О глибина премудрої благоти, що сотворила потрiбне неважким, а важке непотрiбним.
Григорій СКОВОРОДА |
О книги, найкращі порадники, найвірнiші!
|
О коли б змога писати так само багато, як i мислити!
Григорій СКОВОРОДА |
О коли б ми в ганебних справах були такi ж соромливi i боязкi, як це часто буваємо ми боязкi i хибно соромливi у порядних учинках!
Григорій СКОВОРОДА |
О солодкий шлях життя, коли совiсть чистa!
Григорій СКОВОРОДА |
О, коли б змога писати так само багато, як і мислити!
|
О, коли б ми в ганебних справах були такі ж соромливі і боязкі, як це часто ми буваємо боязкі і хибно соромливі у порядних вчинках!
Григорій СКОВОРОДА |
О, якби у мене був духовний меч! Я б знищив у тобi скупість, убив розкiш і дух нетверезості, вразив би честолюбство, розтрощив би марнолюбство...
|
Облиш забобони, обмий совiсть, а потiм одежу, залиш усi свої хиби i пiдiймайся!
Григорій СКОВОРОДА |
Облиш забобони, обмий совість, а потім одежу, залиш усі свої хиби і підіймайся!
Григорій СКОВОРОДА |
Одна iстина солодка i стара, все iнше – сiно та гриб.
Григорій СКОВОРОДА |
Одна слава – тiнь, другу приймають божi дiти в Авраамовiй пристанi. Суєтна слава, потяг до набуткiв, отруйна пристрасть – це i в пекельнi лихоманки i дочки– хидницi на опалення нечестивого серця. Але iстинна слава, шукання iстинного набутку, свята пристрасть – це нареченi високого духу, якi осолоджують у своїх обiймах чисту душу.
Григорій СКОВОРОДА |
Одне менi тiльки близьке, вигукну я: о школо, о книги!
Григорій СКОВОРОДА |
Очевидно, такий свiт: якщо сам чогось зробити не може, заздрить іншим.
Григорій СКОВОРОДА |
Пiзнаєш iстину – ввiйде тодi в кров твою сонце.
Григорій СКОВОРОДА |
Перш за все батька і матір шануй і служи їм. Вони ж бо видимі портрети тієї невидимої сили, якiй ти стiльки зобов'язаний.
Григорій СКОВОРОДА |
Пізнаєш істину — ввійде тоді у кров твою сонце.
Григорій СКОВОРОДА |
Плаває нещасливо той, хто не вмiє досягти гаванi.
Григорій СКОВОРОДА |
Побiльше думай і тоді вирiшуй.
Григорій СКОВОРОДА |
Повiльна постiйнiсть накопичує кiлькiсть, бiльшу вiд сподiваної.
Григорій СКОВОРОДА |
