ринку – це процес передачі потенційному покупцю спеціально створеної інформації. Реклама має надзвичайно важливе значення на цьому ринку. Так, у 2004 року компанія "Інтеркар Україна" - генерального імпортера Volkswagen провела могутню рекламну атаку, після чого збут нового Golf і інших моделей пішов нагору. Начальник відділу маркетингу компанії Юрій Лихута стверджував, що в результаті цієї рекламної кампанії попит  на модель Bora у другій половині 2004 року навіть перевищував пропозицію - із салонів щомісяця продавалося по 60-70 машин.
Набуло поширення і використання такого методу законної нецінової конкуренції як різноманітність асортименту (його  широту і глибину). За бажанням покупця оператори ринку дають можливість вибору кольору, комплектації, варіації оздоблення та ін.
Від недобросовісної конкуренції українських продавців автомобілів захищає  Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” (від 7 червня 1995 р.).
Економічне шпигунство, крадіжка промислових секретів є  методами нецінової незаконної конкуренції, що обумовлені приватною власністю, прагненням до одержання максимального прибутку своєю фірмою.
До методів прямої боротьби з конкурентами відносяться різного роду махінації, шахрайство, нелегальний бізнес, погрози і фізична розправа над підприємцями, тобто все те, що відноситься до економічних і карних злочинів.  На Україні найбільшого поширення набуло так зване десятки "сіре" ділерство - за оцінками аналітиків, як мінімум третину автоімпорту України контролюють неофіційні постачальники.

2.2 Особливості застосування нецінових методів конкурентної боротьби на вторинному ринку автомобілів

Український вторинний ринок автомобілів також має свої специфічні особливості. У свій час країна виявилася як би відрізаною Росією від вала машин з Азії. Корейські і японські моделі в масовому порядку стали з'являтися на українських дорогах набагато пізніше, ніж на російських, причому звичайно вони попадали туди з Польщі, Фінляндії, Туреччини. Основні потоки спочатку йшли з Заходу: при виводі військ з Німеччини офіцери гнали відтіля легковика, потім у ту ж Німеччину, Польщу, Чехію кинулися перегонники (тільки після 2000 року перед старими машинами був поставлений митний заслін).
Підвищення в 2005 році митних пошлин з 15% до 25% і акцизів (у середньому в півтора-два разу) на імпортні автомобілі найбільше вплинуло на імпорт старих іномарок в Україну. У результаті офіційний обсяг продажів завезених з-за кордону машин, що були у вжитку (нові реєстрації) у першому півріччі 2006 року склав тільки 1% від реалізації всіх автомобілів.
Місце, що звільнилося, зайняли нові авто. Частка їхніх продажів у першому півріччі досягла 48%. Але, скоротивши до 52%, вторинний ринок у кількісному вираженні збільшився на 4%. За даними журналу Auto Bild Україна, за шість місяців цього року 90,2 тис. автомобілів перемінили своїх хазяїнів. На думку учасників ринку, це відбулося завдяки збільшенню реалізації нової техніки. Доки продаж нових авто буде збільшуватися, буде рости і вторинний ринок. Експерти відзначають, що вторинний ринок зараз підтримується і росте за рахунок первинних продажів.
Але на вторинному ринку автомобілів в Україні нецінова конкуренція застосовується мало.
Специфіка ринку виключає найпоширеніші методи законної цінової конкуренції. Проведення науково-дослідних і конструкторських робіт з метою створення принципово нових товарів принципово неможливо, диференціацію товарів забезпечити також досить складно. 
Надання разом з товаром комплексу додаткових, супутніх послуг, технічної документації, яке могло стати дієвим важелім у конкурентній боротьбі, в на українському вторинному ринку майже не розповсюджене.
Реклама товарів і фірми на вторинному ринку має досить примітивний характер. В основному це окремі об’яви у виданнях „з рук у руки” та дошки об’яв у Інтернеті. Однак динаміка ринка вже спровокувала появу окремих видань з об’явами про купівлю-продаж автомобілів, та розвиток рекламних оголошень: текстові, текстові дво- та трикольорові, текстові з чорно-білою фотографією, та з кольоровими фотографіями на додаткових вставках або обкладинках. Крім того, набувають поширення продажі автомобілів за рахунок об’яв по телебаченню, але з використанням місцевих телеканалів у рубриці приватних об’яв. Таким чином, реклама як метод конкурентної боротьби має недостатній розвиток на цьому ринку, та характеризується одноманітністю, вялою динамікою і дуже обмеженим інструментарієм.
Неможливость ще одного дієвого методу законної нецінової конкуренції  - різноманітність асортименту – обумовлює специфіка вторинного ринку.
Але, на жаль, на цьому ринку поширені методи недобросовісної конкуренції - різного роду махінації, шахрайство, нелегальний бізнес, погрози і фізична розправа над підприємцями, тобто все те, що відноситься до економічних і карних злочинів. 

 
РОЗДІЛ 3 . Розробка заходів щодо оптимізації застосування нецінових методів конкурентної  боротьби
Для оптимізації застосування нецінових методів конкурентної боротьби перш за все необхідно забезпечити прозорість та законність діяльності операторів ринку. Як ми бачимо, законна нецінова конкуренція забезпечує біль високий рівень задоволення потреб споживача та є дуже прогресивним заходом. Тому слід створювати найбільш сприяливі умови для поширення цих заходів, їх ріноманітності та глибини.
У той самий час протизаконні нецінові методи є небажанним економічним і соціальним явищем. На жаль, вони ще досить розповсюджені на вторинному ринку автомобілів. Тому слід запроваджувати заходи до приведення цього ринку до рівня європейських держав. Це задача не тільки операторів ринку, але, на сам перед, законодательної та виконавчої влади. 
Висновки
Реальний перехід до ринкових відносин об'єктивно вимагає більш уважного ставлення до конкуренції, як найважливішому засобу впливу на ринок. Сьогодні кожен суб'єкт господарювання економічно зацікавлений у використанні ефективних методів конкуренції у своїй практичній діяльності, Вони стають важливим способом виживання в умовах ринкових відносин.
Особливості нашої дійсності полягають у тому, що в розпорядженні українського підприємництва є теоретичний і великий практичний досвід світової конкуренції. Є можливість, не втрачаючи часу на самостійні розробки, опанувати уроки системного, комплексного вирішення проблем, щоб уникнути