Головною світовою тенденцією розвитку на сьогоднішній день є принципові зміни в суспільному і технологічному способі виробництва, що відбуваються під впливом сучасної науково-технічної і технологічної революції і соціальних процесів у світовому співтоваристві, у тому числі в країнах з невисоким рівнем життя. Ці зміни вимагають стратегічної перебудови структури національних економік і системи міжнародних економічних відносин. До них відносяться:
1) формування програмної індустрії в окремих країнах і світовій економіці, що веде до усе більшої її глобалізації;
2) зростаючий у цьому зв'язку експорт програмного забезпечення;
3) удосконалювання глобальної системи Internet;
4) розвиток нової системи міжнародного поділу праці, заснованої на спеціалізації виробництва глобальних інформаційних продуктів і комп'ютерної техніки і зумовлюючий розвиток нових міжнародних коопераційних відносин, у тому числі в космічній і оборонній промисловості;
5) підвищення ролі транснаціональних корпорацій (подібних ИБМ, "Майкрософт") в інформаційній економіці;
6) розширення сфери електронного бізнесу, що веде до появи нових критеріїв ефективності діяльності бізнес-структур і створенню національних і міжнародних інформаційних виробничих комплексів.
Людство твердим кроком поспішає по шляху науково-технічного прогресу. Мегаполіси і більш дрібні поселення відвойовують усе більше земель у нив і лісів. Сліди діяльності людини помітні і поза міськими кільцевими дорогами — за допомогою супутників американського космічного агентства NASA удалося побачити масштаб вирубки лісів у Латинській Америці (за станом на сьогодні знищено 1/5 амазонських джунглів), скільки дерев знищили лісові пожежі в Африці, як підтанули льодовики.
Про те, як Земля поступово перетворюється в глобальний мегаполіс, розповідає не тільки обновлений атлас світу. За прогнозами ООН, у 2030 році в містах буде жити більш 60% населення планети. Темпи урбанізації приголомшують: якщо в 1904 р. у містах жило близько 4%, у 1985 р. серед скла і бетону оселилося вже біля половини землян (2 млрд.), у 2002-м ця цифра вже складала 3 млрд.
Відповідно до підрахунків учених, при нинішніх темпах далі чисельність мешканців міст стане подвоюватися кожні 38 років. Побудує місто майбутнього третій світ, Азія, насамперед її південно-східна частина. Протягом найближчих 25 років найбільші темпи урбанізації будуть спостерігатися саме тут. По оцінках західних аналітиків, до 2020 року 16 з 25 міст-велетнів розташуються в Азії, і саме на цьому континенті буде вироблятися 40% світового ВВП.
Процеси урбанізації здобувають особливі масштаби в Азії. Узагалі розходження в абсолютній і відносній чисельності міського населення найбільших регіонів світу4 досить великі.
У 2005 році сукупне міське населення Європи, Латинської Америки і країн Карибського басейну, Північної Америки й Океанії складало 1250 млн. чоловік і було менше, ніж число городян в Азії (1553 млн. чоловік), найменш урбанізованою, поряд з Африкою, регіоні світу (мал. 4). В даний час в Азії проживає майже половина міського населення світу (у 1950 році - 32%, що було менше, ніж у Європі - 38%). ДО 2030 року й Азія, і Африка буде нараховувати більше городян, чим будь-який іншої з великих регіонів світу - в Азії буде зосереджено майже 54% міських жителів Землі, в Африці - 15%.
Однак ще в більшій мері Азія відрізняється концентрацією сільського населення (мал. 5). Якщо в 1950 році 65% сільського населення світу було зосереджено в Азії, 15% у Європі і майже 11% в Африці, то в 2005 році - відповідно, 71%, 6%, 17%, а до 2030 року - 68%, 5% і 22%. Таким чином, якщо частка сільського населення Європи швидко скорочувалася протягом усього періоду, що спостерігається, а сільське населення Азії - з початку нового тисячоріччя, то сільське населення Африки буде представляти усе велику частку сільського населення світу в доступній для огляду перспективі. Частка країн Латинської Америки і Карибського басейну в сільському населенні світу також скорочується (з 5,4% у 1950 році до 3,8% у 2005 році і 3,4% до 2030 року). Питома вага Північної Америки також скорочується (3,5%, 1,9% і 1,6%), а Океанії - досить стабільно тримається на рівні 0,3%.
Малюнок 1 Динаміка чисельності міського населення основних регіонів світу, 1950-2030, мільйонів чоловік
Малюнок 2 Динаміки чисельності сільського населення основних регіонів світу, 1950-2030, мільйонів чоловік
Темпи приросту міського населення будуть знижуватися по всіх регіонах світу. Найбільш високими вони як і раніше залишаться в Африці: 3,04% у середньому за рік у 2005-2030 роках проти 4,29% у 1950-2005 роках. Більш істотно вони скоротяться в Азії (2,12% проти 3,44%) і, особливо, у країнах Латинської Америки і Карибського басейну (1,35% проти 3,31%).
Країни Латинської Америки і Карибського басейну в другій половині ХХ століття швидко досягли дуже високого рівня урбанізації - у 2005 році в міських поселеннях там проживало 77,4% населення, що майже вдвічі перевищує значення показника для Азії (39,8%) і Африки (38,3%). Очікується, що до 2030 року частка міського населення в країнах Латинської Америки і Карибського басейну зросте до 84,3%, а в Африці й Азії, відповідно, до 50,7% і 54,1%.
Малюнок 3 Частка міського населення основних регіонів світу, 1950-2030, %
Що стосується рівня урбанізації по окремих країнах світу, то частка міського населення, як уже говорилося вище, варіює від 0 до 100%. Так, у Ватикану, Гибралтару, Гонконгу, Макао, Монако, Сінгапуру, Науру, на Кайманових і Бермудських островах усе населення міське, у Бельгії, Гваделупі, Кувейту, Пуерто-Рико, Сан-Марино і на Мартініці - більш 97%, а на островах Питкерн, Токелау, Уолліс і Футуна - міського населення немає зовсім (хоча і є адміністративні центри). У Бурунді, Бутану, Монсеррате, Папуа - Новій Гвінеї, Тринідаду і Тобаго, Уганді, Ліхтенштейну - від 10% до 15%.
У більшості країн світу міське населення в 2000-2005 роках росло швидше, ніж сільське. Виключення складали Аруба, Гвінея-Біссау, Гренада, Ірак, Куба, Люксембург, Маврикій, Оман, ОАЭ, Сент-Лусія, Сент-Кітс і Невіс, Таджикистан, Узбекистан, Французька Полінезія, Шрі-Ланка.
Частка 11 держав-членів Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК) у забезпеченні світових потреб у нафті-сирці до 2030 року зросте до 60%.
Експерти ОПЕК вважають, що попит на енергоносії в усім світі буде зростати щорічно протягом найближчих 30 років на 1,8%. Частка країн Азії, Латинської Америки й Африки в загальному споживчому енергобалансі зросте з 40% до 50% або більш.
Однак структура споживання енергії, вважають аналітики ОПЕК, буде такий же, як і зараз, тобто 35% приходиться на частку індустрії, 25% - на транспорт і 40% - на побутове енергоспоживання.
За прогнозами ОПЕК, виробництво нафти до 2030 року зросте на 65% і досягне 120 млн. барелей щодня, видобуток же природного газу збільшиться на 50%.
За прогнозами Всесвітнього банку, до 2030 року число жителів країн, що розвиваються, зросте із сьогоднішніх 400 млн. до 1,2 млрд. і складе 15% населення земної кулі, а кількість людей, що живуть менш чим на 1 долар у день, скоротиться наполовину в порівнянні з нинішнім рівнем — з 1,1 млрд. до 550 млн. чоловік. Природно, ці півмільярда не зможуть дозволити собі дорогі машини і квартири, але і жити впроголодь теж не будуть. Звідси і закономірно вирослий попит на продукти харчування.
відношення зарплати кваліфікованого працівника до зарплати некваліфікованого виросте з 2001 по 2030 рік у Європі і Центральній Азії приблизно з 1,8 до 2,2, у Південній Азії – з 4,5 до 5, у Східній Азії – з 3,7 до 5,7, на Близькому Схід – з 1,3 до 1,6.
Тому економічний ріст у країнах, що розвиваються, супроводжується не скороченням нерівності, а навпаки, його поглибленням. "У той час як розривши в доходах між що розвиваються і багатими країнами буде скорочуватися, більш двох третин країн, що розвиваються, (більш 80%, якщо виключити Китай) можуть зштовхнутися зі збільшенням нерівності усередині країни» ,- говориться в доповіді ВБ. Коефіцієнт Джини, що характеризує майнове розшарування в суспільстві (він дорівнює 0 при відсутності нерівності в суспільстві і 1 – при максимальній нерівності) також збільшиться в багатьох країнах, що розвиваються, у тому числі Мексиці й Індії. Це компенсує ефект від скорочення бідності, досягнутого завдяки економічному ростові, і підстьобне соціальну напруженість.
Офіційні прогнози ґрунтуються на тім, що в результаті щорічного росту бразильської економіки на 4,1% аж до 2030 р., потреба в електроенергії буде щорічно збільшуватися на 3,5%, крім того за ці роки число жителів найбільшої країни Латинської Америки зросте ще на 53 млн. чоловік.
ДО 2030 р. у країні планується мати наступні потужності по виробництву електроенергії: великі ГЕС - 61,3 Гвт, невеликі ГЕС - 7 Гвт, теплові електростанції, що працюють на газі - 16 Гвт, теплові електростанції, що працюють на куті - 8 Гвт, теплові електростанції працюючі на біологічній масі на підставі цукрового очерету - майже 5 Гвт, вітряні електростанції - 3,3 Гвт.
Більшість прогнозованих змін викликані впливом науково-технічного прогресу і науково-технічної революції на розвиток країн Латинської Америки. Науково – технічний прогрес (прогрес від лат. Progressus – просування; успіх) – єдиний, взаємообумовлений, поступальний розвиток науки і техніки. Перший етап НТП відноситься до XVI – XVIII ст. , коли мануфактурне виробництво, нестатки торгівлі, мореплавання зажадали теоретичного й експериментального рішення практичних задач; другий етап зв'язаний з розвитком машинного виробництва з кінця XVIII в. – наука і техніка взаємно стимулюють темпи розвитку, що прискорюють, один одного; сучасний етап визначається науково – технічною революцією, охоплює поряд із промисловістю, транспорт, зв'язок, медицину, утворення, побут.
Науково – технічна революція – корінне якісне перетворення виробничих сил на основі перетворення науки у ведучий фактор розвитку суспільного виробництва, безпосередньо робить силу. Почалося із середини XX століття. Різко прискорює НТП, впливає на всі сторони життя суспільства. Висуває зростаючі вимоги до рівня утворення, кваліфікації, культури, освіченості, відповідальності працівників.
Сьогодні як осьові координати світового інтелектуального простору з'являються інформаційні технології і науки біологічного циклу. Наявність такої єдності досить показово: людство за допомогою біології намагається повернутися до своїх основ, прагнучи при цьому не тільки не зруйнувати, але і максимально удосконалити вже знайдений комфорт. Саме на підтримку останнього в кінцевому рахунку і націлена та система інтелектуальних зусиль сучасного наукового співтовариства, що носить узагальнену назву «інформаційні технології».
Під інформаційними технологіями сьогодні розуміють власне комп'ютерні технічні засоби, їхнє програмне забезпечення, а також бази даних і великі інформаційні мережі. Функціонування останніх крім наземних і підвідних оптичних кабелів забезпечують супутники. І саме в цьому напрямку в першу чергу можуть бути реалізовані російські досягнення в області, космічної техніки. Космос відіграє найважливішу роль і в сучасних військових інформаційних системах.
Розвиті країни світу, країни "золотого мільярда". серйозно готуються до вступу в постіндустріальний світ. Так, держави Західної Європи об'єднали свої зусилля в рамках загальноєвропейської програми. Розвертаються промислові розробки в наступних областях інформаційних технологій.
• Глобальний мобільний телефонний зв'язок (Німеччина, 2000-2007 р.) - забезпечення повсюдного теледоступу до будь-яких абонентів і інформаційно-аналітичних ресурсів глобальної мережі з персональної слухавки (типу стільникової) або спеціального мобільного термінала.
• Системи телеконференцій (Франція, Німеччина, 2000-2005 р.) можливість для вилучених друг від друга абонентів оперативно організувати тимчасову корпоративну мережу з аудіо-відеодоступом.
• Тривимірне телебачення (Японія, 2000-2010 р.).
• Повномасштабне використання електронного носія замість паперового в повсякденному житті (Франція, 2002-2004 р.).
• Створення мереж віртуальної реальності (Німеччина, Франція, Японія, 2004-2009 р.) - персональний доступ до баз даних і системі синтезу багатосенсорного (мультимедійного) відображення штучного образа навколишнього середовища або сценаріїв розвитку гіпотетичних подій.
• Безконтактні системи ідентифікації особистості (Японія, 2002-2004 р.).
У США в 1997-1999 р. експертами університету Дж. Вашингтона підготовлений довгостроковий прогноз розвитку національної науки і технологій на період до 2030 р. на основі кількаразового анкетування великого числа керівників дослідницьких установ.
Особливості демографічних процесів і вплив НТП зумовлюють той факт, що до „золотого мільярда” згідно з прогнозами приєднається „мільярд срібний” – жителі мегаполісів країн Латинської Америки. Наявність могутньої сировинної бази, динамічний розвиток економіки цих країн при вираженій позитивній картині природного приросту населення неодмінно викликають активне, навіть агресивний розвиток інформаційних технологій у країнах Латинської Америки.
В області комп'ютерних систем до 2009 р. одержать поширення персональні ЕОМ, сумісні з кабельними мережами телебачення. Це прискорить розвиток інтерактивного (з частково програмувальними передачами) телебачення і приведе до створення домашніх, промислових і науково-освітніх фондів телевізійних записів. Розвиток таких локальних фондів і великих баз даних зображень буде забезпечено створенням нового покоління систем цифрової пам'яті і збереження практично необмежених обсягів інформації.
Очікується широке поширення кишенькових комп'ютерів, ріст використання супер-евм із рівнобіжною обробкою інформації. Можливо комерційне впровадження оптичних комп'ютерів, а до 2017 р. очікується початок серійного випуску біокомпютерів, що вбудовуються в живі організми.
У сфері телекомунікацій прогнозується, що 80% систем зв'язку перейдуть на цифрові стандарти, відбудеться істотний стрибок у розвитку мікростільникової персональної телефонії - РС5, на яку буде приходитися до 10% світового ринку мобільного зв'язку. Це забезпечить повсюдну можливість прийому і передачі інформації будь-яких форматів і обсягів.
В області інформаційних послуг будуть упроваджені системи проведення телеконференцій (шляхом голосової і відеозв'язку за допомогою комп'ютерних пристроїв і швидких цифрових мереж передачі аудіо- відеоінформації між декількома абонентами в реальному часі). ДО 2009 р. істотно розширяться можливості електронних банківських розрахунків, а до 2018 р. у 2 рази зросте обсяг торговельних операцій, здійснюваних через інформаційні мережі.
Основна частина вилучених районів Латинської Америки одержать стійкий зв'язок з іншим світом. Очікується розвиток як мережі комп'ютерних комунікацій, так і удосконалювання і загальна популяризація мобільного зв'язку. Більш 95% нових комунікаційних мереж Латинської Америки прийдеться на цифрові канали зв'язку і новітні технології. Розвиток інформаційних технологій дозволить створити канали стійкого зв'язку не тільки в мегаполісах, а на всій території латиноамериканських країн. Завдяки цьому величезні масиви незасвоєних і багато в чому невивчених земель стануть доступні для використання людиною – у промислових, сільськогосподарських, туристичних, рекреаційних або інших цілях.
