ЗМІСТ
ВСТУП 3
1 Грошові потоки в сфері міжнародних фінансів 4
2 Міжнародні розрахунки та валютне регулювання в сфері міжнародних фінансів 10
3 Світові фінансові ринки та світові фінансові інститути 16
ВИСНОВКИ 22
ЛІТЕРАТУРА 23
ВСТУП
Міжнародні організації вступають у взаємовідносини з урядами окремих країн з приводу формування бюджету чи інших фондів цих організацій. Отри-мані кошти використовуються на фінансування централізованих заходів, проек-тів і програм цих організацій, на утримання їх апарату та на фінансову допомо-гу окремим країнам. Таким чином, кожна країна може отримувати кошти від міжнародних організацій як у вигляді прямого фінансування, так і в опосеред-кованій формі через різні централізовані заходи, проекти і програми, які стосу-ються даної країни, чи поширюються на неї.
Міжнародні фінанси відображають світові інтеграційні процеси. Центра-лізація певної частини фінансових ресурсів на світовому рівні забезпечує по-треби світового господарства. Саме на ці потреби й спрямована діяльність між-народних організацій та міжнародних фінансових інститутів. Вони фінансують окремі проекти і програми, керуючись інтересами саме світового господарства в цілому, а не окремих країн, якими б важливими вони для цих країн не були. Звісна річ, порівняно з національними фінансовими системами міжнародні фі-нанси знаходяться тільки на початку свого розвитку. Однак наростання міжна-родної економічної інтеграції веде як до посилення ролі діючих організацій та інститутів, так і до створення нових. Це веде до підвищення рівня централізації фінансових ресурсів, збільшення як їх маси, так і обсягів міжнародних фінансо-вих потоків. Врешті-решт, цей інтеграційний процес веде до створення єдиної грошової одиниці, спочатку в рамках регіональних об'єднань, а в перспективі — можливо, і в усьому світі.
1 Грошові потоки в сфері міжнародних фінансів
Країни як учасники системи світового господарства в сучасних умовах надзвичайно пов'язані між собою і лекалі система економічних, політичних, на-укових та інших відносин стає все тіснішою. Це спричиняє розширенню потоку грошових платежів, кредитів, капіталів між країнами.
Міжнародні фінансові відносини являють собою досить складну систему руху грошових потоків. Вони можуть бути згруповані за такими напрямами:
взаємовідносини між суб’єктами господарювання різних країн;
взаємовідносини держави з юридичними і фізичними особами інших країн;
взаємовідносини держави з урядами інших країн та міжнародни-ми організаціями;
взаємовідносини держави і суб’єктів господарювання з міжнаро-дними фінансовими інституціями.
Тож сфера міжнародних фінансів може бути умовно представленою:
міжнародними фінансовими відносинами (обслу¬говують перші два види грошових потоків).
міжнародними фінансами (обслуговують взає¬мовідносини з над-національними структурами).
У сфері міжнародних фінансів, крім національних суб’єктів — держави, підприємств і громадян, виділяються наднаціональні суб’єкти — міжнародні організації і міжнародні фінансові інституції. У зв’язку з цим міжнародні фі-нанси розглядаються у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні вони охоплюють усі міжнародні грошові потоки, а у вузькому — міжнародну централізацію коштів і фінансових ресурсів. Розглядаючи міжнародні фінанси у широкому розумінні, у них виокремлюють міжнародні фінансові відносини та дві ланки міжнародних фінансів у їх вузькому розумінні, фінанси міжнародних організацій та міжнародні фінансові інституції.
...
Здійснення міжнародних фінансових відносин потребує купівлі-продажу необхідної для розрахунків валюти та визначення валютного курсу. Ці операції забезпечуються через спеціальний фінансовий інститут — валютний ринок, який є базовою ланкою сфери міжнародних фінансів. [3, 283]
Міжнародні фінанси (у вузькому розумінні) відображають діяльність міжнародних організацій і фінансових інституцій. Це наднаціональна надбудо-ва, сутність якої полягає в концентрації доходів і фінансових ресурсів у певних узагальнених чи цільових фондах. Діяльність таких організацій, як і окремої держави, пов’язана з виконанням певних функцій, які визначаються їх статута-ми. Фінансове забезпечення виконання цих функцій здійснюється через фонди грошових коштів чи кредитних ресурсів, що формуються цими організаціями.
Систему взаємовідносин на рівні міжнародних фінансів подано на рисун-ку 1.2.
...
2 Міжнародні розрахунки та валютне регулювання
в сфері міжнародних фінансів
Організація міжнародних грошових потоків між суб'єктами господарю-вання базується на прийнятих у світі формах розрахунку та системі валютного регулювання.
Під міжнародними розрахунками розуміють систему організації та регу-лювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин, суб'єктами яких є банки, експортери та імпортери.
В основу міжнародних розрахунків покладено рух товарно-розпорядчих документів і операційне оформлення платежів за укладеними зовнішньоеконо-мічними угодами. Вирішальне значення мають валютно-фінансові умови, які включають такі основні елементи:
• валюта ціни;
• валюта платежу;
• умови платежу;
• засоби платежу;
• форми розрахунків;
• банки, які обслуговують міжнародні розрахунки.
Валютою ціни називають валюту, в якій виражена ціна товару за укладе-ною зовнішньоторговельною угодою або сума наданої міжнародної позички. Валюта платежу — це валюта, за допомогою якої здійснюються розрахунки або повертаються позички та борги.
...
3 Світові фінансові ринки та світові фінансові інститути
Міжнародні фінансові потоки функціонують на світових ринках –територіальних утвореннях, де здійснюються міжнародні фінансові операції.
Існують такі види світових ринків: валютні, фінансові (грошові, фондові, кредитні), страхові, золота.
Світові фінансові ринки (де здійснюються міжнародні фінансові операції) виникли на базі тільки розвинених стабільних національ¬них ринків з вигідним географічним положенням. Виходячи з необ¬хідності одночасно дотримуватись обох умов не кожний національний фінансовий ринок може отримати статус світового. На окремих світових фінансових ринках історично склалися світові фінансові центри.
Світовий фінансовий ринок – система відносин попиту і пропозиції щодо фінансового капіталу, що функціонує у міжнародній сфері в якості покупних і платіжних засобів, кредитів, інвестиційних ресурсів.
Основна функція світових фінансових ринків – забезпечення міжнародної ліквідності, тобто можливості швидко залучити достатню кількість грошових засобів в різних формах на вигідних умовах на наднаціональному рівні.
Операції на міжнародному фінансовому ринку поділяються на дві великі групи – кредитні та інвестиційні. Відповідно, весь фінансовий ринок складаєть-ся з двох частин:
- кредитний ринок – де грошові ресурси рухаються на принципах повер-неності, терміновості, платності і гарантованості;
- ринок цінних паперів – на якому відбувається купівля і продаж фінансо-вих зобов’язань і таким чином здійснюється процес інвестування.
Критерієм їх виділення виступає тип фінансових зобов’язань чи інстру-ментів, що використовуються. Якщо вільна купівля-продаж неможлива, то ми маємо справу з кредитним ринком. Там же, де зобов’язання чи інструменти ку-пуються і продаються, покупці і продавці виступають учасниками ринку цінних паперів.
З іншого боку, залежно від термінів реалізації майнових прав – короткі (до року) і більш тривалі – розрізняють:
- грошовий ринок – система відносин попиту і пропозиції фінансових ре-сурсів, що надаються на короткостроковий термін. Грошовий ринок в свою чергу складається з:
- облікового ринку, на якому основними інструментами є казначейські й комерційні векселі та інші види короткострокових зобов’язань;
- міжбанківського ринку, на якому залучаються тимчасово вільні грошові ресурси кредитних закладів і розміщуються у формі міжбанківських депозитів на короткі строки (1,3,6 місяців, до 1-2 років);
- валютного ринку, який обслуговує міжнародний платіжний обіг, пов’язаний з оплатою грошових зобов’язань юридичних і фізичних осіб різних країн;
- фондовий ринок (ринок капіталів) – система довгострокових позик на міжнародному рівні, коли капітал використовується позичальниками для фі-нансування капіталовкладень. Фондовий ринок в свою чергу складається з:
- ринку середньо- та довгострокових кредитів;
- ринку цінних паперів – інвестиційний сектор міжнародного фінансового ринку, сфера наднаціонального обігу цінних паперів.
...
ВИСНОВКИ
Міжнародні фінанси - це фінанси міжнародних наднаціональних фінансо-вих організацій та інститутів у вигляді спільних або цільових фондів, метою створення яких є забезпечення цілісності та стабільності світового господарст-ва.
У сфері міжнародних фінансів, крім національних суб'єктів — держави, підприємств і громадян виділяються наднаціональні суб’єкти — міжнародні ор-ганізації і фінансові інститути. У зв’язку з цим дану сферу можна розділити на дві частини: міжнародні фінансові відносини і міжнародні фінанси.
Міжнародні фінансові відносини характеризують грошові потоки між суб’єктами різних країн: між підприємствами між урядами між підприємствами та громадянами й урядами. Взаємовідносини між підприємствами відобража-ють товарообмін. Якщо на внутрішньому ринку в центрі цих взаємовідносин є визначення ціни товарів, і послуг то на зовнішньому до цього додається встано-влення валютного курсу. Взаємовідносини між урядами різних країн між уря-дами і фізичними та юридичними особами інших країн виникають у сфері дер-жавного кредиту. За змістом ці відносини входять до системи державного кре-диту за напрямком руху коштів — до міжнародних фінансових відносин.
Відносини перерозподілу виникають у процесі формування і використан-ня централізованих грошових фондів світових та регіональних міжнародних ор-ганізацій і фінансових інституцій. При цьому існують країни-донори, у яких переважають внески до відповідних фондів, та країни-реципієнти, які отриму-ють у різних формах фінансову допомогу за рахунок коштів централізованих фондів.
Грошові потоки в міжнародних фінансах рухаються між окремими між-народними організаціями та урядами і між окремими підприємствами та міжна-родними інститутами.
ЛІТЕРАТУРА
1. Базилевич В. Д, Баластрик Л. О. Державні фінанси: Навчальний посібник / За ред. В. Д. Базилевича - К.: Атіка, 2002. - 368 с.
2. Бланкарт Ш. Фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки. Київ: Либідь, 2000, 654 с.
3. Василик О.Д. Теорія фінансів. Київ: НІОС, 2001, – 416 с.
4. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України. Київ: ЦУЛ, 2003, – 608 с.
5. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія). Київ: КНЕУ, 2001, 240 с.
6. Романенко О.Р. Фінанси. Підручник.- К.:Центр навчальної літерату-ри.,2003 - 312с.
7. Фінанси (теоретичні основи): Підручник/ М. В. Грідчіна, В. Б. Захожай, Л. Л. Осіпчук та ін.; Під кер-вом і за наук. ред. М. В. Грідчіної, В. Б. За-хожая. - 2-ге вид., випр. і допов. - К: МАУП, 2004. – 312 с.
8. Фінанси. Навч.пос. / О.П. Близнюк, Л.І. Лачкова, та ін. За ред. Оспіщева В.І. – К.: Знання. 2006 – 415с.
