1 Опишіть методи стимулювання збуту товарів.
Стимулювання збуту — спонукальні засоби (здебільшого короткострокові), покликані прискорити продаж окремих товарів чи послуг споживачам або дилерам і (або) збільшити його обсяг. Стимулювання збуту заохочує купівлю.
Стимулювання споживачів
Цінове стимулювання.
Зниження ціни за допомогою прямої знижки (знижка у відсотках, знижка із зазначенням її розмірів у грошовому вираженні; зазначення нової ціни (без розміру знижки)
Спеціальні ціни або дрібнооптовий продаж:. Зниження ціни стосується не окремого товару, а дрібної партії.
Поєднаний продаж. Застосовується до товарів, що доповнюють один одного і жодний з яких не є обов'язковим компонентом іншого. Ціна комплекту встановлюється нижчою від суми цін кожного з товарів.
Зарахування ціни старого товару при купівлі нового. Здебільшого застосовується в разі продажу дорогої техніки та устаткування, які не мають високої оборотності.
Купонаж. Займає проміжне положення між прямим зниженням цін і зниженням цін з відстроченням одержання знижки, також є складнішою формою зниження цін. Операція полягає в тому, що споживачеві пропонується купон, який дає право на одержання знижки з ціни товару.
Cash-refund. Це найпоширеніша форма зниження ціни з відстроченням одержання знижки, коли відшкодування у вигляді певної суми грошей виплачується за умови пред'явлення кількох доказів купівлі.
Стимулювання натурою. Це пропонування споживачеві додаткової кількості товару незалежно від ціни. (Пряма премія, премія з відстроченням, зразки)
Активна пропозиція (конкурси, лотереї, ігри)
2 Опишіть методи ціноутворення, орієнтовані на споживача.
Ця група методів враховує конкурентні переваги товарів і підприємства-виробників. Методи використовуються в рамках активної стратегії ціноутворення, орієнтованої на визначену комбінацію ціни і якості товару.
Застосовуючи такі методи, підприємства виходять з готовності споживача платити визначену ціну (верхня границя цін). Якщо не враховувати необхідності оперувати цінами вище нижньої границі, то при орієнтації на споживачів не існує безпосереднього зв'язку між витратами і встановленням цін. Маючи свої уявлення про максимальну ціну, що вони готові заплатити, споживачі установлюють визначену границю, за якої попит на продукт припиниться або через фінансові обмеження, або тому, що за такою ціною можна придбати більш якісний товар.
З методів ціноутворення, орієнтованих на споживачів, найбільше часто застосовуються наступні:
• метод ціноутворення по цінності, що відчувається;
• тендерний метод.
Ціноутворення по цінності, що відчувається.
Описувана модель ціноутворення добре сполучиться з позиціонуванням товару на ринку, тобто ситуацією, коли компанія створює концепцію продукту для конкретного ринку, плануючи якість і ціну. Ключем до використання цієї моделі є ретельне визначення купівельного сприйняття (оцінки) пропонованого товару. Маючи такі дані, за допомогою нескладного розрахунку можна легко виправдати запитувану ціну. Для підрахунку і визначення купівельної оцінки використовуються відповідні методики.
Ціноутворення тендерним методом у більшій мірі орієнтовано на купівельне сприйняття ціни в порівнянні з конкурентними цінами. Якщо підприємство хоче виграти конкурс (тендер), йому необхідно правильно сформувати свою ціну. При цьому заниження ціни в порівнянні з конкурентними далі визначеної межі (нижній рівень ціни, що забезпечує покриття всієї суми витрат) неможливо. Чим вище ціни підприємства, тим менше імовірність одержання контракту.
Використання цього критерію при встановленні ціни має сенс лише в тому випадку, якщо підприємство широке використовує зазначений метод. Граючи на різниці цін, можна досягти максимуму прибутку й у довгостроковій перспективі. Епізодичне ж використання даного методу практично не дає переваг.
3 Опишіть методи ціноутворення, орієнтовані на прибуток.
Метод "Витрати + прибуток".
Це один з розповсюдженіших в Україні методів ціноутворення. В цьому випадку підприємство орієнтується на витрати, додаючи до них прибуток, який бажано отримати від одиниці продукції. Ціна розраховується по формулі:
P = C x (l + R/ 100),
де
С - питомі поточні витрати по виробництву і збутові товару,
R - нормативна рентабельність.
Незважаючи на розповсюдженість методу він не є прогресивним, оскільки не є досить гнучким, таким, що може пристосовуватись до мінливих ринкових умов. За своєю суттю, це один з різновидів витратного методу ціноутворення.
Метод "цільового прибутку".
У цьому випадку фірма заздалегідь планує бажаний рівень рентабельності всього обсягу виробництва продукції (у межах наявних виробничих потужностей і планової собівартості обсягу випуску) і здійснює розрахунок по формулі:
Р = З + Е x К,
де
С - питомі поточні витрати, зв'язані c виробництвом і реалізацією товару,
К - питомі інвестиції в основний і оборотний капітал, обумовлені виробництвом і реалізацією товару,
Е - норма прибутку на капітал, що відбиває бажану для підприємства величину прибутку до сплати податків.
Цей метод не є досить розповюдженим в Україні.
4 Опишіть нормативні, технічні та економічні параметри конкурентоспроможності товару.
Нормативні параметри визначають відповідність товару встановленим нормам, стандартам і вимогам, що обумовлені законодавством та іншими нормативними документами (параметри патентної чистоти, екологічні параметри, параметри безпеки, по яких для даного ринку встановлені обов'язкові діючі вимоги міжнародних, національних стандартів, технічних регламентів, норм, законодавства).
Технічні параметри є характеристикою технічних і фізичних властивостей товару, що визначають особливості галузі та способи його використання, а також функції, які виконує товар у процесі його використання. Технічні параметри поділяються на параметри призначення, ергономічні та естетичні параметри.
Параметри призначення характеризують області використання продукції та функції, котрі вона покликана виконувати. За ними можна судити про корисний ефект, що досягається за допомогою використання даної продукції в конкретних умовах споживання. Їх можна розділити на:
• класифікаційні параметри, що характеризують належність продукції до певного класу і використовуються для оцінки лише на етапі вибору області застосування продукції та товарів-конкурентів (наприклад, пасажироємність, швидкість обертання);
• параметри технічної ефективності, що характеризують прогресивність технічних рішень і використовуються при розробці та виготовленні продукції (продуктивність станка, точність та швидкість роботи вимірювальних приладів);
• конструктивні параметри, що характеризують основні проектно-конструкторські рішення (склад виробу, його структура, розміри, вага).
Ергономічні параметри змальовують продукцію з точки зору її відповідності властивостям людського організму при виконанні трудових операцій або споживанні (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні властивості людини, що проявляються у виробничих та життєвих процесах).
Естетичні параметри характеризують інформаційну виразність (раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання продукції та стабільність товарного вигляду).
Економічні параметри визначають рівень витрат на виробництво та ціни споживання через витрати на купівлю, обслуговування, споживання, утилізацію товару. Економічні параметри поділяються на одноразові та поточні:
• Одноразові витрати являють собою витрати на придбання продукції (ціна продукції"), транспортування, митні тарифи та витрати, витрати на наладку, пробний запуск, якщо вони не включені в ціну продукції.
• Поточні витрати включають витрати на оплату праці обслуговуючого персоналу, витрати на пальне та електроенергію, додаткові витрати, пов'язані з доставкою, погрузкою та розгрузкою пального, витрати на сировину, основні та допоміжні матеріали, що необхідні для використання продукції, витрати на ремонт, запасні частини та інші витрати.
5 Опишіть оцінку конкурентноздатності продукції.
Визначення конкурентоспроможності виробів за технічними показниками здійснюється у такій послідовності:
• встановлюються одиничні параметричні показники і порівнюються із значенням гіпотетичного (ідеального) показника, здатного задовольнити відповідну суспільну потребу на 100 відсотків;
• оцінюється пересічний груповий технічний показник за рейтинговим принципом (з урахуванням значущості одиниці параметру);
• розраховується показник конкурентоспроможності виробу порівняно з виробом-конкурентом як співвідношення його групового технічного вимірника та аналогічного параметру конкуруючого виробу; якщо це співвідношення становитиме більше за одиницю, то даний виріб має конкурентні переваги.
Економічні показники, що формують ціну споживання виробу, охоплюють такі вартісні елементи:
• витрати на транспортування виробів до місця експлуатації (споживання);
• вартість установки (монтажу) та приведення в робочий стан складних технічних виробів;
• витрати на паливо та електроенергію (по виробах, які потребують споживання цих енергоносіїв);
• вартість навчання і заробітна плата обслуги;
• витрати на придбання запасних частин і післягарантійний сервіс технічних виробів;
• витрати на страхування виробів та обслуги;
• інші непередбачувані і важкопрогнозовані витрати.
Груповий параметричний показник виробу за економічними вимірниками визначається простим додаванням структурних елементів ціни споживання, а показник конкурентоспроможності розраховується з використанням вагових коефіцієнтів.
У процесі визначення конкурентоспроможності тих або інших виробів мають бути враховані також організаційні показники, які охоплюють систему знижок з продажної ціни, умови платежу за товар, терміни й умови постачання, гарантії тощо.
Практика господарювання допускає використання дещо простішого методу оцінки конкурентоспроможності виробів, який зводиться до обґрунтування і вибору головних техніко-економічних параметрів та присвоєння певної кількості балів (за прийнятою п'яти або десятибальною системою) усім конкуруючим між собою виробам. Для кожного з цих виробів визначається певна сума балів – інтегральний показник конкурентоспроможності на ринку.
Конкурентоспроможність виготовлених і призначених для продажу на ринку виробів можна також визначати за ціновими показниками, порівняльною вартістю та прибутковістю. У випадках цінової конкуренції виріб вважається конкурентоспроможним, якщо його якісні показники, дизайн і продажна ціна не поступаються таким самим характеристикам аналогів.
При визначенні рівня конкурентоспроможності продукції вирішального значення набуває співвідношення між категоріями "вартість" (уречевлена у товарі суспільна праця продуцентів) та "корисність" (споживча вартість у суспільному масштабі).
6 Опишіть призначення знаків маркування.
Маркування товарів - це інформація про якісні і кількісні характеристики товару, що наноситься на його тару, упакування, для характеристики їхньої якості. Інформація, що наноситься повинна відповідати існуючої класифікації стандартів.
Прийнята Міжнародна система нумерації товарів EAN (штрихкодування), містить в собі інформацію про:
1-код країни
2-код виробника
3-код товару
4-контрольна цифра
Крім того, маркування товарів може містити інформацію про відповідність товару окремим стандартам (знаки відповідності), параметри експлуатації (напруга електричного струму), параметри обслуговування (системи чищення і прання), склад волокон, параметри транспортування тощо).
Українські знаки віповідності;
Громадський знак відповідності, затверджений Європейським парламентом та Комісією Європейського Економічного Співтовариства;
Знак, який свідчить про виконання виробником вимог, спрямованих на збереження озонового шару Землі;
Група знаків екологічного маркування фірм-товаровиробників, що прагнуть підкреслити свій внесок у збереження навколишнього середовища;
- Знак маркування виробів, що підлягають повторному використаннюабо отримані в результаті повторної переробки;
"Der Grune Punkt" ("Зелена Точка") застосовують в системі заходів запобігання забрудненню навколишнього середовища побутовими відходами Німеччини.
7 Опишіть призначення та функції служб зайнятості.
Призначення державної служби зайнятості - забезпечення громадянам на всій території України гарантій реалізації гарантованого Конституцією права на працю.
До функцій служб зайнятості входить:
• здійснення оперативного працевлаштування на підприємства громадян, які до них звертаються,
• інформування населення про потреби підприємств у робітниках та службовцях;
• сприяння підприємствам, що відчувають нестачу в робочих кадрах, особливо підприємствам, що тільки-но введені в дію.
З метою сприяння зайнятості населення, задоволення потреб громадян у праці Кабінетом Міністрів України і місцевими органами державної виконавчої влади розробляються річні та довгострокові державна й територіальні програми зайнятості населення. Ці програми спрямовано на сприяння розвиткові та структурній перебудові економіки, створення умов для направлення вивільнюваних працівників передусім на рентабельні виробництва, запобігання розвиткові безробіття та його скорочення і т. ін.
До служб зайнятості за безкоштовною для всіх громадян України допомогою можуть звертатися як тимчасово непрацюючі, так і пенсіонери, що бажають працювати, молодь, що шукає роботу на вільний від навчання час, або ж працюючі громадяни, які мають бажання змінити роботу.
8 Опишіть призначення та функції товарної біржі.
Товарна біржа є господарською організацією, що виконує певні, а саме ринкові регулятивні (організаційної й економічні) функції в економіці завдяки виявленню курсу товарних цін, попиту та пропозиції. При цьому функції (основні напрямки діяльності) біржі випливають, насамперед, з поняття товарної біржі як особливого суб'єкта господарювання (ст. 279 ГК України). До таких функцій можна віднести:
1. Організація проведення торгів - це напрямок, що вимагає належного матеріально-технічного забезпечення торгів, розробки правил біржової торгівлі, проведення торгів у певному місці й у певний час, здійснення контролю за дотриманням правил біржової торгівлі всіма учасниками торгів;
2. Розробка біржових контрактів — це напрямок, що припускає розробку й затвердження біржею стандартних умов типових біржових контрактів (якісна характеристика біржових товарів, розміри партії товарів, розробка однакових вимог до розрахунків по біржових угодах і т.п.).
3. Вирішення спірних питань — це напрямок діяльності біржі забезпечує розгляд третейським судом товарної біржі всіх суперечок, які виникають між учасниками біржової торгівлі із приводу укладання, зміни або виконання біржових угод, організації й проведенням біржових торгів. Загальні умови діяльності третейського суду біржі визначаються Законом України «Про третейські суди»;
4. Котирування й регулювання біржових цін — це визначення спеціальної (котирувальної) комісією біржових цін, станом на початок і закінчення торгів. Котирування цін носить офіційний характер і біржі зобов'язані публікувати ціни на товари в біржових бюлетенях.
5. Біржове страхування (хеджування) учасників біржової торгівлі від несприятливих для них коливань цін - це одна з найважливіших функцій, що дозволяє знижувати цінові ризики учасників, що виникають внаслідок нестабільності ринку. Дана функція підвищує довіру до біржі, залучає до участі в ній ринкових спекулянтів, підвищує кількість продавців, покупців і посередників.
6. Гарантування виконання угод - це напрямок забезпечує належне виконання зобов'язань сторін біржової угоди за рахунок системи гарантійних внесків, а також діяльності спеціального підрозділу біржі - клірингового центра;
7. Інформаційна функція — це напрямок припускає надання клієнтам, іншим зацікавленим організаціям інформації про наявність товарів, публікація такої інформації в газетах, журналах, інформаційних агентствах. Крім цього кожний учасник біржових торгів забезпечується всією необхідною інформацією для ухвалення відповідного рішення й покупці або продажу товару (інформація про укладені угоди, утворені ціни у т.ч. і на інших біржах, найважливіші політичні й економічні події і т.д.)
9 Опишіть принципи функціонування інфраструктури товарного ринку.
Інфраструктура (як категорія економічного способу виробництва) – це сукупність базових галузей і економічних відносин між людьми у процесі їх діяльності щодо забезпечення умов виробництва, обігу, розподілу та споживання товарів і послуг, а також відповідної суспільної форми. Саме у процесі спеціалізації, кооперування, обміну діяльністю та інших форм техніко-економічних відносин продукція постачається від одного суб'єкта господарювання до іншого. Важливим елементом інфраструктури як категорії економічного способу виробництва є організаційно-економічні відносини.
Інфраструктура (в економічному аспекті) – сукупність базових галузей (або матеріальна основа економічної системи) та сукупність економічних відносин (передусім відносин економічної власності), що виникають і розвиваються у процесі діяльності людей щодо використання об'єктів інфраструктури та привласнення умов і результатів такої діяльності, а також державного регулювання цих галузей.
В свою чергу, ринкова інфраструктура – це сукупність підприємств, установ, організацій, які забезпечують стабільний розвиток і функціонування ринкового механізму регулювання економіки, безперервний рух товарів та послуг у різних сферах суспільного відтворення.
Основними принципами функціонування є принципи спеціалізації, кооперування та інші форми технічно-економічних відносин.
10 Опишіть процедури формування асортименту.
Товарний асортимент (або продуктовий мікс) — це сукупність товарної продукції підприємства. Він складається з асортиментних груп (продуктових ліній) і окремих продуктів (марок). Товарний асортимент може бути охарактеризований показниками:
• ширини (кількість продуктових ліній);
• глибини (кількість виробів в одній продуктовій лінії);
• сумісності (між різними продуктовими лініями);
• висоти (середня ціна в продуктовій лінії).
Розвиток товарного асортименту є найважливішою функцією маркетингу на підприємстві. Воно виражається в умінні втілювати традиційні або сховані технічні і матеріальні можливості виробника у вироби і послуги, що володіють визначеною споживчою цінністю, задовольняють покупця і приносять прибуток підприємству.
Рішення по розвитку товарного асортименту (продуктового міксу) приймаються на основі:
• виробничих ресурсів підприємства, його фінансових можливостей, системи збуту, кваліфікації кадрів і ін.;
• потреб ринку, чекань споживачів у придбанні корисних властивостей товарів, їхньої мотивації і поводження на ринку й ін.;
• перебування можливостей створення прибуткових для підприємства продуктових ліній, що відповідають у той же час вимогам ринку і динаміку розвитку попиту.
11 Опишіть процес спеціального маркування.
Спеціальне маркування потребує продукція зі спеціальними властивостями. Так, наприклад, спеціальне маркування повинне бути на деяких продуктах харчування, спеціальними позначками позначаються аудио- та відеопродукція.
Маркування контрольними марками аудіовізуальних творів та фонограм здійснюватиме державне підприємство, призначене Держдепартаментом інтелектуальної власності. Маркування здійснюється за кошт одержувачів контрольних марок за розрахунками призначеного підприємства, розмір плати за маркування має забезпечувати рентабельність роботи цього підприємства.
Маркування контрольними марками здійснюється шляхом наклеювання контрольних марок на упаковку примірника аудіовізуального твору чи фонограми в лівому верхньому куті зворотного боку цього примірника.
Кожна упаковка примірника аудіовізуального твору чи фонограми маркується однією контрольною маркою. Якщо упаковка, яка є невід'ємною частиною товару, уміщує кілька різних за змістом примірників, вона маркується однією контрольною маркою.
12 Опишіть роль системи зв’язку у розвитку товарного ринку.
Система зв’язку відіграє важливу роль у розвитку товарного ринку, оскільки саме розвиток зв’язку спровокував такі найвайжливі речі, як розвиток кооперації, спеціалізації, глобалізації бізнесу, та утворення транснаціональних компаній, товарів і послуг. За допомогою систему зв’язку прискорюється обіг товар-гроші-товар, відкривається доступ до необхідної бізнес інформації.
У XXI сторіччі інформація цілком справедливо посіла місце одного з факторів виробництва. Як відомо, система звязку – це засіб, за допомогою якого інформація розповсюджується, передається від одного субєкта іншому. Таким чином, розвиток товарного ринку знаходиться в прямій залежності від рівня розвитку інформації. Більш того, значний ривок розвитку новітніх коммунікацій утворив нові ринки, нові канали і нові системи збуту, створив нову систему маркетингу и сприяв істотним змінам самого товарного ринку.
Таким чином, система інформації не тільки сприяє розвитку товарного ринку, а змінює його, утворюючи у споживачів нові потреби, у виробників нові можливості, а у торговців – нові засоби задоволення потреб споживачів, провокуючи подальший розвиток товарного ринку.
13 Опишіть роль та складові складського господарства
Складське господарство є важливою і невід’ємною частиною кожного підприємства. Його завдання – це збереження запасів сировини і матеріалів, готової продукції. Воно відіграє важливу роль в процесі руху матеріальних цінностей, сировини, матеріалів, топлива, інструментів, обладнання, запчастин, спецодягу і інших виробів, а також готової продукції, напівфабрикатів, відходів виробництва. Склад – приміщення або комплекс приміщень, призначений для зберігання матеріальних цінностей, сполучна ланка між службою матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) і виробничими підрозділами, між цехами, які випускають продукцію, і збутовими органами, а також між підрозділами підприємства. За видом виконуваних функцій склади поділяють на:
• сортувально-розподільчі;
• транзитно-перевалочні;
• накопичувальні.
Найпоширеніші – сортувально-розподільчі склади, які становлять велику частку у складському товарообороті. На таких складах здійснюють приймання товарів від місцевих та іногородніх постачальників, а також їх сортування, комплектування партій товарів відповідно до замовлень від роздрібних торгівельних підприємств. Транзитно-перевалочні склади призначені переважно для перевідправлення різними видами транспорту товарів із районів виробництва до пунктів споживання. Накопичувальні склади існують для сезонного і тривалого зберігання товарів.
14 Опишіть специфіку ринкової інфраструктури
Під ринковою інфраструктурою розуміють весь комплекс елементів і видів діяльності, які створюють організаційно-економічні умови для функціонування ринкового механізму. Основними її елементами виступають:
• фонди розвитку й підтримки;
• комерційні банки;
• аудиторські фірми;
• лізинги;
• асоціації підприємців;
• товарні біржі;
• торговельні будинки;
• біржі праці;
• фондові біржі;
• Центри інформаційного обслуговування;
• бізнес-центри тощо.
Об'єкти ринкової інфраструктури здійснюють правове та економічне консультування підприємців і захист їхніх інтересів у різних структурах, забезпечують фінансову підтримку, кредитування разом з лізингом, аудитом, страхуванням нових господарських формувань, сприяють матеріально-технічному забезпеченню та реалізації продукції підприємств, регулюють рух робочої сили тощо.
Елементами ринку капіталу е фондова біржа, страхові компанії, аудиторські організації, брокерські контори (компанії), комерційні банки, державний страховий нагляд, державна інспекція щодо контролю за цінними паперами, фонд державного майна, інвестиційні фонди, фонд загальнодержавних науково-технічних програм, стабілізаційні фонди, інноваційні фонди.
По-перше, в сучасних умовах значення невиробничих галузей вже не можна зводити до виконання ними деяких допоміжних функцій, як наприклад, "обслуговування". У розвинених країнах "третинний сектор" (сфера послуг у всій її багатоманітності) перетворюється у провідну сферу зайнятості.
По-друге, необхідно відійти від галузевого підходу, що зводиться до виділення “головних" і "другорядних" галузей. Ринкова інфраструктура може бути правильно зрозуміла і класифікована тільки на основі макроекономічного підходу, згідно з яким інфраструктура в ринковій економічній системі не обслуговує, а забезпечує нормальне функціонування всієї економіки.
По-третє, характеризуючи ринкову інфраструктуру, слід виходити з того, що на розвиток економіки впливають не тільки об'єктивні, але й суб'єктивні фактори, причому роль останніх у сучасних умовах зростає. Тому до складу інфраструктури слід включати не тільки матеріальні елементи.
Інфраструктура - це сукупність елементів, що забезпечують безперебійне функціонування взаємозв'язків об'єктів і суб'єктів певної відносно самостійної системи й оптимізують їх взаємодію.
15 Опишіть та наведіть прикладі видів класифікації товару
Усі товари, з якими зустрічаються покупці в побутовій і господарській діяльності, можуть бути об'єднані в однорідні групи по різних принципах.
Визначальною класифікаційною ознакою є мета застосування товару. Виходячи з цього принципу, усі товари підрозділяються на:
• товари, безпосередньо призначені для задоволення особистих потреб людей, тобто споживчі товари;
• товари, використовувані для продовження виробництва інших товарів, чи товари виробничого призначення (засобу виробництва).
У свою чергу, споживчі товари класифікуються ще по двох ознаках. Перша ознака — це ступінь чи довговічності матеріальної відчутності, тобто характер споживання. Другою класифікаційною ознакою споживчих товарів є поводження покупця, його звички в споживанні.
Товари виробничого призначення (засобу виробництва) у залежності від ступеня їхньої участі в процесі виробництва підрозділяються на дві групи:
1. Засоби праці — товари, за допомогою яких здійснюється процес виробництва інших товарів. Вони протягом тривалого часу зберігають свою споживчу вартість.
2. Предмети праці — це товари, що цілком використовуються у виробництві протягом календарного року, переносячи свою вартість на готову продукцію.
З погляду маркетингового підходу всі товари можуть бути підрозділені на двох груп: стандартизовані і диференційовані товари.
Під стандартизованим товаром розуміється товар, пропонований різними підприємствами, але сприйманий покупцями як однорідний у всіх випадках. Наприклад, сільськогосподарські продукти, такі, як огірки, томати й ін. Покупців у даному випадку не цікавить, яке сільськогосподарське підприємство виростило цю продукцію. Товари, продавані на біржах, такі, як бавовна, сира нафта, метал, цінні папери, валюта, також є стандартизованими.
Під диференційованим товаром розуміється товар, пропонований різними підприємствами і сприйманий покупцями як різний у кожного продавця.
Більшість з диференційованих товарів продаються як фірмові товари. Під фірмовим товаром розуміється диференційований товар стандартної якості, що у стандартних кількостях і упакуванні продається під визначеним найменуванням на значному сегменті ринку. Наприклад, кроссовки «Аддідас», кава «Нестле».
16 Опишіть та наведіть приклади головних критеріїв класифікації споживчих товарів.
Споживчі товари дуже часто класифікуються по двох головних ознаках. Перша ознака — це ступінь чи довговічності матеріальної відчутності, тобто характер споживання. Відповідно до цієї ознаки виділяють три категорії споживчих товарів:
1. Товари короткострокового користування, застосовуються один чи кілька разів (газета, сірники, мило).
2. Товари тривалого користування, застосовуються багаторазово (автомобілі, холодильники, телевізори).
3. Послуги — це дії, що приносять людині корисний результат і задоволення.
Послуги є об'єктом продажу (пошив одягу, ремонт годинника). Послуги невловимі, що означає неможливість їхнього транспортування, збереження, упакування. Багато послуг не можна відокремити від того, хто їх робить, наприклад послуги лікаря, вчителя, юриста.
Другою класифікаційною ознакою споживчих товарів є поводження покупця, його звички в споживанні. Відповідно до цієї ознаки виділяються:
1. Товари повсякденного попиту. Це товари, що купують не задумуючись і з мінімальними зусиллями на їхнє порівняння між собою: різні господарські дріб'язки, канцелярські приналежності, продукти повсякденного харчування й ін.
2. Товари попереднього вибору. До них відносяться товари, при покупці яких покупець порівнює ціну, якість, зовнішнє оформлення з аналогічними товарами, прикладає визначені зусилля по пошуку придатного товару (меблі, одяг, електропобутові товари й ін.).
3. Товари особливого попиту. Такі товари є або престижними, або модними. Ці товари, мають унікальні чи характеристики асоціюються з назвами відомих фірм-виробників. Наприклад, краватка від фірми «Діор».
17 Опишіть типи позначення торгових марок та товарних знаків.
Типи позначення товарного знаку (марки):
1) фірмове ім'я, слово, буква або група слів які можуть бути вимовлені;
2) фірмовий знак, символ, малюнок або відмінний колір чи позначення;
3) торговельний образ, персоніфікована торгова марка;
4) торговельний знак, фірмове ім'я, фірмовий знак, торговельний образ або сполучення їх, що захищені юридично.
18 Опишіть функцію закупівлі в промисловому середовищі.
Головною задачею закупівельної служби будь якого підприємства є забеспечення виробництва необхідними засобами виробництва.
Функція закупівлі виражає технологічну залежність технічних служб підприємства від комерційних та від того зовнішнього середовища (ринкової структури) в котрому проходить його бізнес-діяльність, тому що найновітніше обладнання, найпрогрессивні технологічні лінії невзмозі виробляти продукцію, якщо не буде забезпечено своєчасне постачання сировини, комплектуючих, енергоресурсів і т.ін. Відсутність ресурсів може бути зумовлена зовнішніми факторами – дефіцит ресурсів в умовах обєктивої їх обмеженості, або внаслідок обмежуючих дій держави, і тоді вона ілюструє технологічну залежність від зовнішнього середовища; може бути зумовлена відсутністю достатньої кількості коштів на закупівлю, що наступила внаслідок хибних дій комерційної служби підприємства, і тоді вона ілюструє технологічну залежність від комерційних його служб.
Функція закупівлі засобів виробництва, що споживаються у процесі виготовлення продукції, може розглядатися і як технічне постачання, і як комерційна функція підприємства, тому вона є органічною складовою будь-якого підприємства, і відсутність або неповноцінна діяльність закупівельної служби унеможливлює розвиток підприємство взагалі.
Служба закупівель і постачання на підприємстві передає замовлення іншим підприємствам на сировину, матеріали, обладнання, необхідні для забезпечення щоденної роботи.
19 Охарактеризуйте класифікацію методів роздрібної торгівлі.
Роздрібною вважається торгівля, в якій покупцем є кінцевий споживач, а не комерційне підприємство чи організація. На відміну від оптового продажу приводом для закупівлі в роздрібній торгівлі є задоволення особистих потреб покупця або членів його сім'ї за рахунок споживання купленого товару. Розбіжність у меті купівлі товару є суттєвою для маркетологів, оскільки купівельні мотиви є панівним чинником під час сегментації ринку і визначення цільової групи споживачів.
Роздрібна торгівля розподіляється на
• магазинну
• позамагазинну,
Магазинна, у свій час розділяється на:
• торгівлю з продавцем – в цьому випадку товар не є у досяжності покупця. Для того, щоб дізнатися додаткову інформацію про товар, або детальніше його вивчити зблизу необхідно звертатися до продавця. Функції продавця в цьому випадку досить широкі. Ця форма торгівлі зараз найбільш розповсюджена для ювелірних товарів, товарів роскошу та старовинних. Історично зберігається у торгових точках, що торгують продовольчими товарами та мають консервативну орієнтацію.
• самообслуговування – товар доступний покупцю. Покупець власноруч знайомиться з товарами, робить вибір і т.д. Найрозповсюдженіша форма обслуговування в магазинах кеш-енд-керрі, звичайних супермаркетах тощо.
• Змішану – товар доступний покупцю, але за бажанням покупця подавець-консультант відповідає на всі запитання, детальніше демонструє товар, уможливлює тестування та ін. Розповсюджена форма торгівлі у супермаркетах побутової техніки
Позамагазинна форма роздрібної торгівлі включає пряму роздрібну торгівлю, засновану на тому, що покупці спочатку знайомляться з товаром за допомогою масових засобів інформації, а потім замовляють їх телефоном або поштою (торгівля за каталогами, телевізійну торгівлю, віртуальний роздрібний продаж, персональний продаж, торгівлю з автомату та ін.).
20 Охарактеризуйте класифікацію підходів до ціноутворення.
Основними підходами до ціноутворення є витратний підхід, конкурентний підхід та споживчий підхід.
Витратний підхід до ціноутворення є найпоширенішим і, на перший погляд, найнадійнішим. Основою методу слугує така реальна категорія, як витрати фірми на виробництво і збут товарів або витрати, підтверджені документами бухгалтерії. Авторитетність цього підходу підтримується й економічною теорією, що розглядає ціноутворення як засіб забезпечення повного відшкодування витрат і одержання нормального прибутку.
Витратний підхід до ціноутворення виходить із фактичних витрат підприємства на виробництво і збут товарів.
Орієнтація на конкурентів базується на аналізі існуючого рівня цін конкурентів і прогнозування перспектив їхньої зміни. В залежності від стратегії, обраної підприємством, змінюється ціна на його товари відносно цін на аналогічні конкурентні товари. Основною суттю цього методує є те, що домінануючим фактором для прийняття рішення є ціна, яку пропонують на аналогічний товар конкуруючі компанії
Споживчий підхід враховує сприйняття споживачем конкурентних переваг товарів і підприємства-виробників, та орієнтується саме на споживацьке сприйняття ціни на товар, та ті кошти, які споживач хоче та має змогу віддати за товар компанії. Найбільш розповсюджений для нових товарів, що не мають аналогів.
