Держави є єдиними суверенними суб'єктами міжнародного права, тому що міжнародна правосуб'єктність властива їм у силу самого факту їх існування.
Держави відіграють основну роль на міжнародній арені не тільки тому, що вони мають територію, населення, апарат влади і управління (публічна влада), але і тому, що вони мають суверенітет, який заперечує наявність над ними якогось іншого суб'єкта політичної влади і робить їх юридично рівними між собою при взаємовідносинах на міжнародній арені.
Державний суверенітет означає повну самостійність і незалежність держави при розв'язанні питань внутрішнього і зовнішнього життя.
До елементів суверенітету держави належать:
а) територіальна цілісність, котра означає, що
ніхто не вправі змінити територію держави без згоди на те її вищих органів державної влади або її народу;
б) територіальне верховенство, що означає, що на території держави діють закони тільки тієї держави;
в) нероздільність державної влади, що включає ви
знання всіма гілками влади верховенства законодавчої влади, що формує систему органів держави і
визначає їхні повноваження;
т) незалежність державної влади як усередині країни від будь-яких фізичних і юридичних осіб, так і зовні, на міжнародній арені від інших держав і міжнародних організацій.
Якщо державу яким-небудь чином обмежено в суверенітеті (наприклад, не має повного верховенства на своїй території), то вона обмежується й в обсязі міжнародної правосуб'єктності.