План
План 1
1 Товарна політика підприємства маркетингової орієнтації 2
2 Товар і послуга як обєкти маркетингової товарної політики фірми. Товарний ринок. 5
3 Конкурентоспросможність. 9
4 Формування асортименту і управління ним. 15
5 Маркетинг товарів ринкової новізни. 20
6 Товарна марка, пакування, кодування товарів. 23
7 Сервіс у системі товарної політики. 36

 
1 Товарна політика підприємства маркетингової орієнтації
Товарна політика припускає визначений курс дій товаровиробниками, наявність з нього заздалегідь обміркованих принципів поводження. Вона покликана забезпечити наступність рішень і заходів для: формування асортименту і його управлінню; підтримці конкурентноздатності товарів на необхідному рівні; перебуванню для товарів оптимальних товарних сегментів; розробці і здійсненню стратегії упаковка, маркірування, обслуговування товарів. Відсутність товарної політики веде до нестійкості структури асортименту через вплив випадкових або минаючих текучих факторів, утрата контролю над конкурентноздатності і комерційною ефективністю товарів. Прийняті керівником поточні рішення в таких випадках нерідко ґрунтуються винятково на інтуїції, а не на тверезому розрахунку, що враховує довгострокові інтереси.
 Добре продумана товарна політика не тільки дозволяє оптимізувати процес відновлення товарного асортименту, але і служить для керівництва підприємства свого роду покажчиком загальної спрямованості дій, здатних скорегувати поточні ситуації. Відсутність генерального курсу, без якого немає і довгострокової товарної політики, може привести до неправильних рішень, розпиленню сил і коштів, відмовленню від запуску виробів у виробництво, коли на це уже витрачено величезні засоби.
Товарна політика, хоча і дуже важлива, але проте лише складова частина господарської і маркетингової політики підприємства. У силу цього принцип «товар вибирає покупця» у сполученні зі створенням  для покупців широких можливостей вибору повинен закладатися безпосередньо у виробництві. Система конструювання, моделювання, дизайну, механізм стимулювання повинні орієнтуватися на конкретного потенційного споживача, у розрахунку на який виробник повинен випускати товари.
Розробка і здійснення товарної політики вимагають дотримання як мінімум наступних умов: чіткого уявлення про цілях виробництва, збуту й експорту на перспективу; наявності стратегії виробничо-збутової діяльності підприємства гарного знання ринку і характеру його вимог; даного уявлення про свої можливості і ресурси (дослідницьких, науково-технічних, виробничих, збутових) у даний час і в перспективі.
В умовах необхідності мобілізації усе більш великих ресурсів для рішення виробничо-збутових і інших задач, невизначеності комерційних результатів (особливо при експорті), потрібна ретельне пророблення всього комплексу питань, що входять у товарну політику. Необхідне продумане на тривалу перспективу рішення таких проблем, як: оптимізація асортименту (номенклатури) вироблених виробів з урахуванням їхніх споживчих характеристик і особливостей технології виробництва; темпи відновлення продукції в цілому і по окремості її видам з урахуванням життєвого циклу; співвідношення нових і «старих» виробів у програмі, нових і освоєних ринків при збуті; рівень відновлення товарів, вихід на ринок із принципово новими видами продукції; вибір часу виходу на ринок з новими товарами і вилучення з програми існуючих, але ринкові позиції товарів, що втрачають, і ін. Ці питання вирішуються в такій прив'язці до ринку, його вимогам, до поводження конкурентів.
Оскільки ринковий успіх відтепер є головним критерієм оцінки діяльності вітчизняних підприємств, а їхні ринкові можливості передбачаються правильно розробленою і послідовно здійснюваною товарною політикою, те саме на основі вивчення ринку і перспектив його розвитку підприємство одержує вихідну інформацію для рішення питань, зв'язаних з формуванням, управлінням асортиментом і його удосконалюванням.
ЗАТ "СП Долія" (м. Каховка) - завод, що робить соняшникову олію під торговельною маркою "Чумак". Річний обсяг виробництва в 2000 році-10тис. т. Раніше "Чумак" спеціалізувався на кетчупах, майонезах і плодово-овочевих консервах, Щоб розширити своє поле діяльності, влітку 1998 року компанія створила підприємство " Долія", яке, незважаючи на жорстку конкуренцію на ринку олії, за недовгий термін став одним з лідерів ринку. Багато в чому це заслуга вірної товарної політики підприємства.
Товарну політику неможливо відокремити від реальних умов діяльності підприємства-виготовлювача, специфіки його профілю. Разом з тим, як показує практика, що знаходяться приблизно в однакових тяжких умовах сформованої  ринково економічної обстановки в Україні підприємства по-різному вирішують свої товарні проблеми: одні виявляють повне незнання і безпорадність, а інші, дотримуючись принципів і методам маркетингу, знаходять перспективні шляхи.
 
2 Товар і послуга як об’єкти маркетингової товарної політики фірми. Товарний ринок.
Товар — складне, багатоаспектне поняття, що включає сукупність багатьох властивостей, головними серед яких є споживчі властивості, тобто здатність товару задовольняти потреби того, хто їм володіє.
Загальноприйняте визначення товару — «продукт праці, зроблений для продажу» - залишається, безсумнівно, справедливим і в маркетингу. Однак усі посібники з маркетингу підкреслюють не стільки роль товару в його обміні на гроші, скільки можливість його використовувати, споживати: «товар — це кошти, за допомогою якого можна задовольнити визначену потребу» або «товар - це комплекс корисних властивостей речі. Тому він автоматично включає всі складені елементи, необхідні для матеріального задоволення нестатків споживача».
Споживча цінність товару виступає як сукупність властивостей, зв'язаних безпосередньо як із самим товаром, так і супутніми послугами. Ці властивості, так чи інакше, з'являються перед покупцем і визначають його намір купити товар і стати постійним клієнтом даного виробника. І оскільки для стабільного успіху підприємства необхідно піклуватися про формування постійної клієнтури, особлива увага на конкурентному ринку надається таким якостям, як: колір, упаковка, дизайн, ергономічні особливості (зручність користування, обслуговування, ремонту), що супроводжує документація (опис, інструкції з експлуатації). Разом з тим чудовий дизайн автомобіля, трактора, верстата при поганому технічному обслуговуванні не врятує них від провалу на «ринку покупця».
Для розуміння можливостей продукту як товару виробникові варто розглядати й оцінювати його в трьох вимірах: конкретно, розширено й узагальнено.
Конкретний продукт — це базова фізична сутність, що має точні характеристики і пропонується під заданим описом або кодом моделі (наприклад, плита електрична «Електра», електробритва «Бердск-15», електродвигун АИР-100). Стиль, колір, смак, розмір, маса, надійність, якість конструкції й ефективність у використанні — приклади конкретних товарних характеристик.
Поняття розширеного продукту включає не тільки його образ, але і «шлейф» обслуговування (покупка холодильника, наприклад, погоджується з одержанням необхідних технічних рекомендацій, гарантій, умов повернення). Розширена продукція стосовно до ЕОМ — пакети програм, інструкції для користувачів по експлуатації і порядкові обслуговування.
Узагальнений продукт - найбільш широке визначення товару, що відповідає концепції маркетингу: «На фабриці ми робимо косметичні вироби, а в магазинах ми продаємо і надію», — узагальнює фірма «Ревлон».
Інше важливе положення, зв'язане з товаром, з позицій маркетингу - це необхідність проектувати його з чіткою орієнтацією на заздалегідь виявлену цільову групу споживачів. Головне, про що потрібно пам'ятати підприємству-виготовлювачеві, продумуючи свій набір послуг, — проектувати його виходячи з потреб не «середньостатистичного» покупця, а визначеної однорідної групи.
Продукт повинний бути доведений до ступеня комерціалізації. Це означає повне освоєння його в серійному виробництві, успішне завершення всіх необхідних іспитів, одержання відповідних сертифікатів і інших нормативно-технічних документів, створення мережі обслуговування.
Товар, що виробляє ЗАТ "СП Долія" – олія соняшникова торгової марки „Чумак” повністю освоєний у серійному виробництві, одержав сертифікати як України, так і необхідні для продажу у странах ЄС.
Звичайно прийнято поділяти товари на споживчого (особистого користування) і виробничого призначення. Характер споживання товарів кожної з цих груп різний, покупка визначається різними потребами і мотивами. Звичайне придбання товару особистого користування — це акт одноособової волі, максимум — волі всієї родини. Що стосується покупки товару виробничого призначення, то тут приймається колегіальне рішення, у виробленні якого беруть участь люди, що знаходяться на різних адміністративних рівнях. Для успішного збуту цих товарів фахівець з маркетингу неодмінно повинний враховувати психологію осіб, від яких залежить ухвалення остаточного рішення про покупку.
Олія соняшникова виробництва "СП Долія" є товаром як особистого споживання, так і виробничого призначення. Для особистого призначення вона використовується домогосподарствами, а для виробничого - підприємствами громадського харчування та підприємствами харчової промисловості України.
Серед товарів особистого користування можна виділити три групи: виробу тривалого користування — автомобілі, холодильники, одяг, меблі і т.д., що здобуваються порівняно рідко; виробу короткострокового користування — продукти харчування, косметика, миючі засоби; послуги — дія, результатом якого є або який-небудь виріб, або той або інший корисний ефект (зшитий по індивідуальному замовленню костюм, передрук на машинці рукопису, перевезення пасажирів і т.п.) Придбання виробів короткострокового користування і послуг супроводжується частими контактами покупця і продавця. При цьому покупець, один раз удоволений якістю товару, надалі воліє купувати товар тієї ж торговельної марки («прихильність до марки») і стає постійним клієнтом його виготовлювача. Якщо придбання виробів короткострокового користування і послуг організовано добре і не викликає в покупця утруднень, то феномен прихильності до марки виникає швидко і вимагає порівняно незначних зусиль для його підтримки.
Олія соняшникова торгової марки „Чумак” як товар особистого користування є виробом короткострокового користування, що характеризується високим рівнем прихильності покупців до марки.
Можливі й інші способи класифікації товарів, однак завжди основою такої класифікації є задоволення потреб: воно виглядає кінцевим підсумком у характеристиці споживчих властивостей товару. Наприклад, поділ продуктів на предмети повсякденного попиту, предмети ретельного вибору і престижних предметів має на увазі, що одні придбані товари в очах навколишніх не можуть, а інші, навпаки, здатні підкреслити високий соціальний статус їхнього власника.
Товари виробничого призначення в практиці маркетингу класифікують на наступні категорії: основне устаткування; допоміжне устаткування; вузли й агрегати; основні матеріали; допоміжні матеріали і сировина. Такий розподіл ґрунтується на різному відношенні покупця до цих товарів і специфіки пропонованих вимог до способів продажу, обслуговування, постачання запасними частинами й іншими аспектами торгівлі даними товарами. У залежності від цього організується реклама — найважливіша складового маркетингу.
Згідно цій класифікації олія соняшникова як товар виробничого призначення належить до групи „допоміжні товари та сировина”.
 Слід зазначити, що попит на товари виробничого призначення формується не сам по собі, а в тісному взаємозв'язку з попитом на вироби особистого споживання. Так, сприятлива кон'юнктура на автомати для плазмового зварювання аркушів алюмінію може виникнути як відображення високого попиту на алюмінієві прогулянкові човни, що стають по тим або інших причинах модним товаром.
 
3 Конкурентоспроможність.
Товар - головний об'єкт на ринку. Він має вартість і споживчу вартість (або цінність), має визначену якість, технічним рівнем і надійністю, що задається споживачами корисністю, показниками ефективності у виробництві і споживанні, іншими досить важливими характеристиками. Саме в товарі знаходять висвітлення всі особливості і протиріччя розвитку ринкових відносин в економіці. Товар - точний індикатор економічної сили й активності виробника. Дієвість факторів, що визначають позиції виробника, перевіряються в процесі конкурентного суперництва товарів в умовах розвитого ринкового механізму, що дозволяє виявити відмінності даного товару від товару-конкурента як по ступені відповідності конкретної суспільної потреби, так і по витратах на її задоволення. Для цього товар повинний мати визначену конкурентноздатність.
Конкурентноздатність товару - це такий рівень його економічних, технічних і експлуатаційних параметрів, що дозволяє витримати суперництво (конкуренцію) з іншими аналогічними товарами на ринку . Крім того, конкурентноздатність - порівняльна характеристика товару, що містить комплексну оцінку всієї сукупності виробничих, комерційних, організаційних і економічних показників щодо виявлених вимог ринку або властивостей іншого товару.
Вона визначається сукупністю споживчих властивостей даного товару-конкурента по ступені відповідності суспільним потребам з урахуванням витрат на їхнє задоволення, цін, умов постачання й експлуатації в процесі продуктивного і (або) особистого споживання.
Розглянемо окремо всі складові показники конкурентноздатності товару.
Технічні показники товару визначаються оцінкою відповідності його технічного рівня, якості і надійності сучасним вимогам, що висуваються споживачами на ринку. Ці вимоги найбільше повно відбивають їхня суспільна й індивідуальна потреби при досягнутому (прогнозованому) рівні соціально-економічного розвитку і науково-технічного прогресу як у нас у країні, так і за рубежем.
Основні вимоги споживачів до технічних показників знаходять висвітлення в національних і міжнародних стандартах.
Під стандартизацією розуміють розробку і встановлення технічних показників (норм) для прийнятої до випуску продукції, способів її маркірування, упаковка, транспортування і збереження. Документ, яким визначається (нормується) предмет, що стандартизується, називається стандартом. Він є не тільки технічним, але і державним документом. Стандарти містять у собі повну характеристику товару і містять технічні умови на його виготовлення, правила приймання, сортування, упаковка, маркірування, транспортування і збереження. При оцінці якості товару, насамперед, визначається його відповідність стандартам. Відповідність стандартам - регламентований споживчий параметр, порушення якого зводить конкурентноздатність товару до нуля.
У кожній країні існує своя система стандартизації товарів, що відповідає ступінь розвитку національної економіки, науки, техніки і технології.
Разом з тим у міру поглиблення інтеграції національної економіки у світову економіку і розширення зовнішньоекономічного співробітництва товаровиробників усе більшого значення набувають розвиток міжнародної стандартизація товарів і досягнення відповідності національних стандартів міжнародним вимогам якості товарів.
Міжнародні стандарти усувають обмеженість, різнорідність, суперечливість національних норм і правил різних країн. У цих цілях функціонує спеціально створена Міжнародна організація стандартизації (ISO – International Organisation for Standardisation).
Міжнародний координаційний центр по стандартизації - постійно діюча Нарада урядових посадових осіб при Європейській Економічній Комісії ООН. Нарада розробляє рекомендації урядам країн-членів щодо стандартизації товарів, найбільш важливих для міжнародної торгівлі.
Якість товару - це ступінь досягнення встановленого технічного рівня при виробництві кожної одиниці товарної продукції. Воно визначається або органолептичним методом (за допомогою органів почуттів), або лабораторними дослідженнями з використанням приладів, апаратів, реактивів і інших технічних кошт.
Технічна конкурентноздатність товарів - показник досить гнучкий я динамічний. Він перманентно міняється відповідно до темпів науково-технічного прогресу, що відбуває як усередині країни, так і у ведучих світових виробників тієї або іншої продукції.
Олія соняшникова торгової марки „Чумак” доказала свою технічну конкурентноздатність як на вітчизняному, так і на світовому ринку. Вона має відмінні оцінки за органолептичні характеристики, та сертифікати відповідності вітчизняним та світовим стандартам.
Рівень ціни виробництва безпосереднім образом визначає цінову конкурентноздатність товару. Зрозуміло, що чим нижче цей рівень, тим за інших рівних умов вище конкурентноздатність виробленої продукції на ринку і, виходить, переважніше позиції її виготовлювача в суперництві з іншими виробниками аналогічної продукції. І навпаки, більш високий рівень ціни знижує цінову конкурентноздатність товарів, зводячи її нерідко до нуля. З урахуванням даних умов і формується цінова політика в боротьбі за підвищення конкурентноздатності вироблених товарів.
Така ж картина проглядається і з виконанням умов постачань і платежів. Чим ці умови більш гнучкі, чим більш вони відповідають інтересам покупців, тим переважніше товар у конкурентному суперництві з іншими аналогічними товарами на ринку. У першу чергу це стосується термінів і форм постачань товарів і пропонованого продавцем розмаїтості форм розрахунків і платежів за здійснювані постачання.
Олія соняшникова „Чумак” відноситься до товарів середньої цінової групи, що, враховуючи високу якість продукту дає оптимальний варіант співвідношення „ціна-якість”, дає підприємству високі переваги на ринку.
Також прямо впливає на конкурентноздатність прийняті на себе виготовлювачем товару гарантії і відповідальність за виконання зобов'язань з постачання у встановлений термін товарів високої якості і надійності.
В даний час покупець пред'являє продавцеві товару обов'язкова вимога: сервіс повинний забезпечити працездатність товару протягом усього терміну служби. Продавець зі своєї сторони всіляко сприяє тому, щоб чекання покупця виправдалися, і тому організація сильної сервісної служби і її ефективне функціонування є першочерговою турботою будь-якої промислової фірми, що бажає успішно виступити на ринку. Організація сервісу повинна додержуватися основних правил ефективного обслуговування споживачів. Для цього необхідні: 1) добре підготовлена стратегія, що визначає найбільш оптимальний рівень сервісу для кожного сегмента ринку; 2) уміле використання реклами, що доносить до покупця всі переваги сервісу і гарантуючий міцний зв'язок клієнта з покупцем; 3) чітка система постачання запчастин; 4) система правил виклику співробітників сервісної служби до клієнта; 5) навчання персоналу, зв'язане з доведенням до кожного виконавця стандартів обслуговування.
Сервіс підрозділяється на передпродажний і післяпродажний, а останній - на гарантійний і післягарантійний.
Передпродажний сервіс полягає в усуненні неполадок, викликаних транспортуванням продукції, у приведенні її в робочий стан, випробуванні, демонстрації покупцеві виробу в роботі і т.д. У період післягарантійного сервісу фірма-продавець веде планово-попереджувальні ремонти і капітальний ремонт, постачає запасними частинами, дає консультації по ефективному використанню техніки. За бажанням покупця виробляються модернізація проданої продукції і додаткове навчання персоналу. Задача післягарантійного ремонту - скоротити простої устаткування, збільшити міжремонтні терміни, підвищити безпека експлуатації і, у кінцевому рахунку, завоювати стійке положення на ринку, домогтися конкурентноздатності виробленої продукції;
Розвиток реклами і технічної інформації на високому якісному й організаційному рівнях. Необхідно пам'ятати, що головним елементом реклами, що визначає її ефективність для товару виробничого призначення, є, насамперед, змістовність рекламного тексту, його інформативність і доказовість, безумовна вірогідність на відміну від реклами для товарів індивідуального споживання. У ній рекламний текст, більш емоційний, нескладний для сприйняття, найчастіше прикрашений, а "імідж" товару, його образ нерідко не зв'язаний у загальному з його споживчими властивостями. Головна мета рекламної роботи - залучити до товару максимум ділових людей і підвищити його конкурентноздатність;
Формування попиту і стимулювання збуту - ФОССТИЗ як ключовий напрямок у конкурентній боротьбі за міцне місце на ринку збуту товару. Формування попиту (ФОСЗ полягає в тім, щоб повідомити потенційному покупцеві про існування товару, поінформувати його про потреби, що задовольняються цим товаром, максимально знизити недовіра до товару з боку покупців і довести до них гарантії захисту інтересів покупців у випадку, якщо вони не будуть задоволені покупкою. Головна задача організації ФОС - уведення на ринок нового товару, забезпечення його конкурентноздатності і наміченого обсягу продажів.
Задача ж стимулювання збуту (СТИС) - спонукання покупця до наступних покупок даного товару, до придбання великих партій, регулярним комерційним зв'язкам. Діяльність по організації стимулювання збуту особливо важлива, коли на ринку мається багато конкуруючих між собою товарів, що мало відрізняються по своїх споживчих властивостях, а СТИС обіцяє покупцеві відчутну вигоду за рахунок пропонованих знижок за умови покупки великих партій товару, регулярності покупок визначеного числа виробів ("бонусні" знижки). При стимулюванні збуту часто використовуються післяпродажні, що супроводжують "подарунки", безкоштовне поширення зразків товару, безкоштовна передача товару в тимчасове користування "на пробу" за реалізацію великих партій товару, прийом старого виробу як перший внесок за нову річ. Велике значення має організація презентацій, прес-конференцій і інших організаційних заходів для введення нового товару на ринок і забезпеченню його конкурентноздатності.
Програма ФОССТИЗ для нашого  товару визнана добре обґрунтованою, плановою та прогресивною. Вона виконується з використанням різноманітного маркетингового інструментарія, та включає власне рекламу (ATL I BTL-заходи, PR, event-маркетинг та ін.)
У результаті впливу всієї сукупності приведених вище показників складається повна ціна споживання товару, що вирішує образом впливає на його конкурентноздатність.
Конкурентноздатність товару — поняття відносне, її можна прогнозувати в процесі розробки зразків, однак реальна конкурентноздатність оцінюється тільки на ринку при зіставленні як з характеристиками, так і з умовами продажу і сервісу аналогічних товарів-конкурентів.
 
4 Формування асортименту і управління ним.

Сутність планування, формування й управління асортиментом полягає в тім, щоб товаровиробник вчасно пропонував визначену сукупність товарів, які б, відповідаючи в цілому профілеві його виробничої діяльності, найбільше повно задовольняли вимогам визначених категорій покупців. Набір товарів, пропонованих підприємством-виготовлювачем на ринку, називають асортиментом.
Номенклатура, або товарний асортимент, — це вся сукупність виробів, що випускаються підприємством. Вона включає різні види товарів. Вид товару (автомобіль, трактор, металообробний верстат) поділяється на асортиментні групи (типи) відповідно до функціональних особливостей, якістю, ціною. Кожна група складається з асортиментних позицій (різновидів або марок), що утворять нижчу ступінь класифікації. Наприклад, підприємство робить холодильники і пральні машини. Холодильники представлені одне-, двох- і трьох камерними моделями і морозильними камерами. Останні мають кілька марок, відрізняються обсягом і деякими технічними даними. 
Товарний асортимент характеризується широтою (кількістю асортиментних груп), глибиною (кількістю позицій у кожній асортиментній групі) і порівнянністю (співвідношенням між пропонованими асортиментними групами з погляду спільності споживачів, кінцевого використання, каналів розподілу і цін).
Формування асортименту — проблема конкретних товарів, їхніх окремих серій, визначення співвідношень між «старими» і «новими» товарами, товарами одиничного і серійного виробництва, «наукомісткими» і «звичайними» товарами, упредметненими товарами й або ліцензіями і «ноу-хау». При формуванні асортименту виникають проблеми цін, якості, гарантій, сервісу, чи збирається виробник відігравати роль лідера в створенні принципово нових видів продуктів або змушений випливати за іншими виготовлювачами.
Формуванню асортименту передує розробка підприємством асортиментної концепції. Вона являє собою спрямовану побудову оптимальної асортиментної структури, товарної пропозиції, при цьому за основу приймаються, з одного боку, споживчі вимоги визначених груп (сегментів ринку), а з інший, — необхідність забезпечити найбільш ефективне використання підприємством сировинних, технологічних, фінансових і інших ресурсів для того, щоб робити виробу з низькими витратами.
Асортиментна концепція виражається у виді системи показників, що характеризують можливості оптимального розвитку виробничого асортименту даного виду товарів. До таких показників відносяться: розмаїтість видів і різновидів товарів (з урахуванням типології споживачів); рівень і частота відновлення асортименту; рівень і співвідношення цін на товари даного виду й ін. Ціль асортиментних концепцій — зорієнтувати підприємство на випуск товарів, найбільш відповідній структурі і розмаїтості попиту конкретних покупців.
У такий спосіб суть проблеми формування асортименту складається в плануванні фактично усіх видів діяльності, спрямованих на добір продуктів для майбутнього виробництва і реалізації на ринку і на приведення характеристик цих продуктів у відповідність з вимогами споживачів. Формування на основі планування асортименту продукції — безперервний процес, що продовжується протягом усього життєвого циклу продукту, починаючи з моменту зародження задуму про його створення і кінчаючи вилученням з товарної програми.
Планування і керування асортиментом — невід'ємна частина маркетингу. Навіть добре продумані плани збуту і реклами не зможуть нейтралізувати наслідку помилок, допущених раніше при плануванні асортименту.
Управління асортиментом припускає координацію взаємозалежних видів діяльності — науково-технічного і проектної, комплексного дослідження ринку, організації збуту, сервісу, реклами, стимулювання попиту. Труднощі рішення даної задачі складається в складності об'єднання всіх цих елементів для досягнення кінцевої мети оптимізації асортименту з обліком поставлених стратегічних ринкових цілей підприємством. Якщо цього досягти не вдається, то може вийти, що в асортимент почнуть включатися виробу, розроблені скоріше для зручності виробничих підрозділів підприємства, ніж для споживача.
Формування асортименту, як свідчить практика, може здійснюватися різними методами, у залежності від масштабів збуту, специфіки виробленої продукції, цілей і задач, що коштують перед виготовлювачем. Разом з тим них поєднує те, що керування асортиментом звичайно є підлеглим керівнику служби маркетингу,
Диференціація, або модифікація, товару дозволяє більш повно використовувати «поглинаючі» можливості ринків з урахуванням специфіки їхніх вимог в окремих регіонах країни і закордонних країн, заповнювати ті товарні ніші, де немає конкуренції або вона незначна. Однак визначення такого напрямку в асортиментній стратегії — дорога справа, зв'язана з необхідністю модернізації і розширення виробничих потужностей, диверсифікованості і перебудови збутової мережі і, звичайно, розширення комплексу маркетингу. У кінцевому рахунку, використання стандартизації, диференціації або їхні сполучення залежить від конкретних умов діяльності виготовлювача і визначається кінцевим результатом — рівнем економічної ефективності збуту і його обсягом, що досягаються за допомогою цих методів.
Ще один важливий елемент асортименту й у цілому товарної політики — вилучення з програми неефективних товарів. Вилучатися можуть товари, що морально застаріли й економічно, неефективні, хоча і, можливо, що користуються деяким попитом. Ухваленню рішення про вилучення або залишення товару в програмі підприємства передує оцінка якості показників кожного товару на ринку. При цьому необхідно враховувати об'єднану інформацію з усіх ринків, де вони реалізуються, щоб установити реальний обсяг продажів і рівень рентабельності (прибутковості) у динаміку, що забезпечує виготовлювачеві кожний з його товарів.
Головний висновок зі сказаного щодо своєчасного вилучення товару з програми (асортименту) полягає в тому, що виготовлювач повинний організувати систематичний контроль за поводженням товару на ринку, за його життєвим циклом. Тільки при такій умові буде отримана повна і достовірна інформація, що дозволяє приймати вірні рішення. Для полегшення рішення проблеми варто мати методику оцінки положення товару на різних ринках, де підприємство працює. Методика повинна бути відносно простій.
Ухвалення остаточного рішення про вилучення товару з програми або про продовження його реалізації можна спростити, якщо вже на стадії розробки виробу установити кількісні вимоги до нього: рівень (норматив) окупності, обсяг продажів і/або прибутку (з урахуванням повних витрат ресурсів). Якщо товар перестає відповідати цим критеріям, то тим самим визначається і характер рішення по його вилученню.
Коли товар, що вичерпав свої ринкові можливості, вчасно не вилучений з виробничої програми, приносить великі збитки, вимагаючи нерозмірно одержуваним результатам витрат засобів, зусиль і часу. Тому, якщо виробник не буде мати чіткої системи критеріїв вилучення товарів з виробничо-збутової програми, і не буде систематично проводити аналіз виготовлених і реалізованих товарів, те його асортимент неминуче виявиться «перевантаженим» неефективними виробами, із усіма негативними наслідками, що випливають звідси, для виробника.
ЗАТ "СП Долія" виробляє соняшникову олія нефасовану трьох видів, що розрізняються по ступені очищення:
а) Сира олія - олія соняшникова, піддана тільки фільтрації. Дана олія містить найбільша кількість фосфатитів (до 1400 мг. %), токоферолів, стеаринів і ін. біологічно коштовних компонентів, що у свою чергу додають останньому високої смакової властивості;
б) Нерафінована олія - олія соняшникова, піддана частковому очищенню - відстоюванню, фільтрації, гідрації і нейтралізації. Дана олія має меншу біологічну цінність, тому що в процесі гідрації віддаляється частина фосфатитів;
в) Рафінована олія - олія соняшникова, піддана обробці за повною схемою рафінації, що включає механічне очищення (видалення зважених домішок відстоюванням, фільтрацією і центрифугованням ), гідрацію ( обробка невеликою кількістю гарячої - до 70 С води ), нейтралізацію, адсорбаційну рафінацію, у результаті якої олію обробляють абсорбуючими речовинами ( тваринне вугілля, гумбрин, флоридин і ін.) під впливом яких поглинаються барвні речовини, а олія світлішає і знебарвлюється. У результаті рафінації забезпечується прозорість і відсутність відстою, а так само запаху і смаку. У біологічному відношенні рафінована олія менш коштовна тому що в ньому губиться значна частина стеаринів і фосфатитів.
Крім того підприємством виробляється олія соняшникова фасована -  рафінована олія соняшникова „Чумак” 0,5 л, 1 л, 5 л, Нерафінова „Домашня” олія „Чумак”, Вітамінізована рафінована олія „Чумак”.  Підприємство нещодавно для задоволення потреб споживачів впровадила новий товар – нерафінована „Домашня” олія „Чумак”, що одразу отримав прихильність споживачів та виявився конкурентноздатним не тільки на українському, але й на російському ринку.

5 Маркетинг товарів ринкової новизни.
Причинно-наслідкові зв'язки взаємодії суб'єктів у соціально економічних системах опосредуются динамікою людських потреб і можливостями їхнього задоволення на тім або іншому етапі розвитку економіки. Так, характер зміни потреб споживачів того або іншого товару визначає тенденцію зміни попиту на цей товар, що вказує на необхідність збільшення або зменшення виробництва цього товару, зміни технології його виробництва або припинення його виробництва, а виходить, поновлення пошуку ідей для виробництва нового товару або нових технологій.
У маркетингу для характеристики зміни рівня потреби в якому-небудь товарі використовується крива життєвого циклу попиту (технології). Відповідно до теорії життєвого циклу циклічні зміни в часі будь-якої потреби і такої її характеристики, як, наприклад, обсяг споживання (продажу) якої-небудь цінності, проходять наступні стадії:
• упровадження (зародження);
• нерівномірний ріст (прискорення й уповільнення росту);
• зрілість;
• спад (загасання).
Графічно циклічність змін попиту або його параметра в часі має вигляд логічної кривої, що називають S-образною, тому що в ідеальній моделі життєвого циклу вона нагадує букву S, однак її вид у реальних залежностях трохи міняється: вона має більш положистий вид, верхня частина зміщена вправо, а нижня – уліво (мал.1).
 

ПРО (цільовий                                                              У
параметр                   Опір   
розвитку -
ріст потреби)
З
Нерівно-
мірний
А                     ріст

G1             G2                 Т (час)
Е
Прискорення  Уповільнення
росту            росту
G               M

Рис. 1. Логистична S-образна крива розвитку характеристик попиту. [5]
S-образна логистична крива показує характер просування параметра від початкового стану до кінцевого. Рівномірний рух зображується як пряма АВ, а S-образний рух – як дві приблизно рівні частини: АС і СВ. Так, життєвий цикл попиту, що характеризується обсягом продажів, може бути представлений у виді декількох стадій (мал.2).
         У (обсяг
          продажів)

Е        G1      G2      M         D
Т (час)
Рис.2. Життєвий цикл товару. [5]

1. Зародження попиту (Е), коли потреба в конкретному товарі вимагає бурхливого розвитку відповідного виробництва, ринкове середовище характеризується наявністю декількох конкурентів і значним обсягом потенційних споживачів.
2. Прискорення росту попиту (G1), коли мають місце визначальні темпи росту розвитку попиту над пропозиціями, створюються умови для розвитку виробництва й інтенсивної діяльності на ринку з метою одержання високих прибутків.
3. Уповільнення росту попиту (G2) – період, коли виявляються ознаки насичення попиту, а пропозиція починає випереджати попит.
4. Зрілість (М), коли на товарному ринку досягнуте насичення попиту, а на підприємстві можуть мати місце надлишкові потужності.
5. Загасання, спад попиту (D), що викликається як зменшення споживання тієї або іншої цінності, так і змінами стану  демографічних і економічних характеристик навколишнього середовища.
На цьому етапі фірма організує виробництво товару і виходить з ним на ринок. Вона поставляє лише обмежену кількість асортиментних позицій, оскільки ринок не готовий до сприйняття різних модифікацій товару.
Потенційні покупці ще недостатньо ознайомлені з новим товаром, його властивостями і перевагами в порівнянні з аналогічними товарами конкурентів. Тому фірма велике значення додає політиці просування товару на ринок, приділяє особливу увагу тим групам покупців, що вже готові робити покупки. Причому фірма виходить з того, що для товару існують наступні стадії адаптації на ринку:
• Усвідомлення;
• Інтерес;
• Оцінка;
• Апробування;
• Визнання.
З огляду на наявність таких стадій, фірма, виходячи зі своїм товаром на ринок, намагається його представити так, начебто він відповідає всім запитам потенційних покупців. Товар передається на їхній розгляд, і якщо він дійсно задовольняє визначені потреби покупців, то в ньому з'являється необхідність і забезпечується його продаж. Поліпшуючи якість товару і розширюючи число його асортиментних позицій, а також удосконалюючи систему розподілу, фірма забезпечує ріст продажів товару. При цьому ціна товару, як правило, залишається досить високої.
Фірма несе збитки або дістає незначний прибуток через малі обсяги продажів і великих витрат на здійснення політики розподілу.
Кожна фірма зацікавлена в тім, щоб обсяги продажів постійно росли і темпи росту були істотними. Для неї важливе значення має перехід до наступного етапу життєвого циклу товару – етапові росту. Щоб прискорити такий перехід, фірма може, наприклад, поліпшити якість товару або збільшити витрати на політику просування. Вона може також трохи знизити ціну на товар або збільшити витрати на здійснення політики розподілу. Варіюючи одночасно декількома зазначеними перемінними, фірма може забезпечити досягнення тих кінцевих результатів, що вона хотіла досягти на етапі виходу на ринок.

6 Товарна марка, пакування, кодування товарів.
Товарний знак і знак обслуговування – це позначення, здатні відрізняти відповідно товари і послуги одних юридичних або фізичних осіб від однорідних товарів і послуг інших юридичних або фізичних осіб.
Товарний знак є необхідним елементом ринкових відносин, і його дуже часто в країнах з розвитий ринковою економікою називають «безмовним продавцем». У світовій практиці товарний знак став майже таким же атрибутом ринку, як страховий поліс або акція.
Поява перших товарних знаків було зареєстровано ще в середині століття, коли гільдії ремісників і торговців зобов'язували кожного виготовлювача товару робити відповідні мітки на продукції. Тут переслідувалося відразу кілька цілей:
• Простежувалося авторство зробленого товару;
• Контролювалася якість товару, що полегшувало податкові дії;
• Установлювалася якість товару, що дозволяло висувати претензії до виготовлювача;
• Ставилися перешкоди на шляху виробництва підробок, фальсифікації продукції відомих майстрів.
Товарний знак з позицій маркетингу формує особа фірми, її впізнаваємості на ринку, будучи лише одним з елементів ринкової символіки товару. «Критерієм оцінки будь-якого дизайну повинне бути перебування відповіді на розв'язувану проблему: чи дає він бажаний ефект, чи чіткий він, чи запам'ятовується він, чи оригінальний він?». У світовій практиці маркетингу використовується досить широкий набір понятійних категорій ринкової атрибутики товару, що розширюють можливості планування продукту. 
Товарна марка – це ім'я, знак або символ (малюнок) або їхнє сполучення, що ідентифікують продукт або послугу, пропоновані на ринку різними продавцями. Відомо чотири типи позначень марок.
• Фірмове ім'я (марочна назва) – слово, буква або група слів або букв, що співвідносяться з продукцією, що випускається, (наприклад, «ВАЗ», «Камаз»).
• Фірмовий (марочний) знак – це символ, малюнок, позначення, колір або сполучення квітів, що дозволяють пізнавати товар даної фірми серед йому подібних. Приміром, по фірмовому знаку чотирьох переплетених кілець неважко довідатися автомобіль фірми «Ауді», по використовуваному шрифті або сполученню квітів на етикетці тонізуючий напій фірми «Кока-Кола».
• Торговельний знак – це персоніфікована товарна марка.
• Товарний знак, будучи складеним елементом товарної марки, відрізняється від інших приведених вище категорій тим, що він має юридичну силу, тобто захищений законом. Для запобігання порушень прав зареєстрованого будь-якою фірмою товарного знаку введена спеціальна стаття про попереджувальне маркірування знака. Вона здійснюється спеціальним позначенням – буквою R, розташовуваної, як правило, після товарного знаку внизу або вгорі. Аналогічне попереджувальне маркірування товарного знаку передбачені і законодавством інших країн, де поряд з буквою R можуть використовуватися буквене сполучення ТМ або інше, виходячи з прийнятих у країні правил.
Таким чином, товарний знак – об'єкт власності фірми, що має виключні права на його використання, розпорядження їм, володіння і заборона незаконного застосування  . [3]
Рекламоздатність товарного знаку полягає в можливості привертати увагу споживачів до товарів, на які він нанесений.
Рішення цієї задачі припускає відповідь на наступні питання:
• яку інформацію варто закласти виробникові в товарний знак для більш ефективного сприйняття споживачем?
• яку інформацію бажає мати споживач після знайомства з товарним знаком?
• чи Здатний даний товарний знак підтримати позитивні