План
ПИТАННЯ 1 Проаналізувати основні фази проектування продукції. 1
ПИТАННЯ 2 Мотиви, необхідні для того, щоб фірми займалися розміщенням і перерозміщенням виробничих потужностей 8
ПИТАННЯ 3 Проаналізувати оперативне управління виробництвом. 9
ПИТАННЯ 1 Проаналізувати основні фази проектування продукції.
У процесі переходу економіки України на ринкову основу відбуваються глибокі, радикальні зміни в концепції управління сучасним підприємством. При цьому одним з найважливіших ланок системи управління стає управління процесом проектування і розробки продукції. В умовах ринкових відносин, що розвиваються, якість проектованої продукції є одним з основних критеріїв конкурентноздатності і забезпечення усталеної роботи підприємства.
Ніж ефективніше буде здійснюватися розробка виробу, тобто чим швидше за часом фірма врахує потреби і нестатки покупця і вимоги ринку в проектованому продукті, тим менше будуть витрати в цій стадії, тим швидше фірма вийде на ринок з новим товаром і дістане необхідний прибуток.
Як відзначає професор Д.И. Бархан, «товар починає жити в ідеях, *" розробках і експериментах, і це на 50% визначає подальший успіх або невдачу на ринку».
Удосконалювання управління процесами проектування і розробки продукту неможливо доти, поки вони не ідентифіковані, тобто не віднесені до визначеного класу організаційних процесів і не встановлені їхнє місце і роль у виробничому процесі.
Ідентифікація (від лат. identificare - ототожнювати) - це установлення відповідності реального об'єкта, у даному випадку процесу, його назви в; і надання на нього документації.
Для того, щоб надалі використовувати стандартну термінологію, необхідно уточнити визначення процесу і розглянемо класифікації процесів. Згідно МС ІСО 9001:2000, «діяльність, що використовує ресурси й управляється з метою перетворення входів у виходи може розглядатися як процес...». Любою процес має споживача внутрішнього або зовнішнього. Спираючи на це визначення, можна всі дії усередині організації розглядати або як процес, або як його частина.
Існує багато способів класифікації процесів. Одним з варіантів є поділ процесів організації на три основні типи по створюваному продукті: основні, допоміжні, процеси управління організацією.
До основних процесів варто віднести процеси життєвого циклу продукції (роздягнув 7 ДСТ Р ІСО 9001-2001) від її розробки, постановки на виробництво, власне виробництва до постачання, тобто процеси, що безпосередньо створюють цінність для споживачів.
Призначенням допоміжних процесів є забезпечення діяльності основних процесів. Допоміжні процеси прямо не додають вартості і є по своїй суті витратними.
Говорячи про процеси управління організацією, слід зазначити, що в кожній організації відповідно до МС ІСО 9000:2000 можуть бути виділені процеси управління різними видами діяльності (дослідження і розробка, закупівлі, виробництво і т.д.) і процеси планування, організації, керівництва, контролю, регулювання і т.д.
Виділення як об'єкт опису процесів управління діяльністю (у нашій роботі - управління проектуванням і розробкою продукції), як уже відзначалося вище, неможливо у відриві від самої діяльності.
У класифікації приведеної Б. Андерсеном усі процеси організації розділені на первинні, підтримуючі і розвиваючі. Первинні процеси були названі власне бізнес-процесами і розділені на чотири підгрупи: розробка продукції; вимоги споживачів; виконання замовлень; обслуговування споживача.
У ланцюжку створення цінності, описаної М. Портером, виділяються основні бізнес-процеси, у числі яких - «розвиток»
У розглянутих класифікаціях існує єдина думка з приводу основного, ключового бізнесу-процесу, обумовленого як «розробка продукції» (Б. Андерсен), «розробка нового виробу» (А. Шеєр), «розвиток» (М. Портер), «розробка нових товарів» (Ф. Котлер), «проектування і розробка продукції» (МС ІСО 9000:2000). Надалі цей ключовий бізнес-процес нами буде визначений саме відповідно до ДСТ Р ІСО 9000-2001, або як „проектування і розробка продукції».
Поняття «розробка нової продукції» може розглядатися як самостійний процес у ланцюжку процесів життєвого циклу продукту, що включає в себе дія і по проектуванню продукту. Однак примітка в ДСТ Р ІСО 9000-2001 обумовлює можливість використання термінів «проектування» і «розробка» як синонімів.
Існують різні думки і підходи до визначення процесу проектування і розробки продукції.
Відповідно до ДСТ Р ІСО 9000-2000 проектування і розробка - це сукупність процесів, що переводять вимоги у встановлені характеристики або нормативну і технічну документацію на продукцію, процес або систему.
Дане визначення, на наш погляд, було б більш повні і конкретизованим, якби в ньому говорилося про які саме процеси мова йде.
Розглянемо різні підходи вітчизняних і закордонних учених до трактування процесу проектування і розробки продукції.
Таблиця 1.1 - Підходи вітчизняних і закордонних учених до трактування досліджуваного процесу
Таблиця 1.1 Підходи вітчизняних і закордонних учених до трактування досліджуваного процесу
Автор Трактування процесу проектування і розробки продукції
О.Г. Туровец Процес проектування і розробки продукції - це особливий вид діяльності, що сполучає вироблення науково-технічної інформації з її перетворенням у матеріальний об'єкт - продукцію
О.В. Арістов Проектування і розробка продукції - це розробка технічної документації, цілком придатної для серійного виробництва продукції, що відповідає вимогам споживача
Н.И. Новицький Процес проектування продукції - це підвищення корисних властивостей продукції відповідно до вимог НТП і відображення їх у нормативно-технічній документації: стандартах, кресленнях і технологічних картах, технічних умовах
Л. Гелловей Проектування продукції - це процес, що не припиняється до початку успішних продажів продукту
Ф. Котлер Розробка товару - перетворення задуму товару в реальний виріб у розрахунку на те, що споживачі сприймуть прототип як утілення всіх основних властивостей, викладених в описі задуму товару, як виріб безпечній і надійне в експлуатації, а також з метою переконатися в можливостях його виробництва в рамках запланованих кошторисних витрат
Таким чином, аналіз нормативних документів і різних думок вітчизняних і закордонних авторів по розглянутій проблемі показує, що сформульовані визначення не досить конкретизовані, не повною мірою відбивають весь комплекс заходів, здійснюваних у процесі проектування і розробки продукції, включаючи заходи, що гарантують безпеку продукції. Це можна пояснити тим, що фахівці, визначення яких були розглянуті, відносяться до різних областей теоретичних знань (маркетинг, виробничий менеджмент, операційний менеджмент і т.д.) і практичної діяльності.
На наш погляд, процес проектування і розробки продукції в даний час можна визначити в такий спосіб. Проектування і розробка продукції як процес - це комплекс соціально-економічному, організаційних і науково-технічних заході, що включає розробку заходів, що гарантують безпеку продукції і її екологічність, відбитий у відповідній документації
Продовження ідентифікації процесу проектування і розробки продукту вимагає установлення внутрішньої структури процесу. По-перше, відсутнє єдність поглядів на зміст процесів проектування і розробки продукції; по-друге відповідно до ДСТ Р ІСО 9004-2001 організація самостійно повинна визначати процеси, їхня послідовність і взаємодія і, по-третє, здійснювати вибір методів їхнього опису.
Згідно ІСО/МЭК/ТЕ 15504 бізнес-процес «Розробка продуктів і послуг» описується в такий спосіб:
• розробка концепції нових продуктів/послуг і планів;
• проектування, створення і тестування прототипів продуктів/послуг;
• внесення поліпшень в існуючі продукти/послуги;
• тестування ефективності нових або удосконалених продуктів/послуг;
• підготовка до виробництва;
• управління процесом розробки продуктів/послуг.
Г.Я. Гольдштейн і інші фахівці в області інноваційного менеджменту, використовуючи концепцію життєвого циклу продукту, виділяють початкову стадію життєвого циклу, змістом якої є науково-дослідні роботи (НИР), проведені по єдиному технічному завданню (ТЗ). У ньому визначається мета, зміст, порядок робіт і спосіб реалізації результатів НИР. Етапи і зміст НИР містять у собі:
• розробку технічного завдання;
• вибір напрямку дослідження;
• теоретичні й експериментальні дослідження;
• узагальнення й оцінку результатів дослідження;
• приймання НИР;
• стадію дослідно-конструкторські роботи (ОКР). На цій стадії розробляється конструкторська документація: технічна пропозиція, ескізний проект, технічний проект, робоча конструкторська документація;
• стадію підготовки виробництва і вихід на потужність (ВМ), тобто постановка продукції на виробництво, що включає заходу щодо організації виробництва нового виробу або освоєного іншими підприємствами;
• стадію виробництва створеного виробу у відповідності зі сформованим портфелем замовлень;
• завершальну стадію життєвого циклу, що складає в організації експлуатації замовником або споживачем даної продукції по призначенню.
Принципові відмінності має зміст процесу проектування і розробки продукції, описаний у роботах М. Старра, Л. Гелловея, Р. Чейза й інших фахівців в області операційного або виробничого менеджменту.
Зокрема, М. Старр використовуючи модель сіткового графіка проектування виробничої системи виділяє наступні етапи:
• попереднє дослідження, огляд і добір ідей;
• прикладні дослідження;
• технологічні дослідження;
• оцінка потенційних можливостей ринку;
• початок конструювання;
• технічна підготовка виробництва.
Л. Гелловей процес проектування бачить у наступній послідовності:
• потреби ринку. На стадії вивчення потреб ринку необхідно упевнитися, що попит на продукт дійсно існує, і точно визначити, які характеристики виробу потрібні ринкові.
• специфікація. При складанні технічних норм на проектування відбувається ув'язування потреб ринку з організаційними і технічними можливостями компанії. У специфікації вказуються не тільки ті особливості продукту, що були визначені під час досліджень як найбільш важливі, але і периферійні аспекти, такі як розмір, ступінь стандартизації, естетика продукту, ціна, передбачуваний термін служби й інші. Саме на цій стадії до процесу розробки підключаються виробничі підрозділи, щоб зрозуміти, у якій крапці повинні зійтися пропоновані характеристики і необхідні потужності.
• концептуальний (ескізний) проект. Його складання є найбільш творчою стадією процесу. Ціль - виробити ряд можливих підходів до здійснення заявлених у специфікації вимог.
• робочий проект. Кращий із проектів переходить на стадію розробки робочого проекту, коли складаються креслення, переліки деталей і комплектуючих, технологічні процеси, технічні умови на проведення іспитів і так далі.
• виробництво;
• продаж
Р. Чейз, Н. Еквілайн і Р. Якобі до типових фаз створення нового продукту відносять чотири фази:
• розробка концепції;
• планування продукту;
• інженерне проектування продукту і процесу;
• пілотне виробництво і нарощування.
Принциповою відмінністю змісту процесу проектування і розробки продукту в роботах західних фахівців є ринкова складова. автори по-різному визначають структуру (зміст) процесу проектування і розробки продукції.
ПИТАННЯ 2 Мотиви, необхідні для того, щоб фірми займалися розміщенням і перерозміщенням виробничих потужностей
Основними рушійними силами і мотивами розміщення і перерозміщення виробництва в даний час служать:
а) завоювання перспективних ринків збуту. Так, для завоювання ринків Азії і США європейські корпорації створюють мережу філій і дочірніх компаній у тих регіонах і країнах, у ринках збуту яких вони зацікавлені. Такі “трансплантати” часто здійснюють не тільки зборку, але і часом весь виробничий процес від розробки до організації збуту в країні й у регіоні.
б) розвиток міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва (у тому числі створення закордонних постачальних виробництв). Таким чином, програма “взаємодоповнення” заснована на різній спеціалізації підприємств різних країн, що забезпечує регіональну економію на масштабах виробництва.
Поряд з тенденцією регіональної економії на масштабах виробництва зберігається і тенденція до розосередження однотипного виробництва в рамках навіть такого єдиного економічного простору, яким є Євросоюз. Так, наприклад, “Форд” має свої складальні заводи у Великобританії, Іспанії. Бельгії і Німеччині і не прагне до створення великого виробництва в якійсь окремо узятій країні для забезпечення нестатків усієї Європи. Головна причина цього – потреба в диверсифікованості виробництва з метою мінімізації ризиків від надзвичайних економічних ситуацій (девальвації валют, страйків і т.д.)
в) використання дешевої робочої сили закордонних країн. Прикладом можуть послужити Іспанія, Туреччина, Угорщина, Польща, де багато виробників автомобілів з Європи, Америки й Азії розміщають свої нові підприємства в зв'язку з меншими зарплатами і пільгами для робітників.
г) серйозний вплив на розміщення і перерозміщення виробничих потужностей робить все більш активний процес міжфірмових злиттів і поглинань, що йдуть поверх національних границь.
ПИТАННЯ 3 Проаналізувати оперативне управління виробництвом.
В умовах переходу до ринкових відносин, потрібне гнучке реагування на зміну попиту споживачів на той чи інший вид продукції, росте роль оперативно-виробничого планування. Його завдання – забезпечити чітку і безперебійну роботу підприємства і внутрізаводських підрозділів при найбільш ефективному використанні виробничих ресурсів.
Ритмічність виробництва – це ритмічна праця і рівномірний випуск продукції. Це все можна забезпечити ОВП, яке являє собою систему мір, направлених на конкретизацію техніко-економічного плану в часі і просторі. ОВП випускає складовою частиною внутрізаводського планування і правильно забезпечує вирішення великого кругу завдань.
Завдання оперативного управління виробництвом:
• Деталізація і розподіл виробничої програми і інших показників плану економічного розвитку по місцю і часу їх виконання
• Розробка прогресивних календарно-планових нормативів
• Забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, заготовками, деталями, оснасткою, інструментом
• Складання графіків руху предметів праці в часі і просторі і доведення їх до виконавців
• Координація роботи цехів, дільниць, бригад, робочих місць
• Контроль і регулювання ходу виробництва.
Вирішення всіх цих завдань забезпечує чітку, ритмічну роботу всіх структурних підрозділів підприємства і рівномірний випуск продукції. Виробничо-господарська діяльність підприємства включає в себе такі об’єкти, які необхідно запланувати і організувати:
• виробництво товарної продукції
• технічна підготовка виробництва
• допоміжні господарства
• матеріально-технічне забезпечення
• праця, кадри і зарплата
• фінансова діяльність
Кожний із перерахованих об’єктів планується і організовується окремо, але всі вони між собою взаємозв’язані і направлені на виконання головного завдання підприємства – здійснення господарської діяльності, направленої на отримання прибутку для задоволення соціальних і економічних інтересів членів трудового колективу і інтересів власника майна підприємства. Центральна ланка – це виробництво товарної продукції. Призначення всіх інших ланок – своєчасне забезпечення в достатній кількості основного виробництва засобами виробництва, матеріалами, трудовими і фінансовими ресурсами.
Реалізація плану виробництва на підприємстві досягається всіма структурними підрозділами. На результати роботи кожної виробничої ланки впливає маса факторів. Для нормального процесу виробництва потрібно виявити ці фактори і їх негативну дію, так як це не буде зроблено, то це приведе до зривів виробництва, це потребує постійного поточного контролю і управління за ходом виробництва.
Метод безперервного нагляду, контролю, управління, регулювання виробничого процесу, заснований на календарних планах і використовує технічні засоби для обміну і аналізу інформації називається диспетчеризацією.
Оперативне управління і регулювання виконує облік, контроль і диспетчеризацію виробництва, і відповідає таким вимогам:
• забезпечує єдність показників обміну і контролю
• достовірність інформації
• своєчасність інформації
При управлінні і регулюванні ходом виробництва необхідно звести до мінімуму витрати і відхилення від плану і відновляти графіки виконання виробничих завдань.
Оперативне управління виробництвом забезпечує ефективне функціонування всього виробничого процесу, який в свою чергу дуже залежить від потужностей підприємства.
Сучасні тенденції розвитку суспільства спираються на принципово нові моделі та засоби проектування, організації й сумісного оперативного управління виробничими й бізнесовими процесами на базі створення і постійного удосконалення інформаційних комп’ютерних технологій. Перспективним напрямком розвитку інформаційних технологій вважається використання математичного моделювання й багатокритеріальної оптимізації організаційно-технологічних і виробничих процесів.
Важлива роль у підвищенні ефективності функціонування сучасного виробництва відводиться інформаційним аналітичним системам, до складу яких входить і система оперативного управління виробництвом, яка зорієнтована на вирішення задач планування, обліку й контролю, прогнозування й аналізу відхилень від запланованого перебігу виробництва, вироблення й прийняття управлінських рішень.
Ускладнення виробництва, супроводжуване ростом складності розв'язуваних задач і підвищенням втрат від неточного і несвоєчасного прийняття управлінських рішень, висуває необхідність удосконалювання в першу чергу методів оперативного управління виробництвом. Тому питання оперативного управління надзвичайно важливі в наш час для розвитку кожного окремого підприємства і економіки будь-якої країни в цілому.
