Верблюда ложкою не напувають.
|
Вербові дрова і козиний кожух - випре дух.
|
Верховино, світку ти нашіГей, як у тебе та мило!Як ігри вод, плине тут час,Свобідно, шумно, весело.
Микола УстияновичВерховинець", 1889 |
Веселе дерево весело й співає.
|
Веселий вересень у лісіПовісив ліхтарі,І сонце на злотистім списіГойдається вгорі.
Юрій Клен"Осінь", 1943 |
Весна люба, ах, прийшла! Зима люта, ах, пройшла!Уже сади розцвіли і солов'їв навели.
Григорій Сковорода"Весна люба, ах, прийшла!", 1760-і рр. |
Весно - слов'янко синьоока,тобі мої пісні складаю!Вода шумить у сто потоках,що з дна сріблистим мохом сяють.
Богдан-Ігор Антонич"До весни", 1934 |
Весно, ти мучиш мене ! Розсипаєшся сонця промінням,Леготом теплим пестиш, в сині простори маниш!
Іван Франко"Майові елегії", 1901 |
Весняна земля солодша за траву.
|
Вечірній час - чудовий час:Рожевий світ на небі згас,А таємничий сумерк лягНа горах, борах і полях.
Василь Щурат"Вечірній час", 1905 |
Вечоріє і темніє,По землі лягає мла,І не зійде срібний місяць:Хмара небо затягла.
Яків Щоголів"Вечір", 1887 |
Вимете помазком, а вивезе повним возом.
|
Виросло лоша - кобилі поміч.
|
Висне небо синє,Синє, та не те!Світе, та не грієСонце золоте.
Яків Щоголів"Осінь",1883 |
Високе дерево вітер зламає найперше.
|
Високі гори мають найглибші доли.
|
Вівцю не шуба, а корм гріє.
|
Вівцю, котра не тримається отари, заберуть вовки.
|
Вівця вирощує руно не тільки для себе.
|
Від господарського ока худоба поправляється.
|